На даний момент, за експертними оцінками, кількість учасників сил оборони становить більш як 1,5 мільйона осіб, що у три рази більше, ніж кількість ветеранів станом на січень 2022 року, коли в Україні було зареєстровано 493 550 учасників бойових дій. Але вже найближчим часом загальна кількість ветеранів, членів їхніх сімей і родичів загиблих військових, за оцінками Міністерства ветеранів, може досягнути більше 4 мільйонів осіб.
Очевидно, що нова ефективна державна політика стосовно ветеранів та їхніх сімей є необхідною складовою безпеки та екзистенційного виживання нашої країни. При цьому, з одного боку, уряд визнає необхідність масштабної підтримки цих людей для їхньої повноцінної інтеграції в економічне, соціальне та культурне життя країни, а з іншого — при поверненні додому ветерани стикаються з низкою нагальних проблем, які держава, як виявляється, не в змозі вирішити належним чином.
Це передусім психологічні травми та посттравматичні стресові розлади (ПТСР), фізичні обмеження, труднощі з поверненням на цивільну роботу, а також необхідність адаптації до повсякденного життя та відновлення соціальних зв’язків. Усі ці виклики потребують виваженого комплексного підходу, активної державної підтримки та правильної і зрозумілої комунікаційної моделі, насамперед для життєво важливого забезпечення повернення ветеранів до нормального цивільного життя.
Поточний стан справ
Зараз ми маємо певні очевидні проблеми, і, на жаль, вони тільки загострюватимуться.
По-перше, вельми розмите визначення статусу ветерана на поточний момент абсолютно не сприяє реінтеграції та відновленню ветеранів. По-друге, самі потреби ветеранів недостатньо вивчені, а державна підтримка їх абсолютно не задовольняє.
По-третє, традиційно бачимо класичну імітацію діяльності та народження так званих віртуальних, тобто не підтверджених фінансуванням, програм, а також купу розрізнених, не об’єднаних наскрізним принципом системності, відомчих програм.
І по-четверте, спостерігаємо патерналізм, який уже перетворює ветеранів на проблему.
Цей перелік проблем створює ризики виникнення довгострокових наслідків для України:
- послаблення людського капіталу;
- зростання недовіри та делегітимізації інститутів влади;
- зростання суспільної напруженості;
- унеможливлення якісної координації при реалізації програм підтримки на державному та недержавному рівнях;
- розрізнення зусиль залучених стейкхолдерів — їхнього дублювання.
Результати досліджень
Згідно з останніми дослідженнями, проведеними наприкінці березня 2024 року в рамках проєкту UNICEF дослідницькою компанією Gradus Research спільно з Advanter Group, 89% респондентів зазначають складність адаптації ветеранів після повернення до цивільного життя.
Також, на думку респондентів, існують проблеми недостатньої підтримки ветеранів під час адаптації та соціалізації: в психологічній реабілітації — 55%, у фізичній реабілітації — 43%, в адаптації робочого середовища до потреб ветеранів — 42%.
Ще 46% респондентів зазначили як важливий момент приділення уваги можливості соціалізації ветеранів у межах чинної державної політики. 65% респондентів вважають ветеранський досвід корисним у роботі та бізнесі. Ще частіше на цьому наголошують діючі військові, ветерани війни та їхні сім'ї.
44% опитаних вважають найкориснішими вміння людей з бойовим досвідом приймати швидкі та обґрунтовані рішення в складних ситуаціях. 39% — вміння працювати в умовах обмежених ресурсів. 36% наголошують на важливості розуміння ветеранами безпеки та захисту праці в небезпечних умовах, а 35% — на здатності пристосовуватися до змін.
Війна спричинила значні втрати у кваліфікованій робочій силі через мільйони переселенців і сотні тисяч військових. Зміцнення людського капіталу в результаті залучення більшої кількості людей до повернення та працевлаштування є ключем до економічної стійкості країни.
З огляду на свої сильні сторони після участі в бойових діях ветерани дуже часто шукають себе у підприємництві. І це є одним із методів їхньої адаптації до цивільного життя. Ветеранський бізнес — нова суспільна норма, оскільки зазвичай це бізнес із місією. Переважно це люди, родини, підприємства, що створюють робочі місця та допомагають війську.
