Кантар для експортного зерна

Не розумію: кого дурили президент із прем’єром, обіцяючи от-от зняти обмеження на експорт зерна? Якщо улещували наші вуха, то ціну їхнім жданикам ми знаємо... Міжнародні інституції, євроспільноту разом із майбутніми СОТівськими партнерами? Якщо так, то брехнею можна весь світ обійти, а от назад не вернутися...

Унаслідок ліцензування-квотування експорту зерна, запровадженого урядом, ринок збіжжя завмер. Не маючи на руках достовірних хлібних балансів, Кабмін побоюється дефіциту і не дає ходу не лише продовольчій пшениці, а й фуражним ячменю та кукурудзі. Прикриваючись значущою фразою «продовольча безпека», чиновники гноять сотні тисяч тонн, які переповнили портові елеватори в очікуванні дозволу на вивезення.

Спорадичні дії щодо обмеження зернового експорту добряче попсували імідж України. Прибуває українська делегація до США — і міністр економіки Володимир Макуха одразу потрапляє у ніякове становище. Американці вимагають пояснити мотиви, що загальмували рух українського зерна за кордон. Зустрічається Юрій Мельник, міністр агрополітики, на ярмарку сільськогосподарської продукції «Зелений тиждень» у Берліні з німецькими підприємцями, а вони: про які інвестиції може йти мова, якщо через ваші експортні обмеження наші компанії зазнають шалених збитків? Або приїздить прем’єр Віктор Янукович до Давоса на Всесвітній економічний форум, а йому штрикають у вічі: коли нормалізується зерноекспортна погода в Україні?

Зернові «жовті» картки Україні засвічують всюди. Але ж ніхто не тягнув Віктора Федоровича за язик пообіцяти наприкінці листопада: «Зараз, коли ми практично забезпечили і регіональні, і державні ресурси, обмежень не буде». Як і Віктора Андрійовича, котрий кількома днями пізніше запевнив: якщо уряд на своєму засіданні не зніме обмежень на експорт зерна, я особисто підпишу відповідний указ. Хлібороби із зернотрейдерами так і не дочекалися ні кабмінівської постанови, ні президентського указу.

Уряд намірявся запровадити ліцензування експорту зерна ще в липні. І якби чиновникам забракло клепки, сільгоспвиробники сприйняли б це як сигнал до звуження площ під озимими, передусім пшеницею. Бо кому охота морочитися з культурами, доля яких залежить від кабмінівських примх? Україна таки відсіялася і входить у весну з озимим клином у 6,9 млн. гектарів. А от розмір ярих площ під питанням. Попри майже 110-відсоткову забезпеченість насінням, рільники, обмежені виключно внутрішнім ринком, навряд чи ризикнуть збільшувати посіви ячменю та кукурудзи. Найвірогідніше, за рахунок скорочення площ під цими культурами вони «вдаряться» у прибуткові сою, ріпак, соняшник, яким й так надміру засмітили угіддя.

Опинившись у зерновому «гетто» і не спродавши товар за кордон за вигідними цінами, сільгосптоваровиробники розжилися лише на 45% власних обігових коштів. Загалом же, за підрахунками МінАП, для проведення весняно-польових робіт потрібно 15 млрд. грн. Знову ж таки, за грошового голоду аграрії вибиратимуть надійні з точки зору фінансового компенсатора культури, до яких не потрапляють «обмежувані» ячмінь та кукурудза. Водночас аграрне відомство поки що не збирається коригувати посівні площі ярини — 17,7 млн. га, з яких — 3,9 має облюбувати ячмінь і 1,9 млн. — кукурудза.

Знаєте, яка технологічна потреба у нафтопродуктах для виконання комплексу весняно-польових робіт? Майже 600 тис. тонн солярки і 200 тис. тонн бензину. А сільгосппідприємства мають наразі відповідно 45 тис. тонн і 20 тис.

Якщо уряд не виділить вже цього місяця бодай третину річного обсягу витрат на бюджетні програми АПК, весняно-польовий «роман» може перетворитися на «драму». Щоправда, пошук додаткових коштів для порятунку урожаю-07 не був би таким авральним, якби ті ж аграрії мали змогу вигідно збути вирощене тим же зернотрейдерам. Це лише ті втрати, що на поверхні, та й то — тільки виробників, чиї дії на ринку зерна Кабмін обмежив.

