До бізнес-тренера піду, хай всього научить

Український бізнес за останні роки значно підріс. І стало зрозуміло: мало просто виробляти і продавати продукт, треба робити це якісно. Корпоративна культура, успішний маркетинг і брендинг, командна робота і західний стиль ведення бізнесу — ось чого сьогодні хочуть навчитися українські бізнесмени. «Людина освічена — та, яка знає, де знайти те, чого вона не знає», — писав Георг Зіммель. І українські ділові кола вирішили заповнити прогалини у своїй освіті за допомогою різних тренерів і консультантів. Тому ринок пропонованих ними послуг виріс в Україні досить швидко і знайшов свою споживчу мішень — власників різного бізнесу, котрі бажають швидко підвищити кваліфікацію своїх працівників. Саме вони готові викладати шалені гроші за послуги, результати котрих найчастіше не помацаєш, не понюхаєш і на хліб не намажеш.

Правомірне запитання: чи не даремно? Особливо після того, як сферу тренінгових послуг заповнили талановиті шарлатани, які обіцяють навчити клієнта всього (були б у того гроші). Генеральний директор однієї з солідних промислових компаній переконаний: «80% пропонованих на українському ринку тренінгів не мають освітньої цінності для учасників. Більшість із них переслідує винятково комерційні цілі, не має науково-методичного забезпечення і є, у кращому разі, простим викачуванням грошей». Отже, поговоримо про тренінги та причини, з яких наші очікування можуть залишитися обманутими.

Виникнення потреби в бізнес-тренінгах пояснюється досить просто. Сформована у світі соціокультурна ситуація висунула нові вимоги до підготовки працівників і управлінських кадрів. Освітні системи академічного типу вже не в змозі швидко готувати спеціалістів, адекватних вимогам ринку. Особливо гостро ця проблема відчувається в підготовці оргуправлінців (менеджерів). Саме вони мають поєднувати в собі здібність випереджати та прогнозувати ситуацію, застосовувати техніки управління й організації діяльності, мати особистісні лідерські риси. На території колишнього СРСР не знайшлося навчальних закладів, які можуть у короткі строки підготувати таких спеціалістів. А з приходом в Україну іноземних інвестицій виникли й нові вимоги до персоналу і топ-менеджерів — так звані західні стандарти ведення бізнесу. На цій же хвилі в нашу країну потекли різні тренінгові технології.

Тренінги як технології «швидкої» освіти мали допомогти за короткі строки компактно набути потрібних навичок. Зрозуміло, що перевчити вихованих у радянській системі керівників неможливо. Російський філософ, розробник методології управління, організації та керівництва Георгій Щедровицький вважає, що підготувати управлінця, насаджуючи правила і систематизовані знання наукового типу з управління, неможливо. Хоч скільки книжок про менеджмент читай — менеджером не станеш. А саме на посиленому «читанні» грунтується академічний тип навчання, за допомогою якого у нас і готують усіх менеджерів.

Вивчаючи український ринок тренінгів (котрий хоч і не такий розвинений, як, скажімо, російський, але вже рясніє розмаїттям), розумієш, що знайти там дійсно якісний продукт дуже складно. На сьогодні не існує офіційної статистики тренінгових компаній в Україні. Скільки їх? Відомо, що досить багато. За даними www.ukrbiz.net, тільки в Києві більше 180 компаній. І майже в усіх переважна частина освітніх послуг складається з тренінгів. А отже, вони популярні й якоюсь мірою дієвіші, ніж звичні для нас семінари та лекції. Приміром, Києво-Могилянська бізнес-школа (kmbs) при проведенні різноманітних освітніх програм використовує освітні технології в таких пропорціях: методи кейсів — 70—85% випадків, комп’ютерні імітації — 5—20, ділові ігри — 20—70, майстер-класи — 5—40%. Але авторські курси тренінгів використовують у 100% випадків. Компанії «Новатек», InforManager, Baltic Training Group, Gestalt Consulting Group, Golden Staff більш ніж на 70% використовують у своїх освітніх програмах тренінгові технології.

