НАПАД НА ЗАХИСТ

Україна — держава хлібна, проте цей статус не довічний. Його запросто можна втратити, якщо більшою частиною урожаю заволодіють не люди, а шкідники. Погрози останніх не примарні і щороку обертаються недобором зерна. Протистояти блішкам, мушкам і мишкам можна за допомогою засобів захисту рослин — ЗЗР. Та чи сповна агроформування використовують цей хімарсенал? Лише на 35—40%. Донедавна іноземні пестициди вільно почувалися на українських ґрунтах. Раювали б і далі, якби дорогу не перебігли вітчизняні продуценти ЗЗР. Поява конкурентів викликала у західних постачальників шалений спротив.

Десять років зарубіжні виробники ЗЗР в особі дочірніх підприємств і дистриб’юторів правили в Україні бал. Як асортиментний, так і ціновий. Диктат ми сприймали як Божу благодать, бо, крім забороненого дусту, травити зерноїдів було нічим. Ні пром-, ні агрочиновників не тривожить отака залежність. Хоча відомо: коли імпортні поставки зашкалюють за 30-відсоткову позначку, то це стратегічно небезпечно для будь-якої держави. А тут майже усі сто! За 5% ввізного мита імпортери ЗЗР, по суті, послуговуються нульовою ставкою, оскільки пестициди не обкладаються ним.

Від захисту посівів сільськогосподарських культур залежить не лише зерновий вал, а і його якість. Показника 1990 року, коли пестицидною обробкою покрили 28,8 млн. гектарів, ми навряд чи доможемося найближчим часом. Дай Бог реалізувати цьогорічні наміри — убезпечити від шкідників, хвороб та бур’янів 18,4 млн. гектарів. Якщо 1999 року завезли пестицидів на 32,5 млн. дол. — найменше за останні десять років, використали їх на 11,2 млн. гектарів, то й удовольнилися найнижчим урожаєм зерна впереміж із кузькою, як і позаторік. Минулорічний взяток був вагоміший майже вдвічі, зате якість через нехтування ЗЗР залишилася, по суті, на рівні попередніх років.

Причин нехтування пестицидами кілька. Найголовніша — брак коштів у сільгосптоваровиробників. За даними Української асоціації захисту рослин (УАЗР), прострочена заборгованість за поставлені в кредит засоби захисту рослин увібралась у чималу суму — близько 120 млн. дол. Тому члени УАЗР відходять від кредитної схеми, запроваджуючи натомість 100-відсоткову передоплату. І пояснюють такий крок не стільки схильністю компаній до диктату, скільки стабільністю банківської системи в Україні, наданням додаткових знижок у разі попередньої оплати.

Щодо останніх, то скажу з власного досвіду: у бізнесі є «гола» ціна і надприбуток. Тому презентовані знижки — це пусті балачки. Приміром, препарат коштує п’ять доларів за літр. Але клієнт, купуючи оптом кілька бочок, просить поступитися ціною. «Гаразд, — відповідаю. — Чотири з половиною долари за літр». Ви гадаєте, моя фірма втратила гроші при цьому? Аніскілечки! Ще й виграла 50 центів, бо оптимальна ціна реалізації агрохімікату — чотири долари. А 50 центів, які «зекономив» покупець, не що інше, як поділ із ним надприбутками компанії під гаслом «знижки»…

Одначе хліборобам такі тонкощі навіть за кілька бізнес-ланчів не засвоїти. Їм би розібратися у майже 400 найменуваннях пестицидів, зареєстрованих і дозволених для використання в Україні, їх класифікаціях, поваріювати із ціною...

Звісно, легше реалізовувати готові агрохімікати іноземного походження, аніж налагоджувати випуск вітчизняних. Виробники останніх зазнають пресингу з боку деяких могутніх іноземних фірм в Україні, дискредитації власної спроможності продукувати пестициди.

Якби зарубіжні боси дбали про тривале перебування на наших теренах, давно б вдихнули життя у прив’ялі українські хімпідприємства. Проте за десять років жодна інофірма не вклала ані цента в наші потужності, щоби там налагодити випуск ЗЗР. Єдиний процес, який зарубіжні постачальники довірили українським спецам, — переливати рідкі препарати з великих місткостей у менші. До всього, підприємства не були власниками цього продукту, а відтак, не мали права продавати його. Така «рівноправна» співпраця спонукала до рішучих дій…

Перший вітчизняний гербіцид для посівів зернових та кукурудзи на основі 2,4-Д диметиламінної солі майже на 30% збив ціну на аналогічні зарубіжні продукти. Нині українська «амінка» займає 25% ринку гербіцидів із вмістом 2,4-Д. Дедалі поширенішими стають й інші препарати — гербіцид тотальної дії для боротьби з бур’янами Буран, протруювач для захисту зернових, кукурудзи, соняшнику від небезпечних хвороб Дітокс, універсальний швидкодіючий інсектицид проти шкідників Циклон. Звісно, можна дорікнути українцям, що згадувана «амінка» — 2,4-Д — вочевидь дещо застаріла і на сьогодні у вжитку є ефективніші, із широким спектром дії, низькою гектарною нормою внесення. Приміром, дюпонівський Гран стар...

