Останній бастіон. Загарбники ріжуть на брухт устаткування стратегічного підприємства — ВАТ «Електроприлад»

Минулого тижня рядові акціонери ВАТ «Електроприлад» розпочали пікетування Шевченківської районної адміністрації м. Києва. Робітники вкотре вирішили нагадати чиновникам про тяжке становище, в якому вони опинилися внаслідок захоплення будівель заводу. Вимагали рішучих дій влади з відновлення законності та збереження стратегічного для нашої країни підприємства. Зрозуміти робітників неважко — в результаті рейдерської атаки «Електроприлад» не працює вже майже шість місяців.

Водночас в інтернет-виданнях було опубліковано інтерв’ю директора ВАТ «Електроприлад» Юрія Кисляківського, в якому він заявив, що в Україні вже в найближчі місяці можуть зупинитися дві стратегічні галузі — літако- та кораблебудування. За словами директора, причина їх можливої зупинки —припинення постачань на профільні підприємства електронних систем управління, які випускаються заводом. Сьогодні підприємство — єдиний в СНД виробник прецизійних потенціометрів, які використовуються в електронній техніці, квантовій електроніці й аерокосмічній промисловості. Без цих пристроїв, які перетворюють кути повороту в електричні сигнали, неможливі сучасні системи керування літаками, ракетами та кораблями.

«Тепер завод ріжуть на брухт. Якщо основні фонди будуть знищені, відновити їх буде практично неможливо», — вважає Ю.Кисляківський. Крім того, за його словами, близько двох із половиною гектарів землі «Електроприладу» в центрі Києва — ласий шматок для загарбників.

Славетна історія та огидні реалії

«Раніше до складу ВО «Електроприлад» входило два заводи із загальним штатом понад п’ять тисяч осіб, — згадує Ю.Кисляківський. — Без нас у Союзі нічого не літало й мало що плавало під водою та по воді, а дуже багато чого не могло працювати навіть на землі».

Після розпаду Союзу багато в чому завдяки директору Кисляківському завод не затримував заробітну плату працівникам, справно платив податки, не влізаючи в кредити та позики. Щоправда, із трьох тисяч робітників залишилося тільки трохи більше 300 осіб. Основне виробництво та технології на підприємстві були збережені, проте з замовленнями були проблеми — про крейсери та підводні човни на заводі забули. Попри все, зусиллями керівництва й робітників «Електроприлад» вийшов на чистий річний прибуток у 3 млн. грн.

«Ми вижили й працюємо, — каже Ю.Кисляківський. — Однак мій багаторічний досвід директора підказує, що нас цілеспрямовано й уперто ведуть до загибелі. Похмурий прогноз підтверджує доля інших підприємств міста, які колись виробляли високотехнологічну продукцію: «Арсеналу», «Радіозаводу», «Точелектроприладу», «Радіоприладу»... Держава не сприяє розвитку наукоємного виробництва. Уряд стурбований, у кращому разі, металом, вугіллям. Йому, певне, невтямки, що така вузьконаправлена «турбота» веде до прірви».

Судова карусель

«Ось уже п’ятий рік, — розповідає директор, — ми не зі своєї волі судимося з компанією АТЗТ «Інвестиційний фонд «Київська Русь-МДС», нещодавно перетвореною на ТОВ «Експедиція-ХХI», юридичною фірмою «Магістр-консалтинг» та ЗАТ «Вінброк», які всілякими хитрими й часом незаконними способами за безцінь скупили акції заводу в робітників і різноманітних компаній. Втім, це загальне лихо підприємств, приватизованих колись за божевільними правилами, прийнятими свого часу в країні. У руках рейдерів сьогодні близько 33% акцій. Вони хотіли купити контрольний пакет, але ми розгадали їхній намір і вжили заходів. Коли вони зрозуміли, що розпорядитися заводом на свій розсуд не вдасться, зробили хід конем — почали незаконно вимагати через господарські суди, щоб ми викупили в них акції за встановленою ними ціною».

Незважаючи на те що в українському законодавстві чітко записано: підприємство може викуповувати акції лише за відповідного рішення загальних зборів акціонерів, і ніхто нікого права не має зобов’язати викуповувати акції, судові розгляди цього простого питання тривали довгі роки. «Але ж розібратися в суті нападок на нас елементарно просто, — обурюється Ю.Кисляківський, — власне, в цій справі розібралися більш як 20 суддів Господарського та Апеляційного судів м. Києва, які ухвалили рішення згідно з Конституцією та законом України. Проте коли справа надходила у вищі судові інстанції, починалися проблеми. Замість того, щоб прийняти остаточне рішення, вони по кілька разів спрямовували справи на повторний розгляд до першої інстанції».

Втім, судова карусель була лише прелюдією до більш агресивних дій «міноритарних акціонерів».

