Передоєна корова. Що ще залишилося зробити для банкрутства «Укртелекому»

Поділитися
На радість уряду країни, 2009 рік «Укртелеком» може завершити з прибутком. Принаймні фінансові результати виглядатимуть значно краще, ніж 2008-го, коли чисті збитки оператора сягнули 1,5 млрд...

На радість уряду країни, 2009 рік «Укртелеком» може завершити з прибутком. Принаймні фінансові результати виглядатимуть значно краще, ніж 2008-го, коли чисті збитки оператора сягнули 1,5 млрд. грн. Попри це, подальше функціонування найбільшого оператора фіксованого зв’язку ускладнюється. На тлі скорочення виручки у результаті конкуренції з мобільними операторами і через брак коштів останні рішення керівництва «Укртелекому» можуть призвести до катастрофічних наслідків.

Найбільш суперечливим кроком можна назвати підписання наприкінці 2009 року нових договорів про інтерконект з «Київстаром» і «МТС-Україна». Це призведе до втрати держоператором понад 100 млн. грн. на початку поточного року і подальшого зниження рентабельності. Щоб не вигнати на вулицю майже 90 тис. співробітників «Укртелекому», держава змушена буде піти на погіршення умов на ринку зв’язку.

Униз по похилій

Коли 2004 року Георгія Дзекона було призначено головою «Укртелекому», компанія виглядала куркою, що несе золоті яйця. 2003 рік вона завершила із показником чистого прибутку в 616 млн. грн., у 2004-му вдалося заробити понад 900 млн. Такі успіхи непогано виручали державу, яка щороку забирала сотні мільйонів гривень у доходи бюджету.

Однак попереду неминуче маячила приватизація, яка відображала загальноєвропейську тенденцію розвитку телекомунікацій. Уже 1999-го було ухвалено Закон «Про особливості приватизації ВАТ «Укртелеком», що передбачав продаж 42% акцій оператора. Прихід приватного власника, на думку більшості експертів, підвищив би ефективність управління і допоміг би вивести компанію на якісно новий рівень.

З кожним роком з початку 2000-х приватизація назрівала і — відкладалася. Особливо активно це питання почали обговорювати після приходу нової влади 2005 року та успішної реприватизації «Криворіжсталі», під час якої державна скарбниця поповнилася 24,2 млрд. грн. Головними претендентами на «Укртелеком» називали ряд великих західноєвропейських операторів, але фактично боротьба йшла між двома основними російськими гравцями телекомунікаційного ринку — «Алтімо» і «Системою».

Для модернізації і підвищення вартості навесні 2005 року «Укртелекому» дозволили залучити кредит у розмірі 500 млн. дол. у Deutsche Bank і Credit Suisse, а наприкінці року — видали ліцензію на зв’язок третього покоління в обхід конкурсу і почали підготовку до будівництва мережі мобільного зв’язку.

Проте провести приватизацію так і не вдалося. Причинами в різний час ставали політичні конфлікти між вищими гілками влади або неадекватні умови. Так, спочатку виникла ідея продажу 42,7-відсоткового пакета зі збереженням державного контролю, потім — продажу акцій дрібними пакетами, що навряд чи зацікавило б інвесторів, котрі розуміли необхідність серйозних структурних змін в «Укртелекомі» після придбання. Крім цього, у результаті високотехнологічної кризи в США в 2001 році та активного розвитку операторів мобільного зв’язку привабливість великих операторів дротової телефонії істотно падала. Коли уряд нарешті зважився продати контрольний пакет, момент було втрачено. Швидше за все, назавжди.

Попри вражаючі фінансові показники в першій половині десятиліття, перспективи «Укртелекому» ставали дедалі менш райдужними. Основними проблемами були непомірно роздутий штат співробітників і посилення конкуренції з операторами мобільного зв’язку. До початку скорочень у 2008 році в «Укртелекомі» працювало 120 тис. чоловік, які обслуговували близько 10 млн. ліній фіксованого зв’язку, тоді як у європейських провідних операторів персоналу значно менше. Приміром, у Telekom Austria у бізнесі фіксованого зв’язку задіяно 8,5 тис. співробітників при 2,3 млн. обслуговуваних телефонних ліній. Усього в Telekom Austria Group, що надає послуги фіксованого мобільного зв’язку і доступу в Інтернет у багатьох країнах Східної Європи, працює менш як 17 тис. співробітників.

