"Другі руки" "на горлі" українського легпрому

Та коли на недавньому заході, "рафіновану" публіку для якого ретельно добирали, у відповідь на пропозицію підняти руки ("тільки чесно!") тим, хто не гребує носити одяг із чужого плеча, відгукнулося 90%, - це був ще той наочний показник. Можна було б вважати це справою смаку, якби не цифри: бюджетні втрати через секонд - 4,5 млрд грн на рік, втрати робочих місць - 45 тис. Невже секонд-хенди, що множаться в Україні, переможуть легку промисловість?

Українські виробники приміряються

Аби дізнатися, що відбувається в українській легкій промисловості, довелося звернути увагу на актуальну виставку Techtextil і Texprocess 2019 у Франкфурті. На цьому престижному міжнародному майданчику передових технологій наші виробники звіряли тенденції галузі. Понад 60 керівників підприємств легпрому з України, серед яких посланці не тільки столиці й таких обласних центрів як Одеса, Харків, Львів, Чернігів, Запоріжжя, Рівне, Луцьк, Черкаси, Ужгород, а й менших міст - Новограда-Волинського, Прилук, Корсуня-Шевченківського, Ірпеня, Фастова - прибули в цей визнаний європейський центр, щоб на людей подивитися й себе показати.

Саме там, завдяки сучасним засобам комунікації, я відшукала президента-голову правління Асоціації "Укрлегпром" Тетяну Ізовіт, від якої дізналася не тільки про те, що вперше за весь час дії цієї престижної виставки було представлено спеціальний каталог дюжини найкращих профільних українських підприємств, а й промовистий факт: лише за перші два дні роботи виставки статистика відвідувань стендів посланців з України показала підвищення інтересу до неї на 7% - Texprocess і на 31% - Techtextil.

Звісно, не все так безхмарно нині в українській легкій промисловості. Але серед важливих питань, від вирішення яких залежить її дальша доля, є одне, яке особливо "люблять" українські швейники: зростання кількості магазинів дешевих, уживаних речей, так званих секонд-хендів.

Торгівля секондом - яскравий приклад руйнівного характеру реалізації товарів на внутрішньому ринку без обліку. Ввезення й реалізація товарів групи "секонд-хенд" - надприбутковий бізнес загальнонаціонального масштабу, який загрожує безпеці країни та створює їй негативний імідж. Адже продовжує зростати обсяг імпорту одягу та інших уживаних виробів, що становить понад половину загальної кількості ввезення в Україну готових товарів легпрому (приміром, тільки 2017 р. обсяг імпорту секонд-хенду становив 121,7 тис. тонн, що на 21,5% більше, ніж попереднього).

Проглядається й опосередкована шкода секонд-хенду. Адже під виглядом "гуманітарки" або імпорту під кодом 63090000 "Одяг та інші вживані вироби" на територію України ввозять новий високоякісний одяг і взуття відомих світових брендів у кілограмах за митною вартістю трохи більше 1 дол. США за 1 кг, а продають потім поштучно, що призводить до прямого ухиляння від повної сплати податкових та митних платежів, неповного надходження коштів до держбюджету й викривлення конкуренції на внутрішньому ринку.

Не перетворитися б на країну секонд-хендів…

Як деяким співвітчизникам вдається швидко й безпомилково "відловити" в масі секонд-хенду річ якісну, престижної марки, і при цьому нову, - загадка. Але саме ця навичка допомагає декому не тільки одягтися, а й вижити. Одне слово, до секонд-хенду наш народ ставиться позитивно.

Наприклад, моя знайома віком 50+, потрапивши під скорочення й зіштовхнувшись із нинішніми жорсткими кадровими реаліями, коли під час пошуків роботи їй ставили всього одне запитання (звісно, про вік), на чому, власне, розмова й закінчувалася, буквально "годується" за рахунок секонд-хендів. У день завезення в уподобаний нею магазин жінка приходить задовго до відкриття. І, щойно двері відчиняються, прожогом мчить до стійок. Знайти нову, "фірмову" річ "із биркою" - це і є її заробіток, оскільки потім вона приносить упольоване додому, пере, прасує, фотографує й виставляє на продаж через Інтернет.

Так літня киянка, реалізувавши навіть дві-три речі на місяць, отримує дохід, порівнянний із її майбутньою пенсією, до якої в неї немає можливості допрацювати легально. І я не візьмуся її за це осуджувати.

Як і жителів сільської місцевості, які, наторгувавши енну суму грошей на найближчому ярмарку, перш ніж їхати додому зазирають у найближчий секонд-хенд. Ярмарки відбуваються наприкінці тижня, коли в магазинах відомої мережі вживаних речей скидають ціни. Здавалося б, за низьку ціну (19, а то й 11 грн за одиницю) можна купити хіба що дрантя, яке годиться на ганчірки. Однак доводиться регулярно спостерігати картину, як селяни виносять із цього секонду великі, вщерть напхані пакети. Отже, є реальний попит і на такий товар теж.

Не сперечатимемося й про те, чи є потреба в самому існуванні магазинів секонд-хенду не тільки тому, що багато українців, котрі живуть за межею бідності, одягаються переважно в них і роками не бачать обновок. А ще й тому, що в стрічках пропонованих кадровими порталами вакансій для безробітних постійно миготять такі пропозиції: сортувальник вживаних речей, продавець, працівник складу, вантажник, комірник секонд-хенду тощо. (Звісно, слід пам'ятати, що секонд-хенди, витісняючи українських швейників, "з'їли" масу робочих місць, однак натомість дають дещицю нових).