І тут попрошу не підміняти поняття тренінгу різними семінарами й майстер-класами. Тренінги обіцяють змінити людину якісно, розвинути й удосконалити її особистісні характеристики (в ідеалі), а семінари покликані кількісно збільшити ваші знання в тій чи іншій галузі (приміром, «Системи менеджменту якості — ISO 9000» або «Фінансові інструменти біржової торгівлі: ринок ФОРЕКС»)

Для початку варто все ж визначитися в термінології. Тренінг — це... Хоч би що тут було написано, все це навряд чи відповідатиме тому, що ми побачимо в реальному житті. Хмари модних слівець ядучим смогом висять у нашій свідомості. Часто ми навіть не намагаємося зрозуміти їхній істинний зміст і природу того, що за ними стоїть. Нам солодко бути причетними до «проекту», «менеджменту», а тепер ще й до «тренінгу». Раніше ми ходили навчатися, а тепер трену... Що?

Однак не все так безглуздо і безнадійно. Одні й справді навчаються, а інші в процесі тренінгів набувають певних навичок. Тут, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. Але варто пам’ятати, що тренінг це не метод Ілони Давидової (як думає чимало учасників), який дозволяє в стислі строки і без особливих зусиль опанувати нову техніку й навички. Це й не курси підвищення кваліфікації, хоча, зрозуміло, при набутті певних навичок ваша цінність як фахівця зросте, що прямо пов’язано з поняттям «кваліфікація».

Та все ж український ринок, страждаючи від браку адекватно освічених кадрів, схопився за тренінги як за можливість швидко й безболісно підвищити кваліфікацію. Одна хороша людина (за сумісництвом директор великого сільськогосподарського об’єкта), розводячи руками, казала: «Ну що вдієш, коли люди мислять радянськими штампами? Не звільняти ж їх. Поки я бачу один вихід — найняти тренерів із якоїсь Gestalt Consulting Group; їхні тренінги мають допомогти перебудувати систему управління, змінити тип мислення наших працівників, змусити їх працювати краще». Передбачалося, що після цих тренінгів усе в компанії раптом «зацвіте й запахне»...

Чомусь у нашій країні на тренера помилково дивляться як на вчителя (чи шамана), котрий терміново виправить помилки, направить мислення в потрібне русло і передасть компактно упаковані знання. Не вміє менеджер організовувати командні роботи — відправимо його на триденний тренінг! Нехай навчиться. Не володіє ораторськими здібностями й техніками презентації — відправимо на інший тренінг. Проектування, стратегічне планування, аналітика та лідерство... На одному тренінгу два дні, на іншому — три, а там, дивись, цей менеджер усього навчиться. І все було б чудово, але тільки це — теорія. А на практиці...

Директор одного київського розважального комплексу N був дуже незадоволений тим, що його менеджери не володіють техніками проектування й організації виконання цих самих проектів. Потрібно, приміром, скласти оргпроект проведення вечірок на рік, розписати завдання, відповідальних тощо. А менеджери пишуть кумедні тексти на півсторінки (вони ж люди творчі!). Замовили спеціальний тренінг, на три дні відправили менеджерів на природу. Повернулися вони звідти задоволені, окрилені, з масою нових знань. Директор задоволений — чекає від своїх менеджерів конструктивних проектів. А вони знову приносять ті ж тексти на півсторінки, тільки з використанням заучених «розумних» слів: оргпроект, продукт, аналітичний аспект, організаційний аспект, команда 1, команда 2, відповідальні й усе в такому ж дусі. Результат: форму змінили, зміст — ні.

І от тут важливо розуміти, що в ідеалі тренінг забезпечує людину ключем до механізму самовдосконалення. У яких випадках цей ідеал наближається до реальності? В основному тоді, коли причиною неуспішності людей є відсутність навичок самопрезентації, занижена самооцінка, погано розвинені комунікативні здібності. От справді спрацьовує золотий закон про єдність світу, і, змінюючись зовні, людина неодмінно змінюється і внутрішньо.

При цьому слід пам’ятати, що будь-яка набута нами нова якість, котра робить нас кращими, — це мистецтво, щоденна багаторічна праця і віра в успіх. Якщо ви під час тренінгу не опанували ключові моменти, то або ваш поїзд пішов, або ваші навички так і залишаться усіченими. Це до того, яким старанним учнем треба бути. Так, розумненьким-розважливеньким. Тато Карло дав Буратіно книжку і послав його до школи. Навчатися. Але він до неї не дійшов: школа — це довго. Чи не простіше пройти акторський тренінг? Дивись, навички самопрезентації розвинуться. Це щодо розмови про вчителів, які під час тренінгів обіцяють чогось ще й навчити, що не зовсім чесно з їхнього боку, бо шлях таких учнів лежить прямо в Країну Дурнів. На жаль, жоден тренінг не навчить персонал самостійно думати й вчитися.