Ставок втрачених можливостей

Та все ж таки «Укртелеком» мав більш ніж достатньо ресурсів, аби зламати ситуацію і поліпшити свої перспективи. Це і найбільша транспортна мережа передачі даних, потужності якої готові були орендувати інші оператори мобільного і фіксованого зв’язку. І кабельна каналізація електрозв’язку (ККЕ), що забезпечувала стабільні орендні платежі від користувачів-операторів. І, нарешті, величезна кількість абонентів, яким можна було запропонувати нові послуги за додаткову вартість.

Проте ефективно використати більшість цих ресурсів керівництво «Укртелекому» так і не змогло. Топ-менеджери приватних операторів розповідають, що держмонополіст виявився не готовим надавати привабливі умови оренди своїх ресурсів, унаслідок чого більші компанії намагалися, коли це можливо, побудувати власну інфраструктуру. У результаті магістральні мережі є зараз практично в усіх великих операторів країни, а надлишок потужностей не дає можливості заробляти на здаванні транспортної мережі в оренду. Головне контрольно-ревізійне управління (ГоловКРУ) оцінило недоотриманий «Укртелекомом» дохід від цього напрямку на рівні 900 млн. грн.

Завадити співробітництву держоператора з приватними компаніями у сфері оренди потужностей транзитної мережі міг і конфлікт менеджерських і власницьких інтересів Георгія Дзекона. Так, на ринку працюють дві провідні компанії з проектування і прокладання транспортних мереж — «Пріоком» і «Атраком». Раніше «ДТ» уже писало про те, що обидві ці компанії підконтрольні Георгію Дзекону та його бізнес-партнерам (див. №6 від 6 березня 2004 р.).
Зокрема, донедавна керівником «Пріокому» був Євген Зимін, один із фігурантів скандалу навколо транзитного сервера Центрвиборчкому і депутат від фракції БЮТ. Його називають довіреною особою Г.Дзекона.

Факт афілійованості «Пріокому» і «Атракому» не є секретом. Компанії спільно брали участь у будівництві і проектуванні найбільших транспортних мереж для приватних операторів. Найбільший проект у портфелі «Атракому» — побудова для «Київстару» транспортної мережі завдовжки 21 тис. км. Іншими замовниками були UMC (зараз «МТС-Україна»), УРС (ТМ Beeline), «Інтертелеком», «Датагруп» і «Телесистеми України». «Пріоком» також виконував проекти для «Київстару», «МТС-Україна», УРС і «Утелу». Очевидно, що, маючи доступ до транспортної інфраструктури «Укртелекому», підконтрольні Георгію Дзекону компанії могли без зайвих витрат будувати магістральні мережі, а мотивація голови правління держоператора пропонувати послуги оренди мережі на адекватних умовах наближалася до нуля.

Відсутність ефективної роботи з існуючими клієнтами призвела до того, що мобільний зв’язок в Україні став дедалі більше наступати на позиції фіксованого. Особливо це почало виявлятися після 2006 року, коли новачки телекомунікаційного ринку — «Астеліт» (ТМ life:) і Beeline — обвалили ціни на дзвінки в мобільних мережах, а «Укртелеком» затято відмовлявся знижувати застарілий тариф 1,2 грн. за хвилину розмови при дзвінках на мережі стільникових операторів. У результаті абоненти держоператора дедалі менше спілкувалися з мобільними абонентами і поступово йшли від нього. Зараз близько 90% дзвінків абонентів стільникового зв’язку замикається усередині мереж мобільних операторів.

Перспективну послугу високошвидкісного Інтернету, яка прийшла на зміну комутованому доступу (dial-up), було значно недофінансовано, у результаті чого вихід «Укртелекому» на ринок інтернет-доступу відбувся надто пізно і досить мляво. Ще 2008 року зберігалася черга на підключення стаціонарних телефонів і Інтернету під торговою маркою «Ого!» І хоча зараз держоператор обслуговує близько 800 тис. інтернет-користувачів, показники могли б бути набагато вищими завдяки 10-мільйонній базі абонентів. Наприклад, із 1,8 млн. абонентів «Волі» Інтернетом користується 370 тис. чоловік, тобто кожен п’ятий. В «Укртелекому» — кожен 12-й. Однак інтернет-абоненти генерують вищі доходи, ніж користувачі телефонії, оскільки тарифи на цю порівняно нову послугу не регулюються державою.

