Маховик дерегуляційних змін

У рейтингу легкості ведення бізнесу Dоing Business-2019 Україна піднялася на 5 позицій і посіла 71 місце.

У цьому списку зі 190 країн ми й справді істотно прогресуємо: з 152 місця у 2012 році перемістилися на 71 позицію. Однак якщо подивитися на оцінки простоти ведення підприємницької діяльності за десятьма показниками, то там бачимо майже рівність між позитивом і негативом.

Плюси поставлено в номінаціях щодо захисту інвесторів, виконання контрактів, реєстрації власності та отримання дозволів на будівництво. А ось мінуси - в таких архіважливих сферах як оподаткування, кредитування, реєстрація підприємств, підключення до електромереж.

І це при тому що, скажімо, в категорії "оподаткування" з 2014 року ми додали аж 110 пунктів. Але це, швидше, свідчить не про сприятливий мікроклімат для ведення бізнесу, а про те, в якій ямі Україна перебувала, та й досі перебуває. Бо, приміром, коли можна потішитися, що ми трішки випередили такі країни як Греція й Індонезія, - то перед нами не лише Киргизстан, В'єтнам, Перу а й, із великим відривом, Молдова, Росія, Білорусь (44, 31, 37 місця, відповідно).

Тож працювати є над чим. Недарма підвищення позиції України в рейтингу Світового банку Doing Business є одним із ключових індикаторів реалізації Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", затвердженої ще на початку 2015 року.

Та, мабуть, значно більше важать рутинні повсякденні заходи влади з поліпшення бізнес-середовища і дерегуляції, які передусім має оцінити українське суспільство, а потім - уже й міжнародна спільнота. Перелік того, що треба зробити, чималий. І називається він - План заходів щодо дерегуляції господарської діяльності. Кабінет міністрів затвердив його влітку 2016 року.

Однак, коли подивитися на терміни виконання запланованого (кінцева дата - II квартал 2017-го) й проаналізувати, що зроблено, а що ні, то скидається, що план був надто амбітним і непосильним. Бо як інакше розцінити розпорядження уряду від 16 січня 2019 року №15-р про внесення змін до пункту 51 плану заходів щодо дерегуляції господарської діяльності. Йдеться про перенесення термінів виконання з II кварталу 2017 року на I квартал 2019-го.

То що ж конкретно передбачав план, що було виконано, а що - зависло і примусило уряд переносити термін реалізації?

Документ налічує 112 пунктів, які стосуються послаблення регуляторного тиску як в окремих галузях, так і в підприємницькій діяльності загалом. Зокрема, заплановано заходи зі спрощення умов для бізнесу в аграрній і будівельній галузях, енергетиці, телекомунікаціях та в харчовій промисловості. Йдеться і про зменшення кількості органів державного нагляду (контролю), про відкриття доступу до надання публічних послуг, спрощення процедур митного і податкового регулювання тощо.

Усе це, сподіваються в уряді, поліпшить інвестиційний клімат в Україні, сприятиме створенню нових робочих місць та покращить наші позиції в міжнародних бізнес-рейтингах. Кивають і на парламент. Мовляв, рішення багатьох питань також залежать від ефективної діяльності Верховної Ради. Хоча й визнають, що більша частина роботи - за відповідними центральними органами виконавчої влади.

Отже, на кінець березня 2019 року план заходів щодо дерегуляції господарської діяльності мав такий вигляд: зі 112 пунктів не виконано 41. У списку втіленого в життя як незначні заходи, так і досить вагомі. Ось лише деякі з них: скасування ліцензування видів діяльності у сфері телекомунікацій та застосування заявницького принципу провадження такої діяльності, відмова від одержання дозволів на провадження митної брокерської діяльності, надання юридичним особам-нерезидентам права відкривати рахунки у банках України, спрощення процедур працевлаштування іноземців та осіб без громадянства, прийняття нових, гармонізованих із нормами ЄС, правил розробки нафтогазових родовищ.

А ще - проведено скасування граничної торговельної надбавки (націнки), вимог щодо укладення договорів та строків отримання виручки, спрощено й адаптовано системи регулювання безпечності та якості кормів до вимог законодавства ЄС, спрощено доступ до оренди державного та комунального майна і впроваджено ринковий механізм ціноутворення, скасовано звітність щодо декларування валютних цінностей, скасовано державне регулювання цін на продовольчі товари…

Перелік невиконаного хоча й утричі менший, але, за важливістю впливу на підприємницьке середовище, досить істотний. Тож на ньому варто зупинитися докладніше і перелічити хоча б половину списку. Отже, не спрощено видачу одноразових дозволів на захід до річкових портів України суден під іноземними прапорами. Не удосконалено Державні санітарні правила та норми й не гармонізовано з нормами ЄС. Не усунено дублювання вимог Державних санітарних правил і норм та Державних будівельних норм. Таку ж процедуру не проведена щодо Державних будівельних норм.

