Полонена земля

Коли після зими пробуджується природа і селяни виходять на поля і наділи (у кого вони, звичайно, є), добре видно завдані землі рани. З особливою різкістю впадає в око парадокс, що не сприймається здоровим розумом. Виявляється, не вся земля з настанням весни оживає, змінює фарби. Багато великих ділянок (одні обнесено високими парканами, інші відкрито погляду) залишаються «замороженими», необробленими. Земельна політика, що призводить до виведення родючої землі з обороту, має згубні наслідки - від подорожчання продуктів харчування до прогресуючого безробіття. А жителям, особливо сільським, від такої практики несила.

За межею відчаю

Райцентр Бородянка і навколишні села - типова пристолична територія, де, всупереч усім законам і мораторіям, земля де-факто стала товаром. Це призвело до того, що вигідніше торгувати годувальницею, а не вирощеною на ній продукцією. Авторам не довелося довго шукати сліди земельних зловживань - вони на кожному кроці. Дорогою в центр селища місцеві жителі чимало показали і розказали. От земельний масив у кілька десятків гектарів. Він призначався для місцевих родин, а опинився у розпорядженні забудовників зі столиці. А от уздовж автотраси - 22-гектарна ділянка, на ній ростуть тільки бур’яни. Її
виділили для ведення особистих селянських господарств (ОСГ), але землю ніхто не обробляє. Ділянки згруповано в один масив, підготовлено не до сівби, а до спекулятивного продажу. Не радує око і 60-гектарне поле. Раніше воно належало одній з науково-дослідних організацій, яка випробовувала тут сорти перспективних сільгоспкультур. Але… пустотливі руки дісталися і до «особливо охоронюваних державою земель». Тепер там нічого не росте.

Для тіньової торгівлі землею, схоже, немає перешкод. Колишній колгоспний сад, опинившись у приватних руках, лякає запустінням. По сусідству, у Немішаєвому, «гуляють» 25 га землі. На ній ні врожаю не вирощують, ні будівництва не ведуть. І таких необроблюваних ділянок - по десятку на кожен населений пункт району, тоді як багато жителів не те що створити ОСГ, навіть одержати 10-15 соток для будівництва житла не можуть.

Не дивно, що саме в Бородянці вибухнув земельний скандал, що вийшов далеко за межі області. Житель селища Микола Маренич (відомий тим, що багато років домагається справедливості у вирішенні земельних питань, термосить чиновників РДА і Київської ОДА, відсилає скарги та звернення в усі інстанції, влаштовує пікети біля установ, чиновники яких, на його погляд, не виконують своїх обов’язків, зловживають владою) зважився на відчайдушний крок - самоспалення, повідомивши ЗМІ про його місце і час. Як і слід було сподіватися, щоб перешкодити акції протесту, чиновники виявили більше спритності та зусиль, ніж при розгляді скарг Маренича та інших жителів району.

За кілька днів до оголошеної акції протестувальник удостоївся вечірнього візиту трьох медиків, які наполегливо пропонували йому госпіталізацію. Згадавши про побажання одного з роздратованих чиновників «бачити його в психушці», Микола від госпіталізації навідріз відмовився. Але наступні події показали, що у впливі на непокірного медикам приділялася чи не головна роль. У день, коли мало відбутися самоспалення, Маренича зустрічали не тільки міліціонери, а й бригада медиків певної спеціалізації. Наміри їхні були конкретними - госпіталізувати Маренича для обстеження та лікування в спецлікарні. Якби вони здійснилися, було б створено небезпечний прецедент використання владою медиків-психіатрів для боротьби з опонентами.

Як відомо, у СРСР у часи застою влада оголошувала особливо наполегливих інакомислячих божевільними і відправляла їх у «психушку». Цього разу подібного не сталося. Значною мірою завдяки втручанню представників преси і громадськості. Депутат Київської облради, колишній перший заступник міністра охорони здоров’я України Станіслав Ханенко, знаючи правила та особливості надання різних медичних послуг, нагадав запопадливим колегам про їхню лікарську та громадянську відповідальність за те, що відбувається. Ті змушені були ретируватися. Втручаючись у ситуацію, представники громадськості вважали, що запобігти трагедії слід було не таким диким способом.

