Нічия «стареча»?

Пенсійна реформа «потішила» жінок старшого віку. Особливо 50-річних. Їм тепер треба трудитися додатково п’ять років. Не будемо зараз сперечатися ні про доцільність прийняття цієї пенсійної реформи взагалі, ні навіть про необхідність підвищення пенсійного віку зокрема. Йдеться про можливість працевлаштування тих, «кому за…». Слід брати до уваги, що, порівняно з докризовим періодом, кількість вакансій для безробітних зменшилася й очікувана зарплата більш ніж у 50% пропонованих варіантів дорівнює мінімальній. Жінки «у віці» залишаються сам на сам із пошуком роботи для отримання пенсії. Звідки їм узяти пенсію, якщо на роботу дам «забальзаківського» віку брати не поспішають?

ТОП-5: «не чекали?»

Хороша рубрика була в деяких місцевих газетах: «журналіст змінює професію». В її рамках легко можна вжитися в будь-який образ. Утім, нині, мабуть, найтяжча роль - шукача роботи. Особливо якщо жінці вже перевалило за 50. Подруга автора цих рядків стала безробітною у 54,5 року. Не йдеться про дохід, а про офіційну зарплату, яка впливає на розмір майбутньої пенсії. Поки що її пошуки не увінчалися успіхом. Спробуємо й ми знайти роботу, «озброївшись» відповідними оголошеннями в газетах та Інтернеті.

Пригадую, в радянські часи багато студенток, отримуючи гуманітарну освіту, одночасно ставали ще й медсестрами. Правда, запасу. Згадавши про це тепер, сміливо набираю номер телефону приватної клініки, яка дала оголошення про пошук медсестри.

- Скільки вам років? - виявляється, це найголовніше питання, яким переймається медустанова, а зовсім не моїм умінням зробити укол або взяти кров на аналізи. Відповідаю чесно: 50.

- Скільки-скільки? Про душу час подумати, а ви на роботу лізете! - з медичною прямотою відповіли на першу мою спробу знайти роботу.

Зробивши певні висновки, «скидаю» свої роки й телефоную в салон краси, який шукає адміністратора. І вже не дивуюся, що перше запитання - про вік. Відповідаю: 45 років.

- Ну й хто захоче ходити в салон краси для VІР, якщо у ньому працюватиме стареча? - спустилося до пояснень зовсім юне створіння (судячи з голосу). Однак… Не будемо здаватися, а, «помолодівши» ще на п’ять років, запропонуємо свою кандидатуру на офіціантку.

- Елітні клієнти приходять до нас розважитися й хочуть бачити молоденьких дівчаток, а не 40-річних… - співрозмовниця, напевно, з доброти душевної не бажаючи мене скривдити, все не могла підібрати потрібного слова. Що ж, спробуємо ще раз:

- А ось я прочитала, що вам ще й кухарі потрібні. Вони ж не виходять у зал? Візьміть мене! - попросила я. Але, мабуть, ліміт терпіння у співрозмовниці вичерпався, що й засвідчили короткі гудки…

Можливо, я знадоблюся як продавець-консультант у салоні взуття? Втім, на таку нахабну брехню як проголошення себе 35-літньою все ж не зважуся, «закріпившись» на 40-річній межі (залишимо поки що за дужками тих, кому доведеться шукати роботу у 57, 58 або 59 років).

І знову традиційне запитання про вік. І знову майже догана за мої 40 років (а якби знали, що за всі 50?). І знову посилання на VIP-клієнтів, яким неприємно дивитися на «літню» (?) жінку. Цікаво, звідки наші роботодавці, яким реально потрібні медсестри, продавці, офіціантки, адміністратори, беруть стільки VIPів? Автор цих рядків не полінувалася й відвідала деякі місця своєї можливої роботи: у добру половину з них VIP, котрий себе поважає, з власної волі не поткнеться - рівень не той.

І остаточно добила в пошуках роботи спроба влаштуватися на склад. Зізнавшись у своїх 50 роках, я почула, що неконкурентоспроможна. Не інакше навіть тут «передпенсійники» можуть зіпсувати настрій якомусь VIPу, котрий випадково сюди забреде…

ТОП-5: «ласкаво просимо!»

Згідно з офіційною інформацією, кількість безробітних українців, які перебувають у Державній службі зай­нятості на обліку, на 1 вересня 2011 р. становила 432,4 тис. чоловік. А перший заступник міністра соціальної політики В.Надрага оприлюднив, що на одне робоче місце зараз претендує п’ять осіб. Питання: які при цьому шанси на працевлаштування в тих, кому 50 і більше?

По відповідь звернемося до відомого порталу rabota.ua: виявляється, за останні сім місяців 42860 вакансій було відкрито для пошукачів віком від 18 до 25 років, 8840 - для тих, кому від 26 до 35 років, 291 вакансія - для тих, кому від 36 до 45 років. Куди податися тим, кому за 45? Є робота й для таких. Але... Якщо ви не маєте наукового ступеня у затребуваній сфері, не щасливий власник депутатського мандата Верховної Ради (на крайній випадок, хоча б посади його помічника) або не рідкісний, вузькопрофільний спеціаліст, не провідний топ-менеджер або щасливий підприємець - кепські ваші справи.

