Дефект системи

У юридичному середовищі обговорюють різні «рецепти» наближення вітчизняного судочинства до європейських стандартів. Частина цих «рецептів» уже знайшла своє відображення в законах. Інші перебувають або на етапі експертної проробки, або в стадії парламентських обговорень.

Хоча характер і, насамперед, мета здійснюваних змін не може не викликати схвалення, у ряду спеціалістів є серйозні побоювання щодо наслідків формування судової системи нового зразка. Адже, створюючи сильну судову владу, ми забуваємо, що долі людей у кожному окремому випадку вирішує не абстрактна влада, а конкретні судді. І тут пострадянський менталітет зіграв із реформаторами правосуддя злий жарт — замість незалежних суддів ми отримуємо сильну судову вертикаль, аналогічну партійній. У цьому разі вже слід турбуватися про усунення впливу на суддів колег, які обіймають адміністративні посади в судах вищих інстанцій.

Реалії судоустрою в Україні такі, що керівництво вищестоящих судових органів, контролюючи суддівське самоврядування та кваліфікаційні комісії, має дуже широкі важелі впливу на суди нижчестоящих інстанцій у питаннях винесення рішення у конкретній справі — аж до дисциплінарного провадження стосовно тих, хто не виконав «цінні вказівки» старших товаришів.

Згадані «цеву» є пережитками так званого телефонного права. З тією лише різницею, що в наш час форма їхнього розповсюдження вже не обмежується усними розпорядженнями...

Класичним прикладом перевищення повноважень касаційної інстанції та втручанням у вирішення питань, віднесених до компетенції суду першої інстанції, є справа Gilson Investments Limited — юридичної особи за законодавством Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії.

Зазначена компанія звернулася з позовом у Господарський суд Донецької області про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та блокування акцій ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», контрольованого братами Костянтином і Олегом Жеваго (група «Фінанси та кредит»). Позов було передано у провадження судової колегії на чолі із заступником голови суду Ємельяновим.

Після першого судового засідання від одного зі співвідповідачів — ЗАТ «Ділові партнери», акціонером якого є О.Жеваго і яке розташовано за однією адресою з громадською приймальнею народного депутата України К.Жеваги, надійшли заяви про відвід і судової колегії, і всіх суддів Господарського суду Донецької області за мотивами корупції та замовного характеру аналізованої справи Gilson Investments Limited. Позицію ЗАТ «Ділові партнери» було підтримано і депутатським зверненням, підписаним депутатами С.Соболєвим, К.Жевагою та В.Бондаренком і направленим на ім’я голови Господарського суду Донецької області. Воно містить вимогу передати справу у провадження іншого суду.

Попри гучні звинувачення та статус «обвинувачів», ситуація, що виникла, могла бути спокійно вирішена правовим шляхом. Так, відповідно до ч. 3 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, право на відвід надано лише сторонам і прокурору, який бере участь у судовому процесі — тобто вимоги народних депутатів інакше як тиск на суд сприйматися не можуть і процесуального значення для справи не мають. З іншого боку, заяву про відвід, котра стосується заступника голови суду, розглядає голова суду — ч. 5 ст. 20 ГПК. А відвід всім суддям суду, які навіть не бралися за розгляд справи і взагалі можуть не знати про його існування, за мотивами сумніву в їхній неупередженості, не тільки суперечить здоровому глузду, а й не передбачений законодавством. Розгляд питання про недовіру суду поза стінами цього суду можливий лише в одному разі — коли відвід стосується голови суду, котрий особисто розглядає справу. Така і тільки така заява підлягає розгляду президією Вищого господарського суду України (ВГСУ). Тобто заяви про недовіру суду в справі Gilson Investments Limited в силу участі в судовій колегії заступника голови суду мають бути розглянуті головою цього суду.

У рамках наданих повноважень голова Господарського суду Донецької області І.Темкіжев ухвалою від 14.12.2005 р. відмовив у задоволенні заяви ЗАТ «Ділові партнери» про відвід судової колегії, очолюваної Ємельяновим.

Тим часом із ВГСУ на адресу Господарського суду Донецької області надійшов лист голови Вищого господарського суду Д.Притики від 20.12.05 р. за №04-7/355, у якому визнавалася необгрунтованість вимоги відповідачів відводу всього складу Господарського суду і зміни підсудності як такої, що не відповідає чинному Цивільному процесуальному кодексу України. Однак, як зазначено в листі, «президія ВГСУ вважає за необхідне рекомендувати голові Господарського суду Донецької обл., для створення умов, що виключають будь-які сумніви в неупередженості й об’єктивності суддів при розгляді даної справи, передати справу №8/348а на розгляд іншої колегії суддів Господарського суду Донецької області».

Є підстави думати, що таке «занепокоєння» касаційної інстанції питанням упередженості суддів першої інстанції викликане також депутатським зверненням, підписаним депутатами С.Соболєвим, К.Жевагою і В.Бондаренком. Слід звернути увагу читача, що подібні рекомендації у конкретній справі законодавством України не передбачені.

Таким чином склад судової колегії головою Господарського суду Донецької області був змінений. І хоча відповідне розпорядження датовано 19.12.2005 р. (датою напередодні отримання рекомендацій ВГСУ), навряд чи варто сумніватися, що цей жест «корпоративної солідарності» зможе сховати істинні мотиви зміни складу колегії.

Чи слід у даному разі розуміти зміну складу судової колегії як визнання Вищим господарським судом обгрунтованості звинувачень у корупції та замовному характері справи №8/348а, висунутих народними депутатами і ЗАТ «Ділові партнери»? Якщо так, то чому керівництво касаційної інстанції не звертається в правоохоронні органи? А якщо ні, то хіба задоволення прохання одного учасника судової справи і зацікавлених осіб, що стоять за ним, про відвід суддів не кидає незаслужену тінь на авторитет судді, котрого все-таки було замінено? І чи не наводить така явна підтримка ВГСУ позиції одного з учасників справи, аналізованої в першій інстанції, на думку про наявність «сумнівів у неупередженості й об’єктивності суддів», але вже з боку Вищого господарського суду? Втім, звісно, можна й припустити, що вимоги про відвід суддів, заявлені ЗАТ «Ділові партнери», народним депутатом України К.Жевагою — братом акціонера цього ЗАТ О.Жеваги, і рекомендації про зміну колегії, направлені Д.Притикою після розгляду звернення К.Жеваги, є просто випадковим збігом і не мають жодного стосунку до лобіювання майнових інтересів власників ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», заступником голови спостережної ради якого, до речі, є К.Жеваго.

Багато хто може подумати, що проблема сумісності адміністративних функцій у судовій системі із незалежністю судді дещо перебільшена. Однак той факт, що відвід судової колегії в справі № 8/348а за рекомендацією ВГСУ пояснюється саме втручанням із боку керівництва Вищого господарського суду України, свідчить про зворотне. Ситуація, за якої учасник судового розгляду, визнаючи відсутність особистої зацікавленості у суддів, вимагає відводу колегії, саме в силу сформованого порядку непроцесуального впливу з боку вищестоящих судових інстанцій дає підстави говорити про дефект системи, заручниками якої стають судді.

Випадок зі справою Gilson Investments Limited і позиція суддів, які обіймають адміністративні посади в наведеній ситуації, є показовим прикладом того, що суть перетворень у судовій системі має бути спрямована, насамперед, на становлення незалежності кожного окремого судді, у тому числі — і від утручання з боку його колег.

Для України навряд чи може існувати інший спосіб досягнення верховенства права, що дозволяє наблизитися до європейських стандартів функціонування владних структур.