Деякі багаті країни вимірюють власну продовольчу безпеку... у дві доби. Тобто тим проміжком часу, протягом якого з будь-якого куточка світу можна доставити літаком той чи інший продукт, який раптово став дефіцитом на прилавках. Ми — бідні, тож до такої розкоші нам іще далеко. Можливо, тому нам замало не те що 48 годин, 48 діб, а навіть місяців, аби втрамбувати державні та регіональні засіки зерном. Оптимістичні заяви про наповнюваність згадуваних ресурсів Віктор Янукович виголошував тоді, коли Аграрний фонд, маючи преференції на внутрішньому ринкові у вигляді сповільнення руху збіжжя на експорт, так і не спромігся сформувати держпродрезерв зерна. АФ прозвітував про «надійність» продовольчої безпеки, закупивши лише 43,8% планових обсягів. Навіть із минулорічним запасом це становить 54,6% від загальної потреби. Держрезерв, попри достатню кількість пшениці на ринкові, також не купував її упродовж місяця після оголошення про експортні обмеження.

Не справдилися сподівання чиновників на те, що за дозованого вивезення трейдери змушені будуть викинути куплене для продажу за кордон зерно на внутрішній ринок і цим самим зіб’ють ціни. Ні, вони, по суті, не впали, бо багато сільгоспвиробників, «розбещені» високими ставками зернотрейдерів, усе ще сподіваються на додаткові квоти і можливість продати урожай грошовитим покупцям.

Власне, у квотах заплутались і самі урядовці. Гуляли різні варіанти: і 2,2 млн. тонн, і 1,603, і 1,106 млн. тонн... Та ще не встигли розподілити першу узгоджену пайку, як Кабмін доручив МінАП та Мінекономіки розглянути можливість збільшити експорт фуражних культур. Чим зумовлені така строкатість цифр та ревізування ще гарячих рішень?

По-перше, відсутністю реальних хлібофуражних балансів. Щоб оперувати достовірними даними, уряд розширив перелік суб’єктів виробництва зерна, які зберігають його у власних та орендованих сховищах. І тепер вони мусять щомісяця декларувати наявність запасів. Міністерство аграрної політики, у свою чергу, пропонує карати штрафами (від 10 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) навіть фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, котрі втаємничують або не квапляться подавати декларації на зерно. А в разі повторення адміністративного порушення протягом року сума штрафу коливатиметься від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів.

По-друге, відсутністю дієвого аграрного блоку у складі нинішнього Кабінету міністрів і кваліфікованого аграрія на посаді віце-прем’єра. Будьмо відверті: теперішній куратор агропромислового комплексу — такий знавець у ньому, як я у металі чи нафтопереробці. Навіть пообіцявши громадським професійним організаціям АПК найближчим часом відновити цей пост, Віктор Янукович віддав перевагу силовому віце-прем’єру. Я нічого не маю проти такої посади у сфері житлово-комунального господарства країни. Але якщо, не приведи Господи, в Україні станеться аграрний Алчевськ, заміною труб і бойлерних тут не відбутися.

Зернові «розриви» уряд мусить латати вже зараз. Чого він домігся, поставивши заслін експорту фуражу? Від того, що його в достатку на наших теренах, побільшало м’яса, подешевшала ковбаса? Як тільки не обзивали наші урядники Росію, яка заморозила поставки українського сиру і м’яса! А як накажете величати Кабмін, який власноруч перекрив «кисень» зернотрейдерам, тим більше, без вагомих на те підстав? Його мусило би цікавити, який рядок у міжнародному рейтингу посідає рідна держава зі своїм експортним потенціалом пшениці, ячменю, кукурудзи і на яку позицію вона відкотиться тепер. І чи вважатимуть Україну надалі надійним партнером...

У середині грудня 2006 року Мінагрополітики знизило прогноз експорту зернових культур із 9,45 млн. тонн до 8 млн. Аналітики USDA зменшили його ще на 200 тис. тонн. І яка ж картина вимальовується? Згідно із січневими даними, компанії вивезли з України 5,6 млн. тонн, із яких — 2,4 млн. тонн пшениці, 3 млн. — ячменю і 200 тис. тонн кукурудзи. Не чіпатимемо пшениці, з якою існує певна невизначеність через незатишну зимівлю і ймовірність недороду. Так от, з урахуванням уже розподілених квот USDA резюмує, що без шкоди для внутрішніх інтересів можна спокійнісінько експортувати додатково 370 тис. тонн ячменю і 335 — кукурудзи.

