Дмитро Кохманюк: «Реформи в інтернет-зоні.UA — питання стабільності доменної системи»

На думку експертів, нинішня система реєстрації доменів в Україні — одна з найбільш «непрозорих» у світі. При цьому за сім років платних реєстрацій у зоні .UA правила, за якими їх проводять, не змінювалися жодного разу. Хоча національний доменний простір за цей час зазнав значних метаморфоз. Учасники ринку відзначають, що всі зміни, які відбулися в .UA, мали несистемний і невмотивований характер. Наприклад, недавно реєстранти понад 50 тис. доменів .kiev.ua зіштовхнулися з необхідністю оплачувати безплатні раніше домени. Багато користувачів стурбовані непрозорістю прийняття рішень в українській системі доменних реєстрацій. Хвилює й питання стабільності вітчизняної доменної системи, що є базисом для розвитку Уанету.

Про ці та інші аспекти життєдіяльності .UA — інтерв’ю з адміністратором національної доменної зони Дмитром Кохманюком. Він багато років служить сполучною ланкою між вітчизняною зоною і Міжнародною корпорацією з розподілу доменних імен (ICANN), у віданні якої перебуває ієрархія світової доменної системи.

— Дмитре, як сьогодні влаштована українська доменна система?

— На її вершині перебуває адміністрація, що складається з адміністратора домену .UA (Дмитра Кохманюка. — Ред.) і технічного адміністратора Ігоря Свиридова. На адміністрації лежить відповідальність за контроль системи DNS-серверів, які відповідають на запити комп’ютерів користувачів про те, де розміщується той або інший сервер у мережі. Як адміністратор домену я відповідаю за функціонування цієї системи в цілому, зокрема встановлюю принципи, за якими вона працює, розподіляю обов’язки і зони відповідальності.

Наступна ланка в ієрархічному ланцюжку доменної системи — оператор реєстру (реєстратура). В Україні ці функції виконує ТОВ «Хостмастер», який здійснює технічне обслуговування реєстру імен у домені .UA. Ця структура підтримує службу WHOIS (містить інформацію про домени) і частину DNS-системи, обслуговує приватні домени в .UA, а також — акредитує реєстраторів.

На наступному рівні ієрархії національної доменної системи перебувають компанії-реєстратори. Вони служать сполучними ланками між користувачами та реєстром і засвідчують факт реєстрації домену для користувача. Здійснюють сервісне обслуговування доменного імені реєстранта.

Встановлені правила функціонування системи поширюються не тільки на суб’єктів реєстрації доменів (кінцевих користувачів), а й на реєстратури та реєстраторів. Хочу відзначити, що в цій галузі в нас поки що немає єдиних правил. І мені це не подобається, оскільки немає єдиних стандартів ні для адміністраторів регіональних географічних зон, ні для реєстратури та реєстраторів. Гадаю, такі стандарти сьогодні просто необхідні.

— У переддень виборів 2004 року реєстрацію і продовження доменів у зоні заблокувало ТОВ «Хостмастер». Лихі язики казали, що все це було зроблено зумисне, аби заблокувати сайт «Української правди», термін реєстрації домену якого спливав. Чи можливе тепер повторення такої ситуації, і взагалі, який, на вашу думку, сьогодні ризик прийняття в цій сфері якихось неадекватних або політично невмотивованих рішень?

— За моїми оцінками, ризик політично неадекватних рішень сьогодні мінімальний, усі гравці ринку поводяться в рамках ділової етики. За стабільність вітчизняної системи доменних реєстрацій я можу поручитися, гарантуючи, зі свого боку, стабільність ситуації тією мірою, якою це мені дозволяють мої повноваження. Крім того, на випадок якогось форс-мажору, ми завжди можемо звернутися в Міжнародну корпорацію з розподілу доменів (ICANN), яка адмініструє світову систему доменного простору і має право екстреного втручання.

— Чим обумовлене обмеження, згідно з яким реєстрація домену .UA доступна виключно власникам торгових марок?

— Невдовзі після того, як домен .UA був делегований Україні, в ньому існували тільки домени другого рівня публічного типу — географічних областей України. Потім було введено публічні домени загального призначення (com.ua, net.ua, org.ua etc). Таким чином, прямих реєстрацій у домені .UA взагалі не було. З організацією ТОВ «Хостмастер» і введенням правил домену .UA ми зробили доступною саму процедуру реєстрації в домені .UA. Тоді в нас було два варіанти: відкрити можливість реєстрації для всіх — чи ввести певне обмеження. Оскільки світовий досвід свідчить про необхідність періоду пріоритетної реєстрації, вирішили зупинитися на другому варіанті, надавши можливість реєстрації в українському домені верхнього рівня виключно власникам зареєстрованих в Україні торгових марок.

Цю норму в рамках правил домену .UA затвердили безпосередньо я й Ігор Свиридов, а виконавцем рішення став «Хостмастер». (Правила домену .UA розроблено на початку 2001 року, а у вересні вони були остаточно оприлюднені і прийняті громадськістю. У жовтні 2001-го — запущено перші реєстрації. Першим став busines.ua — домен для газети «Бізнес».)

Прийняте обмеження мало на меті захистити права реєстрантів. І вводилося лише на перехідний період. Останній затягнувся на сім років і своїй початковій меті тепер не відповідає. Деякі суб’єкти давно оминають це обмеження, реєструючи торгову марку, щоб отримати домен в .UA, а не щоб захистити товари й послуги. Боротися з цим я не можу, оскільки зазначене питання перебуває у площині законодавства про торгові марки і прямо з доменами не пов’язане.

— Чи планується скасування цього обмеження? Якщо так, то коли й відповідно до яких принципів? І чи матимуть власники ТМ пріоритети?

— Я зараз розглядаю варіанти модернізації доменної системи. Відкриття зони — один із таких варіантів, я вважаю його можливим, хоч і не єдиним вектором дальшого розвитку .UA. Але, щоб його здійснити, спочатку треба змінити чинні правила. Власники торгових марок матимуть пріоритети до часу внесення відповідних змін у правила. Після цього вони володітимуть пріоритетами лише в рамках загального законодавства. Очевидно, доведеться розробити певні правила на перехідний період для тих, хто вже подав заявку, але ще не отримав торгової марки чи домену. Можливо також, треба буде врахувати інтереси реєстрантів, які користуються доменами в зонах другого рівня і хочуть повторити свою реєстрацію в зоні .UA. Вирішення цих питань — важливий момент розробки нових правил.

Однак процедура зміни правил домену — процес складний, і чим більше сил, грошей і часу вкладено в гру за якимись правилами, тим менше нинішні учасники зацікавлені в тому, щоб ці правила було змінено. Оскільки ж у доменній галузі назріла необхідність реформ, я гадаю, назріла й необхідність широкого суспільного діалогу про ці зміни. Тому я готовий приймати будь-які пропозиції, зауваження і поради від усіх учасників ринку.

На мій погляд, для створення оптимальних умов розвитку доменної системи необхідні численні консультації з професіоналами. Тому я постійно зустрічаюся з учасниками ринку реєстрацій — компаніями-реєстрами зон і адміністраторами, реєстраторами, а також реєстрантами. Крім того, я ознайомлений із міжнародним досвідом. Готовий до спілкування з представниками дер-
жавної влади, хоча зараз не знаю, яка з держструктур найбільш компетентна в цьому питанні.

— Як тепер вирішується конфлікт: два власники однакових за написанням ТМ претендують на один домен?

— Пріоритет має заявка, подана раніше. Якщо заявки надійшли одночасно, то механізму вирішення конфлікту реєстраційної системи немає. Усе, що можна зробити, — вирішити питання через арбітражний або господарський суд.

— Як ви оцінюєте розвиток зони .UA за всі роки її адміністрування?

