МАНЕВР МІНОРИТАРНИМ АКЦІОНЕРОМ

«Угода року», як уже звикли називати покупку 57,7-відсоткової частки компанії «Український мобільний зв’язок» російськими «Мобільними телесистемами», несподівано загальмувала. «МТС» заявила про припинення участі в угоді, мотивуючи це оскаржуванням правомірності даної угоди в суді одним з акціонерів «Укртелекому», продавця державної частки «УМЗ». І хоча вже тиждень тому Київський господарський суд відмовив позивачу в задоволенні його вимог, «МТС» досі не оголосила про поновлення виконання своїх зобов’язань.

Компанія має для цього всі підстави: добре відпрацьований у численних приватизаційних скандалах попередніх років механізм блокування угоди позовами міноритарних акціонерів не зупинено, і суд цей — далеко не останній. Побоювання, що правове поле нашої країни ще не дозріло для реалізації в ньому договорів із терміном виконання протягом року (саме на стільки розраховано багатоступінчастий договір про покупку УМЗ), схоже, справджуються.

Довідка

1992 рік — створено СП у формі ТОВ «Український мобільний зв’язок» із таким розподілом часток у статутному фонді: ВАТ «Укртелеком» — 51%, TDC Tele Danmark, Данія, Royal KPN N. V., Голландія, Deutsche Telekom, Німеччина — по 16,3%; при цьому, відповідно до статуту, 49-відсоткова частка зарубіжних засновників мала права контрольного пакета.

28 травня 2001 року Кабмін підписує розпорядження № 227-p «Про заходи для поліпшення інвестиційного розвитку в галузі зв’язку», у якому було затверджено рішення про продаж частки статутного фонду «УМЗ», що належить «Укртелекому», і розподіл коштів від цього продажу (70% — у держбюджет, зокрема 10% — Міністерству оборони на створення цифрової системи військового зв’язку, 30% — «Укртелекому» на розвиток).

1 лютого 2002 року завершується пільгова передплата на акції ВАТ «Укртелеком». Розміщено 7,14% статутного фонду.

5 листопада 2002 року компанія «Мобільні Телесистеми» оголосила про підписання низки угод про придбання контрольної частки участі в СП «УМЗ», а саме: договору на покупку 16,3-відсоткової частки KPN за 55 млн. дол., договору на покупку 16,3-відсоткової частки Deutsche Telekom за 55 млн. дол., договору на покупку 25-відсоткової частки ВАТ «Укртелеком» за 84,2 млн. дол., а також договорів опціону на покупку 16,3% частки Tele Danmark за суму не менше 55 млн. дол. і покупку 26-відсоткової частки ВАТ «Укртелеком» за 87,6 млн. дол. Загальна сума договорів покупки становила 194,2 млн., договорів опціонів — не менше 142,6 млн. дол.

8 січня 2003 року в Господарський суд Києва надійшов позов від харківської інвестиційної компанії ТОВ «Елмакс» про визнання незаконними розпорядження КМ № 227-p від 28.05.2001 у частині, що дозволяє продаж частки в СП «УМЗ», що належить ВАТ «Укртелеком», а також договорів із «МТС» про продаж цієї частки їй, оскільки «угода знижує капіталізацію «Укртелекому» й ущемлює права компанії як акціонера». ТОВ «Елмакс», як з’ясувалося, наприкінці 2002 — на початку 2003 року скупила на вторинному ринку кілька тисяч акцій пільгової передплати ВАТ «Укртелеком».

21 січня 2003 року «МТС» оголосила про припинення своєї участі в угоді в зв’язку з подачею судового позову, який оскаржує її законність, одним з акціонерів ВАТ «Укртелеком».

24 січня 2003 року Господарський суд Києва відмовив ТОВ «Елмакс» у задоволенні позову. Директор ТОВ Валерій Баєв заявив про намір подати апеляцію у вищу судову інстанцію. Термін подачі апеляції спливає 3 лютого. З’явилася інформація про подані в місцеві суди аналогічні позови приватних осіб — акціонерів ВАТ «Укртелеком».

