Двоколісний прорив

Хлопці, які придумали Delfast, три роки тому зафіксували рекорд із дальності пробігу їхнього електробайка в Книзі рекордів Гіннесса, налагодили його виробництво за своєю техдокументацією в Китаї, в недалекому майбутньому мають намір запустити повноцінне виробництво в Україні. А починалося все… зі звичайної кур’єрської служби, якій потрібні були хороші велосипеди.

Коли вони повідомили в соцмережах, що поліція Мексики вже придбала кілька електробайків Delfast, стало цікаво й захотілося самому осідлати двоколісну електричку. Та коли узнав ціну… За 5000 доларів я не готовий купувати електровелік, навіть із Книги рекордів. Проте їх справді купують, їздять на них, діляться враженнями. Людям подобаються швидкість, тяга, підвіска. Що стосується поліції Мексики, то продано лише три спеціально екіпіровані байки в невелике містечко на кордоні із США. Але ж це тільки початок!

Тож дізнатися про київську компанію Delfast, яку більше знають у США, захотілося. Познайомився із співзасновником компанії Данилом Тонкопієм. Поспілкуватися вийшло через ZOOM — що поробиш, пандемія коронавірусу...

— Даниле, для чого ви плануєте зібрати три мільйони доларів методом краудфандингу, тобто з миру по нитці?

— Наші електробайки досить популярні. Поліція Мексики вже одержала кілька машин, тестують наші байки й поліцейські в низці штатів США. Ми також ведемо переговори з Канадою, кількома кур’єрськими, поштовими, логістичними компаніями в Європі. McKinsey оцінює ринок електровелосипедів у 100 мільйонів доларів. Але є одна проблема для якнайшвидшого задоволення попиту. І пов’язана вона з тим, що ми нині виробляємо наші електробайки в Китаї: складно контролювати рівень якості й швидкість виробництва. Тому вирішили організувати виробництво електробайків Delfast в Україні, але потрібної суми немає. Ми зверталися до великого бізнесу, до політиків, але розуміння не знайшли. Тому й вирішили оголосити «толоку», народне фінансування, або краудфандинг. Це коли прості люди, не багатії, можуть вкласти свої гроші в майбутній завод. Люди зароблять на акціях, а ми зможемо виробляти хороші електровелосипеди, продавати їх по всьому світу й тим самим піднімати престиж країни.

— Це ризик. Що ви маєте вже зараз?

— У нас є запатентований продукт, багато патентів готуються або вже підтверджені, але заводу ще немає. Ведуться переговори про земельні ділянки…

— Це як інвестувати в нерухомість на етапі початку будівництва в надії більше заробити, коли його буде завершено?

— Схоже. Є продукт, є технологія, і після того як завод почне видавати продукцію і заробляти гроші, інвестори зможуть примножити вкладений капітал.

— Як практично буде організовано збір коштів? Ви десь розміщатимете цінні папери?

— Ми продаємо акції нашої компанії. Це не публічне розміщення акцій на біржах. Інвестор купує акції за прямою угодою з нашою компанією.

— А чи не відгонить це «пірамідою» на кшталт МММ з її «акціями», що вже увійшла в історію?

— «Піраміда» — це коли наступні інвестори забезпечують заробіток попереднім. А в нас заробіток усім акціонерам забезпечують покупці нашої продукції. У нас є підтверджений попит. Зокрема, у поліції Лос-Анджелеса готові купити дві тисячі наших байків, якщо ми забезпечимо належний рівень якості. Ми вкладаємо гроші в обладнання, яке буде встановлено тут, в Україні, й на яке можна буде подивитися. І вкладаємо у виробництво. Ми на ринку вже не перший рік і завжди виконуємо свої зобов’язання. Наша мета — створити в Україні сучасне технологічне виробництво, якого немає не лише в нашій країні, а й у світі.

Готові до відправки покупцям електробайки

— Судячи з обговорення в соцмережах, ви тепер більше продаєте свої електробайки в Північну Америку?

— Близько 70% нашої продукції експортується в США, Мексику й Канаду. 20% — це країни Європейського Союзу.

— А в кількісному вираженні це скільки?

— Цей рік ми закриємо продажами приблизно 400 електробайків.

