Під час доопрацювання Антикорупційної стратегії України на 2026–2030 роки з документа вилучили норми про проведення конкурсів на посади генерального прокурора та керівників Державного бюро розслідувань і Національної поліції.
Як заявив віцепрем’єр із питань євроінтеграції Тарас Качка під час зустрічі з громадськістю, це було його особисте рішення. За його словами, відповідні положення вже передбачені в «Плані Качки–Кос», і їх не обов’язково дублювати в самій Стратегії.
Він також зазначив, що відсутність цих норм може полегшити ухвалення документа в уряді та парламенті, дозволивши зберегти інші положення. Тому Стратегія буде передана до Верховної Ради вже без конкурсів для керівництва ключових правоохоронних органів.
Як пише редакторка відділу внутрішньої політики Інна Ведернікова у матеріалі «Без конкурсу на генпрокурора: як уряд переписує антикорупційну стратегію», проблема не обмежується самими конкурсами.
Йдеться про те, що навіть прозорі процедури відбору керівників не здатні змінити систему, якщо її базовий рівень залишається незмінним. Найбільш критичним у цьому сенсі є рівень Національної поліції, яка формує повсякденну практику правоохоронної системи на місцях.
Саме в громадах, де місцева влада, бізнес і правоохоронні органи часто діють у неформальній зв’язці, зберігаються ключові корупційні ризики. У цих умовах поліція виступає не лише інструментом правопорядку, а й елементом системи впливу, зокрема і політичного тиску.
За оцінками експертів, Нацпол залишається найбільш нереформованою ланкою правоохоронної системи, без змін у якій інші антикорупційні інструменти не дають системного результату.
У цьому контексті в експертному середовищу обговорюється ідея виведення Національної поліції з-під підпорядкування Міністерства внутрішніх справ як передумови для подальших змін, зокрема й запровадження конкурсних процедур для голови.
Попри це, остаточний зміст антикорупційної стратегії ще може змінитися під час її розгляду в парламенті.
