Одеський припортовий — ігри з присмаком

На Одеському припортовому заводі - обшуки та виїмка документів. Прокуратура намагається з'ясувати деталі дивного контракту на реалізацію продукції підприємства, оскільки завод уклав договір про продаж продукції через гонконгську фірму ExpoTradeGlobal Limited.

Угода прикметна тим, що згадану гонконгську ExpoTrade Global було зареєстровано в лютому 2015 р.! Тобто чітко перед початком розкручування цієї чудової схеми.

Далі - більше. Через десять днів ОПЗ і "гонконгці" терміново підписують додаткову угоду. Причому відповідно до неї контрактна ціна зменшується на 110 дол. за тонну. За даними Одеської прокуратури, у разі виконання цього контракту підприємство втрачало б на знижці до 4 млрд грн на рік, або понад 300 млн грн на місяць.

Заодно виявилося, що директором даного офшору є леді з цілком "китайським" прізвищем Ткаченко, яка заодно трудиться й директором київського ТРЦ SkyMall.

Керівництво ОПЗ наміру організувати настільки чудову торгівлю не пояснює. Всі коментарі зводяться до такого: "Ці збитки не могли бути реальними, оскільки фактичні відвантаження аміаку та карбаміду на адресу даної компанії відсутні. Даний контракт не виконувався, що прокуратура могла легко перевірити за даними української митниці".

Інакше кажучи, заперечується не сам факт укладання свідомо збиткового контракту, а його реалізація. До речі, щоб одержати доступ до документів Одеського припортового, співробітникам прокуратури довелося зламувати двері.

Узагалі фінансові потоки навколо заводу більш ніж різноманітні. При Януковичі газ на ОПЗ надходив від Ostchem Holding Дмитра Фірташа. Улітку минулого року підприємство розпочало було закуповувати його з Європи в енергоконцерну E.ON. Тоді зазначалося, що щомісячна економія підприємства становитиме понад 12 млн дол. Але наприкінці минулого року контракт із німцями розірвали на користь "Нафтогазу України". Це пояснювалося тим, що треба підтримати держмонополіста...

Однак із другого півріччя на ОПЗ передумали підтримувати "Нафтогаз", і наступні три місяці газ поставляла компанія, яку пов'язують із Коломойським. Але й вона довго не протрималася - цієї осені її змінила Antra GmbH, зареєстрована в Австрії.

Тож можна вважати, що в ОПЗ знову постачальники газу з Європи. Однак є низка нюансів. Так, за даними глави Одеської облдержадміністрації Міхеїла Саакашвілі, нову компанію "очолює 29-річна жінка з Полтави, а всі ризики за контрактом несе держава".

Понад те, сайт "австрійської" компанії з'явився за кілька днів до укладання контракту. До того ж контракт передбачає так звану толінгову схему. Суть її в тому, що продукція, отримана з поставленого газу, є власністю "австрійців", а заводу оплачують тільки витрати на виробництво. Це означає втечу від податків, і в багатьох країнах подібні договори взагалі заборонено.

Як зазначає М.Саакашвілі, за цим контрактом держава втратить свої доходи в розмірі 93 млн дол. (тобто понад
2 млрд грн). "Вони перетечуть знову в кишені конкретних "смотрящих" за цим підприємством, щоб вони за ним наглядали", - пояснив він.

До речі, Міхеїл Ніколозович емоційно заявив, що контракт на поставку організували чиновники, близькі до голови комітету ВР із питань ПЕК Миколи Мартиненка, і "є прямий політичний зв'язок між прем'єр-міністром, паном Мартиненком, ОПЗ, цим контрактом і грабежем".

Реакція керівництва ОПЗ дуже своєрідна: воно, власне кажучи, заперечило, що можливі збитки бюджету в 93 млн дол. будуть, якщо австрійці повністю забезпечать газом усе підприємство. Тим часом, "за даними трудового колективу... контракт було укладено лише на одну третину місячного обсягу споживання природного газу".

Потішно, але раніше керівництво та австрійці казали про те, що будуть забезпечувати "понад половину потреб" ОПЗ. Нового постачальника відрекомендували дуже політкоректно: "Незалежно від назв і регалій компаній, австрійська Antra GmbH поставила природний газ, з нього було вироблено продукцію...".

