Сани влітку готують утемну

Реформування житлово-комунального господарства проводять без відома громади

Як мер став міністром

Підготовка комунальних «саней влітку» є для міст-мільйонників однією з найактуальніших проблем. Сотні кілометрів труб, тисячі дзвінків у ЖЕКи щодня, громіздка система управління, і, звичайно, величезні можливості «оптимізувати витрати», декларуючи збитковість і «замовляючи» у Києві чергові дотації на наступний бюджетний рік. Для тих, кому дуже щастить, зміни в розпис державного гаманця можна внести «сьогодні на сьогодні», тобто поточного року.

Після Алчевська, Олександ­рії та інших менш драматичних історій «успіху» млявої реформи житлово-комунального господарства комісії і робочі групи виробили не один десяток рішень, загальне посилання яких — муніципалітети і держава у цілому не можуть ефективно управляти довіреною їм інфраструктурою, а тому мають залучати до цього питання професіоналів.

Утім, фахівці галузі розводять руками: задекларувати задекларували, а залучати нема кого. Приватних компаній, які можуть успішно реалізувати комунальні реформи, практично немає. Тим більше що досвіду роботи в новачків у такій складній справі, як комуналка, переважно немає.

Та й чи обов’язково залучення приватника є запорукою реформування? Приміром, у Комсомольську Полтавської області мерія змогла самостійно розробити план розвитку міста, реструктуризації водоканалу, теплокомуненерго на кілька років. Після проведення кропіткого аналізу були взяті кредити під конкретні програми: підвищення енергоефективності, зменшення втрат тощо. І що особливо важливо, цьому передували консультації з громадськістю. Звичайно, реформи спричинили підвищення тарифів. Проте на громадських слуханнях міські чиновники пояснили, що відбувається, куди підуть додаткові гроші, які програми приймаються і що станеться, коли тарифи не підняти.

Ефективність проведеної реформи визнали на рівні центральної влади, і мер Комсомольська Олександр Попов був призначений міністром житлово-комунального господарства.

Ми підемо іншим шляхом...

Утім, в інших містах поки що не поспішають переймати успішний досвід. У Харкові міський голова Михайло Добкін вирішив піти шляхом передачі комунальних підприємств у концесію приватним власникам на термін від 25 до 49 років. Власність на водопроводи і теплотраси, ліфти й електромережі місто залишає за собою. Проте управлятиме цим добром приватна компанія. Аргументи міської влади досить передбачувані. Приватники — це конкуренція, а отже, підвищення якості. Але за природою своєю в усьому світі водопостачання та інші комунальні послуги — предмет природної монополії. Тобто навіть за великого бажання двох керівників на одну трубу не посадиш. Бо лише посваряться, кому ту чи іншу ділянку ремонтувати.

Однак реформа вже розпочалася. ЖЕКи в Харкові ліквідовані, а замість них гроші за квартплату збирає «Житлокомсервіс» — єдиний замовник комунальних послуг для всього міста. На місці звичних контор тепер відділення цього комунального підприємства. Відповідно всі скарги харків’ян приймаються теж у цій компанії — по єдиній гарячій лінії. Керівники диспетчерської служби визнають: відповіді на дзвінок можна чекати до десяти хвилин. Михайло Добкін переконує: на другому етапі впровадження реформи в міськраді з’явиться служба моніторингу, яка зможе відстежувати кількість прийнятих і виконаних заявок. Утім, сьогодні досить складна схема прийняття рішення про виїзд до замовника помітно знизила фактичні показники виконання ремонтів.

Наскільки вмотивованим було рішення проводити саме таку форму реформування комунальної інфраструктури? І чи є це взагалі реформою?

Михайло Добкін мотивує потребу залучення приватного капіталу збитковістю комунальних компаній. Проте, за даними громадських організацій, збитковість створюється штучно, для банкрутства підприємств. Потім це дозволить власникові залишити комунальну інфраструктуру собі. До слова, така схема була задіяна в російському Ульяновську, де приватний концесіонер вимагав довести до банкрутства водоканал перед тим, як він перейде в оренду. Проти цієї ж компанії у Твері було порушено кримінальну справу. Немає позитивного досвіду концесії і за рубежем. У доповіді державного аудиторського органу Франції щодо місцевих служб водопостачання і каналізації підкреслюється відсутність контролю за об’єктами, переданими в концесію на 20 років. Аудитори також зазначили, що це призвело до корупції, підвищення тарифів і відсутності конкуренції.

«Усі комунальні підприємства Харкова за підсумками 2006 року були прибутковими. Проте аеропорту виділили субвенцію в 122 млн. грн. у 2007 році з держбюджету. І якщо субвенція — це грошова допомога держави місцевому самоврядуванню, то у випадку з концесією це фінансування місцевою владою приватного бізнесу», — каже Владислав Протас, лідер руху «Харків’янин». — Не маючи позитивного досвіду ні в Україні, ні в близькому, ні в далекому зарубіжжі, харківська мерія пішла ва-банк. Експериментування непрофесіоналів над міською інфраструктурою може призвести до колапсу, як це трапилося в Алчевську й Олександрії».

А хто заплатить?

