Більшість мереж АЗС декларують мінімальні прибутки, але живуть на широку ногу. Здається, час для серйозної розмови настав

А якщо грошей від Штатів не буде? Де їх шукати по світу? Чи, може, треба вже домовлятися з росіянами? Капітуляція?..

У всій цій риториці останніх днів, та й загалом останнім часом, мене особисто дивує інше — відсутність розрахунку на власні сила та зневіра у внутрішньому потенціалі України. І це попри те, що маємо реальні досягнення й досвід опору. Звідки така невпевненість у собі?

Із чим я повністю погоджуюся, то це з тим, що вже давно настав час для дорослої розмови із суспільством, зокрема, із бізнесом. З останнім розмова мала б йти про податки.

Не готовий говорити про всі галузі економіки, але на прикладі паливного ринку можу впевнено казати про потужний потенціал податкової віддачі й, відповідно, ефективності для держави.

Цю дорослу розмову я на своїй ділянці економічного фронту веду вже кілька місяців і, як на мене, непогано діагностував і можливості, і світоглядні проблеми учасників цього ринку. Впевнений, вони притаманні й іншим бізнесменам.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Знов голі: як сплачують податки «королі бензоколонок»

Кілька типових історій

«Який ще податок на прибуток? Ми ПДВ платимо!» — таке абсолютно щире нерозуміння я чую у розмовах із власниками мереж АЗС через раз. Характерно, що й із ПДВ часто не все гаразд, але зараз не про це.

Мої наївні питання про корпоративний податок викликані тим, що більшість мереж у нас або безприбуткові, або офіційно декларують мінімальний прибуток, з яким їхні нові станції окупатимуться іноді по 1500 років (у буквальному сенсі). Люди, яких у народі гордо іменують нафтовими баронами, по документах — здебільшого «ніщєброди». Деякі з них не показують адекватних прибутків уже багато років, але, попри безгрошів’я, не тільки якось вижили, а ще й активно будуються та модернізуються.

Звичайно, тут виникає питання до податківців. Для розуміння проблеми їм достатньо зазирнути на корпоративні сайти, де суцільне свято розвитку та інвестицій! Хіба не виникає запитання, звідки у компанії гроші, якщо у податковій декларації нулі?

Можна сперечатися про методику обчислення прибутку й податку, але навіть неподатківцю зрозуміло, що бізнес із мільярдними оборотами не може працювати без прибутку або з рентабельністю у другому-третьому знаку після нуля із комою. Якщо бізнес не генерує 10–12% дохідності, то безпечніше та вигідніше покласти гроші на депозит у державний банк або придбати військові облігації.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Ціни на пальне: як ринок реагуватиме на блокування кордонів України та зростання попиту в посівну кампанію

На податку з прибутку оптимізації не закінчуються. Зарплати у конвертах — вічна класика. Як я вже демонстрував, діапазон окладів лінійного персоналу в одній галузі становить від 3 до 25 тис. грн на місяць. З офіційної звітності деяких національних і навіть столичних мереж випливає, що вони платять своїм працівникам по 7 тис. грн на місяць.

Не знаю, як ви, а я в це не вірю.

Тут уже цікавий не тільки факт відсутності моніторингу з боку податкової, скільки аморфна позиція місцевої влади. Адже податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) сплачується саме до місцевих бюджетів і є важливим джерелом їхнього наповнення. Поки ж усе виглядає так, що за умовні пару «мавіків» для піару місцевих чиновників або просто по знайомству місцеві нафтобарони отримують своєрідну «податкову» індульгенцію.

Серед проблемних регіонів у цьому плані вже кристалізувалися Запорізька, Дніпропетровська, Миколаївська та Львівська області. Остання відверто дивує розквітом мережі нелегальних АЗС, які крадуть не лише ПДФО, а ще й «роздрібний акциз», який перераховується з центрального бюджету до місцевого з кожного офіційно проданого літра пального. Своєю чергою непоганий приклад дає Полтавська область, де найбільші місцеві АЗС демонструють гарні податкові показники за всіма напрямами. Звісно, не можна виключати, що це принципова патріотична позиція місцевих операторів, але факт зафіксовано — в білу працювати можна.

Це лише невеликі нариси того, як можна аналізувати та збільшувати податкові надходження. Чи варто сподіватися на різке зростання самосвідомості бізнесу? На мій погляд, ні. Бізнес, як і армія, — це зріз суспільства, де є дуже різні люди. Має бути сильна державна рука та зрозумілі справедливі нормативи зі сплати податків. На ринку пального таким показником має стати податкове навантаження на літр. 2023 року воно іноді відрізнялось у десяток разів, хоча такої різниці у націнках на АЗС немає й близько. Наразі ж податкова оперує коефіцієнтами від обороту та взагалі не помічає «зарплатних податків» — ПДФО та ЄСВ. Також цікавим індикатором може стати обсяг податків у перерахунку на працівника. Але в кінцевому результаті все залежить від волі та світогляду власника бізнесу.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Субсидія на придбання палива: за який період враховують доходи при її призначенні

Для цієї дорослої розмови з дорослими дядями на авто останніх моделей необхідно залучити найвищі ранги профільних чиновників, а також місцеву владу. Це непогано працювало, коли ми долали паливну кризу навесні 2022 року. Тоді уряд дав непогані «пряники» ринку, які той із задоволенням засвоїв. Має спрацювати й у випадку із «батогом».

Як ніколи стає актуальним і суспільний контроль. Обсяг сплачених податків продавцями підакцизних товарів — прописана у законодавстві норма, яка із надуманих причин не виконується. Суспільство теж може й мусить контролювати сплату податків, адже йдеться про спільні гроші. А у сьогоднішній ситуації — і про бюджет нашого виживання як країни.