Пригадав тест на кмітливість. Чи наздожене міфічний Ахілл черепаху, якщо рептилія на крок попереду? Ні-ко-ли! Чому? Та тому, що за умовами задачі черепаха завжди на крок попереду! Подібна диспозиція і з нашими продуцентами: вони змушені заробляти основні оборотні кошти на виробництві недорогих, легких у виготовленні хімпрепаратів з тим, щоби первинний капітал інвестувати у розробку засобів захисту рослин нового покоління. Про рівні конкурентні умови годі говорити, якщо росіяни, котрі також постачають нам свої ЗЗР, мають чималі преференції. Тамтешні хімпідприємства платять за газ учетверо дешевше, ніж будь-які інші. До всього уряд на 37% дотує виробників ЗЗР із бюджетних коштів.

Що залишається нашим? Домагатися жорсткіших митних умов для зарубіжних аналогів — запровадити 20-відсоткову ставку на ті пестициди, що продукують в Україні. Наголошую: лише домагатися. У міжурядових угодах між Україною та країнами ЄС фігурує такий факт: при вступі до Світової організації торгівлі та Євросоюзу Україна залишає за собою право обкладати кожен препарат, який вона вважатиме за потрібне, митом у розмірі не більше 6,5%. Тобто не лише ті, які виробляють у нас, а взагалі. Проте така ставка діятиме лише з 2004 року.

Зарубіжні постачальники відчувають, що на ринку ЗЗР доведеться все ж таки поступитися. Вітчизняних фірм, що ставлять за мету виробництво власних пестицидів, дедалі більшає. Про це свідчать бізнес-плани компаній «Агробізнеспром», «Агросфера», «Спецтехнологія», «Хімагросервіс», інших. І тим, хто, порівнюючи вітчизняні та зарубіжні пестициди, вдається до автомобільної аналогії, кепкуючи на фоні елітного «Мерседеса» над «кнопкою» — «ЗАЗом», скажу: вони схожі! Хоча б колесами, яких і в одного, і в другого — по четверо.

Процес рушив з місця. За ними не завжди встигає Міністерство екології та природних ресурсів, якому передали повноваження зліквідованої Укрдержхімкомісії. Але ці функції недостатньо врегульовані чинним законодавством, що значно ускладнило механізм проведення державних випробувань та реєстрації ЗЗР, а відтак і формування ринку пестицидів. Тому-то Українська аграрна конфедерація, до складу якої входить і Українська асоціація захисту рослин, звернулася до Кабміну з проханням відновити незалежну міжвідомчу структуру з державної реєстрації пестицидів та агрохімікатів, надавши їй всі функції колишньої Укрдержхімкомісії та підпорядкувати її Кабміну. Нинішньою неврегульованістю користуються спритні ділки, приховуючи за «лейблами» відомих фірм розлитий у погребах «йоржик».

Та не лише фальсифікат загрожує і нам, і довкіллю. В Україні між небом і землею зависло близько 15 тис. тонн непридатних і заборонених пестицидів, що дісталися нам у спадок від колишнього Союзу. Як їх утилізувати і знищити? Ця проблема вирішується дуже поволі, оскільки загальнодержавну програму щодо поводження з токсичними відходами не підкріплено бюджетними коштами. Тому дискусіями на кшталт контейнеризації пестицидів і спалювання їх у заводських печах усе й обмежується.

— Запитують: а скільки коштів треба, щоб позбутися отих 15 тис. тонн непотребу? Мабуть, більше, ніж загальна сума поставок пестицидів в Україну, — розмірковує Василь Колісниченко, начальник Головної державної інспекції захисту рослин. — Знайомився з кількома презентаційними проектами щодо ліквідації хімпрепаратів. Цікаві, але практична технологія допоки відсутня. Якщо конкретно, то є оригінальна розробка установки по спалюванню (розкладу) пестицидів, і вартість її у межах 6 млн. гривень. Як на мене, у цій ситуації варто покладатися не тільки на бюджет. Одним із джерел для фінансування ліквідації непридатних хімпрепаратів можуть бути кошти для страхування екологічного ризику при ввезенні та використанні пестицидів, що й передбачено Законом «Про пестициди та агрохімікати». Долучіть сюди місцеві бюджети, зрештою, кошти власників ЗЗР…

Україна першою серед колишніх сестринських республік напрацювала ґрунтовну нормативно-правову базу щодо захисту рослин і власне засобів їх захисту. Певен, і у виробництві останніх ми дамо фору іншим. Гасло в цьому поступі повинно бути одне-єдине: «Наші пестициди — найпестицидніші у світі і ніхто їх не перепестицидить!»