Оновлена «спрощенка»

Збулося! Не чекаючи обіцяного стародавніми майя на грудень 2012 року переходу планети на нову енерго-інформаційну «решітку», український малий і середній бізнес перейшов на оновлену модель оподаткування, що виглядало не менш епохально… В Україні перереєструвалися 1,089 млн. підприємців, які вибрали для себе спрощену систему оподаткування.

Згідно зі статистикою, кількість зареєстрованих, порівняно з 2011 роком, зросла. Оскільки не всі підприємці встигли вчасно «встрибнути в останній вагон поїзда, який рушив», у другому кварталі очікується подальше зростання реєстраційних показників, бо, за новими правилами, ті, хто заґавився, зможуть зареєструватися лише через три місяці.

Як свідчать новини з регіонів, податківці виконали свої обіцянки: жодних стовпотворінь із непритомностями в чергах не було - до 25 січня податкові працювали в режимі подовженого робочого дня (до 20.00) і з одним вихідним. І лише в останній день звичайна норма відвідувачів була перевищена: податкові служби прийняли понад 50 тис. заяв від «спрощенців».

Найпривабливішою для бізнесменів виявилася так звана друга категорія, яка передбачає бізнес із доходами до 1 млн. грн. на рік і дозволяє мати до 10 найманих працівників, - у цій категорії зареєструвалося майже 60% підприємців (понад 640 тис. чоловік).

На другому місці - роздрібна торгівля та побутові послуги (річний дохід до 150 тис. грн., без найманих працівників): у цій, так званій першій, категорії зареєструвалося близько 256 тис. «спрощенців».

Ще менше підприємців (близько 189 тис.) вибрали для себе «третю категорію» з оборотом до 3 млн. грн. і 20 найманими працівниками…

Отже, суспільство зітхнуло з полегшенням: закінчився період протистояння малого бізнесу та владних структур. Підприємці відстояли більшість своїх вимог, примусивши владу відмовитися від драконівських реформ спрощеної системи оподаткування і відсунувши занесений над малим бізнесом дамоклів меч нових методів жорсткої звітності та перевірок. З’явилася надія, що спрощена система оподаткування не тільки не звузить, як шагренева шкіра, сферу свого застосування, а й стане більш демократичною, доступною та ефективною…

Інтернет-лікнеп
для підприємців

Одна з великих проблем сьогоднішнього малого та середнього бізнесу - вражаюча професійна безграмотність значної (якщо не переважної) частини його представників.

Незважаючи на запевнення керівництва ДПС напередодні переходу на нову систему оподаткування, що податкова служба проводить консультації для представників малого й середнього бізнесу, де їм роз’яснюють усі особливості, передбачені для кожної групи платників податків, - я ще не зустріла жодного бізнесмена, котрий побував би на такому семінарі.

Консультації, заплановані на грудень 2011 року (за запевненням ДПС), якщо й відбувалися, то аж ніяк не були розрекламовані. Підприємці й гадки не мали, що їм слід робити, вся інформація передавалася з допомогою «сарафанного радіо» - від людини до людини, причому найчастіше в перекрученому вигляді…

В усьому світі представники малого та середнього бізнесу користуються послугами серверів спеціальних служб сприяння їхній підприємницькій діяльності. Там можна отримати не тільки цінні поради, які узагальнюють досвід ведення малого бізнесу в розвинених країнах, а й дані про можливих партнерів за рубежем, новини оподаткування тощо. Це, наприклад, SBA Online, який займається поширенням ресурсів, створених у державному секторі для приватного бізнесу, MCI Small Business Center - спеціальна служба підтримки малого бізнесу, організована однією з провідних телекомунікаційних корпорацій США, або LEXIS-NEXIS Small Business Advisor - служба підтримки малого бізнесу, створена великою комерційною інформаційною службою фірми LEXIS-NEXIS…

Український малий і середній бізнес, що зародився у буремні 1990-ті, був досить далекий від Інтернету. Та й сам Інтернет, у якому, наприклад, 1994 року було всього кілька корпоративних сторінок, причому вони представляли переважно компанії, котрі працювали в галузі інформаційних технологій і програмного забезпечення, залишався досить далеким від проблем підприємництва…

За своєю ментальністю типовий представник українського малого бізнесу досить далекий від хитросплетінь комерційної діяльності. Та й як йому бути обізнаним у її хащах, коли наша людина виросла в тепличних умовах соціалістичної системи і наївна, як дитина.