Тим часом представники влади спробували подати розпачливий крок селянина якщо не як клінічний випадок, то… принаймні як шкурництво. Терміново скликана нарада робочої групи при Бородянській РДА постаралася звести суть протесту Миколи Маренича до прагнення «урвати» зайвий шматок землі. Звичайно ж, за рахунок інших - «от яка нехороша людина!» При цьому головні вимоги протестувальника - перестати займатися імітацією рішучих заходів, повести справжню боротьбу із земельною мафією, карати не тільки «стрілочників», а й головних винуватців свавілля, що діється в районі та області, було ігноровано. Проте учасники нарад у «верхах» демонстрували впевненість, що в гучному конфлікті поставлено крапку. Та навряд чи вийде все зам’яти і забути. Питання про землю викликають біль і розпач не в одного Маренича. Таких тисячі.

У замкнутому колі

Дивуєшся, з якою легкістю, навіть без присутності заявників оформляються документи, за шахрайськими схемами формуються великі масиви землі для обраних. І як складно (а часто й неможливо) одержати навіть малюсіньку ділянку пересічному громадянину. Софії Велкіній із селища Немішаєве, яка пропрацювала вчителькою в місцевій школі понад чотири десятиліття, це не вдається багато років.

- Нас багато таких, обділених, - розповідає кореспондентам DT.UA Софія Герасимівна, - діти створюють сім’ї, онуки ростуть, а для будівництва житла землі немає. Для вирішення проблеми навіть об’єдналися в громадську організацію «Наш дім». Але тільки в тому і змогли переконатися, що перед нами непробивна стіна.

17 років Софія Велкіна воює за землю, яка належить їй за законом, та все без результату. У прокуратурі підтверджують: «відмови в безплатній приватизації земельної ділянки незаконні», у РДА та КОДА висловлюють співчуття, але «не можуть втручатися в справи органу місцевого самоврядування». Ну, а в цього самого органу в особі селищного голови Галини Авраменко та сформованої нею не без земельних «дивідендів» депутатської більшості - свої підходи, що не враховують ні положень закону, ні веління совісті, і відповідь одна: «Землі немає».

Ситуація типова. При тому, що землю розкрадають сотнями гектарів, місцеве населення перебуває на голодному пайку. Лише в Бородянці у черзі на одержання ділянок для індивідуального будівництва перебуває близько 1100 людей. І оскільки багатьох, хто має право на безплатну приватизацію землі, годують відмовами та обіцянками, то черги не зменшуються, а зростають. А люди перестають вірити в можливість реалізувати своє право не тільки одержати земельний наділ, а й жити на землі, де народилися.

Без генплану красти зручніше?

Помітили, що виникає чимало перешкод і труднощів з розробкою та особливо з остаточним прийняттям генеральних планів більшості пристоличних міст, селищ і сіл, а також із визначенням кордонів населених пунктів. Якщо розглянути причини затягування процесу, то легко переконатися, що їх створено штучно. На те є серйозні підстави. Генплан, що набув чинності, встановлені межі населених пунктів - це визначеність і запорука порядку. І, відповідно, перешкода для махінацій із землею. Якби Бородянка розвивалася за генпланом, а не за шахрайськи-дилетантськими прикидками чиновників, то прокрутити махінації, про які гуде все селище, було б неможливо.

Так, проектом генплану передбачалося відвести 70-гектарну ділянку для індивідуального будівництва, задовольнити гостру потребу молодих сімей райцентру у житлі. Але затримки з прийняттям документа розв’язали руки чиновникам, і вони перевернули все з ніг на голову. Земля, що призначалася для індивідуального будівництва, іде під дачі столичних вельмож. Один за іншим реєструються дачні товариства, фіктивні селянські і навіть фермерські господарства, що не виробляють сільгосппродукцію, а «притримують» землю для майбутніх спекулятивних операцій. Показово, що від цього земельного «бенкету» більшість жителів райцентру та навколишніх сіл відсторонені. Навіть підставні особи псевдоселянських господарств, з яких формуються великі земельні наділи для поважних осіб, залучаються зі сторони.

Чиновники КОДА та РДА багато говорять про необхідність «провести інвентаризацію земель», «розібратися зі спірними ділянками», але при цьому зволікають із прийняттям документів, без яких цей процес неможливий. Робота над генеральними планами Бородянки та інших населених пунктів триває з 2005 року. Але що престижнішими стають заміські території серед столичного бомонду (одночасно зростають і ціни земельних соток), то більше виникає причин для зволікання з остаточним прийняттям документів. А якщо не встановлено розміру земельного масиву, яким мають право розпоряджатися місцеві громади, то про справедливий розподіл ділянок, як і про громадський контроль над цим процесом, не може бути й мови. Зате для махінацій із землею така невизначеність - те, що треба.

