Не так давно зі мною трапилася досить анекдотична ситуація: товариш попросив порекомендувати кілька акцій, які б він міг придбати «на старість». А придбавши, заявив, що за два тижні відчув, як постарів. Так, звісно, торгівля чи інвестування на фондовому ринку (українському чи закордонному) досить сильно пов’язані з емоційним навантаженням, оскільки кожен рух цін приносить прибуток або збиток. Навіть найзакореніліший раціоналіст, до кінця чесний із собою, не зможе заперечити, що приймає рішення під впливом красивих презентацій, приголомшливих новин або сенсаційних заяв. Виною всьому - постійна невизначеність, яка стала однією з головних рис обличчя глобальної фінансової системи, помножена на головні вади людської натури.
Цікавий той факт, що початківці у біржовій справі, як правило, роблять перші кроки з отримання прибутку. Моє пояснення цього факту - відсутність заангажованості у прийнятті рішень, а також відсутність базових емоцій інвестора - страху й жадібності, тож, можливо, доцільніше було б просто ігнорувати зазначену економічну сферу. Але профіль фінансів останнього десятиліття у світовому масштабі чітко сигналізує, що жоден фінансовий актив у перспективі не здатен забезпечити повну захищеність фінансових ресурсів. Останній із наочних прикладів - динаміка світових цін на золото: з початку 2012 року ф’ючерс на золото коливається між 1550 і 1770 дол. США за тройську унцію, що у відсотковому значенні становить близько 12%. Чи не забагато для захисного активу?
Тож управління власними фінансами вже є не вибірковою опцією, а обов’язковим завданням сучасного українця. На жаль, ми не маємо розвиненої фінансової індустрії, навіть такої, як у сусідній Росії. Тож пересічному громадянинові доступні лише базові способи захисту та примноження капіталу, згадуванні неодноразово.
Наприклад, валютні депозити у доларах США пропонуються населенню приблизно 8,5% річних, тоді як валютні ОВДП (умовно безризиковий актив) можна придбати з ефективною дохідністю 9,5%. Досить дивний, на перший погляд, розрив у дохідності між бенчмарком та банківським депозитом продиктований відсутністю реальної можливості для звичайного громадянина.
Ситуація на фондовому ринку виглядає ще цікавіше: якщо у 2007 році власники акцій та сертифікатів інвестиційних фондів отримували вражаючу дохідність уже за саму сміливість приходу на фондовий ринок, то після 2008 року все докорінно змінилося - були отримані не менш разючі збитки. Посткризові реалії на фондовому ринку, які, на мою думку, матимуть місце впродовж двох наступних років, ставлять перед його учасниками нові і складні завдання.
На головне запитання - чи зростатимуть ціни на акції українських емітентів - я готовий відповісти стверджувально. Але фази зростання і фази падіння будуть коротшими в часі, гострішими за характером. Ми не станемо свідками зростаючої фази ринку, в її класичному тлумаченні, і, щоб показати позитивний результат, необхідно гнучко підходити до формування інвестиційної стратегії. А найголовніше - це дотримуватися чіткого управління ризиками, оскільки базова стратегія BUY&HOLD, на мою думку, принесе розчарування інвесторам.