Доменні рифи і доменні війни

Ринок інтернет-послуг в Україні стрімко зростає. Кожна компанія, яка поважає себе, намагається відкрити своє представництво в Інтернеті. Починає вона, природно, із реєстрації свого домену — імені сайта. За даними компанії «Хостмайстер», адміністратора домену .UA, в Україні зареєстровано понад 233 тис. доменних імен. Найбільше доменів зареєстровано в зоні com.ua — 64 тисячі. Популярні регіональні kiev.ua і dnepropetrovsk.ua (dp.ua). Мають попит також домени в зонах net.ua, org,ua і регіональних зонах.

Саме під час реєстрації імені сайта і підстерігають новачків деякі «підводні камені»...

Регіональне павутиння

Нині у кожного обласного центру, Севастополя і Криму є домен. А в 2006 році з’явився публічний домен навіть у Ялти. Крім того, у кожного домену обласного центру є ще й свій двобуквений двійник (наприклад odessa.ua — od.ua). Плюс до цього різняться правила одержання імен сайтів у різних дубльованих доменах. Приміром, кожний сайт, який реєструється в дніпропетровській зоні, автоматично дістає імена як із dp.ua, так і dnepropetrovsk.ua (дзеркальна зона). За іншими правилами реєстрант може дістати дзеркальну зону, тільки якщо зробить спеціальну заявку. Існує і варіант, що передбачає окрему реєстрацію у двох дзеркальних зонах. Так, у Миколаєві співіснують дві окремі зони: mk.ua і nikolaev.ua. І з одним ім’ям, але в цих різних зонах може бути два різні реєстранти.

Про всі ці нюанси користувачі, звісно, не підозрюють, тому віддають перевагу реєструватися в зоні com.ua, що й пояснює її найбільшу популярність, до того ж ця зона не несе регіональної відособленості.

Цікава ситуація складається і з столичними доменами. Виявляється, доменної зони kyiv.ua немає, але її планують створити. Її поява може призвести до ще більшої плутанини. Тим більше що, крім популярного домену kiev.ua, існує ще й kv.ua.

З огляду на той факт, що в незалежній Україні від початку була прийнята транскрипція написання назви столиці Kyiv, над цією проблемою треба було задуматися ще десять років тому. Тим більше, що тоді і сайтів практично не було. Помилка адміністратора домену .UA полягала в тому, що він відразу почав орієнтуватися на kiev.ua. Спочатку це взагалі була найпопулярніша доменна зона, адже com.ua з’явилася не відразу, а після того як в .ua зареєструватися стало неможливо.

Нині ж, якщо вводити доменну зону kyiv.ua, то принаймні треба подбати про повну дзеркальну реєстрацію, тобто всі наявні імена в kiev.ua повинні автоматично одержати своїх «двійників» у зоні kyiv.ua без якихось додаткових дій і витрат з боку реєстрантів. У всіх інших регіональних зонах слід було б упорядкувати процедуру реєстрації так само — очевидно, що автоматичне «дзеркало» за прикладом Дніпропетровська (dp.ua — dnepropetrovsk.ua) є оптимальним рішенням.

Проблема другого рівня

Проблемою залишається реєстрація домену в зоні .ua. Щоб зареєструвати сайт «назва.ua», необхідно зареєструвати на цю назву торговельну марку. А це процес тривалий, заморочливий і виливається в копієчку. Зауважимо, що в більшості країн немає таких обмежень.

Це правило було впроваджено з метою запобігання неправомочному використанню чужих знаків в Інтернеті. Але воно однаково не стало перепоною для кіберсквотерів, котрі бажають розжитися привабливим доменом із метою його наступного продажу.

Так, домен Google.ua зареєстрований на конкретного громадянина, який дістав право на торгову марку. І сьогодні Google уже не може одержати цей домен інакше, ніж через суд, звинувативши реєстранта, наприклад, у несумлінній конкуренції. Хоча ніхто з юристів, з котрими з цього приводу проводилися консультації, не може реально оцінити шанси виграшу такого процесу. Компанія Google поки що вивчає ситуацію на українському ринку й утримується від офіційних коментарів.

Багато доменних імен другого рівня зареєстровані в Україні відомими кіберсквотерами. Останні вже навчилися заробляти на них і шляхом здавання в оренду.

Павло Блоцький, генеральний директор національного реєстратора доменних імен Imena.ua, розповідаючи про цю проблему, зауважив: «Набагато важливіша профілактика кіберсквотингу, оскільки кількість торговельних марок постійно зростає і всі відстежити неможливо, чим і користуються сквотери — процедура реєстрації домену в Інтернет набагато простіша, ніж реєстрація ТМ». На його думку, поки це обмеження зберігається, власникам ТМ слід поквапитися, щоб устигнути до того моменту, коли реєстрація в цьому домені стане вільною для всіх користувачів. фахівці передрікають спрощення процедури вже нинішнього року.

Сурогатні домени

В українському сегменті мережі Інтернет постійно з’являються нові доменні зони, тож користувачам-початківцям досить легко заплутатися. Так, із листопада провайдер HostPro почав реєструвати доменні імена в зоні .tm.ua. Провайдер заявив, що «нова доменна зона розроблена спеціально для торговельних марок, брендів та інших імен, використання яких може бути підтверджене документально».

