"Потьомкінські села"

Світова цивілізація у минулому не ставила перед масовим будівництвом таких неординарних, складних і делікатних завдань, як буквально обкутування будинків теплими ковдрами, а потім - захист кожного міліметра квадратного цієї ковдри від агресивних зовнішніх впливів: землетрусів, тайфунів, холоду, дощу, вітру, сонця, із забезпеченням її довговічності хоча б на 100 років. Але в Україні навіть через 20 років після прийняття нових норм енергозбереження у капітальному будівництві не всі проектанти та будівельники, причетні до реалізації зазначених нормативів, усвідомлюють важливість і складність цього заходу, а також відповідальність за наслідки своїх дій.

Фасадна порохова бочка на будинках-інвалідах

На жаль, за ці роки в нас не сформовано однозначного підходу до ефективного будівництва теплоізолювальних і довговічних зовнішніх стін житлових будинків. Так, наприклад, чинна нормативна база (п.15 ДБН В.2.6-31:2006) декларує показники енергозбереження, які функціонують до 25 років. А чинний наказ Держбуду України від 30.09.1998 р. №215 дає класифікацію житлових будинків за 6-ма класами довговічності - від 30 до 150 років. Тобто ми наразі будуємо житло на найнижчим, 6-м класом довговічності, що нічим не виправдано. Не сприяло подовженню терміну експлуатації фасадних систем і рішення секції НТР Мінрегіонбуду України від 21.12.2011 р., яке суб'єктивно заборонило використовувати цеглу в опорядженні будинків.

Але за втрачені чотири роки нічого не змінилося в концепції формування зовнішньої і довговічної теплоізоляції фасадних стін, хоча б на принципах створеної "Української стіни". І за ці роки, згідно з ДБН В.2.6-31:2006, у фасадні стіни будинків не вкладено жодної цеглини. Це технічний нонсенс!

На жаль, пожежа у Києві в багатотисячному житловому комплексі на вул. В. Гетьмана законсервувала фасадну порохову бочку на довгі роки, до фактичної заміни всього утеплювача. Такі пожежі - часті гості і в новобудовах Одеси.

А Закон України №3038 від 17.02.2011 р. "Про регулювання містобудівної діяльності" із введенням поняття абсолютного безвідповідального замовника та забудовника буквально деформував і будівельний комплекс. Як наслідок, Україна отримала пандемічне і всеосяжне поширення тонкошарової штукатурки в опорядженні фасадів багатоповерхових житлових будинків із 33-ма порушеннями технологічних регламентів.

За довговічністю та енергозбереженням ця штукатурка разом із пінополістиролом зробила будинки "інвалідами". При цьому не враховується фактор розумної рівнодовговічності елементів споруд: зведений каркасно-монолітний "діамант" із практично необмеженою довговічністю прирівнюється до єгипетських пірамід, а ми його "мазюкаємо" безконтрольною тонкошаровою штукатуркою з пінополістиролом.

Це просто маразм забудовника! Як і будівництво "скляних монстрів" із термічним опором утричі-вчетверо нижчим від нормативного, а проектанти завищують 20-відсоткову нормативну освітленість приміщень, що також збільшує енерговитрати. Таким чином, в Україні вже збудовано понад 100 млн кв. метрів житла із непрогнозованими експлуатаційними показниками та марними багатомільярдними витратами.

Авантюристи в будівельній галузі

Останніми роками ми стали свідками значних змін, як у технології виконання будівельних процесів, так і в конструктивних рішеннях, у зв'язку з появою широкої гами нових будівельних матеріалів та конструкцій. На жаль, це не привело до значного скорочення трудомісткості робіт, підвищення їх якості та зниження вартості будівельної продукції. Дедалі частіше використовуються дорогі й довговічні матеріали, переважно імпортні, але, через низьку культуру виробництва, відсутність спеціалістів високої кваліфікації, незнання технологічних властивостей нових матеріалів, відсутність нормативної бази відповідного рівня, замовники часто отримують продукцію з низькими експлуатаційними показниками. Не секрет, що будівельні роботи часто виконуються без проекту, технологічних карт, належного контролю якості, оформлення актів на виконані, а особливо - приховані роботи. Відсутність же нормативних документів для деяких будівельних процесів та матеріалів ще більше розв'язує руки бракоробам і ускладнює процес притягнення їх до відповідальності.

Як користуються недосконалою нормативною базою авантюристи в будівельній галузі, свідчить поганий досвід реставрації фасадних поверхонь Мистецького арсеналу в м. Києві, де за основу було взято німецьку технологію й німецькі матеріали. При цьому роботи велися за нашою традиційною технологією, а запроцентовані - за німецькою, різниця вартості становить декілька мільйонів гривень. Те ж саме було зроблено й під час ремонту круглої вежі та інших споруд архітектурної складності.