Не оптимізовано дозвільні процедури шляхом запровадження декларативного (реєстраційного, заявницького) принципу провадження господарської діяльності. Не скорочено перелік документів, які суб'єкт господарювання повинен подати для отримання дозволу. Не визначено чіткого порядку поводження з відходами як вторинною сировиною, з урахуванням принципу розширеної відповідальності виробника та відповідно до Угоди про асоціацію. Не скорочено види діяльності, що підлягають ліцензуванню. Не переглянуто чинних і не розроблено нових критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності. Не запроваджено систему стимулюючого тарифоутворення. Не прийнято в новій редакції Кодексу про надра. І, чи не найголовніше, - не скорочено кількості державних контролюючих органів та їхніх функцій, хоча, за планом, це мали зробити ще у 2016 році.

То чи вдасться втілити план у життя цілком, відповісти складно, адже й попередній був виконаний менш ніж на 60%. А в оновленому додалося завдань, з урахуванням пропозицій, які надходили до Мінекономрозвитку під час обговорення від представників об'єднань і асоціацій, громадських організацій, міністерств та відомств.

Звісно, в необхідності дерегуляції сумнівів нема. Адже вона передбачає скасування надмірних регуляторних обмежень та неефективних процедур контролю, відмову від надлишкового ліцензування, сертифікації, моніторинг, здійснення експертиз та інших обмежень для, застарілих систем бізнесу. Цим не лише зменшується адміністративний тиск на бізнес та ведеться боротьба з корупцією, а й створюється для бізнесу можливість сконцентруватися на своїй основній діяльності.

Тож, з ініціативи Мінекономрозвитку, уряд проводить "дерегуляційні кабміни", метою яких є оперативний розгляд вкрай необхідних проектів нормативно-правових актів, що зменшують регуляторний тиск на бізнес і покращують бізнес-клімат.

Таких засідань уряду, які були присвячені питанням дерегуляції, прем'єр-міністр нарахував вісім. За їх результатами було змінено або скасовано понад 1200 документів, що обтяжували бізнес і створювали несприятливі умови для його розвитку.

Уже в березні нинішнього року Кабмін одним махом скасував майже півтори сотні застарілих нормативних документів задля полегшення життя бізнесові. Якщо десь "переборщили", то з часом пообіцяли проаналізувати зміни й відмовлятися від неефективних заходів.

Мовляв, і перед цим прийняттям рішення провели черговий аудит регулятивно-нормативних документів та вже на його основі скасовували або ж змінювали ті з них, котрі ускладнюють ділову активність бізнесу.

- Ми системно, кожні квартал-два, робимо аудит усіх регуляцій, знаходимо ще й досі нормативні документи УРСР та інші рішення, які ускладнювали життя. Раніше система була яка? Ти тільки задумав бізнес, а вже щось порушив. Ми почали впроваджувати розумні регуляції, - пояснював необхідність змін Володимир Гройсман.

Результати вже є. За підрахунками урядовців, лише торішні дерегуляційні дії уряду спростили ведення бізнесу для близько 100 тисяч суб'єктів роздрібної торгівлі, однієї тисячі компаній та понад 10 тисяч ФОПів, які здійснюють ремонт побутових виробів, для 6300 компаній, які проводять інженерно-пошукові роботи, і понад 6,7 тисячі компаній, які займаються будівництвом.

Перелічувати всі нормативно-правові акти, скасовані урядом у березні, мабуть, немає сенсу. А ось назвати кілька з них, аби зрозуміти, яких сфер торкнеться черговий виток дерегуляції, варто. Це як маленькі одиничні новації, так і системні: від скасування книги скарг і пропозицій, яке зменшить фінансові витрати всіх підприємств на 125 млн грн щороку, - до скасування обмежень на максимальну надбавку на ціни медичних виробів (у тому числі обладнання), які купують за кошти державного бюджету.

Щодо надбавки, то раніше вона не могла перевищувати 10% закупівельної ціни. У країнах ЄС немає жодних інструментів державного цінового регулювання на медичні вироби, придбані за бюджетні кошти. Тож, скасувавши надбавку, в уряді сподіваються, що спрацюють ринкові механізми ціноутворення на медичне обладнання і пропаде дефіцит якісного медобладнання.