Якщо до цього додати вкорінену в суспільній свідомості оскому від словосполучення «ділова людина» (поняття, якому суспільство не симпатизує), то легко зрозуміти, що українському приватному підприємцю нелегко утвердитися на ниві бізнесу.

- Усе доводиться робити навпомацки, шляхом спроб і помилок, тупо заповнюючи щороку нові податкові звітності за зразками, які висять у коридорах, не розуміючи їх справжнього значення, - розповідає приватний підприємець Ольга Москаленко. - Через відсутність навчально-інформаційної системи втрачає сенс саме поняття бізнесу, людина формально значиться підприємцем, а насправді - гвинтик у величезній українській хаотичній бізнес-піраміді і просто заробляє собі на кусень хліба. Вона нічим не відрізняється від звичайного найманого працівника, без жодної перспективи професійного зростання. Я отримую поштою запрошення на різні бізнес-семінари, але всі вони - комерційні, за величезні гроші, простому малому підприємцю це не по кишені, тим більше що найчастіше там просто вішають локшину на вуха або вчать обманювати населення. Такі семінари має проводити держава для підтримки малого і середнього бізнесу, насамперед ДПС, оскільки саме ця служба стала свого роду полігоном для постійних експериментів над бізнесом…

Але, незважаючи на всі ці труднощі й масу питань, які виникають із запровадженням нової системи оподаткування і які малому бізнесу ще належить вирішити, - іншої можливості вижити найближчим часом, очевидно, не буде.

Нова влада «зачищає» територію від безлічі конвертаційних центрів, триває жорстка боротьба за легалізацію всіх способів одержання доходів.

Нова хвиля фінансової кризи викличе нові скорочення робочих місць. Єдина можливість вижити для сотень тисяч людей - заповнити з властивою їм гнучкістю та живучістю вільні ніші, які ігнорує великий бізнес. Причому цікава така тенденція: кількість фізичних осіб-підприємців у Донецькій області зросла у 2011 році більш ніж на 6 тис. осіб. Зважаючи на все, відбувається розквіт малого підприємництва й на Луганщині, де значно збільшилися відрахування у місцевий та державний бюджети суб’єктами малого й середнього бізнесу - фізичними особами.

Свіжі дані перереєстрації представників малого та середнього бізнесу підтверджують, що тенденція зберігається. Причому відбувається це на тлі зменшення кількості самозайнятих людей, які працюють на «спрощенці» у традиційно бізнес-активних західних областях України. Спочатку пасивність у перереєстрації «єдиноподатників» на Заході аналітики пояснювали новорічними святами. Але тепер, коли етап перереєстрації пройдено, вони гарячково шукають інші об’єктивні причини, серед яких не на останньому місці реалізація нових схем оготівковування коштів. Схем дорогих, проте єдино можливих для масового бізнесу після того, як влада закрила йому доступ до конвертаційних центрів.

Чи повернеться до нас перший європейський ренесанс?

Суперечки про необхідність малого та середнього бізнесу, що його називають проявом «народного капіталізму», виникають постійно. У зв’язку з цим цікавий приклад, який прийшов до нас із історії середньовічної Європи - період під назвою «перший європейський ренесанс XI, XII і XIII століть».

Цей час можна було назвати дивним соціальним експериментом. У Європі «ходили» дивні гроші, у яких було закладено плату за простій і які знецінювалися, коли затримувалися в одних руках. Їх було неможливо збирати, перепродувати, неможливо було отримати з грошового обороту лихварський відсоток. Тобто це були гроші, що служили саме тій меті, для якої придумані гроші взагалі, - обміну, а не обману, тобто еквівалент товару й послуги.