Очевидно, наші тугодуми дійдуть до цього напередодні жнив або ж зволікатимуть із видачею ліцензій, як і з 3 тис. тонн пшениці, 600 тис. тонн ячменю і 500 тис. тонн кукурудзи. Оскільки, за великим рахунком, нульових квот у природі не існує, МінАП з Мінекономіки задля годиться викинули на загал таку мізерію пшениці, що лишень прикриє дно 50-тисячотонного «панамакса». Кажуть: неетично лічити гроші у чужих кишенях. Це якщо у них шелестить, а коли вони порожніють через чийсь непрофесіоналізм?

Потужна, причому «джентльменська», компанія купила в іспанського уряду ліцензію (30 євро за тонну) на поставку 40 тис. тонн української пшениці. Тоді на експортному обрії ще було безхмарно, і покупець безперешкодно сформував контрактні обсяги. А от вивезти не встиг, бо потрапив під «роздачу» квот і ліцензій. Із 25 жовтня по 15 листопада завантажене судно простояло на якорі в Одесі, приносячи власнику зерна щодня 25 тис. дол. збитків. Додайте оплату (1 млн. дол.) за так званий мертвий фрахт, оскільки борт прямував із Іспанії до України порожняком.

Коротше: 20 листопада, згідно з умовами контракту, судно так і не перетнуло митного кордону Іспанії. Як результат, компанія «влетіла» у більш як 2,5 млн. дол. збитків. Плюс втрачена вигода...

З Іспанією зрозуміло: наступного разу вона побоїться купувати у нас не лише продовольчу пшеницю. Непереливки і зернотрейдеру. Хоч за ним і стоїть страховий монстр Lloyd, із мінусів вибратися у плюси навряд чи вдасться. Втім, факти про зернових «погорільців», а їх немало, стануть підставою для Європейського союзу страхувальників потроїти страхові ризики в Україні. Не виключаю, глобальні страхові компанії як один із компенсаторів за завдані збитки розглядатимуть арешт українського майна за кордоном.

Ячмінні та кукурудзяні квоти щедріші, тому при їх розподілі виникало менше нарікань. Щоправда, і тут не обійшлося без дивацтв. Частину квоти (80%) компетентна комісія у складі восьми чоловік розподіляла між заявниками пропорційно обсягу їх фактичного експорту за останні три роки. А 20% дісталися компаніям, які, навпаки, протягом цього періоду нічого не вивезли за межі України, і митні органи офіційно підтвердили задекларовані нулі.

Звідкіля взялося саме таке співвідношення? Як пояснили чиновники, подібне практикується у Європі, і слабші фірми мають змогу долучатися до міжнародного бізнесу. То — на Заході, а за українського варіанта і ячмінь, і кукурудзу варто було би продавати на спеціальних аукціонах. По-перше, квоти купували би ті, у кого є реальні нагромадження. По-друге, за вищу ціну.

Про реальні обсяги згадав неспроста. До 20-відсоткової групи потрапила донецька компанія. Назвемо її «Розбишаки». Так от, затяті хлопці заявили на експорт 200 тис. тонн ячменю, питома вага якого в обсягах заявок становила більше третини, і 300 тис. тонн кукурудзи за квоти у 100 тис. тонн на 11 компаній. На цьому тлі навіть апетити маститих зернотрейдерів були набагато скромніші.

Можна на пальцях перелічити фірми, в яких на елеваторах сконцентровано півмільйона тонн фуражу. Тим більше, готових до відправки за кордон. Тому члени комісії засумнівались у правдивості даних. А тут іще й із Держреєстру України безслідно зникли 20 комплектів складських квитанцій на зерно. Саме копіями цих документів, у яких зазначався вид та обсяг зерна, і послуговувалася комісія, розподіляючи квоти та видаючи ліцензії.

Власне, постало питання про додаткову, поглиблену перевірку майже всіх елеваторів, звірку поданих компаніями документів. До слова, задля тієї ж продовольчої безпеки держава мусила би «прочісувати» зерносховища бодай раз на квартал. З’ясувалося, що на багатьох із них процвітають «піраміди»: один обсяг збіжжя заміщують іншим, нижчої класності, а то й іншою культурою, причому, не однієї і тієї ж компанії-власниці, мають місце «кидки» клієнтів та ін. Наших «Розбишак» теж підсікли на гачок. Директор одного елеватора засвідчив, що складську квитанцію, надану «Розбишаками» комісії у Києві про буцімто зберігання у зазначеному зерносховищі 29 тис. тонн кукурудзи, їм не видавав. Власником складської квитанції за таким-то номером є справді донецька компанія, але з іншою назвою. І це збій лише в одному місці.