А ще в останньому доробку Кабміну з дерегуляції - спрощення процедури отримання довгострокових віз іноземними громадянами задля працевлаштування на території України. Згідно з новими правилами, іноземці, які вже працюють у нас, зможуть подавати свої документи для продовження віз безпосередньо до департаменту консульської служби МЗС, не виїжджаючи за межі України. Це нібито має посилити привабливість нашої країни для закордонних висококваліфікованих працівників.

Паралельно зі скасуванням застарілих і неефективних нормативних актів, змінюється й система контролю та нагляду. Відтепер контролюючі органи перевірятимуть господарюючі суб'єкти, наперед знаючи, на чому саме зосередити увагу і за якими критеріями це робити. На руках у них будуть чек-листи, де все докладно розписано. Тобто фахівці матимуть перелік того, що саме перевірятимуть, і відступити від цих норм не зможуть.

А перевірятимуть передусім ті підприємства й виробництв, на яких існує ймовірна загроза здоров'ю людей чи довкіллю. Наприкінці 2018 року уряд затвердив критерії оцінювання ступеня ризику від провадження господарської діяльності для санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, а також періодичність заходів контролю.

Розроблено нову концепцію перевірок, згідно з якою підприємствам, котрі продають товари або послуги, присвоюватимуть бали. Саме за ними визначають рівень ризику і саму частоту перевірок. Держспоживслужба під час перевірок підприємств присвоюватиме бали за тими чи іншими критеріями, а деякі підприємства бали отримають автоматично вже за саму сферу їхньої діяльності.

Чим вищі бали - тим більший ступінь ризику і частіші перевірки. Наприклад, за найвищою шкалою (по 41 балу) оцінюватимуться дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади, оздоровчі дитячі заклади, яким таку кількість нарахують лише за сферу їхньої діяльності. Якщо підприємство постачає питну воду для понад 100 тис. осіб, воно теж одразу отримає найвищу кількість балів - 41, а якщо обслуговує лише до 20 тис. осіб, то - 10 балів.

Загалом, ступенів ризику три: високий (від 41 до 100 балів), середній (від 21 до 40 балів), незначний (від 0 до 20 балів). Високий ступінь ризику спонукає до планових перевірок не частіше одного разу на два роки; середній - не частіше одного разу на три роки; незначний - не частіше одного разу на п'ять років.

Для тих, хто вже встиг розчаруватися в ефективності наведення ладу в середовищі злісних порушників, є обнадійлива інформація. Держспоживслужба може проводити позапланові перевірки, якщо на це є вагомі підстави.

Наскільки досконала така система контролю, наразі судити зарано. Однак уже нині є чимало критиків такого механізму. Одні побоюються ще більшого хаосу в середовищі малого бізнесу, який і так майже не контролюється. Інші нарікають на те, що в Держспоживслужби небагато повноважень і замало ресурсів, аби працювати ефективно. Та й практика, коли контролери мали попереджати про перевірки не пізніше ніж за 10 днів до їх початку, не на користь справі. Новий закон, згідно з яким попереджати не треба, нічого не змінює (така інформація є на сайті Держспоживслужби).

Розкручений маховик дерегуляційних змін урядовці не планують припиняти. Задля полегшення ведення бізнесу Мінекономрозвитку пропонує скасувати ще 150 застарілих нормативних документів, які створюють правові колізії та додаткове навантаження на підприємництво.

У відомстві підготували законопроект, що передбачає масштабне реформування системи ліцензування господарської діяльності. У ньому йдеться про скасування застарілих ліцензій, передбачених не профільними, а галузевими законами, і запровадження адекватних механізмів оскарження рішень ліцензійних органів, якщо підприємці відчувають свою правоту. Це не лише розчистить регуляторне поле, а й усуне розбіжності між різними законодавчими актами. Найголовніше ж - дасть змогу зменшити витрати українського бізнесу орієнтовно на 960 млн грн.

Наскільки сприятливим буде бізнес-середовище нинішнього року, можна лише гадати. І не тільки через вибори, а й через чималу кількість змін у цій сфері. Хочеться вірити, що всі вони продумані і сприятимуть розвитку підприємництва. Однак трохи насторожує поспіх уряду і профільного міністерства, з яким останнім часом проводиться дерегуляція.

Річ у тому, що Кабмін поставив за мету підняти країну, щонайменше, на 10 пунктів у рейтингу Doing Business-2020. Заради цього прагне до 1 травня схвалити максимальну кількість дерегуляційних рішень, які спрощують ведення бізнесу, аби їх встигли врахувати експерти Світового банку. Дані щодо рейтингу Doing Business на наступний рік готуються за станом на 1 травня, а публікуються наприкінці жовтня поточного року.