Бізнес-еміграція

Сьогодні в Україні входить у моду поняття "бізнес-еміграція". Що приховується за цим визначенням - прагнення людей перевести свій бізнес за кордон? Бажання емігрувати до іншої країни під прикриттям підприємницької діяльності?

За даними Світового банку, Україна посідає п'яте місце у світі серед країн із найбільшою кількістю емігрантів - за кордоном перебувають 6,6 млн українців, які виїхали в різні роки (тобто майже 15% від загальної кількості нинішнього населення країни).

За числом емігрантів ми поступаємося лише Мексиці (11,9 млн), Індії (11,4 млн), Росії та Китаю (11,1 і 8,3 млн). Є й "народна" статистика: у перерахунку на душу населення Україна посідає перше місце за еміграцією, тобто емігрував кожен шостий-сьомий українець і тільки один - із 10 мексиканців...

За даними закордонних посольств і консульств України, за межами нашої країни перебуває близько 1,14 млн громадян, які легально проживають за кордоном. За неофіційними оцінками, кількість українців, які живуть і працюють за кордоном, становить приблизно 5-7 млн чол.

Найбільше українців, згідно зі статистичними даними, проживає в Італії (офіційна кількість громадян України в країні становить 208 796 чол.), Німеччині (159 308) і Росії (126 374 наших співвітчизників). У першій п'ятірці також опинилися Чехія, де кількість приїжджих з України досягла 116 371 чол., та Ізраїль (97 617 чол.).

Чимало легальних емігрантів з нашої країни в Іспанії - 77 217 чол., США - 59 917, Греції - 50 081, Португалії - 48 022 і Канаді - 43 тис. чол.

Останніми роками бізнес-еміграція стала чи не єдиним засобом легально емігрувати за кордон. Якщо не брати до уваги еміграції за національною ознакою, возз'єднання з родиною, здобуття вищої освіти або мовних курсів за кордоном, роботи для фахівців за контрактом і волонтерства, то це - єдиний законний і успішний шлях для отримання ПМП і нового громадянства в бажаній країні.

Еміграція для багатих

Без достатнього фінансового забезпечення та інвестування своїх коштів в економіку іншої держави шляхи за кордон перекриті. Залишається тільки нелегальна еміграція з усім її жахіттям та наслідками.

Однак багато підприємців роблять помилку, коли вважають, що, маючи певний накопичений капітал, зможуть із легкістю адаптуватися в будь-якій країні.

"Перш ніж подавати документи в консульство, необхідно чітко визначитися, - радить консультант із питань еміграції однієї з київських фірм Андрій Гордієнко. - Що є вашою метою - відкриття бізнесу за кордоном чи бізнес-еміграція як спосіб змінити місце проживання? Це два напрями, які кардинально відрізняються, і від вибору того чи іншого шляху залежить вибір майбутньої країни перебування.

У першому випадку, підприємець повинен мати достатню фінансову платформу для реалізації свого бізнесу за кордоном. Необхідно досконально вивчити економіку й потреби країни, розробити конкурентоспроможний бізнес-план".

Українським підприємцям, які впевнено стоять на ногах і мають значний капітал, експерти пропонують як оптимальний напрям бізнес-еміграції - Австралію, Канаду і Нову Зеландію.

Це пов'язано, не в останню чергу, з коштами, витраченими на сам процес переміщення. Наприклад, за підрахунками фахівців, для організації бізнесу в Австралії потрібно не менше ніж 150 тис. дол США.

Емігрувавши до Австралії з допомогою однієї з віз бізнес-потоку, підприємець отримує для себе й усієї родини значну перевагу - статус постійного жителя Австралії з відповідними правами стати громадянами Австралії через чотири роки, який можна отримати не в кожній країні. Політика держави щодо малого бізнесу в цій країні досить турботлива; можна отримати спонсорування територіальної влади, хоча при цьому чітко діє система оподаткування й регулюються багато видів бізнесу.

Ще одна перевага - для тих, хто в'їжджає, немає вікових обмежень.

Однак і мінімальні вимоги до наявності капіталу досить серйозні: тимчасова бізнес-віза вимагає 250 тис. австралійських дол. чистих активів сім'ї; бізнес, організований в Австралії - 250 тис. дол., з яких 100 тис. - чисті активи бізнесу; спонсорований бізнес, організований в Австралії, - 200 тис. дол., з яких 75 тис. - чисті активи бізнесу; власник бізнесу - 200 тис. дол. чистих активів у бізнесі; інвестор -
1 млн 125 тис. дол., з яких
750 тис. - високоліквідні тощо (всі ці цифри вказано в австралійських доларах).

Також вимагається достатнє знання англійської мови та дво-трирічний досвід у бізнесі або управлінні, а також слід переконати департамент еміграції, що претендент достатньо обізнаний із ситуацією в австралійській економіці й бізнесі для організації власної справи.

Багато підприємців заздалегідь відвідують Австралію за туристичною візою, щоб відповідати цим вимогам.

До речі, купівля нерухомості в Австралії не дає майже ніяких переваг для майбутніх емігрантів, а здавання в оренду приміщень і подібні види інвестування не є активним бізнесом і не можуть бути приводом для еміграції.