Та хіба тільки «Розбишаки» хитромудрі! У 28 із 58 перевірених компаній, переважно тих, що потрапили до привілейованої 20-відсоткової групи, члени моніторингової групи виявили розбіжності в обсягах зернових. Прискіпливо передивилися понад 14 тис. складських квитанцій і свідоцтв. Який вердикт комісія винесе штрафникам, важко сказати, бо за відсутності кворуму засідання уже двічі зривалося.

Припускаю, що «Розбишаки» виступили такою собі «орбітальною станцією», з якою зістикувалися кілька компаній зі своїми обсягами. Заявивши сумарну кількість тонн — 200 тис. ячменю і 300 тис. кукурудзи, а то й узагалі намалювавши фіктивні цифри, вони зрештою дістали квоту (в особі «Розбишак») на експорт 45367 тонн ячменю і 50125 — кукурудзи. Збувши такий обсяг, гріх не розплатитися з «партнером» за надану послугу з вивезення.

Але є компанії, яким уже нічого вивозити, навіть якщо дочекаються жаданих квот. Поки їх розподіляли, зерно зіпріло, проросло, його попсували шкідники... Власниками 270 тис. тонн ячменю, що зберігається на терміналі «Трансінвестсервіс» (ТІС), є чотири фірми. Перевалочний комплекс не пристосований для тривалого зберігання збіжжя, немає сепараторів та сушарок. Зернотрейдери не збиралися тут довго кукурікати, проте довелося. Через квоти і ліцензування. За відсутності під’їзних залізничних колій і низької продуктивності вивезення автотранспортом ячмінь опинився в западні.

Власники товару благали, як виняток, виділити додаткові адресні квоти на експорт. Чиновники парирували: а хто вас напоумив звозити весь обсяг у портовий елеватор? Звідки клеркам знати, що, згідно з планом приходу і завантаження кораблів, порт дозволить судну причалити лише за умови, якщо в елеваторі зберігається 80% вантажу, а решту обсягу документально підтверджено, що вона на півдорозі до порту.

Тим часом перші 25 тис. тонн ячменю стали непридатними. Температура зерна у деяких місцях сягнула 42 градусів і продовжувала зростати. Вогнища шкідників із локальних перетворилися на суцільні. Нині можна говорити про загибель майже всієї партії фуражу. Стан його такий, що не годиться навіть на переробку. Єдиний вихід — утилізувати. Радять вивезти як добриво на поля...

По-перше, чи не перетвориться воно на отруту для майбутньої сільгоспкультури? По-друге, полічіть, скільки потрібно замовити авто, аби вивезти це «добро» і де такі площі шукати? І, по-третє, чиїм коштом водії здійснюватимуть «човникові» рейси? Потерпілих чотирьох компаній, які вже зазнали прямих збитків на майже 100 млн. дол., чи винуватців ситуації?

Щось схоже сталося і на миколаївському зерновому складі ЗАТ «Ніка-Тера». Урядова процедура квотування і ліцензування експорту зернових сплутала плани найбільшої французької приватної зернової компанії. Тривале зберігання суднової партії ячменю — 25 тис. тонн — спровокувало множинні осередки самозаймання, а отже, посилило пожежну небезпеку у порту. Комісія Державної хлібної інспекції підтвердила критичність ситуації. Тим більше що поруч розташований завод «Океан»... Однак численні офіційні звернення французів до владних структур ніякого результату не дали.

А тепер уявімо, що у вибухонебезпечному стані перебувають майже 1,5 млн. тонн збіжжя, роззосередженого на портових елеваторах. За Радянського Союзу підприємства зі зберігання та переробки зерна входили до переліку найнебезпечніших, і 1990 року їх передали під державний нагляд. Мене вражає байдужість нашої влади, яка сидить на зернових Новобогданівках і нічого не робить для їх локалізації.

Можливо, «палії» і не підозрюють про масштабність наслідків. А вони будуть! Не задіявши на зерновому ринкові жодного цивілізованого механізму державної регуляторної політики, Кабмін перетворив фуражні ячмінь із кукурудзою на політичні культури і кантаром почав відміряти експортні порції...

P.S. Добре, коли думки випереджають події, а не навпаки... Якби цей матеріал вийшов минулої суботи, я би не «освіжав» деякі факти. Перший: уряд збільшив квоти на експорт зерна — на 600 тис. тонн ячменю, 300 тис. – кукурудзи і 228 тис. тонн продовольчої пшениці. Другий факт: у четвер по обіді Верховна Рада проголосувала за призначення Віктора Слаути аграрним віце-прем’єром. «Регіонал» Віктор Андрійович очолював Міністерство аграрної політики за першого прем’єрства Віктора Федоровича. Україна із зерном і новим профільним «дороговказом»!