Черговий провал на ринку продовольства

Цього разу катастрофічно (у два-п'ять разів) зросли ціни на продукти "борщового" набору, зараховані до соціально значимих.

Антирекорди

Впродовж останнього часу українські споживачі отримали стільки цінових "сюрпризів", що вже нічому б не мали дивуватися. Але здивуватися все-таки довелося. Оскільки завжди доступні й дешеві продукти т.зв. борщового набору, які перебувають під моніторингом Держстату як соціально значимі, дружно, наввипередки дорожчали не щоднини, а щогодини, і не на якісь відсотки, а в рази. Ось на які вершини злетіли ціни на ще недавно доступні продукти наприкінці минулого й на початку нинішнього року: капуста подорожчала більш ніж уп'ятеро, морква - вчетверо, цибуля і буряк - більш ніж утричі, картопля - удвічі.

Тривожний сигнал про те, що з цінами на картоплю та овочі повсякденного попиту коїться щось неймовірне, пролунав ще в жовтні минулого року, тобто в час збирання коренеплодів. Вартість зазвичай дешевих під час збирання овочів стала рости як на дріжджах, щотижня додаючи 10–20%. Експерти проекту "АПК-Інформ: овочі і фрукти" підрахували, що вартість плодоовочевого кошика за жовтень зросла в 1,5 разу. Це дозволило керівникові проекту Т.Гетьман назвати таке різке зростання цін (ще без витрат на їх зберігання) "абсолютно унікальним явищем". З таким твердженням погоджується більшість експертів. Складніше з визначенням причин того, що сталося. У цьому питанні - думки різні: від нарікань на погоду та зниження зборів до обвинувачень аграріїв у тому, що вони штучно стримували продажі, сподіваючись одержати доходи вищі за звичайні. Лунали й голоси, що сектор картоплі та овочів потребує модернізації. Керівник Мінагрополітики О.Павленко взагалі не побачив у тому, що сталося, проблеми, заявивши, що для підвищення цін немає підстав, оскільки в країні виробляється у 2,5 разу більше цих продуктів, ніж потрібно.

Насправді причин, які викликали стрімке зростання цін на затребувану продукцію, виявилося більш ніж достатньо. За даними Держкомстату, площі під картоплею у 2015-му скоротилися на 5%, порівняно з попереднім роком, а виробництво її - на 12,1%. Зменшилося й виробництво інших компонентів "борщового" набору. За даними ряду компаній, які моніторять ринок, найбільше впало виробництво моркви (на 14%) та цибулі (18,5%). До того ж зібрані продукти через посуху та вимушену "економію" ресурсів, насамперед добрив і засобів захисту рослин, втратили в якості. Остання обставина призвела до того, що вже в період збирання овочів почався заготівельний ажіотаж, пов'язаний із прагненням зарання закупити найбільш якісні овочі. Гендиректор компанії Pro-Consulting О.Соколов вважає, що ключовою причиною сплеску цін став "підвищений інтерес до закупівель із боку експортерів". І хоча про особливо великі поставки овочів та картоплі не йдеться, вплив такого чинника на ситуацію показовий. Внутрішній продовольчий ринок країни продемонстрував свою незбалансованість і уразливість. З одного боку, встановлюються рекорди виробництва й експорту зерна, рослинних олій, а з іншого – допускаються провали в забезпеченні населення традиційними продуктами харчування.

Ситуація у вітчизняному агропромі, всупереч оптимістичній риториці чиновників профільного відомства, дедалі більше загострюється. Вітчизняні виробники молочних і м'ясних продуктів гарячково шукають за кордоном ринки збуту, хоча споживання українцями тваринницької продукції далеко не дотягує до науково обґрунтованих норм. Свинина і яловичина стають дедалі менш доступними для населення, традиційне м'ясо замінюється бройлерною курятиною, питома вага в м'ясному балансі споживання якої перевищує в Україні всі мислимі межі.

Пригоди борщового набору - з того самого "репертуару". Він зайняв місце чергової "слабкої ланки" внутрішнього ринку. Інакше й бути не могло. Недалекоглядна агрополітика, спрямована на монокультурне землеробство та вивезення агросировини, веде до постійних провалів на внутрішньому ринку. Вслід за занепадом тваринництва деградують уже й ті сектори рослинництва, які, на думку недалекоглядних "чинуш", не мають особливої експортної перспективи, а отже не заслуговують на підтримку.

