Чи настав час нам бути розумними?

Є хороший народний тест на економічну ефективність, він звучить приблизно так: «Якщо ти такий розумний, то чому такий бідний?» Хотілося б, щоб, приймаючи рішення, наші чиновники частіше замислювалися над цією простою істиною. Наприклад, під час підготовки майбутнього рішення про затвердження державної програми впровадження цифрового телебачення в Україні.

Протягом останніх кількох років в Україні не надто активно обговорювалася концепція впровадження цифрового телебачення. Про це знають фахівці в галузі цифрових комунікацій, але телеглядач поінформований мало. Більш того, навряд чи у це питання дотепер заглиблювались керівники телерадіокомпаній, яким доведеться організовувати мовлення за нових умов. Та от, нарешті, на сайті Державного департаменту зв’язку (тепер у складі Міністерства транспорту і зв’язку) можна ознайомитися із цим довгоочікуваним документом. Спасибі за те, що хай і формально, але поцікавилися думкою фахівців і телеглядачів, хоча свій варіант концепції Національна рада з питань телебачення і радіомовлення вже давно затвердила (Рішення №147 від 22.03.06). Проте якщо вже запропонували обговорювати, то вибачайте, коли чиясь думка випаде із загального хору замилування.

Відразу хочу підкреслити, що не збираюся брати під сумнів кваліфікацію і професіоналізм розробників запропонованої програми. Тим паче не хотілося б, щоб подальше обговорення серйозного питання звелося до вже набридлого політичного протистояння «наших» і «ненаших». Зв’язок — галузь досить об’єктивна, особливо тоді, коли йдеться про економічну доцільність того чи іншого проекту.

Ознайомлення із запропонованою концепцією впровадження цифрового телебачення нагадало мені хорошу дитячу казку, у якій дитина на загальний подив побачила голого короля. От і мені, простому директору підприємства зв’язку, якого вже «далі фронту не пошлють», хочеться голосно запитати: а що, власне, обговорюємо? Якщо оголошено про обговорення, то що з чим порівнювати, між чим і чим вибирати? Які існують альтернативи? Наш «король-концепція» — голий.

Нехай мене вибачають колеги-зв’язківці за зайві спрощення, але задля дотримання пристойності я спробую розповісти про майбутній вибір, уникнувши технічних труднощів, щоб було зрозуміло простій людині.

Характер, процес і результат дискусії з приводу державної програми впровадження цифрового телебачення в Україні свідчать про те, що фахівці обирали кращу технічну і технологічну базу для майбутнього телемовлення. Пробачте, що змушений перебільшувати, але аналогічна дискусія досвідчених водіїв про те, який автомобіль кращий — «Мерседес» чи «Запорожець», неминуче приречена на однозначний результат. Мені лиш дивно і незрозуміло, чому так довго тривало це обговорення. Нині ж, сподіваюся, настав час вирішити не лише чого ми хочемо, але й що можемо дозволити собі придбати і з якою метою.

Ні, звичайно, якщо наша країна вже достатньо заможна, то давайте, як усі багаті країни, почнемо за п’ять мільярдів доларів упроваджувати синхронну телемережу на базі технології DVB-T, тобто «Мерседес», той, що описаний у запропонованій програмі. Та оскільки одержуємо фактично предмет розкоші, то не варто навіть думати про економічне повернення коштів, тим більше про якісь соціальні дивіденди, від таких величезних бюджетних витрат.

Гадаю, той, кому доручать придбати цей «Мерседес», вже щасливий, і не лише від наданої довіри. Причому, незалежно від того, чи Україна «купуватиме» цей проект за перерахуванням, чи в кредит. Головне, що до 2015 року ми просто зобов’язані перейти з аналогового телебачення на цифрове, і це вже ніби наперед виправдує будь-які дії чиновника. Добре, що півкраїни вже накупило машин у кредит, і з власного досвіду розуміє, що таке брати чужі гроші і на певний час, а віддавати свої і назавжди.

А тепер дозволю собі кілька слів про альтернативний проект цифрового ТБ, який можна визначити як «Запорожець». Понад десять років тому наші доморослі умільці з Луганська винайшли цікаву систему телемовлення під назвою МІТРІС. Уявляю реакцію деяких експертів, які почули цю назву. Так, ця модель, розроблена на ґрунті космічних технологій, призначена для країн, неспроможних запустити власний супутник зв’язку. Більш того, вона розрахована на той самий частотний діапазон, що й супутникові телевізійні системи. Система ніби імітує запуск власного супутника зв’язку шляхом розміщення передавачів на телевежах.

Цілком природно, що до цього винаходу на Заході поставилися поблажливо, навіть зневажливо. Ця зневага, на жаль, просочилося у наші академічні кола і студентські аудиторії. Цей безпідставний снобізм використовувався багатьма чиновниками від зв’язку, які довгими роками негласно перешкоджали розвиткові цієї системи в країні, де вона народилася, надаючи перевагу купівлі закордонного. Але скромнішими виявилися деякі керівники великих областей Росії, а також Грузія, країни Балтії, котрі з великим задоволенням забезпечили за малі гроші свої віддалені селища 50 і більше каналами якісного телебачення. Та й у Луганську, Донецьку, Одесі і навіть Києві тисячі телеглядачів не скаржаться на свої МІТРІС-приставки з невеличкою антеною, які забезпечують їм великий вибір телепрограм.

