Без права на сировину. Наказ Держкомлісгоспу позбавив ринок лісу свободи підприємницької діяльності

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституція України, ст.19

Ініціатива комітету, яка поспіхом готується до реалізації, змусила бізнес-структури вжити надзвичайних заходів. Приміром, у Чернівцях підприємці просто перекрили дорогу прем’єр-міністру. А члени асоціації «Меблідеревпром» подали позов до господарського суду, відповідачем у якому виступає Держкомітет лісового господарства. Ці заходи виявилися результативними. Постановою Господарського суду м. Києва було зупинено дію наказу №264 «Про удосконалення механізмів продажу необробленої деревини». Крім того, за результатами наради у прем’єр-міністра України, на якій були присутні чернівецька міська влада і галузеві бізнес-асоціації, було ухвалене спеціальне прем’єрське доручення:

1. Перенести до 1 березня 2007 року термін початку дії наказу Держкомлісгоспу.

2. Створити за участі представників провідних підприємств деревообробної промисловості (їхніх об’єднань) робочу групу з питань удосконалення до 1 лютого 2007 року порядку продажу необробленої деревини.

Перше засідання робочої групи відбулося 18 січня. На удосконалення в неї усього 13 календарних днів. Річ не в забобонах, але цього часу вочевидь недостатньо, щоб уже в лютому 2007 року провести навіть пробні біржові торги, як це записано в четвертому пункті прем’єрського розпорядження.

Влада і бізнес нероздільні

За словами підприємців, нині ще діє старий порядок купівлі-продажу лісу, але, з огляду на невизначеність, яку вніс своїм наказом Держкомлісгосп, прямі довгострокові договори укласти не вдасться. Нагадаємо («ДТ» №50 від 30.12.2006 р.), Держкомлісгосп, забувши, схоже, що він є органом виконавчої влади, а не суб’єктом господарської діяльності, і користуючись своїм абсолютним впливом на лісгоспи (заготівельники всього лісу в країні), почав диктувати їм умови продажу сировини. «Встановити, що реалізація необробленої деревини здійснюється через аукціони...» — значиться в п.1 наказу №264. Продаж виключно через аукціони автоматично забороняє всі прямі договори з лісгоспами. Отже, сировину можна придбати або на аукціоні, або у посередників.

Здавалося б, різка і невмотивована зміна правил гри на ринку мала бодай насторожити Держкомпідприємництва, який захищає інтереси підприємців. Аж ніяк: підписуючи регуляторний акт, з учасниками ринку не лише не порадились, але навіть не повідомили їм про це. А сам наказ було розміщено на сайті Держкомлісгоспу «в останній день подачі зауважень і пропозицій», — йдеться у зверненні асоціацій «Меблідеревпром» і «Укрпапір» до прем’єра.

Хоч плач, хоч смійся

Підхід вочевидь недержавний, адже фіаско, яке очікувало торговий захід, ударило б насамперед по підприємствах деревообробної і меблевої галузей, які забезпечують зростання додаткової вартості відповідно в шість і 12 разів. Те, що торги кепсько підготовлені, видно неозброєним оком. Автор статті свого часу вивчав біржову діяльність, стажувався на біржах Чикаго і Міннеаполіса. Але те, що пропонується здійснити, на реальну біржову торгівлю не схоже. Знали б американці, як у нас хоробро організовують біржові торги, повеселилися б. Це ж треба додуматися: упакувати весь (якого реально ще не існує) річний обсяг лісу в 11 лотах, усередині яких змішати в купу «ялини й калини» і намагатися все це продати на аукціоні, який проводиться один раз на рік. При цьому вартість окремого лота тягне від 112 до 267 млн. грн., а гарантійний внесок за участь (сплачують чомусь лише покупці) у заході перевищує 5 млн. грн. Плюс кілька сотень тисяч гривень комісійних за послуги біржі (0,11% від початкової вартості придбаного лота).

На якого покупця орієнтувалися в Держкомлісгоспі, встановлюючи такі обсяги закупівель? Навіть великим галузевим підприємствам запропоновані закупівлі не по кишені, та й не треба їм купувати лот, у якому скидано в купу ліс різних порід і якості. Нерезидентів усунули від торгів положенням, у якому вони не розглядаються як покупці. Таким чином, серед ймовірних покупців залишаються хіба що фінансово-промислові групи, які могли б на монопольному перепродажу лісу без особливих зусиль отримати свою дельту.

Зрозуміло, усі ці додаткові витрати на «удосконалення» продажу лісу неминуче позначилися б на ціні виготовленої з нього продукції. Кількість підприємств, які оголосили б після цього про своє банкрутство, багато в чому залежала б від тієї дельти, яку захотів би одержати посередник-монополіст.

Безправ’я на місцях

Цікаво, що ситуація поставила в безглузде становище не тільки споживачів лісу, але і його постачальників. Адже лісгоспи є самостійними підприємствами, хоча й з державною формою власності. Свій бізнес вони теж будують на принципах свободи підприємництва, які вже напевне передбачають самостійну реалізацію продукції і не лише в Україні, але й за її межами. Отже, навряд чи лісгоспам до душі примусовість, яка перетворює їх на безправних заготівельників.

Найбільш беззахисними при цьому виявляються покупці — представники малого і середнього бізнесу. Якщо раніше вони отоварювалися переважно на місцях, укладаючи прямі договори, то тепер, з огляду на їхні скромні потреби в сировині, муситимуть кланятися перепродавцям або навіть ланцюжку перекупників. А виробників меблів неминуче очікує значне зростання цін на деревно-стружкові плити (ДСП) і фанеру.

