Боротьба з тютюновим димом чи дим в очі?

Кожен депутат, вступаючи на посаду, виголошує присягу-клятву «виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співгромадян». Та, на жаль, часто саме депутати обмежують реальні права й інтереси громадян — на догоду гучному PR або своїм політичним інтересам. Нещодавній приклад — законопроект №2450 «Про порядок організації та проведення мирних зібрань», де втілювалася мрія нового глави МВС, щоб громадяни протестували й захищали свої права там, де їх ніхто не почув би.

Ще одним прикладом своєрідної «правозахисної» законотворчості депутатів став законопроект №6595 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо захисту здоров’я громадян від результатів вживання тютюнових виробів)».

Один із його авторів, Юрій Кармазін, пропонує змінити всю систему попередження та обмеження споживання сигарет, оскільки, попри здійснювані державою заходи, паління залишається дуже поширеною звичкою, яка забирає здоров’я в українців і гроші в держави. (Щоправда, статистика свідчить про зворотне — кількість курців в Україні за останні три роки скоротилася з 34 до 25%, а доходи держбюджету від тютюнового акцизу зросли цього року вдвічі порівняно з попереднім).

Наявність курців-українців депутати пояснюють просто: «На відміну від країн Євросоюзу, де встановлено, як, наприклад, у Королівстві Нідерланди, що вживати тютюнові вироби можна лише в тих місцях, де на це надано дозвіл, в Україні ж, навпаки, — палити можна всюди, де відсутній знак про заборону палити».

Парадокс, але, посилаючись на практику ЄС, депутати вирішили піти абсолютно «радянським» шляхом — заборонити все. Так, «місцем громадського користування», де паління категорично заборонене, стають будівлі, вулиці, транспорт, земельні ділянки, «об’єкти, що мають комерційний, культурний, історичний, просвітній, культовий, урядовий, розважальний або інший характер». Депутати і не приховують репресивності нововведень та повідомляють, що поняття «місце громадського користування» було запозичене з... Міжнародної конвенції ООН «Про боротьбу з бомбовим тероризмом». У реальності ці заходи можуть перетворитися на тероризм проти курців — міліція одержить шикарний привід хапати їх практично де завгодно.

Депутати переступили й через конституційне право на недоторканність житла. Так, пропонується заборонити палити в приватних житлах і на відкритих балконах, «якщо це порушує права людей на чисте повітря». Але хто та як установлюватиме факти порушення права на чисте повітря? І чому автори звужують наше конституційне право на «безпечне для життя і здоров’я зовнішнє середовище» (ст. 50 Конституції) до права на повітря, чисте від тютюнового диму? Адже головними забруднювачами повітря є не сигарети, а велика промисловість і транспорт. Хтось чув, аби оштрафували власника великого металургійного комбінату за зростання захворюваності й смертності в його околицях через систематичне забруднення води і повітря?

Приймаючи такий закон, депутати нібито дають нам хибний сигнал: усі екологічні біди від курців. Варто їх загнати в спеціальні курилки-камери (закон передбачає й це дуже «гуманне рішення») — і все стане на місця.

У проекті є норми, що явно грішать лобізмом і стимулами для корупції. Наприклад, спеціальні приміщення для паління мають бути передбачені в усіх кафе та ресторанах. За зали для курців і некурців власникам дозволяється запроваджувати додаткову плату. Тобто нам доведеться ще й доплачувати за право відвідувати кафе, де не палять (!). Зате власники заводів з виготовлення вентиляційних систем і «боксів» для паління одержать додаткові доходи.

Точки торгівлі сигаретами мають бути «не ближче, як за 300 метрів прямої видимості» від «місць громадського користування». Визначення «прямої видимості» та відстані буде лише додатковим приводом для хабарів місцевим чиновникам і міліції. А от власники супермаркетів зможуть заробити на нормі про перенесення торгівлі сигаретами у «приміщення площею не менш як 20 кв. м».

За паління в неналежних місцях передбачено громадські роботи від 20 до 60 годин і штрафи — до 2550 грн. Депутати вважають, що це ще дуже м’які покарання порівняно із Сінгапуром, де мінімальний штраф — 363 дол. При цьому вони не згадують, що ВВП на душу населення в Сінгапурі становить 50,3 тис. дол., а в Україні — 6,4 тис. дол. Для інвалідів і вагітних «гуманно» передбачено заміну робіт обов’язковими лекціями про шкоду паління, що вже дуже нагадує практику горбачовської антиалкогольної кампанії.

Загалом при аналізі цього проекту виникає відчуття, що це не боротьба з тютюновим димом, це швидше — лише дим в очі виборця. За яким той, можливо, не побачить невміння наших депутатів розв’язувати проблеми бідності, корупції та злочинності.