Білі плями в ефірі

Після відключення з 1 вересня 2018 р. аналогового мовлення частина мешканців України досі не отримує сигналу цифрового телебачення.

Чимало користувачів самотужки встановили собі супутникові антени. Але язик не повертається назвати такий порятунок продуманим, оптимальним вирішенням проблеми. Тим більше що "сателітарки" посприяли зануренню українців у телеефір країни-агресора.

Цифрові технології розвиваються в усьому світі, і процес переходу на "телерадіоцифру" був необхідний і неминучий. Крім того, Україна взяла на себе міжнародні зобов'язання перейти на цифрове мовлення. Наша держава підписала угоду "Женева-2006", затвердивши її у 2010 р. Отож підготовка до відключення аналогового телебачення в Україні тривала ще з 2011 р. Остаточний перехід на цифрове телерадіомовлення в Україні влада мала здійснити до червня 2015 р. Але через непідготовленість до цього кроку уряд кілька разів переносив час "Х". Останньою датою стало 1 вересня 2018 р. Проте в багатьох місцевостях України прощальний момент з "аналогом" виявився несподіваним і тому спровокував тривогу та соціальну напругу.

Ніхто не стане заперечувати переваг цифрового мовлення перед аналоговим, які полягають у кращій якості телевізійного сигналу та більшій кількості телепрограм. Але влада Януковича і Партії регіонів не були б собою, якби не осідлала цю перспективну і прибуткову сферу, привівши туди свою фірму. А постмайданні можновладці, збагачені досвідом співпраці з впливовими регіоналами, не зробили нічого, щоб переламати хребет монополістові "телецифри".

І тому в Україні був і залишається один-єдиний провайдер цифрового телемовлення - ТОВ "Зеонбуд" (м.Київ). За даними You Control, його єдиним засновником є компанія з обмеженою відповідальністю "Планбрідж Лімітед", зареєстрована на Кіпрі (Нікосія). Постає гостре запитання - чому держава не розбудувала альтернативну мережу цифрового мовлення? Голова комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар так охарактеризувала ситуацію з "цифровізацію" телебачення регіональним журналістам під час недавнього прес-туру до Верховної Ради: "Передати все цифрове мовлення одному оператору після відключення аналового мовлення - це, як мінімум, безвідповідально, а максимум - це пряма загроза національній безпеці України. Якщо в команді колишнього президента Януковича і його оточення, а саме з ним пов'язане товариство "Зеонбуд", залишиться рубильник, то це буде дуже погано. Влада мала би подбати про альтернативу. Відключити аналогове телемовлення - це часто означає залишити людей без телебачення. Багато їх, особливо у східних областях, перейде на супутникове мовлення, а там домінують російські телеканали. В умовах російської агресії це - неприпустимо".

Після відключення аналогового мовлення білі плями з'явилися на всій території України. І це загрозливо для ряду територіальних громад, зокрема для прикордонних областей із Росією, з анексованим Кримом, з окупованими районами Луганської та Донецької областей. 29 серпня 2018 р. Кабмін видав постанову, якою наділив ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України", як і місцеві та регіональні телеканали на території ООС і в районах, що межують із Росією й окупованим Кримом, - правом здійснювати аналогове мовлення аж до 1 травня 2019 р.

Однак ПАТ "НСТУ" не захотіло довго чекати, щоб не виглядати ретроградом. У січні більшість її філій відмовилися від аналогового мовлення. Аналогові частоти залишилися в НСТУ на територіях із особливим режимом мовлення (в Донецькій, Луганській областях, на півдні Херсонщини), а також у Харківській, Чернігівській та Сумській областях, що сусідять із Росією. Проте іншим 27 загальнонаціональним телеканалам відключення від "аналогу" принесло поки що більше мінусів, ніж плюсів: їхні передачі у цифровому форматі не доходять до всіх територій, прилеглих до непідконтрольних областей України та до Росії. І тамтешні жителі користуються супутниковим телемовленням. А в ньому, як ви здогадалися, переважають російські телеканали.

Та навіть у, здавалося б, безпроблемних для телебачення регіонах України виникли чималі проблеми з поширенням сигналу цифрового мовлення. Яскравий приклад - Тернопілля. Специфічний рельєф, горбиста місцевість не дозволяє рівномірно, по всій території області, приймати сигнал цифрового телемовлення. За приблизними оцінками, цифровим сигналом охоплено лише 60% території області і 70% населення. Чимало мешканців, зокрема південних районів області, залишилися без цифрового мовлення.