Як «це» робиться

До рук кореспондентів DT.UA потрапили копії документів, що розкривають нехитру, але ефективну схему, за якою при рівному праві на безплатну приватизацію землі одні не можуть одержати ділянки для зведення житла, а інші зосереджують у своїх руках у межах населених пунктів великі земельні масиви. У 2009 році 27 жителів Черкаської області та м. Бровари, користуючись тим, що згідно із Земельним кодексом діє принцип екстериторіальності, що дає їм право претендувати на одержання землі в будь-якій точці країни, написали заяву з проханням виділити по 2 га землі для ведення ОСГ на околиці Бородянки. Тодішній голова Бородянської РДА видає розпорядження, що дозволяє оформити проекти землевпорядкування. І невдовзі на ім’я заявників було виписано держакти. При цьому виявилося, що ніхто з новоявлених хліборобів у Бородянці або околишніх селах не бував і вести ОСГ не збирався. Деякі псевдоземлевласники зізналися правоохоронцям, що за всі «труди» (треба було написати кілька заяв, завірити у нотаріуса документи на «довірену особу», яка знала, що робити із землею і фіктивними ОСГ) одержали по 500 грн. Далі від імені підставних осіб було здійснено продаж-купівлю ділянок і сформовано солідний земельний масив в 54 га. Таких володінь, хазяї яких не бажають займатися хліборобством, а ведуть підготовку до торгівлі землею, чимало. І не тільки в Бородянському районі. І якщо розслідування махінацій у нижній частині схеми (на рівні створення ОСГ) ще якось ведуться, то у верхній, де з окремих ділянок створюються більші масиви, про гучні викриття щось не чутно.

Влада змінюється, а шахрайські схеми залишаються. У той час, як новопризначений голова Київської ОДА А. Присяжнюк напередодні місцевих виборів з трибун і сторінок ЗМІ говорив про успішну боротьбу із земельною мафією, що розплодилася при «попередниках», про труди праведні із наведення порядку у земельних відносинах, земельний дерибан не вщухав. 29 липня 2010 року районна комісія з питань регулювання земельних відносин на засіданні затверджує протокол №8, який дає зелене світло створенню ОСГ. А вже через півмісяця, 13 серпня, тодішній голова Бородянської РДА І.Кунець за один день підписує відразу п’ять розпоряджень (№688, 689, 690, 691 і 692), дозволяючи сотні заявників оформляти документи для ведення ОСГ. Серед осіб, що одержали добро на одержання землі, фігурують здебільшого жителі Києва, селищ Гостомель, Коцюбинське і… жодного жителя Бородянки або району.

Реагуючи на протести громадськості, в.о. голови Бородянської РДА С.Юхимук у листі-відповіді на скаргу 4 лютого 2011 року стверджував, що все робиться як слід, і «надання земельних ділянок… у межах норм безплатної приватизації не суперечить вимогам законодавства». І тільки після втручання облпрокуратури розпорядження керівника РДА разом із висновками держкомзему району були скасовані. У власність громади було повернуто 200 га. Епізод приємний, але не визначальний. «Стрілочників» зупинили, навіть порушили кримінальні справи, але головних діючих осіб дерибану ніхто не потривожив. За вдосконаленими схемами корупційний коток рухається далі, і локальні збої для нього - не надто велика перешкода. У тіньовий оборот втягуються тисячі гектарів, а повертаються в найкращому разі сотні. І не факт, що для них знайдуть краще застосування.

М.Маренич у розмові з кореспондентами DT.UA висловив припущення, що земельні афери такого масштабу, як у Бородянському районі, неможливі без особистої участі та підтримки голови КОДА А.Присяжнюка.

- Я побував у багатьох кабінетах високопосадовців, - говорить Маренич, - але тільки в одному з них почув прямі погрози на свою адресу, на адресу своїх дітей та онуків. Було це під час прийому у голови КОДА Присяжнюка. І погрози, як свідчать останні події, не голослівні. Посилення тиску, кількаразові спроби запроторити мене в «психушку» це підтверджують. Занадто багато накрутили в районі, щоб можна було допустити представників громадськості до чиновницьких таємниць.

Зовсім не випадково, вважає Маренич, у Бородянці за два з лишком роки змінилися чотири керівники (підбирали підходящих?), і останнім часом районом «рулює» особливо близький пану Присяжнюку чиновник, який раніше працював його заступником у КОДА. Очевидно, щоб тримати ситуацію в особливо привабливому районі під належним контролем. От тільки сплески невдоволення заважають. І, очевидно, чиновник вважає, що для їх припинення всі засоби прийнятні.