Банківські комірки: традиції і реальність

Особливості й ризики зберігання цінностей у банківських сховищах

"Надійно, як у банківському сейфі", - один з найдавніших і, напевно, найгарніших міфів про банки. Багато поколінь банкірів у всьому світі доклали величезних зусиль для підтримання й зміцнення цього міфу, піднімаючи реноме банків у цілому та індивідуальних банківських сейфів зокрема. У результаті - оренда сейфа або комірки в банку асоціюється в усіх з елітною послугою, досить дорогою, але яка дозволяє абсолютно убезпечити гроші, коштовності чи документи за надійними замками й товстими стінами солідних банківських сховищ. Однак у вітчизняних реаліях останнім часом з'являється дедалі більше приводів засумніватися в справедливості авторитету цієї банківської послуги. Постараємося проаналізувати плюси і мінуси українських банківських сейфів як послуги на сьогодні.

Останніми роками в українську пресу дедалі частіше потрапляють сенсаційні повідомлення, які серйозно підривають з такими труднощами завойований авторитет банківських установ. Наприклад, за інформацією МВС, у столиці тільки в 2015 р. (у зв'язку з пропажею з сейфів готівки й цінностей) порушено вже вісім кримінальних справ: три - в Оболонському районі, по дві - у Печерському й Шевченківському, одне - у Подільському. З орендованих комірок у більшості випадків було вкрадено долари (на суму від 20 тис. до 7 млн), євро (від 2,5 до 500 тис.), російські рублі (майже 275 тис.), антикварні монети з золота (близько 40 шт.) і золоті зливки (вагою близько 3 кг).

Коли люди укладають договір оренди банківського сейфа і розпитують банкірів про безпеку, їм, як правило, досить багато й докладно розповідають про неприступність конструкції сховища і про систему безпеки, яка не дозволить нікому, крім орендаря, добратися до вмісту особистого сейфа. Однак чи насправді банківська комірка - настільки безпечне місце для зберігання цінностей, і де вас можуть спіткати підводні камені, треба ще розібратися.

Головною перевагою банківських депозитних комірок є те, що при банкрутстві банку повноправним хазяїном вмісту комірки залишається її орендар. І якщо банк добросовісно дотримується всіх вимог до обладнання, конструкції та організації банківського депозитарію, то можна практично не боятися, що хтось довідається про те, що ви поклали в сейф. Малоймовірна й ситуація, коли вас хтось вистежить і ограбує: як правило, у банку є окремий вхід у сховище, який убезпечить клієнта від сторонніх очей. Крім того, відповідно до вимог НБУ, сховища з сейфами мають багаторівневу систему безпеки. В інструкції регулятора виписано практично всі, починаючи від відсутності у сховищі вікон і закінчуючи мінімальною товщиною і міцністю його стін. На сьогодні нормативна база НБУ досить близька до європейської.

І все ж банківські сейфи - не абсолютна гарантія зберігання ваших заощаджень і цінностей. Навіть дуже добре обладнані й оснащені банківські приміщення не застраховані від грабежів чи нещасних випадків - пожеж, землетрусів, повеней та інших подій, у результаті яких об'єкт заощаджень може виявитися втраченим або знищеним. При цьому, виявляється, банк не несе жодної відповідальності за сам об'єкт зберігання. Адже цінностей, які охороняють банкіри, ніхто не оцінює.

Ключі і допуск

Одним з найуразливіших місць клієнтського сейфа може виявитися ключ. Його можуть украсти або підробити. Щоб уникнути проблем у таких випадках, банки, як правило, практикують досить відому і перевірену схему: відкрити комірку можна тільки за допомогою двох ключів. Один з них зберігається в орендаря комірки, а другий (майстер-ключ, універсальний для всіх комірок) - у банку, і скористатися ним може тільки певний банківський службовець, який знає багатьох, принаймні найбільш солідних клієнтів, в обличчя. Крім того, особа клієнта при допуску у сховище ідентифікується за досить складною процедурою. Теоретично даний комплекс майже ритуальних процедур має абсолютно захистити сейф від проникнення зловмисника, який заволодів ключем або його копією. Але, як виявляється, наявність двох ключів ще не гарантує повної безпеки вмісту сейфа.

