Приватний космос

На початку жовтня Верховна Рада ухвалила в другому читанні і в цілому законопроєкт №1071 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державного регулювання космічної діяльності". У результаті, вперше в історії України приватні компанії отримають можливість конструювати, будувати й навіть запускати ракети.

Законопроєкт, крім того, переводить більшість видів діяльності зі створення й експлуатації космічних апаратів із ліцензованих державою в такі, що здійснюються за декларативним принципом. Масштаб змін у космічній галузі, які стають можливими завдяки ухваленню цього закону, наразі важко оцінити. Однак надії на перезавантаження космічної індустрії та появу "вітчизняних Ілонів Масків", безперечно, відтепер мають право бути.

Новий закон скасовує обтяжливу необхідність отримувати дозволи на ведення переговорів із іноземним бізнесом і впроваджує принцип повідомлення про переговори. Раніше вітчизняні компанії, беручи участь у численних міжнародних космічних виставках, не мали права навіть пропонувати власні послуги, заздалегідь не отримавши дозволу Державного космічного агентства України (ДКАУ). Усунено в законі й обов'язок підприємців страхувати власні космічні об'єкти, адже питання страхування особистого майна мають бути справою його власника. Залишиться тільки страхування відповідальності суб'єктів космічної діяльності. Дозволи на випробування та запуски космічних ракет, згідно з новим законом, видаватиме ДКАУ впродовж 90 днів. Для безпечних видів діяльності (наукові космічні дослідження, розробка, виробництво, ремонт і технічне обслуговування космічних ракет і супутників) дозволи не потрібні взагалі, - тут також впроваджується декларативний принцип.

На думку фахівців галузі, ухвалення цього закону потенційно здатне забезпечити створення конкурентного середовища для розвитку космічних підприємств приватної форми власності нарівні з державними, а також може сприяти залученню інвестицій у космічну галузь України. Нагадаємо, що в Україні діяльність, пов'язану з випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, до ухвалення цього закону могли здійснювати лише державні компанії. Та чи зможуть у нас з'явитися конкуренти Ілону Маску? Адже для успіху в цій галузі самих лише, навіть найпрогресивніших, змін законодавства недостатньо.

Світовий досвід

Світовий космічний ринок оцінюється у 400 млрд дол. і зростає в середньому на 5% щороку. При цьому кожен вкладений долар дає 7 дол. прибутку. Сектор запусків космічних ракет, у якому Україна може сьогодні брати участь завдяки володінню певними технологіями ракетобудування та відповідними кваліфікованими кадрами, охоплює частку в 10%.

Нині уряди найрозвиненіших або просто амбітних країн планети виділяють на космос 71 млрд дол. щороку (з них 41 млрд дол. - США). Однак і приватні інвестори серйозно зацікавилися космосом. Якщо до 2009 року, згідно з даними Space Angels, приватне фінансування сектора було на нулі, то вже, наприклад, у 2017 році недержавні інвестиції в космічні розробки становили майже 4 млрд дол., а отримали їх понад 300 приватних компаній.

Найвідоміша приватна компанія у галузі ракетобудування та космічних запусків - це, звісно, SpaceX Ілона Маска. Свій перший запуск на навколоземну орбіту вона здійснила 2008 року. А вже в лютому 2018 року SpaceX ефектно запустила до Марса надважку ракету з автомобілем Tesla Roadster на борту. Компанія розробила ракети-носії Falcon 1, Falcon 9 і Falcon Heavy, від самого початку маючи на меті зробити їх багаторазовими, а також сконструювала космічний корабель Dragon (що його виводить на орбіту Falcon 9), призначений для поповнення запасів на МКС. Пасажирська версія корабля Dragon V2 для транспортування астронавтів на МКС перебуває на фінальній стадіїрозробки. Одне з головних досягнень компанії - відпрацювання технології посадки розгінних блоків на безпілотні платформи в океані, з їх повторним використанням. Це істотно здешевило запуски ракет.

Не менш відома компанія США Blue Origin, заснована главою Amazon, мільярдером Джефом Безосом 2000 року. Вона спеціалізується на розробках у галузі космічного туризму й розміщена на території його ранчо. У травні 2019 року Blue Origin увійшла до переліку компаній, відібраних НАСА для розробки та виробництва прототипів космічних апаратів для висадки на Місяць у рамках нової американської місячної програми "Артеміда". У травні 2019 року у Вашингтоні презентовано прототип посадкового модуля для висадки на Місяць Blue Moon. Апарат може здійснювати м'яку посадку на поверхню Місяця, маючи корисне навантаження від 3,6 до 6,5 тонн. Окрім того, компанія успішно випробувала систему New Shepard, призначену для суборбітальних польотів. New Shepard - система з космічного корабля та багаторазової одноступінчастої ракети. Blue Origin планує здійснювати запуск корабля з людиною на борту. 2016 року компанія повідомила про розробку важкої ракети-носія New Glenn для запусків на орбіту супутників та космічного туризму. Крім того, компанія спільно з United Launch Alliance випробовує двигун, який має замінити російські двигуни РД-180.

