КАБМІН НАВОДИТЬ «ПОРЯДОК» 1 ЛЮТОГО ЗАКІНЧУЄТЬСЯ ВІДСТРОЧКА НА ТОТАЛЬНУ ГОЛОГРАФІЗАЦІЮ

Фальсифіковані продукти — зло. З цим згодні, мабуть, всі. Зате немає одностайності в методах боротьби з порушниками, які наповняють товарний ринок підробками. Схоже на те, що держава намагається вирішити проблему за рахунок підприємця та споживача, завзято схиляючи ринок до примусової голографізації. І це попри те, що голограма як засіб захисту сама може стати об’єктом фальсифікації. Та й влетить всім нам у копієчку...

Наприкінці минулого й початку нинішнього року проблема контролю за якістю товарів обговорювалася особливо бурхливо. Річ у тім, що посилаючись на ситуацію щодо поширення фальсифікованої продукції, Кабінет міністрів 15 жовтня 2003 року прийняв постанову «Про внесення змін у Порядок здійснення торгової діяльності та правила торгового обслуговування населення». Документ зобов’язує підприємців використовувати при торгівлі продукцією копії сертифікатів відповідності державній системі сертифікації чи копії свідчень про визнання відповідності на захищених голографічними елементами бланках. Новий порядок пропонували запровадити з 1 грудня 2003 року. До речі, зазначений сертифікат — це документ, виданий органом, уповноваженим Державним комітетом України зі стандартизації, метрології та сертифікації, який свідчить, що товар належним чином ідентифікований та відповідає вимогам чинних нормативних документів.

Проте черговий етап примусової голографізації (раніше голографічні етикетки з’явилися на акцизних марках, але від підробок вони так і не врятували. — Ред.) поки що не відбувся. Постанова Кабміну викликала бурхливу реакцію підприємців і громадськості. Уряд був змушений перенести терміни введення в дію нового «голографічного порядку» на 1 лютого. Сторони отримали можливість укотре зважити всі «за» та «проти».

Становище з фальсифікацією продукції справді важке: за даними контролюючих органів, питома вага нелегального товару в Україні становить майже 40%. Вживання спиртних напоїв стало просто небезпечним — за висновком фахівців, майже кожна друга пляшка горілки — предмет фальсифікації. Як наслідок, державний бюджет за найскромнішими підрахунками щорічно недоотримує до 2 млрд. грн.

Позиція прибічників радикальних змін у захисті продукції зрозуміла —ситуацію, що склалася, слід терміново змінювати. Та яким чином? Вони борються за застосування голограм, аргументуючи свою позицію тим, що методи нанесення голограмного зображення кардинально відрізняються від поліграфічних і голограму практично неможливо не те що підробити, а навіть перенести з одного предмета на інший. (Життя доводить — немає нічого створеного людиною, чого не можна було б підробити. Це питання лише часу та грошей. — Ред.)

Супротивники впровадження кабмінівської новинки теж оперують переконливими аргументами. Погоджуючись, що боротьбу з валом фальсифікату справді відкладати не можна, вони стверджують, що голограми далеко не панацея, а коштують дуже дорого. Самі по собі, без створення чіткої системи контролю за постачанням і продажем товару, вони неспроможні захистити споживача ні від несумлінного продавця, котрий казна-звідки бере продукцію, ні від корумпованого чиновника, який цього не хоче бачити чи підходить до порушників вибірково. Саме в обов’язковості застосування голограм вбачають перекіс більшість учасників засідання Національного прес-клубу ринкових реформ із красномовною назвою «Скільки коштуватиме підприємцям «голографічна» новація уряду?» Присутні дійшли висновку, що це коштуватиме досить дорого. Одна копія сертифіката «тягне» понад 3 грн., отже, невеличке оптове підприємство за 500—1000 копій сертифікатів має щодня сплачувати 1500—3000 грн. Для великого оптовика витрати ще більші. Приміром, відповідно до розрахунків фахівців ВАТ «Львівхолод», на день там будуть змушені видавати 38—40 тис. копій загальною вартістю 129—136 тис. грн. За рік «набіжить» від 30 до 32 млн. грн. Як стверджував на засіданні генеральний директор чайної компанії «Мономах» Володимир Барабаш, його середнє торговельне підприємство змушене буде витратити зі своїх оборотних коштів на оплату голограм суму, яка наближається до 1 млн. грн. на рік. Споживачі чаю від цього не виграють, оскільки неважко здогадатися, що додаткові витрати змусять підняти роздрібні ціни. Замість того, щоб впровадити взаємну відповідальність постачальників і споживачів за фальсифікат і, приміром, позбавляти ліцензій чи застосовувати інші жорсткі заходи покарання, запускається далеко не ідеальний механізм, який дає додаткове навантаження на собівартість товару.

Учасники засідання дійшли висновку, що новації уряду навряд чи істотно вплинуть на боротьбу з тіньовою економікою, а непродуктивне вилучення величезних грошових сум із бізнесу в сферу виробництва тих самих голограм ударить по підприємництву, підвищить ціни на товари, зменшить поповнення бюджетної скарбниці. Аргументи прибічників нововведення, що грунтуються на досвіді розвинених західних країн, теж не здалися їхнім опонентам переконливими. Система захисту товарів за допомогою голограм у світовій практиці справді існує, і досить давно. Та користуються цією дорогою формою захисту далеко не всі підприємці. Лише багаті фірми можуть дозволити собі такий захист товарів, та й то, швидше, для підняття престижу своїх товарів. Що ж до обов’язковості, то наша країна може опинитися попереду всіх у витратах на нововведення, та зовсім не в наведенні порядку на товарному ринку.