Хрест-навхрест

Так уже сталося, що відповідний проект постанови Кабміну готувався в період, коли більшість керівників підприємств, які випускають підакцизну продукцію, устигли завізувати фінансові плани на 2008 рік і з почуттям виконаного обов’язку ніжилися на пляжах. Дехто з них досі не в курсі, що, починаючи з 1 листопада, розваляться не лише затверджені фінплани на 2008 рік, а й на кінець поточного. Лише одиниці змогли прочитати на сайті ДПАУ повідомлення від 13 серпня про те, що розроблено проект постанови уряду «Про введення марок акцизного збору нового зразка з посиленими захисними елементами для маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів»... і навіть узгоджено калькуляцію вартості марок акцизного збору нового зразка». Ще менше тих, хто прочитав публікацію в «Коммерсанте» від 14 серпня, у підзаголовку якої значиться: «ДПАУ за 2 копійки хоче побороти тіньовий оборот алкоголю»...

Ціна «двох» копійок

Розрахунки показують, що ціна питання значно більша від двох копійок. Навіть за оцінкою розробників постанови додаткові щорічні витрати підприємств становитимуть близько 118 млн. грн. Однак нескладно підрахувати, що з підвищенням вартості марок на алкоголь до 0,05908 грн. (+ 0,02208 грн.) і тютюн — до 0,03748 грн. (+0,01548) нововведення обійдеться підприємствам не менш ніж у 120 млн. грн. (Довідка: виробництво тютюнових виробів становить 6 млн. пачок, алкогольної продукції — 1,36 млрд. пляшок.) Усього ж марочки з поліпшеними голограмами коштуватимуть виробникам двох галузей близько 300 млн. грн. на рік.

Це, між іншим, саме ті гроші, які, на відміну від самого акцизного збору, не йдуть до державної кишені. Більше того, ці гроші за законом будуть віднесені виробниками алкоголю та сигарет на витрати і, природно, з них не потрібно буде сплачувати 75 млн. грн. податку на прибуток у держбюджет. Кошти підуть насамперед поліграфкомбінату «Україна», у котрого (як записано в пояснювальній записці до постанови) зросли витрати на сировину, зарплату, амортизацію нового технологічного устаткування, на збільшення прибутку в 5,5 разу...

Як тут не згадати про конкуренцію? Тим більше що голографічні марки можуть виробляти й інші підприємства, котрі, не виключено, погодилися б виконувати цю роботу навіть дешевше. Інша річ, чи тим шляхом ми йдемо?

Причина не в марці, а в неврахованому спирті

Акцизна марка не є зброєю боротьби з нелегальним оборотом, вона лише — знак, що підтверджує сплату акцизного збору. У нашому ж випадку відбувається підміна понять. Контролюючі органи, замість того, щоб самим засукати рукава, пропонують боротися з «тінню» удосконаленням марок. Нагадаємо, у багатьох країнах Європи узагалі відсутня акцизна філателія, і немає жодних проблем із «тінню».

Однак автори проекту постанови в пояснювальній записці воліють посилатися на Росію, складна і дорога система контролю якої вирізняється низькою ефективністю. Досить згадати про колосальні втрати бюджету-2007 РФ від запровадження цієї системи, яка так і не почала працювати повною мірою, а головне, принципово нічого не змінила. То чи є сенс успадковувати сумнівний досвід, посилаючись на те, що марки на алкоголь у РФ дорожчі в 6,8 разу?

А може, замість того, щоб перейматися доходами окремого, нехай державного підприємства, краще дослухатися думки легальних виробників і продавців, які передусім страждають від «тіньового» обороту? Вони запевняють, що корінь проблем лежить у сфері контролю над спиртом. «Проблему перевернуто з ніг на голову. Якщо не перекрити джерела надходження на ринок неврахованого спирту (а це завдання ДПАУ), із якого виготовляють підроблений алкоголь, то всі філателістичні старання будуть марними. Водночас легальні виробники не проти періодичних оновлень марки, якщо тільки не збільшується її ціна і не влаштовується чехарда з обміном старої марки на нову», — стверджує Володимир Демчак, директор асоціації СОВАТ (Спілка оптовиків і виробників алкоголю та тютюну).