Але це лише наша історія, як, наприклад, історія знаменитого «горбатого» «Запорожця», якого лише зараз починають любити і поважати цінителі ретроавтомобілів. Але технічна думка не стоїть на місці і, на щастя, у нашій країні не перевелися справжні таланти. Саме ентузіасти створили для нас умови для реального комунікаційного прориву. Справа в тому, що на новому щаблі розробки штучно дискредитованої ідеї фахівці ДАК «Топаз» розробили нове покоління базової телевізійно-комунікаційної станції під кодовою назвою UWDS.

Не навантажуватиму читача перерахуванням новаторських ідей і досить оригінальних знахідок, але ця вітчизняна система дозволяє надавати телеглядачам 65 і більше цифрових телевізійних програм плюс можливість бездротового підключення до Інтернету і IP-телефонії. Як полюбляють говорити рекламісти, три в одному. Особливо привабливим цей проект видасться для керівників сільських регіонів країни, оскільки в найкоротші терміни з мізерними витратами дозволяє забезпечити селища телебаченням, а сільські школи, ФАП і селищні ради — сучасною комп’ютерною комунікацією.

Коли в Криму оцінили вартість впровадження й економічної віддачі системи з розрахунку охоплення всього півострова з його складним рельєфом, то зрозуміли, що для інсталяції цієї системи цифрового ТБ не знадобляться бюджетні гроші. Справа в тім, що повернення вкладів за цим інвестиційним проектом настільки привабливе, що відразу ж з’явилися бажаючі вкласти в нього кошти. Справжні інвестори давно знають, наскільки вигідно вкладати в сучасні комунікаційні системи, особливо в унікальні технічні розробки. До того ж гроші підуть не на зарплату зарубіжним фахівцям, а до нашої рідної промисловості. До того ж, у наших конструкторів знову з’явиться бажання творити. А що вони можуть створити в пристойних матеріальних умовах, американці добре знають на прикладі нашої «Кольчуги», яка багато років не дає спокійно спати розробникам літаків-невидимок і новітніх ракетних комплексів.

От вам і «Запорожець». Тільки не поспішайте вважати мене казкарем. Ця система вже розгорнута в Феодосії, можна приїхати, подивитися, протестувати. Звичайно, і зараз можна єхидствувати над простотою і дешевизною проекту. Вам, напевно, доводилося помічати, як продавець у дорогому автомагазині зверхньо дивиться на незаможного клієнта, хоча сам не може дозволити собі придбати навіть дверцята від іномарки, яку продає. А ми з вами і є тим незаможним клієнтом на ринку телекомунікацій і цифрового телебачення. От, дорогі співвітчизники, і скажіть, що будемо вибирати — «Мерседес» чи «Запорожець»? Я вважаю, що спочатку треба брати «Запорожець», заробити на ньому, на виручені кошти купити «Мерседес», а вже потім зверхньо дивитися на Європу.

Тепер улюблені запитання: хто винен і що робити? Винних, як водиться, у нас немає. На перевірку всі патріоти. Тільки не ображайтеся, будь ласка, на департамент зв’язку за ініційоване обговорення, їм спасибі хоча б за право голосу. А от з приводу запитання «що робити?» у мене конкретна пропозиція, а саме: підтримати розробників UWDS.

Можна насамперед потренуватися на проекті в Криму, а можна і відразу розглянути варіанти для всієї України. Найголовніше — вибір є, і це не порожні балачки. Ми чудово розуміли, що «немає пророка у своїй вітчизні», тому не прагнули когось переконати в нашій правоті на словах, а створили готову діючу модель. Бракує лише державної волі, простіше кажучи, дозволу на життя цій системі. Ми — це група ще не вимерлих ентузіастів: державна акціонерна компанія «Топаз» — розробник і виробник тієї самої «Кольчуги», ТОВ «Барс Інформ Крим», ДП РТПЦ АР Крим за підтримки кримського керівництва в особі Анатолія Гриценка і Міністерства транспорту і зв’язку в особі Леоніда Нетудихати. Ми просто взяли і зробили на свій страх та ризик першу базову станцію і набір абонентських комплектів. Тепер судіть самі, тільки недовго, оскільки будь-яку хорошу справу можна легко втопити в демагогії. Нам не вистачає лише ліцензії на заявлену смугу частот. Буде ліцензія на Крим — добре, отже, можливий прорив у Криму, на всю Україну — ще краще.

Тепер, дорогі читачі, ви розумієте, чому я не можу бути об’єктивним щодо питання вибору концепції цифрового телебачення, а тому звертаюся до вас — думайте, сперечайтеся, критикуйте, тільки не кажіть, що це неможливо, оскільки іноземці встигли вишикуватися у чергу на придбання цієї системи. До речі, Крим зробив свій вибір на користь розгортання 16 станцій UWDS, які за рік дозволять реалізувати в автономії такі проекти, як «Інтернет у сільську школу», «Шкільне телебачення», «Комп’ютерна мережа для цифрового земельного кадастру», «Мережа органів місцевого самоврядування», «Система оповіщення МНС», «Районне телебачення» та ін.

Це весь соціальний розділ із численних державних програм інформатизації України, з яких прийнято сотні важливих документів, витрачено чимало бюджетних грошей, а віз поки що й досі там, у далекому докомп’ютерному минулому. А в розроблених для Криму програмах уся система і її встановлення нічого державі не коштуватимуть, оскільки оплата комунікаційного і телевізійного трафіка, зрештою, сторицею окупить усі інвестиційні вклади.

Якщо повернутися на початок статті, до обговорення програми переходу на цифрове телебачення, то, напевно, слід запитати себе: «А чи не настав час нам бути розумними?» Вибір поки що є. Щасти вам на дорогах, «Мерседеси» і «Запорожці».