Скорочення капітальних інвестицій у фіксовану мережу почасти було викликане дивідендною політикою. За результатами 2004 року акціонерам було виплачено 730 млн. грн. (за чистого прибутку близько 900 млн. грн.), 2005-го — 208 млн. (519 млн.), 2006-го — 166 млн. (468 млн. грн.). Левову частку цих грошей одержала держава, що полегшувало урядам наповнювати бюджети.

Потім власні і позикові ресурси «Укртелекому» були спрямовані на найбільш суперечливий проект — розвиток мобільного зв’язку третього покоління (3G) під торговою маркою Utel. Протягом 2007—2008 років, за даними Г.Дзекона, на будівництво нової мережі було витрачено понад 1,5 млрд. грн., у тому числі 56 млн. грн. — на рекламну кампанію.

Хоча зв’язок третього покоління тоді вважався перспективним, половина сенсу втілення в життя цього проекту зникла після зриву переговорів із Vodafone, які велися в середині 2007-го. Чому керівництво оператора продовжило такий витратний проект — історія замовчує. Зате відомо, що вже в січні 2008-го — через місяць після початку продажу 3G-послуг — посаду директора з питань маркетингу і продажу послуг Utel залишила Олена Мініч. Аби зрозуміти, чому це сталося, слід подивитися на результати «Укртелекому» за перший квартал 2009 року: за січень—березень доходи від продажу послуг мобільного зв’язку становили усього 22 млн. грн. при тому, що на той момент абонентами Utel були 210 тис. чоловік.

Як довго за таких показників буде окуповуватися проект із півторамільярдними інвестиціями — порахувати складно. На цьому тлі дуже переконливим виглядає виручка 245 млн. грн. від продажу послуги «Ого!» Хоча і цей показник можна було б збільшити.

Криза в квадраті

Дедалі складніші ринкові умови і непослідовність в управлінні «Укртелекомом» дали перші плоди вже в середині 2008 року, коли збитки за перші два квартали перевищили 100 млн. грн., а в Міністерство транспорту і зв’язку було подано фінплан з чистим річним збитком на рівні 1,5 млрд. грн.

Приблизно тоді ж було опубліковано звіт ГоловКРУ, де було зазначено численні порушення, які спричинили невиправдане збільшення витрат або недоотримання доходів на десятки і сотні мільйонів гривень. У звіті констатувалося, що з 2004-го по 2007 рік питома вага найдорожчого міжміського і міжнародного трафіка скоротилася з 82 до 32%, залучення абонентів проводилося неефективно, у результаті чого в 2007 році у черзі на підключення стояло 1,3 млн. чоловік при 200 тис. незадіяних з’єднувальних ліній (еквівалент 2 млн. абонентів).

Також звернули увагу на безвідповідальне фінансове планування. Зокрема, на 2007 рік був закладений рекламний бюджет у розмірі 160 млн. грн., який у десятки разів перевищував встановлені державою ліміти. А бонуси менеджменту на 25 млн. грн. перевищили норми галузевої угоди між Міністерством транспорту та зв’язку і профспілкою працівників зв’язку.

То була не перша перевірка «Укртелекому» із боку ГоловКРУ. Порушення відзначали ще в 2006-му, коли ревізори вказали на неадекватні госпрозрахунки з операторами мобільного зв’язку, на яких держкомпанія втрачала десятки мільйонів гривень, і на концентрацію фінансових потоків із тим, щоб «ховати кінці у воду». Проте ні ці перевірки, ні збитки, що їм загрожували, не коштували керівництву компанії посад. Після критики з боку міністра транспорту і зв’язку Йосипа Вінського був прийнятий новий фінплан на 2008 рік, який передбачав отримання прибутку в розмірі 8,7 млн. грн.

Для досягнення цього результату регулятор ринку — Національна комісія з питань регулювання зв’язку (НКРЗ) — підвищив тарифи на міський і місцевий зв’язок у регіонах на 20%, що дало змогу закрити «діру» у фінплані. Крім того, уряд ініціював створення фонду універсальних послуг, який мав наповнюватися за рахунок дво-тривідсоткової надбавки до абонплати і витрачатися на неприбуткову, але соціально значущу діяльність операторів. На велику частину цих коштів (близько 700 млн. грн. на рік) зміг би претендувати «Укртелеком», проте Верховна Рада відмовилася підтримати ініціативу, відхиливши відповідний законопроект.