Виробники і посередники

Формування загальних для країни стабільних цін на картоплю й овочі повсякденного попиту завжди було непростою справою. Вони коливалися в значних межах, як у розрізі окремих регіонів, так і залежно від місць реалізації - у торговельних мережах, на ринках чи ярмарках. Будь-яка недооцінка таких коливань загрожує наслідками. Керівник аналітичної служби компанії Dykun Р.Бутило простежила динаміку цін на овочі повсякденного попиту. Уже під час збирання врожаю утворився такий широкий ціновий коридор, якого раніше ніколи не спостерігали. Вартість моркви коливалася від 5,98 до 16,65 грн/кг, капусти - від 6,35 до 13,25 грн/кг. Тоді перед внутрішнім ринком відкривалися два шляхи - формувати оптові ціни на основі низьких цін, які мало відрізнялися від торішніх, або орієнтуватися на явно завищені. Чому ж процес пішов другим, найменш прийнятним для покупців соціально значимих продуктів шляхом? Такому вибору посприяла девальвація гривні, але основною причиною безпрецедентного подорожчання стали прорахунки в логістиці та організації оптової торгівлі. За великим рахунком, стабільні оптові ціни на товари плодоовочевого сегмента, які могли б тримати роздріб "у вузді", так і не сформувалися. І не в останню чергу - через малу кількість і неефективну роботу оптових ринків. Далося взнаки й те, що торговельні мережі сформували свою систему закупівель і зберігання картоплі та овочів, у якій вигадливо сплелися роздрібна й оптова торгівля.

В останні дні минулого року в столичному "Сільпо" картоплю вагову пропонували по 5,68 грн/кг, цибулю - по 12,99, буряк - 9,99, моркву - 18,88 грн/кг. У "Великій кишені" ці товари можна було купити, відповідно, за 6,48, 8,98, 7,98, 11,92 грн/кг. Тим часом на оптовому ринку "Столичний" фермери пропонували картоплю по 4–4,5 грн/кг, цибулю - 7,7, буряк - 6,5, моркву - по 7–8 грн/кг. Схожий порядок цін, хоч і з великим розривом, був на останньому в 2015 р. ярмарку в Дарницькому районі столиці. Там картопля, розфасована в сітки, коштувала 5–6 грн/кг, буряк - 6–7, капуста - 8–10, цибуля - 8–12, морква - 9–11 грн/кг.

Із приходом нового року та справжньої зими ситуація стала істотно змінюватися, але найгірші побоювання, що з припиненням ярмарків, ослабленням зв'язків із сільською глибинкою через бездоріжжя ціни на картоплю й овочі зроблять новий стрибок, не справдилися. Вочевидь, настало розуміння, що дальше підвищення ціни істотно знизить продажі та завдасть збитків самим торгівцям. У торгових мережах ціни на картоплю й овочі відкритого ґрунту з розряду "вагових" навіть трохи знизилися. Зате активніше стали використовуватися маркетингові хитрощі. У "Сільпо" 2,5-кілограмова упаковка "митої картоплі" середньої якості пропонується за 24,99 грн...

На оптових - без змін

Усього кілька створених у країні оптових ринків сільгосппродукції, у діяльності яких, до того ж, спостерігається явний ухил до роздрібної та дрібнооптової торгівлі, не в змозі ні підвищити роль фермерів у процесі реалізації продуктів, ні істотно впливати на формування цін.

На оптовому ринку "Столичний" торгують плодами та овочами на трьох майданчиках. У єдиному опалювальному корпусі комфортно влаштувалися торговці імпортними фруктами. Тут також розмістилися численні розкладки, з яких ведеться роздрібна і дрібнооптова торгівля вітчизняною продукцією. Впадає в око багатство екзотичних фруктів, що їх пропонують торгівці з південних пострадянських країн. Сітки з вітчизняними цибулею і картоплею потрапляють на очі в самому кінці корпусу. У другому критому, але неопалюваному павільйоні виставлено вже переважно вітчизняну продукцію. Тут за овочево-фруктовими розкладками можна зустріти навіть фермерів, які торгують виробленою продукцією. Але вони в очевидній меншості. Оскільки більшість тих, хто торгує своїми продуктами, займає взагалі необладнаний, відкритий усім вітрам майданчик. Прилавками для торгівців служать кузови вантажівок. В умовах зимових холодів працювати тут не дуже комфортно, але на це фермери не скаржаться, їх більше хвилює те, що торгівля йде мляво. Нарікають, що ринок хоч і вважається оптовим, але запропоноване реалізується малими партіями, покупці, в кращому разі, приїжджають на легковиках, а то й із ручною поклажею.

Серед торгівців посередників-перекупників від виробників відрізнити неважко. Перші користуються великими, в людних місцях розміщеними розкладками з розмаїтим асортиментом овочів та фруктів. Другі, абияк розмістившись у куточку, торгують лише кількома видами овочів або фруктів. Комерсант, який назвався Олегом, не приховує, що він трудиться в торгівлі й посередництві, користується складом і кількома розкладками з багатим асортиментом овочів та фруктів. Поповнює асортимент за прийнятними цінами в аграріїв, які приїжджають на оптовий ринок. На його думку, нормально, що такі, як він, займають кращі місця на оптовому, а більшість фермерів туляться на відкритому майданчику. Мовляв, ніякої дискримінації немає. Посередники займають торговельні місця, склади та інше на весь сезон, а фермерам вони потрібні лише на кілька днів. Тож кому вигідніше здавати в оренду торговельні майданчики?

