«Что нам стоит дом построить». Цифровий

Світ переживає бум цифрових технологій. Дедалі більше користувачів постійно отримують, зберігають, дивляться й слухають різні цифрові мультимедійні матеріали, використовуючи для цього свої комп’ютери, цифрові відеокамери, фотоапарати й телевізори, кишенькові ПК, MP3- і DVD-програвачі, телевізійні приставки. За статистикою, щорічний приріст ринку MP3-програвачів становить 67%, DVD-програвачів — 27, відеозаписуючих пристроїв — 21, цифрових фотоапаратів — 14%. Стрімко стираються межі між сферою обчислювальної техніки та побутовою електронікою. Тому серед виробників виникла й почала завойовувати дедалі більше прибічників концепція «цифрового дому», який об’єднав би всі названі пристрої в єдине ціле. Сприяє розвитку цієї концепції й швидке поширення широкосмугової та бездротових мереж.

Гроші та технології

На початку 2004 року навіть з’явилася міжгалузева робоча група Digital Home Working Group (DHWG), яка зайнялася підготовкою стандартів і специфікацій для прискорення розробки спільних рішень у «цифровому домі». До неї ввійшли провідні компанії обчислювальної техніки та побутової електроніки.

Для ефективної передачі безперервних потоків якісної цифрової інформації почали розробляти нові специфікації, наприклад Digital Transmission Content Protection (DTCP) через IP-протокол. Стандарт було розроблено Intel разом із великими виробниками побутової електроніки: Hitachi, Matsushita (Panasonic), Sony і Toshiba. При інтеграції в конкретні моделі продукції специфікація DTCP over IP дозволяє користувачам, наприклад, завантажувати захищені авторським правом фільми на ПК або цифрову телеприставку й передавати їх на інші домашні пристрої, наприклад широкоекранні телевізори.

Починання отримало й фінансову підтримку. З цією метою було створено фонд Digital Home Fund із капіталом 200 мільйонів доларів, покликаний інвестувати кошти компаніям — розробникам технологій і творцям мультимедійної інформації.

Спочатку — дім реальний

І все ж до повсюдного впровадження «цифрового дому», принаймні в Україні, ще дуже далеко, хоча ідея вже на повну силу просувається місцевим представництвом Intel і торговельними мережами (навіть на виставці «Будівництво й архітектура» компанія «Юнітрейд» представила окремий стенд). Спочатку слід вирішити низку технічних проблем. Так, по бездротовій мережі стандарту IEEE 802.11b, що використовується для з’єднання компонентів «цифрового дому», неможливо передавати відеопотік фільму, записаного в форматі MPEG2 на DVD. А це ж ледь не головний аспект використання — можливість переглядати якісне відео. Щоправда, фахівці зазначають, що на форумі IDF у Сан-Франциско цього року демонстрували DVD-програвач і великий екран із бездротовим зв’язком між ними. Тож вузьке місце, швидше за все, зникне в найближчому майбутньому, може, з ширшим упровадженням стандарту IEEE 802.11g.

Однак значно важливішими є проблеми соціального характеру. Адже створити повноцінний «цифровий дім» у власному домі можуть лише сім’ї, котрі мають хороший реальний будинок і високий дохід на кожного члена сім’ї. Скільки сімей у нашій країні можуть собі дозволити такі речі? До 5%?

Експерти, вивчаючи ситуацію у світі, дійшли висновку, що люди в усьому світі приступають до будівництва «цифрового дому», лише забезпечивши собі реальне житло. Так, за даними Harvard Joint Center for Housing Studies, жителі США 2001 року витратили на поліпшення, обслуговування й ремонт свого житла близько 214 мільярдів доларів, що значно перевищило річний оборот таких найбільших галузей, як текстильна промисловість, юридичні послуги чи будівництво нежитлових приміщень. За даними Brand Strategy, 2002 року в Китаї близько 40 мільйонів сімей витратили в середньому по 800 євро на модернізацію своїх жител. Середній домовласник у Великобританії 2003 року зміг виділити на облаштування близько 2850 євро, а на 2007 рік ця цифра має зрости до 3650 євро. Водночас, за даними Wall Street Journal, удома люди найбільше люблять дивитися телевізор, слухати музику й сидіти за комп’ютером. Ці дані підтверджуються й статистикою витрат споживачів. 2002 року в США було витрачено на побутову електроніку 94 млрд. дол., а до кінця 2003 року, за даними групи NPD, ця цифра зросла вже до 120 млрд. дол. Багато з цих же користувачів мають також широкосмуговий доступ в Інтернет, що дозволяє їм обмінюватися фотографіями, відеозаписами й музичними файлами, а також використовувати такі послуги, як потокове радіо й завантаження фільмів з Інтернету.

«Наші люди в булочну на таксі не їздять»

Справді, ця фраза зі знаменитого радянського фільму кінця 60-х років минулого століття залишається актуальною для більшої частини наших громадян і сьогодні. Не будемо брати до уваги людей похилого віку, котрі живуть в очікуванні збільшення пенсії. Але не багато працюючих здатні викладати по 800 євро на модернізацію житла, як це роблять китайці. Втім, очевидно, таке може собі дозволити лише китайська еліта, котра кількісно перевищує все населення України.

Ще менше охочих купувати домашні кінотеатри, плазменні або РК-телевізори з великими екранами й медіа-адаптери. Мало хто чув слова «Wi-Fi», що позначає швидкісне бездротове з’єднання за стандартом IEEE 802.11b. Тим більше не знають про бездротові маршрутизатори, з допомогою яких можна об’єднати всі компоненти «цифрового дому» в єдине ціле без дротів.

Не готові поки співвітчизники підключатися до широкосмугового Інтернету. Такі послуги все ще залишаються досить дорогими. Якщо навіть брати «низькі» тарифи «Укртелекому» (за мегабайт інформації — 20 коп.), то вийде, що за «викачування» фільму в стиснутому форматі MPEG4 обсягом із компакт-диск (700 Мб) доведеться викласти... 140 гривень! Навіщо? Якщо на базарі за ці гроші можна купити два десятки CD із 20 фільмами?

Однак процес знизу пішов. У тому числі помітний він за активізацією покупок цифрових фотоапаратів, MP3- і DVD-плеєрів. Та й кількість комп’ютерів «на руках» зростає не щодня, а щогодини.