— Тобто Delfast — це невелике виробництво при солідній ціні готового продукту, такий собі ламборгіні на двох колесах?

— Я порівняв би його, швидше, з бусом «Фольксваген-Транспортер».

— Чому?

— Якщо підбирати собі електровелосипед, скажімо, для прогулянок або коротких, до 30 кілометрів, поїздок, то вибирати можна з сотень, можливо, тисяч виробників. Але щойно ми говоримо про професійного користувача: патрульну поліцію, кур’єрську службу, пошту, чиїм співробітникам доводиться колесити по 8–10 годин на день і проїжджати по 150 кілометрів і більше, то потрібен електробайк із дуже великим пробігом без додаткової підзарядки. І тут Delfast незамінний, бо ми виробляємо байки із найбільшим пробігом у світі, що підтверджено Книгою рекордів Гіннесса.

— За 5000 доларів можна й хороший мотоцикл купити…

— …і потім витрачати по 200 доларів на місяць на бензин. Плюс мастило, техобслуговування. Якщо купити наш електробайк, він за два роки окупиться лише за рахунок економії на бензині. Згоден, спочатку здається, що 5000 доларів — це дорого, але коли починаємо рахувати, розуміємо, що хороший електробайк дає змогу заощаджувати.

«Книга рекордів». Рекорд був справжнісінький, але накручувати кола по треку протягом 16-ти годин...

— Питання про рекорд пробігу на одній зарядці, який офіційно зафіксовано 2017 року Книгою рекордів Гіннесса. Рекордні 367 кілометрів гонщик накручував на київському велодромі понад 16 годин. Швидкість — менш як 23 кілометри на годину! Чи не мало для найліпшого у світі електробайка?

— Таку швидкість обрали, бо в Європі максимальна дозволена швидкість для електровелосипедів — 25 кілометрів на годину.

— А яка максимальна швидкість байка Delfast?

— 80 кілометрів на годину.

— Але на скільки кілометрів вистачить батареї, якщо тиснути на повну?

— Наш покупець з Ірландії проїхав на максимальній швидкості, причому в гору, 160 кілометрів. Це не 367 кілометрів, але однаково в кілька разів більше, ніж в інших виробників.

— Допоможіть мені зрозуміти, де зарито секрет електробайка Delfast: металева рама, круглі колеса, батарея Samsung? Що ж у ньому унікального?

— Мізки. Інтелектуальна власність. Це найголовніше.

— Тобто у вашому електробайку заховано якусь інтелектуальну власність, що дозволяє йому їздити далеко?

— Звичайно. Ми вже захистили три патенти, і готуються ще близько десяти. А всього в цьому байці використано понад сотню унікальних інженерних рішень.

— Як почалася історія Delfast? Я чув, ви були кур’єрською службою, а потім — раз і почали майструвати велосипеди. Хто це придумав?

— Придумав я. Шість років тому інтернет-магазин не зміг привезти куплений мною телефон в обумовлений час. Й інші магазини, що торгують із доставкою, радили сидіти й чекати кур’єра. Мене це не влаштовувало, і я вирішив створити службу, що витрачає на доставку товарів із київських інтернет-магазинів щонайбільше одну годину. Так ми разом із партнером Сергієм Денисенком заснували кур’єрську компанію. Але от запитання: на чому їздити кур’єрам? Автомобілі стоять у пробках, мотоцикли витрачають багато бензину й забруднюють повітря, крутити педалі велосипедів кур’єри стомлюються дуже швидко. Рішенням був електровелосипед. Однак пробіг у всіх, які ми перепробували, був у межах 30 кілометрів. Ми з Сергієм взялися розробляти електробайк для своєї кур’єрської служби, тобто для власних потреб. Тому намагалися зробити надійний, недорогий в обслуговуванні, здатний покривати великі відстані на одному заряді. Вийшов електровелосипед, який перевершує всі, що виробляються у світі.

***

Отже, на сьогодні невелика українська компанія Delfast продає близько 400 електровелосипедів на рік, в основному в США. Однак компанія хоче нарощувати обсяги продажів і запустити власне виробництво своєї розробки в Україні. Зухвало, амбіційно, ризиковано, цікаво.