Схожа схема й використання фарби "Термо-Шільд", яку завозять зі США. Там цю фарбу використовують для захисту космічних кораблів від перегріву або переохолодження (тобто як утеплювач), тож деякі ділки в Україні вирішили додавати її до штукатурного розчину, роблячи його тим самим теплоізолятором фасаду. Оскільки 1 л цієї фарби коштує понад 30 дол., то вартість такої штукатурки зростає майже до космічної, але від цього теплоізолювальні властивості штукатурного шару кращими не стають.

При зовнішньому утепленні стін, особливо висотних будинків, проблема їх довговічності постала особливо гостро. Але аналіз стану сучасного багатоповерхового будівництва засвідчив, що більшість висотних житлових будинків будується за 6-м, найнижчим класом довговічності із використанням фасадних систем класу А з позамарковим (6 -10кг/м) пінополістирольним утеплювачем та тонкошаровою штукатуркою низької якості. Отже, практично будуємо "потьомкінські села" з кольоровими сарафанчиками і палаючими фасадами.

Так, наприклад, НТЦ "Будівельна експертиза", згідно з ухвалою суду, мав провести експертні дослідження і виявити причину попадання вологи в утеплювач фасаду будинку №39 на вул. Звіринецькій. Експерти звернулися до МНС з проханням надати їм на півдня вишку, щоб перевірити стан герметизації стику між будинком та аркою, але там відмовили, бо в Україні є лише одна вишка, яка може підняти їх на потрібну висоту, і та на ремонті. А що робити у разі пожежі на цьому (до речі, далеко не останньому) поверсі? Тим часом утеплювач із ПСБС (полістирол спучений блочний самозатухаючий), якщо загориться, то знищить усе живе на сотню метрів навколо будинку. Всі це добре знають, але ніхто нічого не робить. Відомий спеціаліст у питанні утеплювачів академік Мальцев нещодавно сказав: "Хвалити ПСБС як утеплювач може або неук, або негідник". З пропозицією заборонити використання цього горе-утеплювача хоча б на висотних будинках ми зверталися до Мінрегіонбуду та Верховної Ради, але віз і нині там.

Останніми роками різко збільшилися обсяги влаштування самоущільнюваних підлог із використанням фібробетону та сухих ущільнювачів типу Аrmorete. Металева фібра поступово, але впевнено витісняє з ужитку звичайну традиційну металеву арматуру. В Росії щороку випускають понад 100 тис. тонн цієї продукції, заробляючи на цьому великі гроші. А ми, маючи великі можливості для виготовлення цієї фібри, купуємо її за досить високими цінами. Будівельники ж, заощаджуючи на фібрі, допускають свідомий брак. Саме так сталося з підлогою в логістичному центрі в с. Красилівка Броварського району, де в бетонну суміш замість 75 кг фібри на 1 м³ бетонної суміші додавали всього 25 кг.

У 2011 р. КМДА передано інноваційну енергоефективну програму "Українська стіна" для реалізації у "Стратегії розвитку Києва до 2025 року", але програма вже понад три роки лежить без розгляду. І ми не розуміємо, чи КМДА справді не здатна розібратися в суті питання, чи свідомо гальмує вирішення однієї з найважливіших проблем у галузі капітального будівництва, що дозволяє бракоробам будувати мільйони "квадратів" житла з використанням неприйнятних і навіть злочинних технологій.

Ліквідація Держбуду України та передача його функцій Мінрегіонбуду, який не здатний виконувати функції попередника, дуже шкодить будівельній галузі. Державі вкрай потрібні нормативні документи, які роками не розглядаються. Насамперед це стосується проекту ДБН з гідроізоляції, що кілька років не затверджується Мінрегіонбудом, тоді як будівельники давно відмовилися від рекомендацій старих БНіП і "незаконно" користуються сучасними методами захисту конструкцій.

Обстеження тільки після руйнації

Будинки та споруди у процесі експлуатації мають, згідно з ДБН В 1.2-5-2007, перебувати під неослабним систематичним наглядом інженерно-технічних працівників, відповідальних за збереження зазначених об'єктів. Для цього на підприємствах, в установах та організаціях, незалежно від форми власності, з метою проведення організаційно-технічних заходів, спрямованих на забезпечення надійної і безпечної експлуатації будинків та споруд, мають бути створені спеціальні служби нагляду за правильною їх експлуатацією.

Основні обов'язки цих служб:

- експертиза проектів будівництва, реконструкції, ремонту будівельних об'єктів;

- технічне обстеження та паспортизація будинків та споруд;

- розробка і реалізація планово-запобіжних ремонтів.