По-перше, клієнтський ключ від сейфа - не єдиний. Банк зберігає дублікат на випадок, якщо орендар втратить свій екземпляр або не з'явиться після закінчення терміну договору. Відповідно, виникає ризик підробки або несанкціонованого використання ключа співробітниками самого банку. Банки виходять із цієї ситуації по-різному.

По-друге, ідентифікація клієнта здійснюється шляхом пред'явлення клієнтом оригіналу паспорта та оригіналу примірника договору. Відповідальний співробітник банку також звіряє номер індивідуального сейфа, зазначеного на ключі/жетоні клієнта, з номером у банківському примірнику договору. Однак ця система допуску працює лише за умови абсолютної чесності та бездоганної відповідальності й педантичності банківських службовців.

Є думка, що убезпечити цінності в банківському сейфі можна, уклавши з банком договір відповідального зберігання. У цьому випадку доведеться скласти повний опис цінностей у сейфі, а банк буде зобов'язаний відшкодувати вартість тих цінностей у разі їх зникнення. Однак переважна більшість українських банків такої послуги не пропонує. За українським законодавством і банківськими стандартами банк не має права знати про вміст комірок, навіть якщо це просто готівка. Крім того, при розміщенні в комірці, наприклад, банківських металів, ювелірних виробів і предметів мистецтва, ці предмети потрібно оцінити і провести експертизу із залученням оцінювачів, а це, як правило, досить дорого.

Відповідно до типового договору, банк звільняє себе від відповідальності за пошкодження цінностей внаслідок хімічної реакції, корозії металу, зміни властивостей цінностей, а також у випадку форс-мажорних обставин (стихійного лиха, воєнних дій тощо).

Утім, фізичними небезпеками ваші ризики не обмежені: можуть існувати й небезпеки юридичні. Тому, переконавшись у задовільності загальних умов зберігання цінностей, ретельно вивчіть договір.

Нюанси договору

Не секрет, що договір складають юристи банку або юристи, найняті банком. І вони насамперед ураховують інтереси фінансової установи. Про свої інтереси клієнтові доведеться подбати самому, як мінімум, ретельно вивчивши договір.

У договорі має бути зазначено розмір орендної плати, величину і номер комірки, суму застави за ключ і штраф за його втрату, а також умови відкриття сейфа без орендаря при форс-мажорі.

Передусім слід звернути увагу на те, щоб у договорі було прописано відповідальність банку за цілісність комірки. Часто установи в договорі оренди індивідуального сейфа прописують свою відповідальність досить туманно, відсилаючи до зовнішніх документів. Наприклад, "банк відповідає за цілісність сейфа за умови дотримання клієнтом Правил майнового найму індивідуальних сейфів Банку". У такому випадку вимагайте надати ці Правила для ознайомлення. У них, до речі, можна прочитати що завгодно. Наприклад, поруч із цілком справедливою вимогою, у разі втрати ключів клієнтом, відшкодувати вартість нових ключів і навіть замка, є, як правило, пункт про право банку в односторонньому порядку і без повідомлення клієнта змінити ставки тарифів за користування сейфом і суму забезпечення.

Зазвичай попит на оренду індивідуальних сейфів змінюється залежно від сезону: у періоди відпусток - узимку під час новорічних канікул і влітку - він зростає, орендарі їдуть на відпочинок, а цінності залишають у банках. Однак вітчизняні банкіри зазначають, що в останні неспокійні роки попит на комірки вийшов за рамки сезонного. Популярність користування банківськими комірками серед українців істотно зросла, незалежно від пори року. У деяких фінансових установах сьогодні навіть спостерігаються черги на оренду сейфа. Така тенденція пояснюється як загальними настроями в суспільстві у зв'язку з наслідками фінансово-економічної кризи, так і підвищенням рівня криміногенної обстановки в країні. Через те, що попит перевищує пропозицію, зростають і ціни на послугу. Однак перш ніж скористатися цією популярною і досить надійною послугою, варто все-таки ще раз зважити всі "за" і "проти" і зробити усвідомлений вибір.