Ні, не те щоб роботи для людей похилого віку, за переліченими вище винятками, не було зовсім. Але «ціна питання»…

Без проблем можна влаштуватися консьєржем із зарплатою від 800 до 1,5 тис. грн. на місяць. Але, оскільки пенсія з такої зарплати буде мізерною, а робота передбачає зайнятість доба через три, то деякі консьєржі працюють «вахтово». Влаштовуються на дві або й три зміни підряд, по суті буваючи вдома тільки для того, щоб переодягтися й помитися. Знову питання: це і є «покращення» для наших жінок, та ще й у віці?

Ще варіант - розповсюджувач газет або листівок. Зарплата - 1,5-2 тис. грн. на місяць. Втім, далеко не кожному здоров’я дозволить стояти по кілька годин поспіль, а трапляється - ще й просто неба. З розміром пенсії за результатами такої роботи теж усе зрозуміло.

Праця сиділки - для посидючих, терплячих і не гидливих, адже доведеться доглядати за тяжко хворими людьми. Зарплата - близько 2 тис. грн. Відповідно, пенсія буде мізерною. Грошей небагато, зате негативних емоцій удосталь.

Няньок і гувернанток наймачі хочуть бачити з педагогічною або медичною освітою. Заробити можна 200 грн. за добу або 20 грн. за годину. Однак перепусткою на цю роботу є добра фізична форма, доглянутість та активність.

І, нарешті, топ-«п’ятірку» доступних літнім замикає професія бухгалтера. Вік тут - не перешкода, а свідчення досвіду. Головне - «дружити» з цифрами і стежити за змінами в цій галузі. Тож, на жаль, у цій професії дано реалізуватися далеко не всім.

Зведемо, як кажуть ті ж таки бухгалтери, баланс. Переважна більшість доступних жінкам літнього віку професій, хоч би як вони «крутилися», хоч би до скількох років працювали, дадуть їм мізерну пенсію. Вибирати, звісно, можна буде й тоді. Наприклад: купити їжу, але померти, бо не залишиться на ліки. Чи купити ліки, але вмерти, бо не вистачить на їжу. Питання оплати ще й «комуналки» в цю бухгалтерію якось не вписується.

Квоти, пільги і роботи!

Із прийняттям нового пенсійного закону в його нинішньому вигляді ситуація на ринку праці змінюватиметься у ще гірший бік. Адже, оговтавшись після шоку від нововведень, літні жінки працездатного (на думку натхненників пенсійної реформи) віку, хай і знехотя, але візьмуться шукати бодай якісь місця для працевлаштування. А там їх уже чекають застереження: «до 30», «до 35», «до 40»…

Чиновники-мужі всерйоз міркують: мовляв, потрібно заборонити вікові обмеження. Знаємо, плавали: забрати обмеження за віком з оголошень і зі свідомості роботодавця - не одне й те саме. Заборонити офіційні обмеження за віком при прийомі на роботу і розробити реальні обов’язкові квоти для забезпечення роботою людей літнього віку, надавши пільги не тільки їм, а й підприємствам, котрі квот дотримуються, - це дуже різні речі. Поки що реально не передбачено жодного бодай трохи відчутного покарання роботодавцям за дискримінацію за віковою ознакою при відмові брати на роботу людей літнього віку, а також стимулів, коли рішення - позитивне.

Неважко вгадати, що тиск на вже наявні робочі місця посилюватиметься, і зростання соціальної напруженості не уникнути. Наприклад, на тлі «передпенсійного» безробіття з’явилося покоління молоді, яке стійко не має постійної роботи, - про її ставлення до працюючих старих людей можна тільки здогадуватися. Правда, спеціалісти ринку радять літнім шукачам робочих місць не втрачати віру, не приховувати свій вік, а доводити його переваги, граючи «на своєму полі». Однак важко зберігати оптимізм, коли держава залишає тебе сама на сам із твоїми проблемами, лише киваючи при цьому на закордонний досвід.

Так, одним із аргументів борців за підвищення пенсійного віку для жінок слугує приклад західних країн. Справді, у Німеччині, Франції, Великобританії пенсійний вік значно вищий, ніж у наших співвітчизників. Але не варто навіть порівнювати різний рівень життя, та й порядок цифр пенсійного забезпечення - теж. Звернімося до іншого досвіду: наприклад, у багатьох закордонних країнах діють навчальні програми для людей віком «45+», розраховані не тільки на те, щоб допомогти літнім людям підвищити їхню кваліфікацію, а й щоб закріпити їхню затребуваність на ринку праці.

Інший приклад: у ряді європейських країн люди з вищими доходами не проти поділитися з суспільством більшими відрахуваннями від цих доходів на соціальні потреби. Але щось не чути про такі ініціативи від наших олігархів. Натхненники пенсійної реформи замислювалися над гігантськими офшорами, мільйонними тендерами в одного замовника, витратами на утримання ВР, верхівки силових структур? А може, в нас розроблено ефективний механізм створення нових робочих місць, детінізації зарплат і легалізації неофіційної зайнятості?

Значно легше підвищити пенсійний вік, примусивши жінок похилого віку ще п’ять років працювати на відрахування внесків у Пенсійний фонд, ніж розробити систему хоч якогось соціального захисту для них. Тим часом по позитивні приклади далеко ходити не треба: є пільги для отримання першої роботи для молоді, ряд роботодавців уже привчені лояльно ставитися до прийому на роботу інвалідів. Але чомусь саме перенесення фінансового тягаря на вже літні жіночі плечі виявилося досить непродуманим, приготувавши більшій частині жінок похилого віку принизливу роль «нічиєї старечі». Може, у світлі майбутніх виборів солідна жіноча частина електорату вже нікого не цікавить?