Безумовно, насамперед звичайних громадян хвилює можливість чергового підвищення тарифів. Після того як зростання цін на енергоносії змусило усю державу затягнути паски, ряд комунальних підприємств у всіх кутках країни вирішили зірвати великий куш. Тарифи на всі компослуги підвищилися в рази при тому, що дорогий газ насправді входить у собівартість усього кількох позицій. Так, тарифи не піднімалися роками. І почасти це забезпечувало стабільну підтримку тим або іншим політичним силам на місцях. Але якщо тарифи зростають, а труби, як і раніше, діряві, то ці гроші йдуть у пісок. Відома, напевно, всій Україні історія концесії водоканалу в Одесі закінчилася підвищенням тарифів і протистоянням із місцевою владою, яка після тривалих судових позовів змушена була піти на мирову угоду. Тому харків’янам є про що хвилюватися.

У Харкові востаннє ціни на комунальні послуги піднімалися в січні 2007 року. Промовчимо про те, що мер Добкін під час виборчої кампанії обіцяв знизити тарифи і не підвищувати, поки не буде проведено реформу. У результаті зараз у другому за населенням місті країни тарифи удвічі вищі, ніж у середньому по Україні. Якщо прийде концесіонер, наскільки підвищить тарифи він? І куди підуть ці кошти?

Ні для кого не секрет, що завдання будь-якого підприємця — одержання максимального прибутку за мінімальних витрат. Коли ж прибуток можна одержати від тимчасового користування чужим майном і при цьому нічого в нього не вкладати, чому б не скористатися цією можливістю? Таким чином, приватний бізнес зацікавлений більше взяти, а не інвестувати. Економісти зазначають: якщо підприємство, насамперед комунальне, прибуткове за рахунок економії на вкладеннях у розвиток — це тимчасовий прибуток. І одного чудового дня він може обернутися мільйонними збитками. Пан Добкін твердить, що підвищення тарифів — прерогатива міської ради, і приватна компанія, яка візьме в концесію комунальне майно, не зможе регулювати ці показники. Проте чи може мер гарантувати, що на вимогу (аргументоване прохання, взаємну домовленість, настійну рекомендацію, конструктивну пропозицію) концесіонера тарифи не підніме сама міська рада? «Концесіонер може закласти в тариф і свій прибуток, і плату за договором, яку він зобов’язаний перераховувати в бюджет міста, і інвестиції, які вкладатимуться в ЖКГ», — каже пан Протас.

Ігри в хованки з громадськістю

Але головна причина, через яку ефективність ініціатив мерії ставиться під сумнів, — це їхній кулуарний характер. Громадські слухання, роз’яснювально-інформаційна кампанія (обов’язкові елементи взаємодії влади і суспільства в цивілізованих країнах) були геть зов­сім проігноровані харківським міським керівництвом. Більш того, ініціатива руху «Харків’янин» організувати референдум щодо потреби передачі комунальних підприємств у концесію, була зведена владою нанівець. Тому зібрані проти концесії 36 тисяч підписів Владислав Протас направив президентові Віктору Ющенку, прем’єру Віктору Януковичу і генпрокуророві Олександру Медведьку. Реакції на них поки що не було.

Можливо, виходом для пана Добкіна стало б взяття ініціативи у свої руки і розгортання інформаційної кампанії, яка б дозволила харків’янам зважити усі «за» і «проти» реформи. Але на такий крок у мерії не пішли, проте вирішили залучити до пропаганди концесії чиновників найвищого рангу. Належного ефекту це не мало, тому що скептично до ініціатив харківського керівництва поставився навіть віце-прем’єр Володимир Рибак, який патронує реформу ЖКГ в уряді. Його слова про те, що в уряді поки не збираються рекомендувати іншим містам використовувати досвід Харкова, облетіли всі місцеві і центральні ЗМІ. А міністр економіки Анатолій Кінах ще у квітні досить різко висловився проти проведення такого роду експериментів без відповідної законодавчої бази. Як відомо, поки що за таку базу парламентарі не бралися.

Експерти з питань комунального господарства, зокрема народний депутат V скликання Олексій Кучеренко, різними словами, але в один голос говорять про потребу створити на національному і на місцевому рівні комісію або інший контролюючий незалежний орган на кшталт Нацкомісії регулювання електроенергетики. Цей орган має виступати арбітром у потенційних конфліктах між приватними концесіонерами і місцевою владою.

Владислав Протас, своєю чергою, переконаний, що таким органом має стати громадська комісія в кожному окремому регіоні. Адже специфіка в усіх муніципалітетах різна, тому замикати ухвалення ключових рішень на Києві було б нерозумно. Тим більше що для загального контролю і спостереження, а також для розробки державної політики в цій галузі вже існує Міністерство ЖКГ. До комісії мають увійти експерти, представники громадських організацій, що б мали право від імені громади міста контролювати дії концесіонерів, які управляють міською інфраструктурою. До повноважень цього органу також слід внести право достроково розривати договір із концесіонером у разі, якщо він несумлінно виконуватиме умови угоди. Також через комісію повинні проходити й обгрунтування для зміни тарифної сітки, кредитні проекти тощо.

Варто зазначити, що в публічності проведення всіх заходів, які стосуються передачі компідприємств у концесію аж до відкритого конкурсу з трансляцією по телебаченню, зацікавлений сам Михайло Добкін. У переддень позачергових виборів, на які вже погодилася Партія регіонів, у такому потужному центрі її електоральної підтримки, як Харків, рейтинги цієї політичної сили катастрофічно падають саме через комунальний безлад. І це при тому, що розв’язання проблем ЖКГ посідає одне з ключових місць у програмі партії. Втім, головним результатом кулуарних інтриг може стати навіть не втрата голосів на виборах, а втрата довіри харків’ян взагалі до будь-яких ініціатив мерії, що набагато важливіше з погляду наближеності місцевого самоврядування до народу.