Без мене мене оженили

Проте коли проблеми, котрі намагаються вирішувати проектом постанови, хоч якось стосуються сфери обороту алкогольної продукції, то тютюнової галузі — ніяк. У цьому полягає іронія підготовленого документа. Міркуйте самі, часи, коли на вітчизняному ринку був розгул російської та молдавської контрабанди, давно канули в Лету. Природно, перемогли її не голограмами, а економічним шляхом. Тіньовий ринок звузився до символічних розмірів — менш як 1%. При цьому виробництво зросло з 47 млрд. шт. сигарет 1997 року до майже 120 млрд. Надходження в бюджет зростають рік у рік як за рахунок приросту обсягів продажу, так і за рахунок збільшення ставок акцизного податку. Нинішнього року ставки збільшували двічі.

Це зростання підтверджує і пояснювальна записка до проекту, в якій констатується зростання питомої ваги тютюнових підприємств і виробників алкоголю в загальному обсязі надходжень акцизного збору. Просто розробникам проекту недостатньо випереджальних темпів тютюнової галузі стосовно інших акцизних галузей. Схоже, їм хотілося б як мінімум незнижуваних темпів зростання рік у рік. Але це об’єктивно неможливо. Ринок, який швидко зростає, рано чи пізно входить у стадію насичення, коли продати більше вже неможливо. Зрештою не силою ж перетворювати людей на курців.

А тому, що в умовах внутрішнього надвиробництва підприємства знайшли можливість експортувати продукцію, природно, не платячи за неї внутрішнього акцизу, потрібно лише радіти. Під час продажу за кордон вони клеять марки інших країн і заробляють державі валюту.

Загалом, за усталеною традицією, не вельми розбираючись, тютюнників «лікують» від хвороб алкогольного ринку, так би мовити, за компанію. І за це пропонують доплатити по 90 млн. грн. на рік (тобто 75% від очікуваних 120 млн. грн. за загальне подорожчання марок на алкоголь і тютюн). Хоча, якби автори проекту були об’єктивні в порівняннях, то могли бодай зауважити, що вартість марки на вітчизняних сигаретних пачках і так у 2,5 разу вища, аніж у тій же Росії.

А може, знають і саме тому не пишуть? Адже як тоді обгрунтуєш намір збільшити вартість сигаретних марок ще на 70% (алкогольних на 60%). То у чому ж об’єктивність і економічна обгрунтованість проекту постанови? У тому, щоб, прикриваючи гарними гаслами вирішення неіснуючої проблеми, чужим коштом збільшити доходи іншого підприємства?

Нагадаємо: коли 2002 року обговорювали питання про запровадження акцизних марок із голографічними елементами, то НБУ і ДПАУ вважали недоцільним запровадження голографічного захисту марок акцизного збору на тютюнові вироби. При цьому спеціалісти НБУ констатували, що протягом 2000—2002 років не виявлено жодного випадку фальсифікації марок акцизного збору на тютюнові вироби. Тому тоді віце-прем’єр Василь Роговий писав у своїй доповідній записці прем’єр-міністрові Анатолію Кінаху, що «запровадження в цих умовах голографічних елементів захисту акцизних марок не вирішить проблеми нелегального надходження на внутрішній ринок тютюнових виробів, а тільки призведе до подорожчання їхнього виробництва на вітчизняних підприємствах». Сьогодні ми стоїмо напередодні чергового подорожчання малоефективного голографічного «захисту», за який заплатять споживач, виробник і держава.

Регуляторна пастка

Найбільше в цій історії насторожує якийсь незрозумілий поспіх, із яким намагаються провести проект у сезон літніх відпусток. Невже забули, що такий регуляторний акт потребує застосування спеціальної процедури? До речі, якби цієї процедури було дотримано відповідно до букви закону (дивися положення регламенту Кабміну, затвердженого постановою від 18.07.2007 р. №950), то чимало питань були б зняті самі собою. Адже тоді чиновникам довелося б звернутися до Закону «Про принципи державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності», ознайомитися з визначенням регуляторного акта, як мінімум провести аналіз регуляторного впливу підготовленої постанови. А також відстежувати результативність постанови Кабміну №567 від 23 квітня 2003 р. «Про впровадження марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами для маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів», як того вимагає Методика проведення аналізу впливу й та відстеження результативності регуляторного акта (дивися постанову Кабміну №308 від 11.03.2004 р.). Потурбуватися про доцільність, адекватність, ефективність, збалансованість і прогнозованість запропонованих нововведень. Посушити голову над альтернативними шляхами розв’язання проблеми.