Постійно перебуваючи в русі і сприяючи товарообороту, ці гроші створили умови для справедливого розподілу коштів серед учасників товарообороту і праці - прабатьків нинішнього малого та середнього бізнесу.

Істориків дивують досягнення тієї епохи, вони пишуть про безпрецедентний демографічний вибух і розквіт - культурний, економічний, соціальний, науковий - у всіх сферах життя.

Розвивалися всі види виробництва й ремесел. Гроші, які необхідно було витрачати якомога швидше, а не зберігати під матрацом, вкладалися в розвиток, ремонт, переобладнання, в удосконалення засобів праці.

Промислове виробництво й сільське господарство належало малим приватникам, ремісничим артілям, гільдіям, фермерам, а не окремим олігархам та фінансовим ділкам. Стали популярними пристрої, котрі полегшують працю і вивільняють час людини, - водяні млини, преси, ткацькі верстати. Більш ніж удвічі підвищилася врожайність у сільському господарстві, знизилася собівартість і вартість продукції, скоротився до шести годин робочий день і до чотирьох днів - робочий тиждень…

Таким чином, прабатьки нинішніх представників малого бізнесу довели свою користь суспільству, займаючись виробничою сферою.

Сьогоднішній український ринок має очевидний перекіс у бік торгового сектору. Виникнувши на хвилі загального дефіциту товарів у 1980-1990 роках минулого століття, левова частка українського малого й середнього бізнесу працює у сфері торгівлі, найчастіше підтримуючи не вітчизняного, а закордонного виробника.

- Прикро, що нова система оподаткування не дає жодних переваг тим підприємцям, котрі працюють у такій необхідній для суспільства виробничій сфері, - коментує приватний підприємець Тарас С. - Моя невеличка фірма виробляє взуття. З нового року я вибрав для себе найпопулярнішу - другу категорію - оподаткування. Щомісяця перераховуватиму близько 200 грн. у податкову, близько 400 грн. - у Пенсійний фонд і за соціальне страхування плюс відрахування на біржу праці - на той випадок, якщо раптом залишуся без роботи. Це дуже дорого, ледве зводжу кінці з кінцями. Спрощена система не повинна бути зрівнялівкою або ширмою для перекупників, але сьогодні підприємці, котрі працюють у сфері виробництва, поставлені в однакові умови з тими представниками своєї категорії, котрі нічого не виготовляють, а тільки перепродують китайський або польський товар…

Повертаючись до історичних прикладів, цікаво відзначити, що в епоху першого Європейського ренесансу почали стиратися соціальні відмінності між вищими та нижчими шарами суспільства, з’явився так званий середній клас. На одязі простого селянина можна було побачити срібні ґудзики, нашиті у два ряди, і срібні прикраси на взутті.

Ні до, ні після тієї епохи «демократичного загального підприємництва» не будувалося стільки соборів - Нотр-Дам де Парі, Ам’єнський собор, Анжерський, Бурзький, Реймський, Шартрський. Переважна більшість цих будов не належали ні знаті, ні церкві. Ними володіли самі містяни, які могли там зібратися, обговорювати загальні питання. У соборах були бібліотеки і місце, де офіційно лікували лікарі. Там могла отримати дах над головою людина, котра втратила домівку.

На межі XIII і XIV століть відбулося повернення до звичайної грошової системи, яку ми використовуємо й тепер. Гроші знову стали предметом спекуляції і лихварства. Замість розквіту виробництва суспільство повернулося до позичкового відсотка і накопичення. Як наслідок - посилення соціального розшарування в суспільстві, ворожнеча, роз’єднання, розрив культурних, економічних зв’язків, протистояння розкоші та убогості, деградація усіх сфер життя, яка проглядається через сьогоднішні запевнення влади про пільги для малого та середнього бізнесу…