Особливості національної законотворчості у виноробстві чи фальсифікація закону?

Президент України 23 липня ц.р. наклав вето на прийнятий Верховною Радою України 1 липня Закон України «Про внесення змін у деякі закони України щодо упорядкування обороту спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів». Як виявилося, документ, поданий на підпис гаранту, м’яко кажучи, не відповідає тексту, прийнятому Верховною Радою України, і причому саме в тих моментах, із приводу яких і було накладено вето. У певних установах це назвали б фальсифікацією закону. Ну а тепер по черзі.

Цього закону, більше відомого як президентський законопроект №5340, дуже чекали винороби. Річ у тім, що з 1 липня 2004 року починав діяти Закон України «Про внесення змін у Закон України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» №1801-ІV від 17 червня 2004 року, відповідно до якого ставки акцизного збору на напівсухі та напівсолодкі вина підвищено в 3,7 разу — із 0,25 грн. за 1 літр до 0,92 грн. за літр, а на міцні вина — у шість-вісім разів із 0,25 грн. за літр до 10 коп. за 1% міцності, тобто до 1,6—2,0 грн. за літр. З огляду на те, що основний обсяг продажів продукції виноробства припадає саме на цей сегмент (близько 80%), то виробників «тихих» вин очікують не найкращі часи. Законопроект №5340 передбачав повернення ставки акцизу на колишній рівень — до 0,25 грн. за літр.

Багато вже було написано про те, що акцизу на вино немає в провідних виноробних країнах Європи, про постійне зниження обсягів виробництва вина в нашій країні. Але зараз я не про це...

Після голосування Верховною Радою України закону від 17 червня ц.р. обурені виноградарі та винороби зібралися біля стін парламенту з вимогою не підвищувати акциз на вина. Річ у тім, що акциз на вино дуже суттєво зачепить виноградарів. Оскільки при зниженні обсягів виробництва вина, природно, різко скоротиться і необхідність у сировині для його виробництва. А отже, ціни на виноград різко «підуть» униз. Для виноградарів це означає збитки.

Верховна Рада дослухалася проблем виноградарів і виноробів і через два тижні прийняла законопроект №5340, яким знизила ставки акцизного збору. Показово, що за цей документ віддали свої голоси 388 народних депутатів. З 1 липня 2004 року, тобто з моменту набуття чинності нових, вищих ставок акцизного збору, переважна більшість виноробних підприємств призупинили відвантаження напівсухих, напівсолодких і кріплених вин, очікуючи підписання Президентом закону.

У своїх пропозиціях Президент зазначив, що, за попередніми даними Кабінету міністрів України, зниження ставок акцизного збору призведе до скорочення дохідної частини держбюджету від реалізації тільки вин виноградних із додаванням спирту і вермутів у вересні—грудні 2004 року приблизно на 34 млн. грн. Враховуючи, що в законі не передбачено якихось джерел покриття втрат державного бюджету, зазначені зміни призведуть до розбалансування доходів і витрат, що не відповідає проголошеному в Конституції України прагненню держави до збалансованості бюджету України і, як наслідок, зумовлять недофінансування бюджетних програм соціального розвитку. Також, на думку Л.Кучми, внесення таких змін не відповідає нормам частини другої статті 27 Бюджетного кодексу України і частини другої статті 6.2.7 Регламенту Верховної Ради України, що вимагають у таких випадках визначати витрати, які необхідно скоротити, або джерела додаткових бюджетних доходів.

Дійсно, ми не виключаємо, що Державний бюджет України недоотримає в зазначені місяці 34 млн. гривень у вигляді надходжень від акцизного збору. Але чи прорахував хтось, скільки держава втратить податку на прибуток виноробних підприємств, якщо виробництво вина скоротиться в два-три рази (а саме про таке скорочення нині говорять спеціалісти)? Чи прорахував хтось, скільки втратять аграрії, якщо вже зараз, після набуття чинності закону №1801-ІV, ціни на виноматеріали знизилися майже вдвічі? А в країні ж вирощуванням винограду займається кілька сотень тисяч чоловік, ті, хто на своїй кишені відчує наслідки «драконівського» підвищення ставок на вино.

Особливістю виноградарства порівняно з іншими галузями сільського господарства є його надзвичайно висока трудомісткість. Навряд чи ще знайдеться промислова культура, що вимагає застосування такої кількості ручної праці. Не випадково в Європі бережно ставляться до виноградарства: воно вирішує одну з найскладніших проблем — подолання безробіття. При скороченні потреб виробництва у винограді чимало господарств будуть змушені перепрофілюватися на зернові культури, що їх останнім часом активно підтримує держава. Однак вирощування зернових не потребує такої кількості робочої сили, як вирощування винограду. (За оцінками фахівців, у виноградарстві задіяно приблизно вп’ятеро більше людей, аніж при вирощуванні на аналогічних площах тієї ж пшениці.)

Неважко припустити, що наслідком нинішнього підвищення акцизів стануть масові скорочення робітників у виноградарських регіонах України. Досить дивним у даній ситуації є стимулювання нових насаджень виноградників за рахунок одновідсоткового збору з реалізації алкогольних напоїв. До чого ці стимули (а на них 2004 року планують виділити 126 млн. гривень, 45 «реальних» мільйонів уже виділено), якщо через 34 «віртуальні» мільйони знищують саму потребу у винограді? Дивно, чи не так?