Утім, крім поставок газу, в ОПЗ є ще й перевалка на морські судна рідкого аміаку, одержаного від інших постачальників, в основному унікальним аміакопроводом. Про значення перевалочного термінала нещодавно висловився голова Фонду держмайна Ігор Білоус: "Тут ще можна посперечатися, що більш прибуткове: термінал чи завод?".

Дуже схоже, що доходами від термінала й покривають описані вище чудові схеми на основному виробництві. Із цією метою тарифи на перевалку роздули до позамежного рівня - за рік із невеликим їх потроїли. І все б нічого, але вони за фактом стали відлякувати клієнтів: перевалка в Одесі вже дорожча, ніж у ряді країн ЄС. Це при тому, що її основною перевагою саме й було дешеве транспортування по трубі, яке знижує витрати порівняно із залізничним транспортом. Нині цей термінал фактично вбивають. Це дуже стимулює відхід транзиту вантажів із України. Тим паче, що Росія вже намагалася будувати свій термінал на Тамані. Останніми роками його зводять сяк-так, але після зростання тарифів на ОПЗ інтерес до реалізації проекту виріс. Підсилюється інтерес і до перевалки через порти Прибалтики. Словом, Україна прискорено втрачає вигоди свого транзитного становища. Однак робота за принципом "після нас хоч потоп", здається, стає візитною карткою схем на заводі.

До речі, підвищені тарифи перекладаються на 100-відсотково державний "Укрхімтрансаміак", який управляє унікальним і стратегічно важливим для країни аміакопроводом. Він і став головним потерпілим. Задирати тарифи, як ОПЗ, він не може, отже, на нього й лягають підвищені витрати. Відповідно, виникають проблеми і з коштами для обслуговування та підтримки в належному стані української частини магістрального аміакопроводу.

Утім, у розпал "схемономіки" думати про дотримання вимог екологічної безпеки, схоже, нікому.

До речі, уже скоро ОПЗ збираються продавати. І після приватизації при збереженні нічим не обґрунтованих тарифів у приватних руках опиниться абсолютний монополіст, який диктує свої правила. А в держави залишиться збитковий "Укрхімтрансаміак" (як стратегічний актив, що не підлягає приватизації), змушений виконувати довгострокові контракти з постачальниками та повністю залежний від волі нового, приватного, власника ОПЗ. У цілому, знову "кому вершки, а кому корінці".

Власне кажучи, завищеність тарифів визнав й Антимонопольний комітет, який довго вивчав це питання та в жовтні заявив, що тариф перевищує економічно обґрунтований. Щоправда, при цьому АМКУ не відновив ОПЗ у списку природних монополістів, де він перебував до останнього часу, тобто до того, як було розпочато дивні ігри з підвищенням тарифу та зміною постачальників. І замість прийняття рішення про перехід до економічно обґрунтованого тарифу обмежився рекомендацією. При цьому справа вважається розглянутою... Словом, монополіста, по суті, заохотили. Чудова робота! Чи все-таки це треба називати бездіяльністю та непрофесіоналізмом?

Між іншим реагувати - це прямий обов'язок АМКУ, і замість рекомендації він має вжити жорсткіших заходів, включаючи штрафні санкції. Хоч як дивно, саме цим і займаються антимонопольні комітети в країнах ЄС, куди ми нібито йдемо, та й у всіх розвинених країнах світу. Є в нас і Мінекономрозвитку, яке у курсі ситуації, але теж утримується від будь-яких рішень. Монополіста потрібно прямо визнати монополістом. Монополісту потрібно встановлювати регульований тариф, який не можна змінювати в однобічному порядку. І регульований тариф має бути економічно обґрунтованим, при необхідності залучаючи до участі в такому обґрунтуванні незалежної міжнародної компанії.

В іншому разі - вже існуючий ризик зупинки транзиту та екологічної загрози відразу в кількох українських регіонах. І приватизація, яка зробить збитки держави частиною нових довгострокових правил гри.

Чиновникам слід чітко визначитися, на кого вони працюють - на політичні та бізнес-угруповання чи все-таки на державу, навіть на шкоду інтересам їхнього "близького оточення". Не зможуть цього зробити самі, допомогти їм або замінити. Ціна питання надто висока. Роздерибанити підприємство або втратити транзитні потоки легко. Відновлювати набагато важче, а часто просто неможливо.