До речі, плани щодо підготовки проектів регуляторних актів на наступний календарний рік узгоджуються не пізніше 15 грудня поточного року. І оприлюднюються не пізніше, ніж через 10 днів після їхнього затвердження. Як оприлюднюються й самі проекти з метою отримання зауважень і пропозицій від зацікавлених осіб. Строк обговорення проекту не може бути меншим від одного місяця.

Може, перелічене вище не додало настрою розробникам нової постанови, але, на жаль, у законі чітко написано, що без усього цього «регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою».

Навряд чи чиновникам ДПАУ невідомі норми Закону «Про принципи державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності». А либонь невиконання ними вимог розробки регуляторного акта створює грунт для вкрай радикальних висновків аналітиків, які вважають, що в даному разі йдеться радше про чийсь бізнес-проект, упакований в обгортку постанови уряду. Тому, щоб зняти несправедливі претензії, досить організувати роботу над підготовленими документами в чіткій відповідності до чинного законодавства. Тільки й усього.

P.S. І не треба винаходити велосипед і для обміну залишків марок старого зразка на нові. Як немає потреби в додатковому маркуванні алкоголю новими марками хрест-навхрест чи в інший спосіб. Питання давно вирішено Законом «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»: «... уже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв і тютюнових виробів до їхнього повного використання...»

Коментар експертів

Володимир Демчак,
директор асоціації СОВАТ

— Уже є практика заміни марок 2005 року — ніякої користі з погляду легалізації продукту не отримано. Радше навпаки. Порівнявши наші оцінки запасів алкогольної продукції в торгівлі і на складах зі звітами податкової служби, ми помітили, що марок замінили в кілька разів більше, аніж мусили б. Підтвердити це статистикою неможливо, але оцінно ми цю проблему побачили. Адже 2005 року було продано марок на 216 млн. шт. більше, аніж 2006-го. При тому що нормальний місячний запас алкоголю в торгівлі становить 115—120 млн. пляшок. Підозрюємо, що таким чином могла відбутися, даруйте, легалізація нелегальної продукції. Адже варто на погану марку наклеїти хорошу, як продукція стає легальною.

Придбавши марку для виробництва, я водночас мушу сплатити акциз. Але якщо я купую марку на переклеювання, то я плачу тільки за марку. І тут не виключені випадки, коли її видають без сплати акцизу... Ось ще один спосіб зловживань.

Парадокс у тім, що коли неможливо об’єктивно оцінити торговельні запаси, то саме переклеювання марок сприяє зловживанням. У результаті страждають легальні виробники і держбюджет. До речі, чому розробники проекту не пропонують переклеювати марки на тютюнових виробах? Тому що знають, у цій галузі немає нелегального виробництва...

Андрій Близнюк,
директор Національної асоціації
розвитку торгівлі та сервісу

— Підготовлена постанова нічим не відрізняється від постанов КМУ 2003 року №1636 і 1703, які були оскаржені в господарському суді і визнані незаконними. Причому рішення госпсуду підтвердив Верховний суд. Тоді також приймалося рішення про переклеювання марок хрест-навхрест, про обмеження термінів використання старих марок... Приймаючи нову постанову з аналогічними нормами, треба розуміти, що її знову буде оскаржено в суді, рішення якого неважко спрогнозувати.

Маревна ідея, яка нічого не дає державі і не вирішує проблеми легалізації. Зате створює низку інших проблем. Хто переклеюватиме марки на продукції, що знаходиться в роздрібній торгівлі? Адже виробник не в змозі наклеїти марку на продукцію, що перебуває в роздрібній мережі по всій Україні.

При цьому ніхто не може проконтролювати кількість пляшок, які знаходяться в залишках роздрібної мережі. Тому частину задекларованих і придбаних для наліпки марок можна буде наклеїти на пляшку будь-якої якості. І таким чином перетворити фальсифікат на легальну продукцію, а потім реалізувати його. Це ж мрія фальсифікаторів.

Виникає також проблема збуту. Практика показує, що покупці віддають перевагу товару з однією новою маркою, а не з двома — новою і старою. В роздробі досі можна зустріти нереалізовані імпортні спиртні напої з двома марками, наклеєними хрест-навхрест 2005 року.