Усі крапки над «і» розставила криза. У четвертому кварталі 2008 року в результаті девальвації гривні оператор змушений був переоцінити свої зобов’язання перед зарубіжними кредиторами, що разом із падінням попиту і проблемами, які накопичилися раніше, призвело за підсумками 2008-го
до чистого збитку в розмірі 1,52 млрд. грн. Закредитованість «Укртелекому» не можна назвати дуже високою: на початку 2009-го його зобов’язання становили приблизно 3 млрд. грн. (при доході в 2008 році на рівні 7,9 млрд. грн.). Проте починаючи з 2009-го в держкомпанії розпочалися масштабні платежі за раніше отриманими позиками: впродовж року вона мала виплатити еквівалент майже 1 млрд. грн. іноземним банкам.

При цьому вільних коштів в «Укртелекому» практично немає. Про це можна судити за умовами розміщення облігацій у лютому 2009 року, під час якого «Укртелеком» залучив 200 млн. грн. під 30% річних у перший рік обігу паперів. Під такий відсоток позичають лише в крайніх випадках, як, наприклад, уряд наприкінці минулого року для виконання держбюджету.

Відчувши складнощі із залученням нових грошей, Георгій Дзекон почав заощаджувати по максимуму. Під удар потрапили співробітники компанії. Крім нових масштабних скорочень, вони позбулися всіх надбавок і премій. А без них мотивувати персонал якісно працювати дуже складно. Адже середня зарплата в «Укртелекомі» становить
2 тис. грн. на місяць, у той час як оператори мобільного зв’язку платять набагато більше.

Крім того, скорочення проводяться неефективно. За словами співробітників, першими «під ніж» найчастіше потрапляють технічні фахівці на місцях, тоді як менеджерська вертикаль менш схильна до «оптимізації». Про якість надання послуг за такого підходу говорити не доводиться.

Стали більш жорсткими й відносини з іншими операторами. Найбільше постраждали альтернативні оператори фіксованого зв’язку. Влітку 2009 року «Укртелеком» підвищив тарифи на користування ККЕ, яку він контролює, у шість-вісім разів. Ця кабельна каналізація використовується для прокладання телекомунікаційних кабелів у містах, де по-іншому складно дістатися клієнта. Втрати від такого рішення держоператора для орендарів обчислюються десятками мільйонів гривень, що дуже істотно для не дуже великих компаній.

Найбільший орендар ККЕ — група компаній Vega — відмовилася підписувати нові договори, у результаті чого страждає від вирізання кабелів у регіонах, а її абоненти (у тому числі корпоративні) — від обривів зв’язку. Регулятори поки що так і не змогли розв’язати цю проблему, попри явне зловживання монопольним становищем.

З великими — у приватному порядку

Найбільш драматично розвивався конфлікт «Укртелекому» з операторами мобільного зв’язку щодо ставок міжоператорського доступу на мережі один одного (інтерконекту). У рамках перших антикризових рішень Георгія Дзекона наприкінці 2008 року стільниковим операторам було розіслано пропозицію щодо переукладання договорів про інтерконект на нових умовах.

Інтерконект є одним із найдієвіших механізмів регулювання ринку. По суті, це оптові платежі операторів за дзвінки їх абонентів на номери, що обслуговуються конкурентами. Розрахункова одиниця — одна хвилина.

У світі існують різні підходи до регулювання ринку інтерконекту. У деяких країнах ці ставки високі, у деяких — міжоператорські платежі відсутні зовсім. Практикується також встановлення різних ставок для різних операторів. Наприклад, у часи зародження мобільного зв’язку оптові ціни дзвінків на фіксовані мережі були істотно нижчими, ніж на мобільні. Це призводило до того, що фіксовані оператори фактично дотували розвиток стільникових.

Така асиметрія існує й щодо великих і маленьких операторів: ставки на мережі великих установлюють на нижчому рівні, ніж на мережі маленьких, що провокує розвиток та укрупнення останніх за рахунок можливості встановлювати нижчі тарифи.

В Україні до кінця 2008 року ставки інтерконекту були досить високими (наближалися до роздрібної вартості хвилини розмови) і встановлювалися асиметрично на користь стільникових операторів. Так, за одну хвилину дзвінка на мережу «Укртелекому» вони платили 25 коп., у той час як для держоператора вартість однієї хвилини дзвінка на стільникові мережі становила 50 коп. Приблизно в таких самих умовах працювали й інші оператори фіксованого зв’язку.

