Без хліба

Пекарі на межі банкрутства. Вимушені зупинити виробництво, доки не буде вжито заходів з мінімізації антикризових явищ у хлібопекарській галузі, викликаних передусім зростанням курсу долара

24 грудня під стінами Кабміну, НБУ і ВР відбувся мітинг вітчизняних пекарів. Понад півтори тисячі працівників галузі країни приїхали до Києва, щоб висловити свій протест у зв’язку з політикою, яка поставила підприємства галузі на межу зупинки. Акція протесту, за словами промовців на мітингу, стала наслідком відсутності діалогу між владою та виробниками хліба. Багато років влада не помічає проблем галузі й залишається глухою до численних звернень галузевих об’єднань...

Повірили обіцянкам — прокредитувались у валюті

Знецінення національної грошової одиниці й довіра пекарів, які відгукнулися влітку нинішнього року на прохання уряду про закупівлю зерна нового врожаю й повірили обіцянкам КМУ про компенсацію кредитних ставок, привели хлібопекарську галузь країни на межу банкрутства.

«Ми давно живемо в умовах жорсткого адміністративного регулювання, але те, що сталося протягом останніх двох місяців, вивело підприємства галузі за межу виживання, — заявив журналістам президент Всеукраїнської асоціації пекарів Володимир Слабовський. — Насправді якщо сьогодні виконувати всі норми закону і всі кредитні договори, які є в хлібопекарських підприємств, то їм треба зупинятися. У чому проблема? Навесні — інфляція, роздача грошей, а до літа вся готівкова гривня була на казначейських рахунках. У банках реально не було гривні. Це знають ті, хто брав споживчі кредити на машину, на квартиру. З цим самим зіштовхнулися й ми, коли прийшли по кредити на купівлю зерна. До речі, купувати його нас умовив уряд».

Тоді експортери били всі рекорди з експорту зерна й штучно знижували ціни. Прохання уряду було продиктоване турботою про українських аграріїв. Пекарі мали зупинити зниження цін і створити запаси продовольчого зерна. У серпні-вересні пекарі купили зерно по 1200—1300 грн., але не за гривні, а за долари. Що далі сталося з гривнею, відомо. Взяті хлібозаводами кредити нині зросли в ціні рівно вдвічі.

«З одного боку, давно діє постанова №1548, яка дозволяє місцевим адміністраціям регулювати рентабельність галузі. З іншого — №373, яка не дозволяє включати курсову різницю в собівартість продукції, — каже Володимир Слабовський. — Але ж через ці курсові різниці нині в деяких виробничих об’єднаннях збитки становлять від 10 до 50 млн. грн. Далі, постановою №126, ухваленою КМУ в період, коли нас умовляли купувати зерно за високими цінами, пообіцяли компенсувати відсоткові ставки за кредитами. Скажіть, хоч хтось один із вас вірить, що нам їх компенсували? Тепер уже кінець грудня. Нам щодня казали: «Може, завтра. Може, післязавтра». Отож, якщо завтра ситуація не зміниться, якщо не буде рефінансовано кредити, то завтра ці заводи почнуть переходити у власність банків. Тільки банкіри — не пекарі! Вони не знають, що робити, тому заводи зупиняться».

Вибір за владою

«Хлібна галузь нині потерпає від унікального дисбалансу, — резюмував віце-президент Всеукраїнської асоціації пекарів Борис Шестопалов. — Річ у тому, що всі ресурси — від кредитів і до газу, електроенергії та устаткування — ми купуємо за сформованими світовими цінами, а нинішнього року – ще й з урахуванням курсових різниць, що виникли внаслідок падіння національної валюти. І на тлі всього цього ми зобов’язані продавати свою ринкову продукцію за неймовірно зарегульованими цінами. З рентабельністю на рівні 1,5% у підприємств просто немає фінансових ресурсів для покриття курсових різниць, із якими вони зіштовхнулися».

Уряду треба раз і назавжди зробити вибір, визначитися з питанням: що таке хліб для України. Безперечно, хліб — соціально значимий продукт. В усіх країнах під час кризи споживання хліба зростає, адже він — найдешевше джерело вуглеводнів. Якщо галузь соціально важлива й регулювання цін на окремі види продукції для уряду важливі, то він повинен реагувати адекватними заходами, тобто надавати держпідтримку.

Якщо ж галузь залишена напризволяще й виживає самостійно, то тоді треба раз і назавжди відмовитися від регульованих цін. При цьому рішуче заявити виробникам хліба: ринок ліберальний, ви купуєте все на відкритому ринку, самі вирішуєте справи з постачальниками ресурсів для виробництва, самостійно спілкуєтеся зі споживачем і при цьому самостійно ведете свою цінову політику.

Держпідтримка чи ринкові відносини — це, напевно, ключова дилема, яку влада має вирішити для себе. Але при цьо-
му слід розуміти, що відпускання цін на всю без винятку хлібобулочну продукцію негайно призведе до без-
прецедентного зростання цін, пов’язаного зі знеціненням гривні.

P.S. На час верстання шпальти пекарі пікетували парламент, а їхні представники після зустрічі з прем’єр-міністром Юлією Тимошенко вели переговори зі спікером Володимиром Литвином. Для виконання їхніх вимог потрібно, щоб парламент ухвалив хоча б закон про мінімізацію кризових явищ у хлібопекарській галузі, розроблений за підтримки уряду представниками всіх парламентських фракцій. Відповідно до законопроекту, Кабмін зобов’язує банки пролонгувати на рік кредити пекарям, перевести їх із валютних у гривневі й перерахувати за курсом 5,05 гривень за долар. Крім того, Нацбанк буде зобов’язаний протягом трьох місяців рефінансувати на три роки банки, котрі пролонгують і перерахують кредити хлібопекарським підприємствам.

Якщо законопроект не ухвалять до парламентських канікул, то країна зустрічатиме Новий рік без хліба. Адже пекарям нічого не залишиться, як вдатися до радикальних заходів. І, зважаючи на все, вони до цього готові...

Вимоги пекарів

1. Скасувати постанову КМУ №1548 від 25.12.96 р. («Про встановлення повноважень органів виконавчої влади і виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)») і лібералізувати ціноутворення на хлібному ринку.

2. Зафіксувати банківські відсотки, встановлені на момент укладення договорів.

3. Забезпечити перекредитування валютних кредитів у гривневі за курсом на момент укладення договору.

4. Компенсувати відсотки за кредитами, отриманими на формування регіональних запасів зерна й технічне переоснащення підприємств.

5. Внести зміну в постанову №373, відповідно до якої курсова різниця за валютними кредитами на устаткування, зерно, сировину включалася б у собівартість продукції.