Квітучі «голландці» приземлилися під Києвом

За підрахунками фахів­ців, одного тільки дня — 8 Бе­рез­ня — обсяги продажу троянд, гвоздик, тюльпанів та інших квітів зростають у шість­вісім разів. Квітковий ринок — своєрідний барометр суспільства. Чим жвавіше йде торгівля цим особливим товаром, тим більше навколо краси, любові й поваги одне до одного.

— Найкращі у світі квіти, щойно з аеропорту! — бадьоро рекламувала свій товар продавщиця на базарі.

— Звідки троянди? — цікавлюся.

— З Голландії, звісно, звідкіля ж іще, — відповіла та.

Упевненість реалізатора в тому, що такі розкішні троянди можуть вирости лише за кордоном, спонукала провести серед продавців імпровізоване опитування: звідки до нас завозять квіти? Насамперед усі називали Голландію. Згадували Колумбію, Еквадор. Зрідка — Індію, Іспанію, інші країни. Навіть у спеціалізованому магазині на це запитання відповіли так само. Так би й пішла в упевненості, що на квітковому ринку повсюдно імпортний продукт, якби в розмову не втрутилася людина, яка доставляє квіти.

— Не знаю, про яку Голландію ви кажете, але оці троян­ди — «Аква», «Дует», «Свінг», «Вау», «Ківі», «Іліос» — точно вирощені під Києвом.

Автор цих рядків отримала можливість перевірити цей факт. Під спорудами зі скла — близько двох десятків гектарів. Сучасні теплиці для вирощування квітів — не те ж саме, що їхні «помідорно-огіркові» родичі. Троянди вирощують не в землі. Ґрунт заміняє біла піна з мінеральної вати. Вода й живлення для рослин в автоматичному режимі спеціальними трубками подається до кожного куща окремо — так легше дотримувати ідеальної чистоти й створювати відповідний мікроклімат. У такий спосіб тут позбулися тепличного лиха — перезволоженого і перегрітого повітря. В усіх куточках цього квіткового світу — температура 20 градусів: цілковитий комфорт для людей і рослин. До того ж вентилятори, розганяючи застояне повітря, створюють штучний вітерець. Персонал походжає у безрукавках, хоча на дворі ще лежить сніг.

Тепличне «містечко» обслуговують 350 осіб, які спеціально навчалися прийомам догляду за квітами за найсучаснішою голландською технологією. Первинний посадковий матеріал також імпортний. Вирощування — вітчизняне. Головні особи виробничого процесу — тепличниці. Фах серед жителів розташованої неподалік Калинівки, що в Броварському районі, дуже шанований. На підприємстві півтори сотні робітниць. Обов’язки в них нескладні, але відповідальні: вони стежать за тим, щоб трояндам не бракувало води й живлення, формують кущі, контролюють їхній ріст і, нарешті, збирають «урожай», готуючи місце для нового.

Процес нагадує конвеєр. Тепличниця, зібравши акуратно зрізані рослини, подає їх у сортувальний цех. Бригада сортувальниць швидкими, відпрацьованими рухами відбирає троянди за сортом, кольором, розміром і вертикально вкладає в спеціальні ємності з водою. З сортувального цеху троянди поміщають у холодильну камеру.

Після обов’язкового попереднього охолодження квіти можна відправити в роздрібну мережу або зберігати в камері — поки з’явиться попит, і, до речі, той момент може настати не так скоро. І завжди троянди покидають територію підприємства однаково свіжі, у чудовій формі. Це разюче вирізняє їх з-поміж завезених через кордон «гостей», яким доводиться долати довгий шлях.

Несвіжа квітка нікому не потрібна. Ця обставина працює на користь місцевих виробників. На думку президента Спілки українських квіткарів Ірини Слободянюк, протягом останніх років вітчизняний квітковий ринок неухильно прогресує. Конкуренцію імпортерам квітів складають добре оснащені українські підприємства, що розвиваються. Інтерес до результатів їхньої роботи з боку закордонних партнерів зростає. До слова, у міжнародній виставці з квітникарства, флористики й ландшафтного дизайну, яка проводилася в Україні минулого року, узяли участь шістдесят іноземних учасників.

Вирощувати квіти з імпортного посадкового матеріалу за сучасними технологіями ми навчилися. Треба іти далі, серйозно зайнявшись селекцією. Робота ця витратна, але цілком під силу тим, хто за короткий період зумів довести якість вирощування квітів до рівня найкращих світових виробників.

Квітникарство — не тільки бізнес. Це показник рівня культури населення. У цьому плані, вважає пані Слободянюк, важливі й запити населення до галузі, що розвивається, виробники мають знати, на що орієнтуватися. На жаль, опитування і дослідження на «квіткову» тему в нашому політично стурбованому суспільстві — велика рідкість. А вони могли б показати, що свідомість наших продавців і споживачів трохи відстає від мінливих реалій. Вагома частина квітів, включаючи найекзотичніші сорти, уже не зовсім голландська. Хоча країна, яка є світовим лідером квіткового бізнесу, справді поставляє нам технології та посадковий матеріал, безпосереднім вирощуванням квітів дедалі більше займаються вітчизняні виробники. Їхня частка на ринку, за різними оцінками й з урахуванням піків реалізації, коливається від 25 до 60 відсотків і має тенденцію до зростання.

Підібрати квіти до певної події, скласти букет чи композицію — мистецтво, яким володіють представники ще рідкісного в нас фаху — флористики. У низці випадків замість величезних дорогих букетів гігантських троянд або орхідей ліпше подарувати невеличку квітку в горщику, яка не зав’яне, як зрізана, а довго цвістиме і тішитиме око свого власника.

Даруйте жінкам квіти...
І не шукайте для цього приводів.