Але річ у тім, що домен tm.ua є приватним, а не публічним доменом, про що мимохідь повідомляє і сам провайдер: «Домен .tm.ua є приватним доменом другого рівня». Проте мало хто звертає на це увагу. Так, домен.tm.ua саме приватний, а не публічний, як .com.ua, і зареєстрований він на приватну компанію, яка не має публічних прав на реєстрацію доменів. Схожа ситуація і з доменами co.ua і biz.ua.

— Діяльність самоназваних адміністраторів «нових доменних зон» заснована на незнанні споживачем різниці між публічною доменною зоною, делегованою в інтересах інтенет-громадськості, і приватним доменним ім’ям, —зазначає Павло Блоцький. — Пересічний споживач найчастіше, надто не заглиблюючись, думає, що домени .com.ua і .co.ua мають рівний статус і однакову цінність у системі доменних імен. У той час як перший є офіційно делегованим публічним доменом, а другий — усього лише приватним доменним ім’ям, зареєстрованим на себе власником торговельної марки «Co».

Такі адміністратори не одержували офіційних прав і обов’язків на адміністрування цих доменів. Вони просто вирішили заробити на продажу субдоменів. Їхня діяльність у цьому плані ніким не контролюється, реєстраційна база доменів перебуває у приватних руках, відповідно, реєстранти доменних імен у цих доменах нічим не захищені не тільки від можливих несумлінних дій цих осіб, але й від різноманітних несподіванок. Наприклад, припинення діяльності цих осіб з якихось причин: банкрутство, судові санкції, нещасні випадки тощо. Крім того, існує можливість припинення існування самих цих доменів — наприклад, на підставі того, що реєстрація співзвучних із ними торговельних марок може бути оскаржена в суді, після чого домени, які відповідають їм, можуть бути відібрані.

З другого боку, нічого незаконного в такій діяльності немає. Кожний може завести собі домен і продавати реєстрацію субдоменів у ньому. Так само, як можна продавати сертифікати на ділянки на Місяці або посвідчення про реєстрацію зірки з далекої галактики на ваше ім’я. Проблема в іншому — у тому, що споживач найчастіше думає, що йому пропонують зареєструвати ім’я в повноцінному домені з гарантією його прав.

Власники сурогатних доменних зон звикли на такий аргумент відповідати тим, що, мовляв, споживача у кожному разі захищає законодавство. Але це також один із способів ввести в оману людей, котрі не розбираються в тонкощах питання. Річ у тім, що самоназваний адміністратор такої доменної зони не має прямих правовідносин із клієнтом (реєстрантом). Проміжною ланкою під час реєстрації є реєстратор. Він укладає договір із клієнтом, приймає його заявки й оплату за реєстрацію. Отже, за законом він і відповідає перед реєстрантом, і коли що, то саме його запросять до суду як відповідача. Водночас у разі сваволі з боку «адміністратора» домену він нічого не зможе зробити для забезпечення прав реєстранта. Тому людям, котрі зацікавилися реєстрацією доменних імен у цих доменах, слід пам’ятати: гарантій для них не існує ніяких, послуги вони замовляють на свій страх і ризик.

Адміністрування

Регулюванням доменного простору в усій мережі Інтернет займається організація ICANN (Internet Corporation for Assigned Names and Numbers — «Корпорація з управління іменами і нумерацією Інтернет-мереж»).

Адміністрування домену .UA ICANN делегувала громадянам України Дмитрові Кохманюку й Ігорю Свиридову. Починаючи з 2001 року, про свої претензії на домен почала заявляти Українська держава, для чого Кабінет міністрів запропонував створити разом із громадськими організаціями Український мережевий інформаційний центр (УМІЦ).

«Спочатку до складу координаційної ради УМІЦ мали увійти 50% представників держави і 50% представників громадських організацій. Проте пізніше до складу ради увійшла низка громадських організацій, фактично підконтрольних державі, що й призвело до відсутності в цих рядах найбільшої провайдерської Інтернет-асоціації України (ІнАУ)», — каже член правління ІнАУ Олександр Ольшанський. Проте після певних змін наприкінці 2004 року ІнАУ приєдналася до цього процесу і стала одним із найактивніших його учасників.

Історично ICANN проти зосередження управління Інтернетом в руках держави. Тому для організації важливо зрозуміти наявність підтримки з боку громадських структур. ICANN також звичайно у своїх рішеннях керується станом законодавства і рівнем демократії в конкретній країні.

На початку листопада минулого року українська делегація, яка складається з представників державних структур і учасників інтернет-ринку, провела в Афінах переговори з директором ICANN Полом Тумі. Йшлося про вирішення комплексу проблем, пов’язаних із управлінням доменом .UA. Заступник міністра транспорту і зв’язку Леонід Нетудихата, котрий очолював делегацію, передав Полу Тумі запрошення відвідати Україну. Директор організації погодився приїхати у першому кварталі поточного року, щоб вивчити ситуацію на місці.

Пол Тумі заявив, що позиція ICANN залишається незмінною: дуже бажано, щоб представники держави і громадських організацій дійшли спільної думки, і ICANN всіляко цьому сприятиме. Силове ж вирішення питання організацією розглядатиметься як небажана крайність.

Тож доменні війни тривають...