Що однозначно може дати тренер (за умови, що він грамотний і психологічно підкутий)? Поштовх вперед і приплив упевненості. Але тільки на короткий час, поки свіжі в пам’яті яскраві враження від тренінгу. А психологи стверджують, що такі враження зберігаються від трьох до семи днів. Перший тиждень після тренінгу людина відчуває ейфорію, почувається окриленою і будує найсміливіші плани. А все чому? Тому що тренер дав їй велетенський заряд енергії й змусив її ворушити мізками. Через тиждень людина дедалі сильніше втягується в рутинну обстановку, що сама по собі не підштовхує її до кардинальних змін на особистісному рівні. Якщо немає постійного стимулу до змін, то й змін не буде.

Мета ж будь-якого тренінгу — змусити учасників подивитися на себе (на свій бізнес, команду тощо) збоку, вловити свіжі ідеї, зрушитися з мертвої точки. Хороший тренер здатен змусити учасників утілювати напрацьовані навички й уміння. Чи буде реальний результат, який зазвичай видно через один—три місяці після тренінгу, — це питання мотивації учасників (і не завжди якості тренінгу). Але якщо людина не вміє сама розвиватися, змушувати себе думати, не просто думати, а думати конструктивно? Хіба її можна цього навчити за кілька днів?

На піку буму тренінгів багато керівників замовляли тренінги й справді отримували результат, але тільки на короткий строк, а потім усе поверталося на свої місця. І все тому, що причини неефективності роботи персоналу були пов’язані з глибинними проблемами в організації діяльності компанії. А тут жоден тренер чи консультант не здатен допомогти. У таких випадках потрібна серйозна реорганізація, створення спеціальної програми із супроводу бізнесу.

Величезну роль в успішності тренінгу відіграє також особистість самого тренера. Навіть якщо ця людина має педагогічну освіту й досвід роботи в цікавій для вас сфері, це ще не означає, що вона зможе бути грамотним тренером. Ми поки що не беремо до уваги крайні випадки, коли тренер морально непорядна людина. Такі «тренінги» взагалі не можуть принести ніякої користі (не кажучи вже про зворотний ефект), особливо якщо тренер застосовує різні психологічні прийоми, небезпечні для учасників (наприклад, змушує їх наново переживати неприємні спогади їхнього дитинства, відшукуючи там причину комплексів людини).

Таким чином, ми окреслили коло проблем. Перше — це неадекватні очікування замовника тренінгу (що іноді приносить незаслужені дивіденди виконавцям); і друге — слабке методологічне підкріплення процесу, який ми обрисували як тренінг.

І ще кілька слів про норму. Коли ми збираємося лікувати зуби або якщо (крий Боже!) щось зламалося в автомобілі, ми десять разів поцікавимося у лікаря чи механіка, яку деталь, який матеріал вони застосують. А що відбувається, коли ми йдемо на черговий тренінг, котрий може вплинути на нашу особистість? Але навіть якщо дехто з вас захоче проявити особливу поінформованість у цьому питанні й поцікавиться методиками, за допомогою яких із вас «ліпитимуть» лідерів, менеджерів, спікерів і крекерів, немає впевненості, що вашу цікавість задовольнять.

З особистого досвіду спілкування з різними тренінговими компаніями. Запитання: «Якими методиками ви користуєтеся?» Відповідь: «Усіма». Думаєте, це жарт? Анітрохи. Найчастіше підміняються поняття тренінгових технологій і особистості тренера. Довгий список консультованих фірм покликаний «натренувати» у нас почуття стадності, не більше: всі користуються цими послугами, і мені не слід пасти задніх. Та все ж варто іноді цікавитися, яким чином вас збираються «позбавити рідного психотипу й перетворити на успішного бізнесмена» (як сказав Олександр Зінченко).

Отже, методологія. Тут ми відсилаємо всіх охочих до спадщини різних дослідників у цій галузі і, зокрема, Георгія Щедровицького, а також його учнів і послідовників. Саме його ідеї лягли в основу багатьох тренінгових проектів і програм. І прижилися прекрасно, що вже перевірено часом.