Не легше і великим виробникам ДCП, ламінованих ДCП і фанери. Ці сучасні виробничі комплекси, які щорічно вкладають у модернізацію виробництва 30—50 млн. євро, як і меткомбінати, мають неперервний техпроцес. Робота тут у чотири зміни і не передбачає зупинки. Одне сучасне деревообробне підприємство споживає в день близько 2 тис. м3 технологічної деревини. Якщо почнуться перебої з поставками сировини, збитки обчислюватимуться мільйонами доларів на день.

Мабуть, авторам горезвісного наказу варто нагадати, що нині річний оборот деревообробної галузі досяг 0,5 млрд. дол., темпи зростання виробництва утримуються на рівні 25—30% у рік. Це одна з небагатьох галузей, яка перевищила рівень виробництва 1991 року. Вона забезпечує конструкційними матеріалами меблярів, які дають ще 1,5 млрд. дол. обороту.

Незрозуміло чому через те, що хтось надумав замінити ринок тотальним розпродажем, усе це має раптом розвалитися. Тим більше що деревообробники споживають тільки 25% деревини, причому низькосортної, яка за великим рахунком більше нікому не потрібна. А Україна не лише не страждає на дефіцит лісу, але й експортує близько 40% заготовленої деревини, звичайно, високої якості.

При цьому ніхто не рахує втрат, яких зазнає малолісна держава від вивезення необробленої деревини. Замість цього пишаються високою ціною на експортований ліс. Перші ластівки такої викривленої економіки вже прилетіли: сьогодні європейські компанії пропонують вітчизняним виробникам поставки української сировини.

Тотальний контроль центру?

Створюється враження, що вигоди від централізованого розпродажу не матиме навіть Держкомлісгосп. Принаймні навряд чи він зможе тривалий час контролювати кошти, виручені від «біржового» продажу лісу. А от красти деревину менше не стануть. Швидше, навпаки, адже іншого джерела сировини і грошей від її продажу на місцях просто не залишається. Можна не сумніватися, що, крім апробованих засобів, коли за документами завантажено 20 кубів смереки, а фактично — 50 дуба, придумають і нові. Напевно, це закономірно для країн, де орган державної виконавчої влади береться за невластиву йому організацію аукціонів на біржі, регулюючи відносини, які відповідно до законодавства мають регулюватися законами або нормативними правовими актами інших організацій і органів.

А може, перед тим, як город городити, треба було спочатку оцінити економічну доцільність створення біржі? І коли це невигідно або на цей момент неможливо, то чесно про таке повідомити нагору. А не займатися тим, чим не повинен і не вмієш, підставляючи під удар людей, котрі наповнюють бюджет, забезпечуючи тобі ж зарплату. Хоч не в конверті, зате стабільно.

Думки експертів

Сергій Сагаль, президент Асоціації «Меблідеревпром»

— З одного боку, Держкомлісгосп визнає, що дотепер 80% організованих аукціонів себе не виправдали. З другого боку — комітет уперто просуває ідею єдиного аукціону, на якому має намір продати річні обсяги лісу. Цей глобальний експеримент, ще не розпочавшись, уже вплинув на ритмічність роботи тисяч деревообробних і меблевих підприємств. Підняв на 10—15% ціни на сировину. Підприємства за будь-яку ціну намагаються убезпечити себе від простою. Адже горезвісний наказ і положення про організацію і проведення аукціонів позбавляє їх можливості вільно закуповувати ліс потрібного виду і в необхідних обсягах.

Засідання робочої групи показало, що ні представник Держкомлісгоспу, ні Мінекономіки та інших міністерств не в змозі без учасників ринку створити систему, яка б влаштовувала виробників. А потрібно не так багато — усього лише прозора система продажу. При цьому попит і пропозиція самі врегулюють ціни.

Якщо вже так хочеться продовжувати експерименти, то спочатку треба гарантовано забезпечити виробників сировиною. А щоб торги не повторили долю попередніх, необхідно подбати про їх належну організацію. Біржа за місяць не створюється...

Гермут Штефан, генеральний менеджер
ТОВ «Свіспан Лімітед» (виробництво ДСП)

— Запропонована система продажу спрямована на монополізацію існуючого ринку, знижує конкурентоспроможність українських підприємств. Жодна з виробничих компаній, хоч би якою великою вона була, не зможе купити із запропонованого навіть один лот лісу. Виходить, за них це зробить спеціально створена компанія-посередник або кілька, які потім розділять ліс на складові і запропонують його виробничникам, залишаючи за собою право диктувати ціни незалежно від ринкових умов.

У європейських країнах під час продажу лісу ніхто, нікому і нічого не нав’язує. Купується тільки необхідна сировина і в кількості, потрібній конкретному споживачу.

Якщо уряд у розв’язанні цієї проблеми діятиме так, як він це декларує за межами країни, запрошуючи іноземних інвесторів і просуваючи країну до СОТ, то ця недосконала система не буде впроваджена в Україні.

Валентин Щербина, завкафедрою господарського права
юридичного факультету Київського національного університету ім. Шевченка (витяг із наукового висновку)

«Ні серед функцій Держкомлісгоспу, ні серед його прав немає такого повноваження, як визначення механізмів продажу необробленої деревини.

Концепція реформування і розвитку лісового господарства, на яку посилалися в преамбулі наказу, лише передбачає упровадження порядку реалізації заготовленої деревини на конкурсних засадах через аукціони і торги для формування прозорого ринку деревини, але цим розпорядженням Кабінет міністрів не визначив такий порядок як загальнообов’язковий або винятковий».