Боротьба «за онкотериторію»

Наскільки можна судити, нинішній уряд запам’ятається не лише заповітною тисячею гривень від Ощадбанку та спринтерськими темпами інфляції, а й рейдерськими атаками на об’єкти дуже різних галузей. Причому боротьба «за територію» вже не обмежується прибутковими підприємствами, на кшталт порту «Південний» чи київського готелю «Спорт». Тими ж методами впливають і на медичні установи національного значення...

Своїм розпорядженням від 24 грудня 2007 року Кабінет міністрів зобов’язав передати Інститут онкології Академії медичних наук України в управління МОЗ, перейменувавши його в «Національний інститут раку». Проблема не лише в тому, що інститут вирвали з єдиної системи наукових установ. Його передача не була належним чином узгоджена з Міністерством фінансів, Мінекономіки, Фондом держмайна, і — що головне — із самою академією. Адже це її президія має давати добро на передачу будь-якого майна у сферу управління інших органів. Таким чином було порушено Закони України «Про управління об’єктами державної власності», «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук і статус їхнього майнового комплексу», «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Але найважливіше те, що передача інституту в управління МОЗу, окрім правового нігілізму, мала ще й суто людський вимір — удар по професіоналах, які працюють у такій складній і делікатній сфері як онкологія. Підготовку до цього удару було розпочато ще 2005 року, коли з посади головного позаштатного онколога МОЗу звільнили видатного хірурга Сергія Шалімова, а на його місце прийшов Ігор Щепотін, людина із сумнівною науковою репутацією. Відтоді «реформатор» Щепотін і намагався підпорядкувати собі Інститут онкології.

Після розпорядження Кабміну, у січні 2008 року, протестуючи проти порушень законодавства, Інститут онкології подав позов в окружний адміністративний суд Києва. Народний депутат Василь Хара спрямував низку звернень до вищого керівництва держави. Однак міністерство створило комісію з передачі інституту, яка за два дні силовими методами забрала установу у академії.

По-перше, всупереч закону, до роботи в комісії не було залучено представників інших міністерств, Фонду держмайна і самої Академії медичних наук. А по-друге, відбувалося це в кращих традиціях вітчизняного рейдерства. Внаслідок чого Сергія Шалімова поставили в такі умови, що він просто змушений був звільнити директорський кабінет, віддати печатку й документи. Вчений-хірург зі світовим ім’ям, обраний на посаду директора самою Академією медичних наук, був виселений із кабінету, а новоспечений директор Щепотін під розписку попередив усіх працівників інституту про можливі звільнення. І звільнення не забарилися.

Щоб зрозуміти, в якому моральному стані опинився колектив надзвичайно важливого для країни інституту, що займається проблемами онкології, можна звернутися до минулого Ігоря Щепотіна. 2001 року він працював у відділенні абдомінальної онкології і мав серйозні проблеми у стосунках із колегами, які були просто шоковані стилем його спілкування, у тому числі і з працівниками, що мали світовий авторитет.

Сьогодні ця людина керує найважливішим онкологічним центром країни. Під прикриттям міністра «соціального уряду» Василя Князевича та особисто прем’єра Юлії Тимошенко, яка затвердила рішення про передачу інституту МОЗу, руйнується сама структура установи. Ліквідовано відділ загальної онкології та реконструктивної хірургії молочної залози, а його працівникам запропоновано випадкові посади. Також розпущено відділ системних пухлинних захворювань (єдиний у країні), а професора Світлану Сивкович знято з керівництва відділом і знижено в посаді. При цьому відкриваються нові підрозділи, практичне значення яких є дуже сумнівним (наприклад, підрозділ альтернативних методів лікування).

Слід пам’ятати, що всі бюрократичні «нововведення», які впали на інститут онкології, небезпечним рикошетом б’ють по його пацієнтах. Установа, що руйнується через керівництво, яке не має уявлення про фахову етику, навряд чи зможе ефективно лікувати людей.