Це призводило до того, що вони, і насамперед «Укртелеком», платили мобільним більше, ніж одержували від них. А високий розмір ставок ускладнював вихід на ринок нових гравців. Зокрема, Beeline, PEOPLEnet і Utel своїми провалами значною мірою зобов’язані високим ставкам інтерконекту. Очевидно, що, залишаючи їх на тому самому рівні, держава пригнічувала конкуренцію на ринку зв’язку і сприяла одержанню надприбутків мобільними операторами.

З огляду на це вимоги «Укртелекому» переглянути ставки інтерконекту виглядали цілком логічно. Проте компанії, не бажаючи втрачати доходи в умовах кризи, відмовилися підписати нові договори, оскарживши вимоги держоператора в судах. Розгляди вели всі найбільші стільникові оператори: «Київстар», «МТС-Україна» і «Астеліт» (ТМ life:). Проте рішення судів лише заморозили ситуацію в підвішеному стані.

Навесні 2009 року на арену вийшов Антимонопольний комітет України (АМКУ), від якого вимагали визнати всіх операторів монополістами на своїх мережах і дозволити галузевому регулятору (НКРЗ) установлювати ставки інтерконекту самостійно. Після деяких зволікань Антимонопольний комітет усе-таки прийняв вольове рішення, та буквально через кілька днів призупинив його в зв’язку з «обставинами, що знову відкрилися». Таке рішення суперечить процесуальній практиці АМКУ, проте воно було прийняте в результаті переговорів «Київстару» і «МТС-Україна» із Кабміном, що завершилися достроковою сплатою податку на прибуток цими операторами.

Як з’ясувалося восени, відсутність підписаних договорів була лише на руку «Укртелекому». Адже кількість дзвінків із його мережі на мережі мобільних операторів дотепер трохи вища, ніж у зворотному напрямку, тому за умов відсутності взаємних розрахунків оператор міг заощадити в 2009 році більш як 200 млн. грн. Керівництво допускало можливість не розраховуватися за цим боргом. «Якщо в питання регулювання ставок втрутяться НКРЗ і АМКУ, борг враховуватися не буде, тому що закон зворотної сили не має», — зазначав у газеті «Коммерсант-Украина» директор філії об’єднаних продажів «Укртелекому» Ігор Сиротенко. У третьому кварталі «Київстар» навіть списав цю заборгованість, оцінюючи можливість її погашення як малоймовірну.

Про те, що держоператор не мав наміру розраховуватися по інтерконекту за 2009 рік, свідчить і той факт, що він пропускав дзвінки операторів мобільного зв’язку один одному через свою мережу, мінімізуючи їхні витрати за цією статтею. Цим користувалися УРС і «МТС-Україна».

Незважаючи на все це, на початку грудня був підписаний новий договір про інтерконект між «Укртелекомом» і «Київстаром», а наприкінці місяця про підписання договору на 2009—2010 роки оголосив «МТС-Україна». Умови угоди сторони не коментують, проте за наявною інформацією вони будуть дуже невигідними для «Укртелекому». Так, перше півріччя 2009 року закриють на старих умовах (розрахунки з «Київстаром» проведуть за ціною 50 коп. за хвилину), і лише з третього кварталу почнеться поступове зниження: до кінця 2009 року — до 40—45 коп./хв., а в першому кварталі 2010-го — до 38 коп./хв. Такі умови будуть і в «МТС-Україна».

Таким чином, втрати «Укртелекому» у 2009 році на інтерконекті можуть сягнути 200 млн. грн. при тому, що сильна позиція держоператора і підтримка з боку держави давали змогу встановити значно менші ставки на номери мобільних операторів. За наявною інформацією, прийняття таких умов могло коштувати керівництву чи акціонерам «Київстару» близько половини майбутніх платежів з боку «Укртелекому» по інтерконекту, тобто близько 50 млн. грн. Офіційних підтверджень цієї інформації немає.

Очікується, що через гострий брак вільних коштів розрахунки за інтерконект держоператор проведе в першому кварталі 2010 року. Оскільки фінансові показники за цей період опублікують ближче до літа, розв’язувати проблеми з дірою в балансі монополіста доведеться вже новому уряду. Нинішній же спробував витрусити з «Укртелекому» ще трохи коштів. Так, 17 грудня відбулося слухання за позовом Фонду держмайна щодо дивідендів за 2007 рік, які компанія не виплатила вчасно через складне фінансове становище.

У ФДМ зазначили, що оператор погодився розрахуватися з фондом і заплатить йому 74 млн. грн. Ця сума може стати ще одним — можливо, останнім — цвяхом у труну державної стратегії на ринку зв’язку країни.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі