Дістати з-під матраца?

«Друга хвиля кризи», якою лякали українців протягом уже трьох років, накрила Україну тихо й непомітно. За п’ять останніх місяців вартість активів українських підприємств зменшилася практично вдвічі. Індекс ПФТС скотився з позначки 1120 пунктів станом на 1 квітня до нинішніх 550, індекс Української біржі за цей самий період провалився майже вдвічі. Як свідчить гіркий досвід, пересічні українці неодмінно відчують цей обвал трохи пізніше, і проявиться він, найімовірніше, у прискоренні інфляції та нестабільності національної валюти. Ми постаралися проаналізувати, які фінансові інструменти захисту своїх грошових накопичень залишаються в таких умовах у жителів України.

Можливо, це звучить і парадоксально, але єдиний захист від кризи - інвестиції. Сховавши гроші під матрац, ви втратите їх у період кризи майже зі стовідсотковою впевненістю. Гроші повинні працювати й давати прибуток. Але інвестиції - це той-таки бізнес, і годиться добре уявляти, які є ризики у вибраному вами фінансовому інструменті й на якому рівні ви готові зафіксувати свій прибуток. Потрібно розуміти правила гри, чітко їх дотримуватися, добре розбиратися в тому, куди ви вкладаєте свої гроші, й уявляти ризики. Тіль­ки тоді ви зможете заробити.

Депозити - мистецтво компромісу

Депозити - найбільш доступний і зрозумілий інструмент вкладення коштів. Однак його ефективність протягом останніх років значно знизилася. Скорис­тавшись фінансовою кризою, банки послідовно знижували ставки за депозитами, і тепер найчастіше депозит лише забезпечує захист грошей від інфляції. Середня ставка по ощадних депозитах у гривні на три місяці становить 10%, на рік - близько 13, у валюті - відповідно, 5 та 6,5%.

Адекватно оцінити ризики банківських депозитів зараз доволі складно. Банківська система все ще перебуває в не дуже хорошій формі. За вісім місяців 2011 року, за даними НБУ, збитки фінансових установ становили 4,6 млрд. грн. Ще досить свіжі в пам’яті проблеми зі зняттям заощаджень та крахом досить-таки «розкручених» фінансових установ. Як мінімум, розміщуючи «свої кровні», слід бути обачними, уважними та обережними у виборі банківської установи.

Оцінити надійність банку пересічному українцеві надзвичайно складно. Найбільш проста й дієва порада - вибирати банки з першої десятки (максимум - 50) за активами та оцінювати не тільки банк, а й його материнську структуру (зазвичай це іноземний банк). Найчастіше материнські банки вже мають у світі певну історію, дорожать своєю репутацією і підтримуватимуть свої дочірні установи навіть у періоди серйозних фінансових труднощів. В ідеалі найкраще вибирати банк, який входить у велику банківську групу й працює в Україні приблизно десять років. Однак слід мати на увазі: чим надійніший банк, тим ставка депозиту нижча. Причому розкид ставок по банках доволі значний - різниця у ставках може сягати 10%. У системних банках із доброю репутацією ставки, як правило, навіть не завжди компенсують вкладникові інфляційні втрати. Тому, вибравши депозит як інструмент захисту заощаджень, доведеться шукати розумний компроміс між надійністю та прибутковістю. До того ж не слід забувати про давню народну мудрість й «не складати всі яйця в один кошик».

Купівля нерухомості - малоприбутково, але надійно

З погляду інвестицій, найважливішим індикатором для ринку нерухомості є вартість оренди. Точніше - співвідношення орендної плати і вартості квадратних метрів. Класична світова практика свідчить, що інвестиції в нерухомість доцільні, якщо вкладені в купівлю об’єкта гроші в результаті здачі в оренду повертаються протягом п’яти років. Такого співвідношення в Україні не було ніколи. Однак купівля об’єктів нерухомості з подальшою здачею їх в оренду до кризи 2008 року була досить привабливим різновидом бізнесу. Наприклад, здаючи квартиру, орендодавець отримував річний дохід у розмірі 8-12% від її вартості, тобто приблизно стільки ж, скільки мав би з валютного депозиту. Одночасно власник отримував зростання вартості свого майна за рахунок постійного зростання цін на ринку. Нагадаємо, що тоді вартість нерухомості збільшувалася за рік на 30-50%.

Тепер ситуація змінилася докорінно. Реальні доходи українців різко впали, і вони вже не можуть платити за оренду стільки ж, скільки платили до кризи. Оренда почала приносити максимум 5-8% на рік від вартості житла. Тобто така клопітна справа як здавання квартири в оренду стала навіть менш привабливою, ніж розміщення коштів на банківському депозиті. Але головне - змінилася й ситуація з темпами зростання цін на нерухомість. Ціни на цьому ринку, після відчутного зниження протягом 2009-2010 років, завмерли, і жодних істотних рухів ні в один, ні в інший бік наразі не відбувається.

Крім того, особливістю вкладень у нерухомість є їх погана ліквідність. Купівля об’єкта нерухомості з метою перепродажу потребує значних витрат часу. Скажімо, для комерційної нерухомості середній термін реалізації зазначених проектів - рік-півтора. Що може статися з глобальною економікою за 1,5 року, спрогнозувати доволі важко. Інакше кажучи - такий поширений до кризи різновид бізнесу як купівля нерухомості для наступного перепродажу тепер практично втратив сенс.

Коштовні метали - довгостроковий захист заощаджень

Світові ціни на золото стрімко зростають уже понад десять років і збільшилися за цей час майже всемеро. Однак аналітики найбільших інвестиційних банків прогнозують дальше подорожчання благородного металу як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. Причина такої одностайної думки фінансових експертів полягає у знанні однієї простої, хоча й трохи парадоксальної істини: золото насправді не зростає в ціні, а стоїть на місці. Падають усі світові валюти відносно цього універсального еталона.

У нинішньому році інвестиції в банківське золото знову виходять на перше місце за прибутковістю. На сьогодні зростання вартості золота на світових ринках становить уже понад 30%. Однак у нашій країні через нерозвиненість ринку банківські метали поки що є тільки інструментом довгострокових інвестицій. Короткі вкладення, навіть на тлі вражаючого зростання цін на золото, можуть принести пересічним українським інвесторам і збитки.

Купівлю зливків варто розглядати лише як надійний інструмент довгострокового збереження капіталів. Отримати дохід на короткострокових вкладеннях у золото, що зростає, тепер можна, лише відкривши рахунок у безготівкових банківських металах (депозитний або поточний). У такому разі клієнт вкладає в банк свої гроші, які перераховуються в еквівалент вибраного металу за курсом НБУ на день відкриття вкладу. Реально метал при цьому не поставляється, і спреду, як правило, немає або він мінімальний, що дозволяє реально виграти на зростанні котирувань металу. Слід, однак, уважно поставитися до вибору банку, попередньо з’ясувавши всі умови вкладу, явні й приховані комісії та платежі. Річна відсоткова ставка становить від 0,5 до 4,5%, залежно від банку, величини депозиту і виду вкладу.

Найгнучкіші при роботі з коштовними металами - поточні металеві рахунки, які дозволяють оперативно зняти гроші, зафіксувавши прибуток від зростання ціни металу. Однак на такі рахунки зазвичай відсотків не нараховують взагалі, а за відкриття рахунку банки стягують пристойну плату. Крім того, купівля й зарахування металу на рахунок коштуватиме 0,5% від суми операції.

Українська біржа ще взимку заявляла про плани впровадження ф’ючерсів на золото без поставок металу, але з фіксацією цін за Лондонською біржею. Однак з’ясувалося, що НБУ поки що технічно не може обслужити ф’ючерс на золото, оскільки немає закону, який дозволяв би обіг таких документів на ринку.

Фондовий ринок - самостійний ризик

Нині ситуація з фінансовими інструментами інвестицій у цінні папери вітчизняних підприємств докорінно змінюється. Практично перестав бути актуальним такий популярний у докризовий період інструмент, як купівля інвестиційних сертифікатів інститутів спільного інвестування (ІСІ). Натомість вітчизняний ринок цінних паперів пропонує його учасникам нові високотехнологічні умови торгівлі, які називаються ринком заявок, або інтернет-трейдингом.

Оскільки послуга інтернет-трейдинга нова для українського інвестора, існує проблема недостатньої інформованості потенційного клієнта (трейдера) не тільки в питаннях, безпосередньо пов’язаних із процесом інвестування, а й в організаційних питаннях. Крім того, самостійні інвестиції передбачають наявність спеціальних знань у галузі фондового ринку, оскільки ризики, пов’язані з прийняттям інвестиційних рішень, лежать виключно на клієнті. Тому роботу на фондовому ринку варто починати з освіти.

Обов’язкові посередники для самостійних операцій на фондовому ринку в нашій країні - торговці цінними паперами (брокери). Зазвичай головними критеріями вибору брокера стають наявність послуги хранителя, низькі тарифи і гнучка тарифна сітка. Важлива й особиста оцінка (хай навіть емоційна) злагодженості та професіоналізму команди брокерів обраної компанії.

Поріг входження на цей ринок зараз досить високий. У принципі, самостійну роботу на біржі через інтернет-трейдинг можна розпочати і з 5 тис. грн. Робота з брокером (ви депонуєте гроші на фірму й користуєтеся порадами та рекомендаціями брокера) - мінімум 10-20 тис. грн. Довірче управління капіталом - від 100 тис. грн. Однак навіть якщо ви працюєте абсолютно самостійно, для диверсифікованості ризиків у портфелі мають бути акції не менше трьох (а в ідеалі - п’яти-семи) різних емітентів, а це, щонайменше, 100 тис. грн. При цьому слід мати на увазі, що на невеликих обсягах більшість доходу з’їдають накладні витрати. Тобто чим більше йде грошей на придбання цінних паперів, тим більш можливий дохід.

За надання брокерських послуг клієнт платить комісію. Зазвичай вона включається в ціну паперів і становить від 0,5 до 1% від угоди або наперед застережену суму. Якщо в клієнта немає відкритого рахунку в ЦБ і відкритого розрахункового рахунку для перерахування коштів, то він платить за відкриття рахунку в ЦБ у хранителя (близько 100 грн.) і за відкриття рахунку в банку (25-50 грн. плюс 5 грн. за платіжне доручення на перерахування коштів). Якщо клієнт захоче платити через касу брокерської компанії, то розрахунково-касове обслуговування зазвичай становить 1% від внесення готівки на рахунок. Усі накладні витрати (хранитель, комісія, банк) не йдуть у суму витрат при визначенні податку з доходу фізичної особи (15%).

«Перевага фондового ринку в тому, що на ньому сьогодні можна заробляти незалежно від напрямку руху цін: чи вниз, чи вгору, - коментує Ярослав ТКАЧУК, спеціаліст з інвестиційного консалтингу компанії Foyil Securities. - Крім того, заробляти гроші на фондовому ринку набагато цікавіше, ніж, скажімо, на депозитах. Треба постійно тримати руку на пульсі. Розумних людей це підштовхує на постійне інтелектуальне вдосконалення. При цьому не слід занадто захоплюватися. Пер­винна мета - зберегти заощадження, а вже заробити - як вийде».

***

Як бачимо, можливостей для пересічного українця активно втрутитися у процес знецінення своїх заощаджень не так уже й мало. При цьому кожен фінансовий інструмент має як плюси, так і мінуси. Сумніватися в тому, що українці достатньо мудрі, аби зробити правильний вибір, який ідеально влаштує саме їх, не доводиться. Головне - не опускати руки й не чекати рішення своїх проблем від влади. Час, коли за нас думала держава, давно минув. У «государевих людей» свої турботи.