Згідно з такою логікою, якої, схоже, дотримуються й самі організатори торгівлі, деякі оптові ринки, замість організації продажів великих партій товарів, у тому числі з допомогою дистанційної торгівлі та розміщення попередніх замовлень, формування сталих ринкових цін, перетворюються на звичайні базари. В умовах відсутності системи зберігання, збуту вирощеного, коливання, розгойдування оптових цін доходи осідають у кишенях перекупників. А виробники, ледве зводячи кінці з кінцями, не мають коштів ні для нарощування виробництва, ні для підвищення якості продукції.

Що далі?

Найскладніший період у забезпеченні населення картоплею та овочами повсякденного попиту лише настає. Наприкінці зими - на початку весни, навіть перебуваючи в нормальних сховищах, продукти, котрі швидко псуються, втрачають споживчі якості, при тому що витрати на їх утримання зростають. Зазвичай у такий час виручають імпортні поставки. Експерти припускають, що деякі види імпортних овочів, наприклад капуста, все-таки з'являться на прилавках, але особливо масштабних імпортних надходжень не слід очікувати. Девальвація гривні зіграла погану службу для споживачів - настільки підвищила конкурентоспроможність вітчизняної плодоовочевої продукції, що суперничати з нею імпортери не зможуть. Отож більшості споживачів доведеться перебиватися скромними можливостями внутрішнього ринку, де ціни хоч і зросли в рази, та зовсім не гарантують високу якість продуктів.

При цьому слід мати на увазі, що в наступному сезоні ситуація з доступністю цін на картоплю та овочі може скластися ще гірша. За даними Інституту аграрної економіки, рентабельність сільгоспвиробництва у 2015-му, порівняно з попереднім, знизилася більш ніж на 20%. Та навіть на явно неблагополучному тлі виділився сектор вирощування компонентів "борщового" набору. Рівень рентабельності овочів відкритого ґрунту (при тому що роздрібні ціни на них зросли на порядок) знизився майже удвічі й становив лише 9%. А виробництво картоплі взагалі вийшло з негативним показником (14,5%). Працювати собі на збитки, коли перекупники, насамперед оптові, отримують левову частку доходів, навряд чи довго будуть навіть малі сільгоспвиробники, які до всього звикли. Площі посадок овочів і картоплі можуть істотно скоротитися, особливо якщо не буде вжито превентивних заходів, пов'язаних із налагодженням системи збуту та торгівлі, де фігурували б не перекупники, а створені селянами обслуговуючі кооперативи.

Картопляно-овочевий сектор, крім проблем останнього часу, переживає загострення кризи, яка почалася давно. Річ у тому, що більшість продукції, про яку йдеться, вирощується на невеликих площах, у т.ч. на присадибних ділянках, зовсім не пристосованих ні до використання сільгосптехніки, ні для впровадження сучасних технологій. У поєднанні з роздробленістю, важкою ручною та некваліфікованою працею, яка відлякує молодь від традиційних занять батьків і дідів, це робить сектор дедалі більш уразливим. І жодних спроб змінити ситуацію не спостерігається. У профільному відомстві вдають, що не відбувається нічого такого, що потребувало б втручання. Керівник Мінагрополітики О.Павленко в деяких ЗМІ стверджує: "продовольча безпека країни забезпечена". Мало хто погодиться з таким сміливим твердженням. По-перше, тому, що продовольча безпека передбачає не тільки виробництво необхідної кількості продукції, а й забезпечення можливості придбати необхідні продукти за цінами, які співвідносяться із рівнем зарплат і пенсій. По-друге, навряд чи можна з чистою совістю навіть заїкатися, а не то що безапеляційно проголошувати забезпечення продовольчої безпеки, якщо витрати на традиційний борщ для багатьох українців стають не по кишені.

На відміну від бравурних заяв міністра, велика група вчених Академії аграрних наук б'є на сполох із приводу нинішнього стану городництва. Вчені-аграрії попереджають, що городництво, особливо присадибне, де складно вести сортооновлення та боротися зі шкідниками, потребує модернізації. Зокрема, пропонується вивести частину городів із територій населених пунктів на поля і тим самим як розширити масштаби виробництва городніх культур, так і підвищити їх якість. Для цього можна використати резервні землі, що є в розпорядженні громад, організувати спільне вирощування і збут продукції, використовуючи сільгосптехніку та інші можливості обслуговуючих кооперативів. Тільки модернізуючи сектор та пов'язані з ним структури, можна домогтися сталого розвитку, коли і продукції вироблятиметься скільки треба, і ціни на неї будуть прийнятні.