Організатор ліквідований, майно перепродане, покупець збанкрутував…

Протягом року українські політики та чиновники завзято грають у політичні ігри. Створення коаліції та уряду, кадрові переміщення, боротьба за повноваження тощо — це, безумовно, дуже цікаво. Але водночас двома-трьома «поверхами» нижче відбуваються процеси, які, можливо, не надто привертають увагу вітчизняної еліти, проте важливі і для економіки країни, і для її іміджу в очах потенційних інвесторів. Цим останнім, до речі, такі процеси скажуть про інвестиційний клімат значно більше гучних заяв та цифр Держкомстату...

19 березня 2007 року у Господарському суді м.Києва розглядалася справа про порушення, допущені під час проведення конкурсів з продажу майна боржника — севастопольського державного підприємства «Атлантика», які відбулися 11 вересня 2006 року.

На думку позивача — ТОВ «Лтд Оплан», яке не було допущене до участі у конкурсі, — внаслідок порушень не було створено конкурентних засад для реалізації майна підприємства та завдано чималих збитків державі. Відповідачем виступала Державна госпрозрахункова установа «Агентство з питань банкрутства», третіми особами: СДП «Атлантика» та дніпропетровське ТОВ «Метекс-М».

Суд під головуванням судді Балаца С.В., розглянувши справу, вийшов до дорадчої кімнати, а рішення має бути оголошене 18 квітня нинішього року.

Великою спокусою було б визначити цю справу як супереч­ку господарських суб’єктів, що не поділили майно. Але конфлікт безпосередньо зачіпає інтереси держави. Більше того, він став можливим унаслідок брутального ігнорування цих інтересів посадовими особами.

Колись СДП «Атлантика» було великим підприємством, здобувало ордени та було широковідоме за межами колишнього Союзу. Воно не тільки ловило рибу та виготовляло рибну продукцію, але й ремонтувало судна, 56 суден, які належали компанії, ходили майже всіма морями світу. У Севастополі жартували, що, навіть припинивши працювати і тільки продаючи по одному судну на рік, підприємство забезпечене коштами на 56 років. Але останні роки «Атлантика» загрузала у боргах. Це, на думку фахівців, було вкрай вигідно певним структурам, які зацікавилися розташованою на Південному узбережжі Криму нерухомістю, що перебувала на балансі підприємства. Як відомо, ціни за землю на півострові зростають з астрономічною швидкістю.

На початку серпня 2005 року на СДП «Атлантика» було уведено процедуру санації, тож керування компанією перейшло до рук керуючого санацією. Ухвалою Господарського суду м.Севастополя від 26 липня 2006 року у справі про визнання банкрутом боржника севастопольського державного підприємства «Атлантика», винесеною суддею Світланою Рибіною, план санації СДП було затверджено. Щоправда, санація на ділі, схоже, звелася до передачі майна заздалегідь обраному «інвесторові».

Саме так з’явилася можливість продажу нерухомості «Атлантики» в обхід Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29 листопада 2001 року за № 2864-III, яким був установлений мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Адже на продаж під час процедури санації мораторій не поширюється.

Складність для «санаторів» полягала лише у тому, що, згідно з законодавством, майно боржника реалізується через відкритий аукціон, у якому можуть взяти участь усі охочі, а переможцем виявляється той, хто запропонує за той чи інший лот найбільшу суму. Очевидно, що саме з метою «закриття» відкритих конкурсів для небажаних покупців розпорядники майна призначили аукціон таким чином, що майбутні учасники виявилися у нерівних умовах. Аукціон був призначений на 11 вересня 2006 року, тобто за півтора місяця після затвердження плану санації, а цього терміну замало для того, щоб серйозні покупці бодай оглянули майно. Крім того, аукціон відбувся не на півострові, а у Запоріжжі і виявився цілком закритим.

Організатори конкурсів просто фізично не допустили на аукціон представника ТОВ «Лтд Оплан». Хоча товариство «Лтд Оплан» подало всі потрібні документи та грошову заставу для участі у торгах.