Нагорі цієї піраміди з уживаних товарів, що дають можливість виживати багатьом співвітчизникам, перебувають (і при цьому досить незле почуваються) підприємці, які займаються ввезенням та реалізацією вживаних речей. Приміром, колишня журналістка, а нині власниця невеликої крамнички секонд-хенду в передмісті столиці мріє про те, щоб плавно ввести свою підростаючу доньку у курс справ, вважаючи, що таким чином її донька буде непогано прилаштована. "На хліб, і не тільки з маслом, їй точно вистачить", - резюмувала свої плани бізнес-вумен.

І це лише маленький приклад невеликої крамнички. Що вже казати про тих, хто займається секондом у великих масштабах! Нині це досить великий бізнес, представники якого можуть собі дозволити наймати працівників для прання, прасування, сортування, переоцінки й надання привабливого зовнішнього вигляду одягові з чужого плеча. Кожну одиницю такого товару розміщують на персональній вішалці, вона має свою ціну, яка падає за тиждень на 10-20%, - усе враховано й перераховано.

Як розповів один з українських продавців привозного вживаного одягу, речі до нас везуть переважно з Європи - Англії, Німеччини, Італії. Там їх збирають компанії, які мають на це держліцензії. Вони встановлюють на вулицях контейнери, в які люди скидають непотрібні одяг та взуття. Або ж пакети для збору речей вішають на ручки дверей будинків і квартир. У призначений день, зазначений на пакеті, люди наповнюють його речами й виставляють за двері. За тиждень збирачі отримують тонни товару, який сортують, не розкриваючи тюків, - просто орієнтуються на місце збору. Його відправляють в інші країни, зокрема - в Україну.

Щоб переміг найсильніший…

Варто згадати, що досить серйозна атака на точки продажу секонд-хенду сталася навесні 2013-го. У Верховній Раді було зареєстровано відповідний законопроект. Пропонувалося: на ринку залишаться лише комісійні магазини, товари з бирками, на касі - чек, а речі можна повернути. Головне, що передбачалося зовсім виключити продаж одягу на вагу (тобто відвертий секонд-хенд).

Тоді представники Держспоживінспекції взагалі віднікувалися: мовляв, секонду вони зовсім не контролюють, зі скаргами до них не зверталися, а самі вони в такі місця не навідувалися. Втім, законопроект не пройшов. А торік ЗМІ облетіла інформація: 54% імпорту готової продукції легпрому становлять саме товари секонду, й Україна посіла третє місце у світі за його імпортом. Про це повідомила президент-голова правління Аcоціації підприємств легкої промисловості "Укрлегпром" Тетяна Ізовіт. Вона додала, що наша країна посідає непочесне третє місце у світі з експорту секонду, пропустивши вперед лише Пакистан і Малайзію. У десятці завзятих споживачів секонду також: РФ, Камерун, Гватемала, Кенія, Індія та Туніс. Як зазначила голова правління, проблема з секонд-хендом в Україні існує не один десяток років. Його якості ніхто не контролює. Крім того, часто під виглядом такого товару завозять нові речі. Всі ці чинники створюють неконкурентні переваги для його імпортерів, порівняно з українськими виробниками. За словами Тетяни Ізовіт, державі слід вирішити питання секонд-хендів, боротьби з контрабандою та зміни податкової політики.

Думаєте, барони й баронеси ринку секонду дуже злякалися? Навпаки, експерти легпрому прогнозують, що світовий ринок ношеного одягу до 2022 р. зросте вдвічі й за грішми обжене навіть мас-маркет.

Тим часом саме не те що існування, а й бурхливе процвітання секонд-хендів нині стають своєрідною перевіркою на готовність України до ринкових реформ. Адже, з одного боку, якщо обмежити ввезення та торгівлю вживаним одягом, то це, ймовірно, й допоможе нашим виробникам, але підвищить доходи торговців китайським товаром. З іншого боку, заборона ввезення поношених речей та їх реалізації на користь українських швейників, швидше за все, буде негативно сприйнята на Заході. Зовсім неважко також припустити, що й надалі на захист секондів виступатимуть різного забарвлення політики, керуючись при цьому власними інтересами…

"Як у цій ситуації може конкурувати вітчизняний виробник, який законослухняно платить податки? - запитує засновник групи компаній "Текстиль-Контакт" Олександр Соколовський. - Жодна фабрика, жодне ательє не зможуть запропонувати за якісну продукцію ціну нижчу, ніж коштує товар, завезений під виглядом і на умовах секонд-хенду".

Але як же досягти розумного балансу, щоб у боротьбі за своїх прибічників переміг найсильніший? У резолюції Всеукраїнського з'їзду легкої промисловості, що відбувся в переддень нинішнього року, визначено основні кроки розвитку вітчизняного легпрому. Треба, на думку його делегатів, вирішити низку проблем. Наприклад, кадрового дефіциту (спростити процедуру залучення на виробництво молоді віком до 18 років, інвалідів, іноземців, сільського населення - з компенсацією транспортних перевезень до місця роботи тощо); раціонально спрямовувати кошти державного та місцевих бюджетів, які витрачаються на оплату послуг із підготовки фахівців з-поміж громадян України, що навчаються за держзамовленням). Також вирішити питання детінізації внутрішнього ринку. Швейники пропонують впровадити механізм загального обліку в торгівлі з допомогою сучасних реєстраторів розрахункових операцій, а ще - впровадити дійовий санітарно-гігієнічний контроль товарів секонд-хенду.