Проте в державі жодне з положень ДБН В 1.2-5-2007 не виконується, оскільки обстежуються такі будинки і споруди, як правило тоді, коли починають руйнуватися, або після багатьох скарг мешканців будинку. У Києві та інших містах давно відслужили свій термін експлуатації будинки, споруджені в 30-х роках, особливо панельні або так звані "хрущовки", але міська влада чекає, коли зруйнується перший, щоб подумати про долю решти. В Україні тисячі аварійних будинків, однак на їх облік, обстеження і ремонт грошей не виділяють, обмежуючись тільки ліквідацією поточних аварій та обвалів. Тому вважаємо, що ДБН В 1.2-5-2007 має стати настільною книгою кожного мера.

Моніторинг експлуатації

Він дозволяє заздалегідь передбачити розвиток деформаційних процесів до появи тріщин, перекосів, обвалів та інше. На жаль, сучасна практика моніторингу орієнтована на запізнілу появу цих ознак, чим втрачається дорогоцінний час для вчасного й ефективного виконання інженерно-технічного заходів із ліквідації негативних явищ. Особливо це стосується прихованих споруд: фундаментів, транспортних тунелів, каналізаційних колекторів, підземних сховищ та резервуарів.

Хіба можна було допускати розгерметизацію Київського каналізаційного колектора на Бортницькій зрошувальній системі і експлуатаційно довести її до повної руйнації, яку тепер намагаються ліквідувати за кошти японських кредитів на термін до 40 років. Для всіх киян інформація про катастрофічний стан колектора стала великим відкриттям. А де були наші мери, які займалися тільки дерибаном київських земель?

Понад те, ми ніколи не чули, що на цьому колекторі проводився коли-небудь моніторингові спостереження, які б дозволили заздалегідь виявити деформаційні процеси, що призвели до руйнації його оболонки. Ця заувага стосується багатьох споруд, від старовинних до сучасних, у тому числі - закритих шахт Донбасу, реакторів АЕС, телевізійних і ретрансляційних веж, мостів, автострад, стадіонів, гребель ГЕС, дамб водосховищ...

Компенсація будівельній мафії

Генеральний план - основний документ забудови міст. Його порушення має розглядатися як кримінальний злочин із серйозними наслідками, аж до дискваліфікації архітектора, котрий самочинно дав дозвіл на зміну цього документа для побудови об'єктів інфраструктури міста. Тільки за такої умови перестане існувати будівельна мафія, яка захоплює дитячі садочки, сквери і парки, санітарні зони прибудинкових територій. Вона не гребує навіть капітальними
3-поверховими гаражами, як це недавно було з русанівським гаражем №2 по вул. Раскової, 52 загальною вартістю понад 300 млн грн., намагаючись нагріти руки на будівництві висотного житлового будинку. Велику площу під такі висотки вже приготовлено за рахунок знесення столичного молокозаводу, замість того, щоб використати її під стоянку автомобілів Лівобережного ділового центру.

Кияни добре пам'ятають, як у часи правління О.Омельченка будівельна мафія через будівництво Троїцького торгового центру замахнулася заблокувати Олімпійський стадіон. Хоча всі знали, що кожен олімпійський об'єкт повинен мати не менше двох виходів для евакуації глядачів. У разі невиконання цієї вимоги Олімпійський комітет має підстави для вилучення стадіону з категорії "олімпійський", а його територію можна буде безперешкодно використати під міську забудову. На щастя, громада міста вчасно запротестувала, і розпочате будівництво було припинене з руйнацією стін, доведених до 3-го поверху. Шкода тільки, що компенсацію мафії відшкодовано з бюджету Києва. То, може, варто відновити карну справу, аби повернути гроші у скромний бюджет міста і показати всім потенційним "забудовникам", що генплан порушувати нікому не дозволено?

КМДА має добре знати про масове порушення червоних ліній забудови при розміщенні так званих малих архітектурних форм (МАФів), - сама абревіатура підтверджує, що в цю сферу залучена торгова мафія. Щоб закріпити за собою ці незаконно захоплені території, мафія прикривається злочинними документами і навіть кадастровим планом. Недавно мер Києва В.Кличко заявив, що в місті вже ліквідовано 4000 МАФів, але на станції метро "Лівобережна" МАФи так заблокували вхід і вихід зі станції, що працівники Лівобережного ділового центру йдуть на роботу через Лівобережний ринок, маневруючи між торговими рядами. Більше того, тротуар біля ринку вдвоє звужений внаслідок зведення мафіозних будиночків та прибудови до них сходів і пандусів, а решта його стала пристановищем для несанкціонованої торгівлі, розміщення решіток для стоянки велосипедів, навісних яток та ін. Цю очевидну норму було порушено під час будівництва приміщення "Сбербанка России", в якому зараз розмістився кондитерський магазин "Рошен", не ліквідувавши сходів і пандусів у процесі його реконструкції. Внаслідок цієї партизанської забудови східний вихід зі станції метро виявився заблокованим на відстані до 100 м. Там само на в'їзді до колишнього заводу "Пластмас", поруч із "Макдональдсом", влаштовано стихійні автостоянки, що особливо ускладнює вихід пішоходів зі станції, оскільки автомобілі залишають прямо на тротуарі. Вони та ще два ряди МАФів повністю блокують вихід до двох стоянок автобусів і маршруток з одного боці площі, а з другого - до стоянок транспорту на Русанівку, Березняки, Позняки, Осокорки, Бориспіль… На стоянці ж транспорту на Русанівському напрямку, з легкої руки якогось "професіонала" (архітектора чи дорожника), влаштовано двоярусний тротуар, до якого притиснулися десяток МАФів, обліпивши готель "Турист" й істотно ускладнивши підхід пішоходів до транспорту.

