РИБА «В ЗАКОНІ» І... В ЗАГОНІ

Думка дієтологів однозначна: роль риби і рибопродуктів у повноцінному харчуванні людей неухильно зростає, вимагає перегляду традиційних пріоритетів. У країні назріла необхідність створення повноцінного внутрішнього ринку рибопродуктів, а різноманіття джерел надходження (зі Світового океану, суміжних морів, внутрішніх водойм і річок) лише ускладнює завдання. Особливо коли врахувати, що частка продукції вітчизняних виробників, а отже, і їхній вплив на збалансованість ринку, доступність цін, аж ніяк не є визначальною.

Що ж відбувається в нашій рибній галузі?

Як і в колишні часи, океанічний вилов забезпечує понад 60% усіх рибних ресурсів. Хоча його частка рік у рік знижується. От і за підсумками минулого року вітчизняний рибний флот видобув 152 тис. тонн риби і морепродуктів, що на 24 тис. тонн менше, аніж у попередньому сезоні.

Причини такого становища в основному відомі. Рибний флот країни досить значний кількісно (більш як 6 тис. суден, у тому числі — півтисячі морських і океанських), але аж ніяк не якісно. Середній вік суден перевищує 22 роки, а їхній технічний знос у середньому сягає 70%. Прийнято програму суднобудування, якою, зокрема, передбачене пільгове кредитування будівництва суден для вилову риби, котра не позначилася, та й не могла суттєво позначитися на показниках. До поповнення флоту зроблено тільки перший крок і далеко не вирішальний. На умовах компенсації з бюджету можна брати кредит строком усього на три роки. А оскільки для самооплатності великих рибальських суден потрібно близько десяти років, то вжиті заходи посприяють будівництву хіба що мотофелюг й інших малих суден, але на загальну ситуацію навряд чи вплинуть.

Однак, як повідомив при підбитті підсумків роботи галузі за минулий рік глава Департаменту рибної промисловості Сергій Алімов, сталися деякі зрушення, які обіцяють у майбутньому зростання морського й океанічного промислу. Наприкінці минулого року після тривалих узгоджень Україні вдалося підписати угоду з Мавританією, і тепер наші судна зможуть ловити рибу біля берегів цієї країни на законних підставах і на обговорених умовах. У травні очікується підписання аналогічних документів із Марокко. Врегулювання відносин із країнами, чиї прибережні води багаті на рибу, відкриває перспективи перед українськими рибалками, але для їхньої реалізації необхідне... все те ж відновлення флоту.

Показово, що за минулий рік у рибогосподарському комплексі країни найкраще попрацювали морські рибні порти. Вони переробили 5 млн. тонн вантажів, що в 1,2 разу більше, аніж роком раніше. Але особливо радіти цим цифрам навряд чи варто. Якщо вітчизняні підприємства вилов риби у Світовому океані знизили, отже, солідний приріст обсягів перевалювання вантажів базується на імпорті. Якщо так піде й далі, то, купуючи далеко не дешеві рибопродукти, український покупець дедалі більшою мірою субсидуватиме не своїх, а чужих рибалок.

Може, ці втрати ринку хоч частково компенсуються розведенням і виловом риби у внутрішніх водоймах? На жаль, тут ситуація не краща. Щоб узяти ресурси «вдома», необхідно вкласти чималі кошти, насамперед у відтворення риби. За минулий рік у внутрішні водойми країни було запущено 29 млн. рибної молоді, вирощеної в штучних умовах, — на більше просто бракує грошей. Тоді як щорічна потреба в такому зарибленні становить 70 млн. особин.

Нинішнього року перспективи ще примарніші. Залишившись із урізаними коштами, рибоводи очікують прийняття поправок до держбюджету-04. Фахівці прогнозують, що «економія» на підприємствах, які займаються вирощуванням рибної молоді, через два-три роки обернеться різким зниженням і без того невеликих обсягів вилову риби.

У цих складних, за словами пана Алімова, умовах у галузі намагаються зробити ставку на внутрішні резерви галузі у вигляді коштів підприємств, але вони недостатні. Особлива увага приділяється виділенню грошей на розведення осетрових. Відповідно до ухваленої програми, цим зайнялися вісім рибопідприємств. Кілька десятків спеціалістів галузі побували в Астрахані, взяли участь у роботі міжнародної конференції, ознайомилися з методами інкубації. За всіх фінансових труднощів українські рибоводи мають намір невідкладно зайнятися формуванням стад особливо цінних видів риби.

І ще новина з рибного «фронту». Готується законопроект про ліцензування всіх видів діяльності в галузі — від вирощування й організації вилову риби до її переробки. Наскільки вплине прийдешнє ліцензування на розвиток галузі і забезпечення населення цінними продуктами харчування за прийнятними цінами, сказати складно, але те, що у чиновників з’явиться ще один важіль впливу на обмілілі лави вітчизняних виробників — це точно.