Американська компанія Virgin Galactic відома насамперед своїми двофюзеляжними літаками-ракетоносіями. Заснована британським мільярдером Річардом Бренсоном, компанія також планує працювати у сфері космічного туризму і розробляє суборбітальний корабель багаторазового використання класу SpaceShipTwo. У квітні 2018 року відбулись успішні випробування цього корабля, а в листопаді 2017 року компанія вже продала "квитки" охочим потрапити в космос на загальну суму 225 млн дол.

Компанія Rocket Lab (США) заснована 2006 року новозеландцем Пітером Беком, штаб-квартира розміщена в Каліфорнії. У січні 2018 року Rocket Lab здійснила успішний запуск ракети-носія Electron із майданчика в Новій Зеландії. Ракета доправила на орбіту три супутники, призначені для комерційних замовників.

Космічна Україна

Україна - одна з 16 країн, які мають власні ракетні технології. Однак у нас немає повного циклу виробництва ракет, і Україна взяла на себе жорсткі зобов'язання з нерозповсюдження ракетних технологій. Сьогодні статус України на світовому ринку космічних послуг - постачання окремих ракетних технологій (нарівні з Білоруссю та Пакистаном).

Україну важко зарахувати до космічних держав, оскільки наша країна не може самостійно створювати кінцевого у продукту. Так склалося історично: в часи СРСР двигуни та ракетні ступені зазвичай виготовляли на теренах Росії. Україна спеціалізувалася на електронному обладнанні й автоматичних системах керування, які нині вже морально застаріли. Крім того, 1996 року Україна підписала Вассенаарські домовленості, згідно з якими вона може виробляти лише те, що виробляла до моменту їх підписання. Це істотно обмежує країну в можливостях розробки нових ракетоносіїв. Інакше кажучи, ось уже понад 20 років космічна Україна, по суті, існує виключно завдяки торгівлі ракетними компонентами, чого для статусу космічної держави недостатньо. Крім того, згідно зі ст. 4 Закону "Про підприємництво", діяльність, пов'язану зі створенням ракетоносіїв, можуть здійснювати виключно державні компанії. Величезна кількість підзаконних нормативних актів прописують усе так, що космічна галузь України працює лише на основі державних закупівель, а ДКАУ - генеральний замовник усіх проєктів.

Ринку космічних послуг у самій Україні немає. Немає ні попиту, ні пропозиції. Останній вітчизняний супутник було запущено 2011 року. Єдина надія космічної галузі - співпраця із закордонними партнерами. Тут на допомогу вітчизняним підприємствам приходять технології, досвід і славетна історія космічного ракетобудування, які залишилися з часів Союзу. Досить довго на цьому вдавалося виїжджати. Наприклад, 2016 року загальний дохід кількох десятків вітчизняних підприємств космічного сектора становив близько 4 млрд грн.

Більшість українських підприємств, які працюють на ринку космічних технологій, - державні й належать до сфери управління ДКАУ. Створена 1992 року структура, по суті, визначає сьогодні державну політику у сфері освоєння космосу. Через неї проходять усі основні проєкти, які Україна реалізує в цій сфері. У підпорядкуванні ДКАУ - 5 конструкторських бюро, 8 виробничих компаній і 10 наукових центрів, центрів стандартизації та представництв ДКАУ в різних регіонах. Найбільшими гравцями є "Конструкторське бюро "Південне"" та "Південний машинобудівний завод ім. Макарова" ("Південмаш"). Це підприємства з давньою історією, створені ще в 50-х роках минулого століття. Зазвичай їх розглядають у парі: бюро розробляє, а завод утілює в життя. Проєкти "Морський старт", ракети-носії класу "Зеніт", "Антарес", "Вега", супутники "Січ" - усе це їхні розробки. При цьому "Південне" - одне з найприбутковіших підприємств сектора. Згідно з даними, розміщеними в YouControl, дохід компанії 2016 року становив майже 1,6 млрд грн, 2017-го - близько 2 млрд грн. Доходи "Південмашу" 2016 року становили 750 млн грн.

Репутацію вітчизняної космічної галузі багато в чому зіпсували некомпетентність і неповороткість державних космічних підприємств. Наприклад, 2004 року Україна і Бразилія домовилися побудувати ракету-носій "Циклон-4" і використовувати її на бразильському космодромі "Алкантара" для комерційного виведення в космос важких вантажів. На виведенні на орбіту великого супутника вагою, наприклад, 10 тонн можна заробити близько 800 млн дол. Україна могла б торгувати своєю квотою логістичних потужностей "Циклона-4" й заробляти непогані гроші.