Східне захоплення

31 березня, напередодні візиту до України президента США, в пік організації «без­прецедентних заходів безпеки», у центрі Києва 120 озброєних осіб захопили оборонний завод. Увірвавшись серед білого дня на територію заводу, молодчики поводилися без особливих церемоній. Вони з криками бігали по дахах будівель заводу, кидали на робітників і перехожих цеглини, металеві прути, вибухові пакети та петарди, обстрілювали околиці з помпових рушниць.

За словами керуючого партнера юридичної компанії «Алексєєв, Боярчуков та партнери» Сергія Алексєєва, котрий супроводжує цю справу, захоплення ВАТ «Електроприлад» було здійснене за допомогою підроблених документів. Зокрема протоколу зборів акціонерів. «Рейдери підробили навіть не протокол, а витяг із нього, відповідно до якого новим директором було нібито призначено Михайла Єфименка. І підписали протокол громадяни Південної Кореї — такі собі Ву Тієлонг і Шен Хонг. Цих людей ніхто з акціонерів до сьогодні в очі не бачив», — повідомив С.Алексєєв.

За словами адвоката, таке могло статися лише за потурання державних, насамперед реєстраційних, органів. Українське законодавство не вимагає від реєстратора перевіряти надані документи. «Таким чином, підроблені витяги з протоколу стають підставою для внесення змін до Єдиного реєстру, після чого фальшивий директор автоматично набуває всіх прав на підприємство. Законне ж керівництво тепер мусить пройти весь шлях оскарження в судах», — справедливо обурюється юрист. Він також додав, що поки тривають судові дебати, весь майновий комплекс ВАТ «Електроприлад» уже продано третім особам. На руках в адвокатів «Електроприладу» є документи з БТІ, які підтверджують цей факт.

Ю.Кисляківський переконаний: таке стає можливим лише тому, що органи влади заплющують очі на беззаконня. «Наприклад, сьогодні вже встановлено, що печатка, якою користувалися рейдери під час підробки документів, — фальшива. При цьому ніхто з компетентних структур не поспішає бодай якось реагувати на те, що організована група людей із підробленою печаткою орудує на стратегічному об’єкті, — сказав він. — Тим часом дозвільна система на виготовлення печаток перебуває в підпорядкуванні міліції й підробку дуже легко встановити».

Щойно підприємство захопили й автоматично припинилися планові постачання продукції до Росії, посол РФ звернувся до прем’єр-міністра України Ю.Тимошенко з проханням звернути увагу на рейдерське захоплення стратегічного об’єкта (копія звернення, як і підроблена виписка з протоколу зборів акціонерів, розміщені на сайті підприємства -www.elektropribor.at.ua). «У відповідь посольство отримало типову бюрократичну відписку з підписом прем’єра», — стверджує Ю.Кисляківський.

Збори акціонерів організують робітники

Як нещодавно з’ясувалося, всі задіяні в рейдерській комбінації організації (АТЗТ «ІФ «Київська Русь-МДС», ТОВ «Експедиція-XXI», ТОВ «Правнича фірма «Магістр-консталтинг», ЗАТ «Вінброк» та їхні аудитори) зареєстровані за однією адресою: м. Київ, провулок Рильського, 3. І це зовсім не величезний офіс, здатний вмістити стільки різноманітних структур, а звичайна квартира. Однією із власниць «Інвестиційного фонду «Київська Русь-МДС» (пізніше — «Експедиція-XXI») є пані Олена Ледовських — депутат Київміськради, давня помічниця відомого підприємця та народного депутата України Миколи Мартиненка. А коли зважити, що пані Ледовських ще й член постійної депутатської комісії з питань власності й на засіданнях Київради сидить поруч із начальником головкому столичної міліції Віталієм Яремою, то багато чого стає зрозуміло: вона справді знає ціну власності, і її є кому захищати.

В такій ситуації абсолютно очевидним є одне — особи, які нахабно захопили завод за підробленими документами, далекі від виробництва та проблем більшості акціонерів. Робітники їм і задарма не потрібні, як, утім, і виробничі приміщення, які пустують після захоплення. Швидше за все, тим, хто найняв рейдерів, усе ж потрібна земля заводу. Надто вже гарні київські краєвиди відкриваються з цієї території. Втім, істинні господарі підприємства — робітники, котрі все ще володіють понад 60% акцій заводу. Вони не мають наміру сидіти склавши руки і, окрім пікетування держорганів, готують загальні збори акціонерів. Саме вони мають розставити всі крапки в затягненому протистоянні.

Проблема захоплень шахрайським шляхом великих виробничих підприємств уже давно вийшла за межі господарських конфліктів. Це навіть не економічні проблеми. Оскільки безкарність і потурання рейдерству з боку держави в особі суддів, виконавчих і силових структур лише підтверджує той факт, що це вже цілісна, добре відпрацьована й налагоджена система. І вона серйозно загрожує безпеці всієї держави.