Схема не нова. Позови міноритарних акціонерів, що блокують ті чи інші угоди з продажу пакетів акцій українських підприємств, фігурували мало не в усіх гучних приватизаційних скандалах. Досі заблоковано продаж пакета акцій ВАТ «Рівнеазот», ВАТ «Північний ГЗК», з великими зусиллями вдалося розв’язати лише проблему приватизації Запорізького алюмінієвого комбінату. Теоретично позови міноритарних акціонерів мають мало шансів на задоволення, тож рідко подаються (принцип «не плюй проти вітру»). Проте коли за міноритарним акціонером стоїть певна сила, яку можна порівняти із силою акціонерів мажоритарних, усе змінюється. Особливістю методу є те, що розгляд таких позовів може тягнутися нескінченно — унаслідок як неоперативності нашої судової системи, так і великої кількості акціонерів, особливо в ВАТ, котрі можуть безперервно продукувати такі претензії (в «Укртелекомі» акціонерів десятки тисяч). Тому вирішувати спірні питання в таких випадках сторонам доводиться не в суді, а за столом переговорів, як правило, неофіційних.

У випадку з блокуванням продажу «УМЗ» можна не сумніватися, що позови були «замовними». Питання — ким. Перша версія, висловлена ЗМІ, була очевидна. ТОВ «Елмакс» на кінець 2001 року фігурувало четвертим номером у списку акціонерів АКІБ «Укрсиббанк» (15,02% акцій), а його директор Валерій Баєв значився начальником одного з відділів згаданого банку. Укрсиббанк через афільовану компанію «Омега» володіє 5,69% акцій головного конкурента «УМЗ» — «Київстару» і традиційно виступає менеджером по розміщенню облігацій «КС». У свою чергу 20,5% акцій «Київстару» володіє (також опосередковано, через участь у статутному фонді ТОВ «Сторм») російська «Альфа Груп» — головний конкурент на російському телекомунікаційному ринку АФК «Система», що володіє 40,4% акцій «МТС». В Укрсиббанку й «Альфи» є також інші спільні інтереси — приміром, вони є партнерами в ЗАТ «Український алюміній». Під час участі останнього в приватизації «ЗАлКу» також застосовувався метод блокування угоди позовом міноритарного акціонера. Тож такий план цілком могли реалізувати вищезгадані компанії в аналізованому випадку. Таким чином нібито справдилося висловлене «ДТ» припущення про перенесення конкурентної боротьби російських операторів (точніше, у нашому випадку, їхніх інвесторів) на українську землю.

Є, правда, кілька «але». Так, за словами самого Баєва, його компанія вже не є акціонером Укрсиббанку, а він — його співробітником. У пресі про зміни в складі акціонерів банку не повідомлялося. Більше того, за даними Антимонопольного комітету України, влітку 2002 року ТОВ «Елмакс» одержало в нього дозвіл на придбання блокуючого пакета акцій Укрсиббанку. З іншого боку, люди, котрі добре знають президента Укрсиббанку Олександра Ярославського, стверджують, що для нього організація такого позову була б занадто грубою роботою. Крім того, хоча ні «Укртелеком», ні «УМЗ» офіційної інформації щодо проблеми не давали, їхні представники досить наполегливо дають зрозуміти журналістам, що за всім цим стоїть «головний конкурент». Тому не будемо остаточно піддаватися їхній наполегливості й розглянемо інші версії.

Правда, це можна зробити лише теоретично — конкретних фактів тут ще менше. Почнемо з історії появи вищезгаданого розпорядження Кабміну. На перший погляд, воно справді не дуже логічне: однією рукою намагаючись якнайдорожче продати 42,86% акцій «Укртелекому», держава іншою рукою понижує його приватизаційну вартість шляхом виведення з його складу одного з найпривабливіших активів. На думку експертів, розпорядження КМ про продаж держчастки в «УМЗ» стало можливим лише завдяки рішенню на найвищому в нашій країні рівні. А з пропозиціями на цей рівень виходили з не менш високого рівня в Росії. Мотивом для затвердження такого рішення могло стати те, що приватизація «Телекому» відкладається на невизначений термін, а кошти від продажу частки в «УМЗ» надійдуть уже нині. Порядок і розмір «комісійних» якщо й погоджувався, то в обох країнах ще до підготовки урядового розпорядження. Тож версія, власне, і полягає в порушенні кимось з учасників угоди самих цих неофіційних домовленостей. Судячи з того, що угода застопорилася ще до початку перерахування коштів, можна припустити, що хтось оцінив виконану ним підготовчу роботу, яка справді була досить складною, дорожче від попередньо обумовленої суми («тоді не одержите нічого»).