— У цілому, дуже непогано. Хоча хотілося б швидших темпів зростання. Втім, зараз ми перебуваємо у точці переходу від лінійного розвитку до експоненціального, що пов’язано зі зростанням кількості вітчизняних користувачів Інтернету. Збільшення ринку вдесятеро потребує зміни підходу до системи реєстрацій. Коли більшість реєстрантів будуть технічно недосвідченими користувачами, знадобиться, з одного боку, поліпшити їх обслуговування, а з іншого — підвищити надійність системи.

— Наскільки стабільна сьогодні в технічному й організаційному планах робота доменної зони .UA?

— Організаційно структура системи доменних реєстрацій України відповідає міжнародним вимогам. Вона являє собою трирівневу систему: Адміністрація-Реєстратура-Реєстратори, що відповідає найсучаснішим підходам до побудови такого роду структур. У технічному сенсі сьогодні немає буквальних міжнародних вимог. Кожна адміністрація бере необхідні для функціонування своєї зони стандарти, виходячи з найкращих практик світового досвіду.

Технічні стандарти, які застосовуємо ми, відповідають розвитку зони сьогодні, але, зрозуміло, їх слід удосконалювати, оскільки технології не стоять на місці.

— А як до вас, як до приватної особи, потрапило право адміністрування національної доменної зони?

— Я працював у компанії «Комунікаційні системи», яка з 1992 року безпосередньо займалася підтримкою доменного ресурсу. Заявки ми приймали електронною поштою, а обслуговували — безплатно. Для нас це було громадське навантаження, яке ми виконували в інтересах користувачів українського Інтернету. Пропозиція обійняти посаду адміністратора надійшла до мене в 1995 році, коли тодішній адміністратор емігрував із країни. Для мене це було непросте рішення, оскільки часи були непевні, і я не уявляв собі всього обсягу роботи й відповідальності, з якими мені доведеться зіштовхнутися. Беручи на себе цю відповідальність, вирішив, що постараюся впоратися настільки добре, наскільки зможу.

Проте я не вважаю (і ніколи не вважав) себе єдиною особою, котра «піднімає» український доменний простір, — на цій непростій ниві зав-
жди діяла команда спеціалістів.

— Що б ви змінили в чинних процедурах адміністрування зони, якби була можливість повернутися в минуле?

— Я не вірю в парадокси мандрівки в часі і, напевно, нічого б не змінював. Втім, я б уніс корективи у прозорість процесу: розширив би дорадче спілкування із зацікавленими сторонами, щоб знати більше точок зору. Власне, це і є те, що я маю намір робити в майбутньому. Відкритість передбачає не тільки публікацію стану справ постфактум, а й залучення багатьох людей до вироблення рішень. Зрозуміло, що це складно зробити в рамках комерційних підприємств, які приймають рішення всередині себе. Але як адміністратор домену .UA я не обмежений рамками комерційного підприємства.

— Що, на вашу думку, потрібно зробити, щоб забезпечити українському домену стабільний розвиток?

— Потрібно усунути причини ймовірних конфліктів, нерозуміння і дезінформації в цьому питанні. Мають бути створені єдині правила гри. Всі учасники цього процесу повинні розуміти, що відбувається. Потрібно налагодити постійний діалог для врахування думок усіх сторін, які беруть участь у діалозі, і рівне представлення їхніх інтересів. Будь-які недомовки породжують масу чуток і, як наслідок, напруженість у відносинах. Потрібно перетворити реєстратуру домену в абсолютно відкриту і неконфліктну структуру.

Адже коли обіг компанії мільйон гривень — це один рівень, а коли обіг збільшується до 10 млн. — зов-
сім інший. І чим більшим буде прибуток компанії, тим більшими спокусами це загрожує в умовах не-
прозорості.

Тому я, як адміністратор домену .UA, вимагатиму від компанії, котра технічно підтримує реєстр, більшої відкритості. А моя відкритість полягає в тому, що я повинен частіше спілкуватися, враховувати різноманітні думки учасників інтернет-спільноти й показувати, як саме ці думки були мною зібрані та враховані.