До речі, при розміщенні МАФів ці "професіонали" зовсім не враховують можливостей підвезення до них товару вантажівками, внаслідок чого руйнується покриття тротуарів (асфальт, плити, навіть бортові камені). Власники ж МАФів жодним чином не компенсують місту завдану шкоду.

Станція метро Лівобережна, що стала східними ворітьми для половини київського Лівобережжя, перебуває у надзвичайному стані, але цього не бачать ні КМДА, ні депутати Київради, ні керівники ринку, державних підприємств і відомств, розміщених у висотних будинках на вул.
М. Раскової.

Для недопущення такої ганьби слід розшукати й дискваліфікувати відповідальних "професіоналів" від архітектури. Зазначимо також, що цей метод боротьби слід узяти за норму державного управління, щоб очистити наше життя від дипломованих неуків, які дев'ятим валом покотилися у владні кабінети.

Описані негативні явища характерні майже для всіх територій, прилеглих до станцій столичного метрополітену. До "взірцевих" можна зарахувати і станцію метро "Шулявка", де малі й навіть великі МАФи так заблокували станцію, що зупинки громадського транспорту перенесено на відстань до 150-200 м.

Населення житлових масивів має серйозні претензії до будівельників, які під час реалізації проектів забудови не дбають про безпеку та зручність пересування пішоходів, рух транспорту, уникнення травм і аварій. Серед претензій переважають несанкціоноване або злочинне будівництво, некомфортне розміщення будинків та споруд, об'єктів інженерної інфраструктури, ті ж таки малі архітектурні форми, калюжі, вибоїни та ями на вулицях і тротуарах, пов'язані з порушенням ухилів та організації поверхневого стоку атмосферних опадів, перевищенням максимально допустимих ухилів на тротуарах та проїздах.

Мексиканські перспективи

Місто - це живий організм, який переживає різні стадії свого існування. Розташування Києва на обох берегах Дніпра призвело до значних проблем транспортного сполучення, зведення мостових переходів, будівництва метрополітену, але проблем вирішити так і не вдалося через перетворення Лівобережжя на "київську спальню". Ідея перетворити його на промисловий район із діловим центром не мала свого розвитку. Таким чином, обсяг пасажирських перевезень зростає рік у рік, поглиблюючи транспортну кризу.

У 1980-тих рр. до Києва з прилеглих регіонів щоденно завозили електропоїздами до
150 тис. працівників. Тепер, внаслідок істотного послаблення економічної активності міста, цей потік зменшився, мабуть, вдесятеро. Але населення Києва зростає, свідченням чого є масове будівництво висотних будинків у багатьох районах міста. Проте ці "хмарочоси" будують переважно не кияни, а заїжджі "коробейники" з великих промислових районів (Донбасу, Дніпропетровська, Харкова, Закарпаття). Там вони експлуатували державну власність, мінеральні та інші природні ресурси, а в Києві купують квартири і не мають наміру вкладати гроші у розвиток економіки міста чи працювати в ній.

На жаль, внаслідок неправильної демографічної політики і корупції міська влада була зацікавлена у тіньових грошах іммігрантів. Отже, якщо ситуація не зміниться, на Київ може чекати доля столиці Мексики. Коли у 1960-х рр. головним її архітектором був російський емігрант, кожен пеон (селянин) мав право привезти на двоколці свою родину у столицю, вибрати собі будь-яку вільну ділянку, поставити там намет або хижу і сказати: це моя земля! Внаслідок такої політики населення столиці Мексики зросло до 30 млн. людей…

***

Розглянуті у статті проблеми повинні стати предметом особливої і повсякденної уваги Мінрегіонбуду, в якому мають працювати високопрофесійні спеціалісти, здатні розуміти й прогнозувати ризики та небезпеки, що можуть і неодмінно дадуться взнаки, якщо персонал, і особливо високопосадовці, недбало виконуватимуть свої обов'язки.