Насторожує і легкість, із якою «МТС» призупинила виконання договору. Це при тому, що офіційні позиції «УМЗ» і «МТС» не змінювалися — компанії, як і раніше, «надзвичайно зацікавлені» у виконанні договорів. З одного боку, це може вказувати на невпевненість «МТС» в успішності судових розглядів. Приміром, усвідомлення їхньої можливої тривалості. Це дещо дивно: якщо «МТС», а надто АФК «Система», настільки зацікавлені в придбанні «УМЗ», невже вони не готові докласти всіх зусиль, зокрема на вже згаданому вищому рівні, для якнайшвидшого розв’язання проблеми? Адже вага харківської фірми, навіть за умови підтримки її кимось із вітчизняних олігархів, непорівнянна з «масою» одного з найбільших російських холдингів.

Більше скидається на те, що в «МТС» (або в «Системи») з’явилися сумніви в необхідності такої угоди взагалі. Або назріла необхідність змін у деталях: сумах і термінах. Не маючи змоги або бажання прямо заявляти про відмову від зобов’язань, компанія могла скористатися настільки вишуканим способом припинення їх виконання. При цьому в неї поки що залишається зворотний шлях: про поновлення виконання договору «МТС» може заявити в будь-який момент, незалежно від перебігу судових позовів. Ця версія виглядає імовірною, з огляду на складні відносини власності всередині «Системи». Хоча номінально 75,96% її акцій належить родичу й довіреній особі Юрія Лужкова Володимиру Євтушенкову, у компанії є свої «підводні течії», пов’язані з інтересами в ній «президента Москви» й інших вищих посадових осіб Росії. За однією з версій, «не поділили» саме там. За деякими даними, питання про продовження угоди мало підніматися під час уже завершеної зустрічі на вищому рівні, проте конкретних даних про результати обговорення поки що не надходило.

Мотивування, з якими Господарський суд Києва відмовився задовольнити вимоги ТОВ «Елмакс», поки що невідомі. Можливо, вони полягають у тому, що «Елмакс» купив акції «Укртелекому» і став його акціонером уже після виходу оскаржуваного ним розпорядження Кабміну (і навіть після підписання договору з «МТС»). Тобто компанія з власної волі поставила себе в оскаржувані нею умови. З іншого боку, у момент виходу розпорядження Кабміну 100% акцій «Укртелекому» належало державі, і права акціонерів не могли бути ущемлені. Дещо складнішими будуть справи з позовами акціонерів — приватних осіб. Їх розглядатимуть місцеві суди, що подовжить процедуру подачі апеляцій, а також дозволить створити прецеденти позитивних судових рішень щодо проблеми (на місцеві суди легше впливати).

Проте не остаточно зрозумілі і правові підстави, на яких «Укртелеком» здійснював продаж своєї частки в «УМЗ». За словами директора Міжнародного інституту приватизації, управління власністю й інвестицій Олександра Рябченка, статут ВАТ «Укртелеком» не регламентує порядок продажу корпоративних прав компанії. Затвердження такого рішення не входить у повноваження ні голови спостережної ради, ні голови правління (який підписував договір із «МТС»), ні навіть зборів акціонерів. У свою чергу, зміни в статут можуть вносити тільки збори акціонерів, які ще не проводилися. І не проводитимуться в доступному для огляду майбутньому, оскільки передусім буде зобов’язане переобрати нинішнього голову спостережної ради, котрий, відповідно до рішення Конституційного суду, не має права суміщати цю посаду з депутатськими повноваженнями.

Хоч як там було б, для держави зрив угоди щодо продажу «УМЗ» невигідний. Вартість часток «Укртелекому» в «УМЗ» не найвища — капіталізація компанії оцінюється в 340—400 мільйонів доларів (для порівняння — 51% акцій «Кубань GSM», що обслуговувала на момент покупки майже півмільйона абонентів, «МТС» придбала за 71,4 млн. дол., а 81% акцій «Телекому 900», холдингу, чиї оператори обслуговували 117 тисяч абонентів, — за 27 млн. дол.), проте для умов, у яких відбувалася угода — цілком прийнятна. Дорожче компанію продати буде складно, навіть у складі «Укртелекому». Адже наявність у його власності частки «УМЗ» навряд чи підвищить його продажну вартість відразу на 170 млн. доларів (чистий виторг держави від продажу всієї частки в «УМЗ» за існуючими договорами). А ось неможливість виконати в українському правовому полі договір із компанією «МТС», яка відповідає міжнародним стандартам прозорості й торгує своїми акціями на Нью-Йоркській біржі, — ще один відчутний удар по іміджу України як європейської країни.