- Завдяки радіо й телебаченню ми розмістили кілька сюжетів про те, як буде відбуватися відключення аналогового телебачення, що треба робити, аби не залишитися без телепрограм, - запевняв недавно журналістів представник Національної ради з питань телебачення і радіомовлення в Тернопільській області Михайло Зубик. - Голова Нацради Юрій Артеменко надіслав листи керівникам областей із поясненнями, як діяти, після цього відбулася нарада в першого заступника голови облдержадміністрації Івана Крисака, де, серед іншого, йшлося й про те, що в торговій мережі замало приставок DVD T-2, сет-топ-боксів, щоб отримувати сигнал цифрового телемовлення, бо стрімко зріс попит на зазначені пристрої.

Автор цих рядків і сам був свідком, як в останні дні серпня - на початку вересня минулого року цих товарів у роздрібній торгівлі не вистачало, а ціни на них кожних кілька днів зростали на десятки гривень…

За словами Михайла Зубика, ще у 2011 р. тодішня обласна влада запропонувала сільським, селищним і міським головам допомогти кризовим категоріям громадян (а таких на той час в області мешкало понад 32 тис. осіб) придбати сет-топ-бокси чи телеантени, щоб не залишитися без програм цифрового телебачення, коли відключать аналогове мовлення. На жаль, часто влада на місцях ігнорувала цю проблему, і частина тих малозабезпечених громадян досі не користується "телецифрою".

Та неврегульовані питання цифрового мовлення збереглися і в ширшому масштабі. Бо з майже 100 дзвінків, які надійшли на телефон гарячої лінії облдержадміністрації з вересня по грудень 2018 р, 70% стосувалися погіршення прийому цифрового телесигналу: то одного дня випав один мультиплекс із 8 програм, то іншого дня випало два поспіль мультиплекси. І це траплялося навіть в обласному центрі. Було з десяток запитань про можливість безкоштовно отримати кризовим категоріям людей телевізійні тюнери, кілька пропозицій телеабонентів стосувалися сервісного обслуговування сет-топ-боксів. Певна річ, на цей час запитань поменшало, люди самі знайшли певний вихід із ситуації, придбавши обладнання для прийому цифрового мовлення або встановивши супутникові антени. Однак проблема відсутності покриття сигналом цифрового мовлення нікуди не поділася.

Ряд територій Тернопільщини досі залишаються білими плямами щодо прийому сигналу цифрового телебачення. Наприклад, у м.Борщеві є телевізійна вежа ПАТ "Укртелеком", яка вже 15 років не використовується. Її можна було наростити і ввести в дію спочатку аналогове, а потім цифрове телемовлення. Було прораховано потужність телепередавача - 250 Вт (вона невелика, але попервах підійшла б). Та після відключення аналогового телебачення про все це забули. В іншій південній точці області - м.Монастириськах - державний Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (РРТ) теж збудував телевежу, яка нині незадіяна. Директор тернопільської філії концерну РРТ Роман Макар пояснює мені це так: "На сьогодні немає замовника для передачі цифрового сигналу. Провайдер цифрового телемовлення - приватна структура ТОВ "Зеонбуд" - не зацікавлений у трансляції програм на території, де мешкає менше 50 тис. абонентів. І тому не розміщує на згаданих вами телевежах своїх передавачів".

Але ТОВ "Зеонбуд" усе ж таки подало в державне підприємство "Український державний центр радіочастот" заявки для підбору радіочастот для радіоелектронних засобів цифрового телемовлення в містах Борщеві та Монастириськах. Як видно з відповіді на мій інформаційний запит, "за позитивними результатами завершення розрахунків електромагнітної сумісності, погодження спеціальними користувачами радіочастотного ресурсу України та процедур міжнародно-правового захисту заявлених частотних присвоєнь цифрового наземного телемовлення, відповідні висновки щодо можливості та умов користування будуть подані до Національної ради з питань телебачення і радіомовлення". Відтак Нацрада має виставити ті радіочастоти на конкурс. Переможця неважко вгадати, адже він - один-єдиний провайдер цифрового мовлення і буде єдиним учасником конкурсу.

Хай там як, але після проведення конкурсних процедур і визначення переможця, сподіваємося, вдасться привернути увагу суспільства та влади до проблеми відсутності покриття цифровим телевізійним і ефірним радіосигналом у південних районах області. Провайдеру важливо зачепитися в тій місцевості, а далі можна буде встановлювати потужніші передавачі та розширювати сигнал цифрового телемовлення на більші території.

В Україні сформувалася хибна традиція: спочатку найвищі чини роблять гучні заяви, що ми, мовляв, далеко просунулися в запровадженні найпередовіших інформаційних, цифрових та інших технологій, а згодом вигулькує великий фронт роботи, яку треба виконати, щоб ці технології запрацювали як слід. Невже владі не до снаги подолати цю хронічну недугу?