На жаль, у даній ситуації більше запитань, аніж відповідей. Навряд чи невідповідність законопроекту №5340 частині другій статті 27 Бюджетного кодексу України і статті 6.2.7 Регламенту зіграла фатальну для виноробів роль у процесі підписання закону. Якщо аналізувати зміни до бюджету від 17 червня, яким ставки для виноробів було підвищено, то не можна не помітити, що норми цього закону в частині підвищення акцизу суперечать тій же статті 27 Бюджетного кодексу України, проте не частині другій, а частині третій, у якій говориться, що «...закони України, котрі впливають на формування дохідної і видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно опубліковані до 15 серпня року, що передує плановому. Інакше норми відповідних законів, що впливають на формування дохідної і/або видаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що йде за плановим...»

Крім цього, норми закону №1801-ІV суперечать частині 7 статті 1 Закону України «Про систему оподаткування», а сама процедура його прийняття — тому ж Регламенту Верховної Ради України, яким передбачено, що на ознайомлення з законопроектом про держбюджет у депутатів повинно бути не менше п’яти днів, хоча насправді депутати побачили його в день голосування.

Може, справа в політиці, а не в економіці. Може, комусь вигідно налаштувати проти чинного уряду значну частину аграріїв, які займаються вирощуванням винограду. Коли врахувати, що після прийняття закону №1801-ІV вони стояли біля стін Верховної Ради, то після ветування «свого» закону, вони повинні стояти біля стін Кабінету міністрів та адміністрації Президента.

На Кіпрі, під час турецького правління в період із 1868 по 1872 рік на виробництво вина було накладено занадто високий податок і тим самим завдано серйозних збитків виноградарям. Утиски й експлуатація виноградарів спричинили у них такий стан, що, навіть побачивши здалеку збирача податків, вони виливали вино на землю. Тягар податків був значно вищим від прибутку, враховуючи всі їхні зусилля, пов’язані з нелегкою працею. Чи наважаться виливати вино наші винороби, невідомо, однак точно можна сказати, що ті, хто побажає вижити за нових податків, буде змушений використовувати тіньові схеми. Навряд чи завдання держави полягає в тому, щоб збільшити тіньовий сектор економіки. Хто ж не зможе працювати в тіні, приречений на знищення.

Дивно, що багаторазове підвищення податків сталося в рік виборів. Чи віддадуть винороби, а разом із ними — і виноградарі, свої голоси за кандидата від влади, котра не дала їм можливості трудитися і заробляти?

Ну а тепер, власне, про фальсифікацію закону. До другого читання в даний законопроект було внесено три поправки, що стосуються ставок акцизів на виноградне вино. У сесійному залі прийняли поправку народного депутата Соболєва, що передбачає найсприятливіші умови оподаткування виноробів. Як заявив пан Соболєв, авторство цієї поправки також належить народним депутатам Миколі Круглову й Омеляну Парубку. Цією поправкою передбачали повернути акцизний збір на виноградні вина, вермути, коньячний спирт на рівень першого півріччя 2004 року.

Отже, на вермути в поправці Соболєва вказана ставка акцизного збору 2,6 грн. за літр, а на коньячний спирт — нуль гривень за 1 літр. Ці дані взято мною з порівняльної таблиці законопроекту №5340, що була роздана депутатам у день голосування, а також із порівняльної таблиці, що знаходиться на офіційному сайті Верховної Ради. Якихось поправок із голосу щодо ставок акцизу на ці види продукції не приймали, про що свідчить стенограма засідання. Проте на підпис спікеру Верховної Ради подали законопроект під №5340, у якому на вермути значилася ставка акцизного збору в розмірі 1,2 грн. за літр, а на коньячний спирт — 16 грн. Цей же варіант закону пішов на підпис Президенту. Зауважу, що підготовкою закону до підпису займався профільний комітет ВР — із питань фінансів і банківської діяльності.

Зниження ставок на вермути явилося причиною президентського вето. Але ж депутати не голосували за дані ставки акцизного збору. Вони потрапили в законопроект або випадково, або за чиїмось наміром. У випадковість чомусь віриться слабо...

«ДТ» уже писало про причини лобіювання ставки в розмірі 16 грн. за літр 100-відсоткового коньячного спирту (№15 від 17.04.2004 р. «Акцизом по конкурентах»). Нагадаю, що цей продукт завезено практично безмитно і без сплати акцизу як мінімум на чотири роки вперед, і встановлення ставки акцизу на сировину для виробництва коньяку фактично веде до монополізації ринку коньяку між виробниками, що мають великі запаси найважливішого компонента коньяку. Тобто нерозумно очікувати якихось надходжень у бюджет від установлення ставки акцизу на коньячний спирт. Нема сенсу його ввозити, сплачуючи такий податок, якщо в Україні є маса спирту, котрий увезли без податку. Для реального, а не віртуального наповнення бюджету досить підвищити ставки на готову продукцію, тобто на коньяк. Невже лобіювання в нашій країні дійшло до фальсифікації законів? Не хочеться в це вірити, однак...

Проте у зв’язку з цим відбувається цікавий казус, порядок вирішення якого не передбачений Регламентом Верховної Ради України та Конституцією України. Якщо Президент України наклав вето на закон, прийнятий в іншій редакції, ніж поданий йому на підпис, чи повинен він переглянути своє рішення, з урахуванням тієї редакції закону, котру дійсно приймала Верховна Рада? Якщо ні, то виноробам залишається сподіватися на повернення депутатів із канікул і подолання вето. Для цього, начебто є всі передумови: за закон проголосували 388 народних обранців, для подолання вето цього більш ніж досить.

А що робити виноградарям, у яких через тиждень починається збирання врожаю?