Енергетична бідність, завуальована європейськими стандартами…

Початок 2017 року обіцяє споживачам тепла, тобто нам із вами, чергові новації: Кабмін розглядає можливість зменшити соціальну норму споживання газу в 2019 році до 4 куб. м на 1 кв. м. Ідеться про уточнення параметрів, на яких базується система субсидій для населення. Остаточні параметри змін визначать у квітні, після завершення опалювального сезону. Тобто в поточному опалювальному сезоні соціальні норми споживання газу знизилися з 7 куб. м на 1 кв. м до 5,5, і тепер мова про можливість перейти в 2019 році до європейського стандарту - 4 куб. м на 1 кв. м.

У більшості країн Євросоюзу тепліший клімат, ніж у нашій країні. Наші зими набагато холодніші, наприклад, за французькі, іспанські чи італійські, не кажучи вже про грецькі. Та чи можна нас причесати під один гребінець? Та й членами Євросоюзу ми ще не стали…

В Україні діє стандарт ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010 "Будівельна кліматологія", який систематизує кліматичні зони, розрахункову тривалість опалювального сезону й середньодобові температури холодного періоду року з розбивкою по областях України. Наклавши ці дані на вимоги до опору передачі тепла огороджувальних конструкцій будинків, можна отримати розрахункову кількість тепла, потрібну для опалення 1 кв. м площі протягом усього опалювального сезону відповідно до наших широт. Ця розбивка здійснюється для кожної області країни окремо.

Цікаво, чи відповідають ці стандарти грецьким або іспанським?

Кожен новий закон у сфері споживання тепла й енергоощадності викликає відчутний резонанс у суспільстві. Чимало галасу в інтернеті наробила й нова норма державних будівельних норм "Теплова ізоляція будинків", яка, за словами розробників, допоможе країні заощаджувати щорічно близько 1 млрд грн і знизить рахунки за опалення на 15%.

Чи врятує вона становище? Фахівці вважають, що це звичайний довгостроковий процес, аналогічні норми за останні десятиліття неодноразово змінювалися. Нові норми почнуть діяти з квітня 2017 р. і торкнуться лише нормативного опору теплопередачі огороджувальних конструкцій для горищних та міжповерхових перекриттів і вхідних дверей. Вони стосуються тільки частини новоспоруджуваних будинків, частка яких у загальному обсязі енергоспоживання мізерно мала.

"Нинішні забудовники використовують високу енергоефективність своїх об'єктів як маркетинговий хід для приманювання покупців, - коментує експерт з питань енергоаудиту й енергоефективності Олександр Вертелєв. - Що стосується наявного житлового фонду, то роль державних органів має зводитися до створення умов, які допомагають власникові ухвалити рішення щодо енергомодернізації, а не до примусу. Так, з нового законопроекту "Про енергетичну ефективність будинків", який позиціюється як обов'язковий, випливає питання економічної окупності додаткового утеплення фасаду. Вона може становити кілька десятиліть, і у власника, особливо в наших реаліях, просто може не бути фінансової можливості оплатити такі роботи.

Найбільші фінансові труднощі виникнуть передусім саме в економічно неблагополучних власників теплоенергетично проблемного житла забудови 60–70-х рр. минулого століття. Відсоток такої забудови досить великий.

А яка ситуація з доступом власників багатоквартирних будинків до "довгих" кредитів під невеликий річний відсоток? Вирішити це завдання можна через запуск цільових державних програм із залученням коштів міжнародних організацій. Час окупності таких заходів у середньому становить від 15 до 25 років. Виконати такі роботи коштом самих власників квартир або з залученням комерційних банківських кредитів навряд чи реалістично…"

Нині в нас стало модно говорити про енергетичну бідність європейців, які повсюдно заощаджують на опаленні. За даними французького INSEE (Національного інституту статистики та економічних досліджень), 5,6 млн французьких родин, або 12,1 млн людей, перебувають в "енергетичній бідності" через важке фінансове становище, погану теплоізоляцію житла й високих цін на енергоносії. Дві третини французів мерзнуть у себе вдома. Середньостатистична сім'я в Словаччині платить щомісяця за тепло 100–150 євро, французька - 220 євро. Отопити двокімнатну квартиру в Німеччині коштує близько
100 євро, однокімнатну в Данії - близько 30 євро, а дві третини жителів Болгарії і поготів не можуть обігріти своє житло до нормальних температур. Такі труднощі й у 28,3% жителів Кіпру, 17 - населення Італії, 14,5 - жителів Латвії й 10,6% - Іспанії.

При цьому співвідношення доходів жителів цих країн і вартості опалення зовсім інше, ніж в Україні. За даними Eurostat за 2015 р., доходи на душу населення на місяць розподілилися так: Німеччина - 2842 євро, Данія - 3658, Словаччина - 1167, Франція - 2608. Плата за тепло становить до 5, 7, а в окремих випадках - і до 10% місячного доходу європейців. У нас пенсіонер, який отримує мінімальну пенсію, віддає за тепло іноді майже 100% своїх доходів. Можемо вже говорити не про економію, а про енергетичну злиденність…