За таких умов нікого не дивуватиме те, що база відпочинку «Смарагд» в урочищі Ласпі поблизу Севастополя, недобудований пансіонат на 500 місць, розташований поруч, а також будинки та споруди у районі севастопольського Камишового шосе — відійшли тим, кому вони й мали відійти, на думку організаторів дійства, і за ціну, яка практично дорівнює стартовій.

Усі три об’єкти дісталися дніпропетровському ТОВ «Метекс-М», яке заплатило за майно близько 20 млн. грн., хоча відомо, що земля та нерухомість на південному узбережжі Криму коштує геть дорожче. Приміром, ТОВ «Оплан», яке вирішило відстояти свої права у судовому порядку, пропонувало значно більше — 75 млн. грн. І всі розмови про те, що об’єкти, мовляв, потребують великих інвестицій, видаються лише порожньою балаканиною.

Що справу шито білими нитками, свідчать подальші дії покупця. Уже 14 вересня (тобто за три дні після проведення конкурсів) ТОВ «Метекс-М» перепродує споруди на Камишовому шосе севастопольському ТОВ «Метал Сервіс Груп» (очевидно, не міг представник цієї компанії доїхати до Запоріжжя), а базу відпочинку «Смарагд» та незакінчений пансіонат — дніпропетровському ТОВ «Суеста». 22 вересня (ще за тиждень) ТОВ «Суеста» передумує (чого не трапляється у світі) й перепродує базу відпочинку «Смарагд» іншому дніпропетровському ТОВ — «Магніт-Д».

Уже тільки та швидкість, з якою майно переходило з рук у руки, мало б викликати підозри. А коли додати до цього, що за позовом ображеного ТОВ «Лтд Оплан» Господарський суд м. Києва 15 вересня 2006 року видав ухвалу, за якою на майно СДП «Атлантика» був накладений арешт і будь-які дії з ним за результатами конкурсу від 11 вересня були заборонені, то ознаки складу злочину стають ще більш очевидними.

Про нещирість продавців та покупців свідчить також те, що 27 вересня 2006 року ТОВ «Метекс-М» подало заяву про порушення справи про власне банкрутство, а 20 листопада 2006 року Господарським судом Дніпропетровської області було визнане банкрутом. При цьому зазначимо: «Метекс-М» порушив вимоги ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII, у якій зазначено, що боржником є суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами (...) протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Отже, ТОВ «Метекс-М», уже перебуваючи у фінансово неспроможному стані, брало участь у конкурсі. А чи законно це?..

Комусь може здатися, що держава в особі проку­рора м.Севастополя, судді Господарського суду м.Севастополя та чиновників запорізької філії ДГУ «Агентство з питань банкрутства» не володіли інформацією про порушення, з якими відбувалася «санація» «Атлантики»... По-перше, уже навіть тільки неволодіння усією інформацією поставило б під великий сумнів компетенцію цих осіб та установ. По-друге, усе вони добре знали. Той же «Оплан» не раз звертався до Генпрокуратури, Фонду держмайна та Міністерства агрополітики, якому на момент конкурсу належала «Атлантика». Але жорсткої реакції на нехтування інтересами навіть не «Оплану», а держави, не було.

Крім того, постановою Кабміну ще від 24 вересня 2005 року № 942 було вирішено ліквідувати ДГУ «Агентство з питань банкрутства», тож Агентство на момент проведення конкурсів уже майже рік не мало права надавати послуги у процесах, пов’язаних зі справами з банкрутства. Чи могло так бути, що цей факт залишався невідомим держслужбовцям? Ймовірніше, що учасники змови саме на це й робили розрахунок. Мовляв, ДГУ ліквідована, майно перепродане, покупець збанкрутував — тож до кого висувати претензії?...

Проте шанс на поновлення справедливості і повернення державі багатомільйонного майна залишається. 18 квітня Господарський суд м.Києва скаже своє слово. А доти нерухомість СДП «Атлантика» залишається під арештом і будь-які операції з нею можна розцінювати як спроби крадіжки державного майна в особливо великих розмірах.