Ще один напрям для тих, хто їде "робити" гроші, - Канада. Тут бізнес-емігранти діляться на три категорії: інвестор, підприємець та self-employed.

Витрати на сам процес еміграції починаються від 5 тис. дол., однак кошти й намір інвестувати в економіку Канади, наприклад, для категорії "інвестор", становлять суму не менше ніж 400 тис. канадських дол. До категорії "підприємець" належать особи, здатні організувати в країні свій бізнес і створити робочі місця, а приватні підприємці (self-employed) повинні бути спроможні створити умови для власного працевлаштування (зазвичай це фермери та ін.).

У Канаді жорсткіші вимоги до знання мови й вікового цензу - від 18 до 45 років, а для відкриття свого бізнесу необхідно мати 150 тис. дол.

Такими жорсткими заходами розвинені країни захищають свої робочі місця, на які бізнес-емігранти можуть не розраховувати...

Як засіб пересування

Згідно з даними Міжнародної організації з питань міграції, з 1990 р. чисельність міжнародних мігрантів у світі зросла в цілому майже на 40 млн чол., а в період із 2005-го по 2010-й - на 10,5 млн. На цей час у світі налічується понад 214 млн мігрантів.

Шестеро з кожних десяти мігрантів проживають у розвинених країнах. До 2050 р. кількість міжнародних мігрантів майже подвоїться й досягне
405 млн.

Учені б'ють на сполох: до 2025 р. в Україні може утворитися колосальний дефіцит робочої сили. Сьогодні найактивніший відплив робочих рук за кордон спостерігається в Закарпатті. Але найвищі темпи падіння чисельності населення - не на заході, а в центральних і північних областях. Найбільше всіх втрачає населення Чернігівська область, за нею - Сумська, Кіровоградська, Луганська. Прогноз стверджує, якщо до 2025 р. Україна в цілому "зменшиться" на 5-7%, то названі області - на 18-20%.

Цілком можливо, що українські безлюдні території в майбутньому - не фантастика, а реальність, і ми будемо раді мігрантам з Африки або Азії.

"Якщо ви вже не заробітчанин, а підприємець-початківець із невеликим капіталом, слід звернути увагу на такі країни, як Словаччина, Чехія, Хорватія і Польща, - коментує Андрій Гордієнко. -Наприклад, Хорватія щойно вступила в ЄС і незабаром увійде в Шенгенську зону, тоді умови отримання посвідки на проживання будуть набагато жорсткіші й дорожчі. У цій країні мова схожа на нашу, ціна переїзду становить лише кілька тисяч євро, життя дешевше, ніж у наших великих містах, наприклад у Києві.

Конкуренція в багатьох сферах бізнесу, зокрема послуг, у Хорватії досить низька. Зареєструвати фірму нескладно, необхідні тільки кошти на статутний капітал і нотаріуса. Після реєстрації власник фірми може отримати посвідку на проживання для себе й усієї сім'ї.

Витрати на реєстрацію фірми та оформлення пакета документів для візи в Польщу й того дешевше - 2400 євро (до трьох засновників). Серед плюсів і нескладна й швидка процедура відкриття ТОВ, невеликий (близько 1250 євро) статутний капітал, можливість зареєструвати фірму фактично будь-якого виду діяльності. Не обов'язкова участь польських громадян на керівних посадах (співзасновника чи директора), є можливість європейського кредитування, досить високий рівень життя (середня заробітна плата в Польщі близько 900 євро на місяць)".

Сьогодні до країн "колишнього східного блоку" їдуть українці, що є підприємцями-початківцями, які сподіваються дешево відкрити прибутковий бізнес, а також які мають намір паралельно з бізнесом в Україні розширити сферу своєї діяльності.

Чималу частину емігрантів становлять українці, для яких бізнес-еміграція - лише хитрощі, засіб пересування. Багато хто обирає Словаччину, оскільки це самісінький центр Європи - вона має кордони з Польщею, Австрією, Чехією, Україною та Угорщиною.

Уряди країн - потенційних зон міграції - посилюють правила в'їзду, розуміючи маневри "бізнесменів".

Наприклад, дозволивши іноземцям-фізособам безперешкодно купувати нерухомість у Чехії, держава не надає їм можливості проживати в країні, нехай навіть і у власній квартирі. Для того, щоб отримати довгострокову візу або статус ПМП, необхідно відкрити свій бізнес.

Користуючись доступними видами діяльності - "Діяльність у сфері нерухомості, управління й технічне обслуговування нерухомості" й "Готельні послуги" (прості ліцензії), - горе-бізнесмени купують нерухомість у Празі й Карлових Варах, роблячи вигляд, що здають їх приїжджим, а насправді - самим собі. На перших порах такий "бізнес" працює: благо перші два роки, якщо ніякої діяльності по фірмі не ведеться, можна здавати нульові баланси.

Цей найпоширеніший вид діяльності чеських фірм, відкритих іноземцями, викликає протидію імміграційної влади Чехії.

Утім, право на еміграцію, вільне переміщення, вибір місця проживання - це демократичне цивілізоване право, гарантоване Декларацією прав людини, ухваленою ООН іще 1948 р., і багато українців з успіхом його використовують.