Проте не так сталося, як гадалося. Створити ракету КБ "Південне" пообіцяло 2006 року. На будівництво ракети-носія ДКАУ залучило кредитних коштів на суму 410 млн дол. Ще 24,2 млн дол. узяли з держбюджету України. Бразилія, зі свого боку, витратила 318,5 млн дол. на будівництво необхідної наземної інфраструктури.

Але станом на 2006 рік "Циклон-4" побудовано не було. Не завершили його й на 2009-й. Представники КБ "Південне" пообіцяли закінчити проєкт до 2011 року й попросили додаткове фінансування - 83 млн дол., які ДКАУ змушене було знову взяти в кредит. Коли в середині 2015-го КБ "Південне" знову заявило про неготовність ракети-носія, бразильці не витримали. Бразильське МЗС вручило українському послу в цій країні ноту про денонсацію договору. При цьому Бразилія відмовилася від будь-якої компенсації. Правда, певний час будівництво "Циклона-4" ще тривало, - станом на сьогодні він готовий майже на 90%.

Тепер космодром для запуску ракет "Циклон-4" мають намір побудувати в Канаді. Згідно з даними канадців, на будівництво буде витрачено 148 млн канадських доларів. А загалом на будівництво, запуск першої ракети та розвиток проєкту знадобиться 304 млн канадських доларів. Перший комерційний запуск запланований на 2020 рік. Очікується, що на 2022-й із космодрому щороку запускатимуть 8 ракет.

Невдача спіткала не лише українсько-бразильський проєкт. Важко просувався й безславно закінчився для України проєкт "Морський старт".

Приватний космос України

Нарівні з державними в Україні представлені й приватні космічні компанії. Серед досвідчених компаній можна, наприклад, виокремити приватні акціонерні товариства "НВК "Курс"" та "Елміз". Створені на базі "Київського радіозаводу" як приватні структури, компанії були офіційно оформлені ще в середині 1990-х. Підприємства взаємопов'язані та взаємозалежні. "Курс" займається розробками, оскільки є конструкторським бюро, "Елміз" - це завод, який втілює в життя створене колегами. Одна з головних розробок "Курсу" - унікальна однойменна система зближення і стикування космічних апаратів. "Система "Курс"" використовується на МКС упродовж усього її існування.

В Україні космічних стартапів, які офіційно працюють, наразі немає, і це пов'язано насамперед із зазначеними вище обмеженнями чинного законодавства. Зате в нас вигідно відкривати центри R&D (research and development - дослідження та розробки), залучаючи для роботи місцевих науковців і студентів, готових за невеликі гроші створювати високотехнологічні продукти для освоєння космосу. Так, наприклад, працює американський стартап EOS DA.

EOS DA заснували 2015 року український бізнесмен Максим Поляков і його партнер Марк Уатт. В Україні в компанії три підрозділи (в них працюють 150 осіб), розміщені у Києві, Харкові та Дніпрі - великих університетських центрах. Компанія розробляє наукомісткий продукт - EOS Platform. Це одночасно і хмарна платформа, й інструмент для аналізу супутникових, а точніше - оптичних і радарних знімків, яка дає змогу проводити геопросторовий аналіз (GIS). Сервіс використовують у найрізноманітніших галузях, наприклад аграрії.

Ще одне підприємство, у якого є український R&D підрозділ, - американська Firefly. Компанія будує власні ракети для забезпечення запусків малих супутників. Ракети-носії легкого класу Firefly Aerospaceможуть доправляти вантаж масою до 1 тис. кг на низьку навколоземну орбіту.

Компанія Skyrora, яка базується в Единбурзі (Шотландія) і володіє підприємствами в Единбурзі та Глазго, також має R&D-центр у Дніпрі. За словами представників шотландської компанії, це дає змогу мінімізувати експлуатаційні витрати, грамотно використовувати космічні напрацювання України і залучати кваліфікованих українських працівників. Недавно Skyrora здійснила успішний тестовий політ ракети Skylark Nano.

Перезапуск галузі

Наведені приклади вдалих космічних R&D-центрів із вітчизняною пропискою й іноземним фінансуванням - це лише кілька штрихів у строкатій картині величезного потенціалу українських розробників космічної техніки і техніки дослідження космосу. Нині цей потенціал, на жаль, не завжди працює на Україну. А потенціал же є, - умов немає. Час перестати пишатися історією й почати виробляти конкретну техніку та обладнання, надавати затребувані космічні послуги. Сьогодні перед нашою країною стоїть досить складне завдання - не втратити досягнень і перезапустити космічну галузь в Україні. При цьому дуже важливо знайти свою модель. Світові тенденції однозначно свідчать, що майбутнє - за приватним космосом. Тому відкриття космосу для приватних компаній - це перший крок у правильному напрямі. Чи будуть наступні кроки, залежить тепер насамперед від підприємливості українців.