Дослідження також виокремлює пріоритети суспільства щодо соціалізації та пільг. Так, 46% респондентів вважають соціалізацію важливішою, ніж пільги (41%). Серед військовослужбовців ця тенденція ще більш виразна — 57% надають перевагу можливостям для соціалізації проти 37% тих, хто обирає пільги.
Водночас згідно з цим дослідженням, на думку респондентів, для сприяння поверненню ветеранів до мирного життя не вистачає таких важливих чинників:
- чіткого розуміння особливостей психологічної реабілітації ветеранів (49%);
- доступної та якісної інформації про ПТСР (43%);
- інформації про реагування на можливу стресову або емоційну реакцію (40%);
- загального розуміння потреб ветеранів (40%);
- знань про можливі проблеми адаптації ветеранів (39%);
- розуміння важливості підтримки для ветеранів (38%);
- розуміння викликів, пов’язаних зі здоров’ям і фізичною реабілітацією ветеранів (38%);
- повної інформації про процес соціальної адаптації ветеранів (34%);
- інформації про правовий захист і права ветеранів у суспільстві (25%).
Через брак цієї інформації ветерани часто стикаються із соціальними стереотипами, які можуть негативно впливати на їхню реінтеграцію у цивільне життя. Поширені у суспільстві упередження, наприклад, сприйняття ветеранів як осіб, що можуть виявляти неконтрольовану агресію або мати психологічні труднощі, часто ускладнюють процес їхнього входження у робочий колектив і в інші соціальні взаємодії.
Ці стереотипи формуються через медіа, культурні наративи та недостатність інформації серед цивільного населення, що призводить до неправильних очікувань і сприяє стигматизації. У результаті ветерани можуть відчувати соціальну ізоляцію та обмеження можливостей для професійного розвитку. Необхідні інформаційні кампанії, спрямовані на те, щоб просвітити громадськість про реальні умови життя та потреби ветеранів.
Ці відомості важливі й для розробки політик, що підтримують інтеграцію та добробут громадян і військових. Самі ветерани наголошують: державна ветеранська політика має ґрунтуватися на новому суспільному договорі, де ветеран — це людина, яку шанує суспільство, а також рольова модель для наслідування.
Нова ветеранська політика
Одним із головних напрямів Плану пріоритетних дій уряду на 2024 рік має стати створення принципово нової ветеранської політики, яка повинна представляти злагоджену взаємодію державних заходів у сферах безпеки, економіки та соціальної підтримки ветеранів.
На мій погляд, ця програма має складатися з десяти основних пунктів:
- Розробка законопроєкту про основні засади державної ветеранської політики.
- Надання підтримки ветеранам війни і членам їхніх сімей шляхом запровадження на всій території України інституту помічника ветерана у системі переходу від військової служби до цивільного життя.
- Автоматизація процесів отримання інформації для надання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) захисника чи захисниці України та особи з інвалідністю внаслідок війни.
- Завершення відновлення сучасного центру психологічної допомоги та адаптації для ветеранів війни, членів їхніх сімей у Бородянці з унікальною науково-практичною складовою та подальшим наданням цим центром послуг із психологічної допомоги.
- Забезпечення житлом ветеранів війни, осіб, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, членів сімей загиблих (померлих) захисників і захисниць.
- Надання безоплатної психологічної допомоги ветеранам війни та членам їхніх сімей.
- Запровадження експериментального проєкту щодо розвитку системи рекреаційного відновлення ветеранів війни.
- Розвиток адаптивних видів спорту для ветеранів війни.
- Проєктування та будівництво Національного військового меморіального кладовища.
- Розвиток і підтримка підприємницьких ініціатив ветеранів війни та членів їхніх сімей.
Комплексна ветеранська політика повинна охоплювати не тільки соціальну підтримку, а й інтегровані програми реабілітації, медичного обслуговування, забезпечення житлом, зайнятістю та соціальною адаптацією.
Основними напрямами діяльності ветеранської політики, на мій погляд, мають стати:
Системна модернізація системи ВЛК. Щоб забезпечити швидкий та ефективний процес призначення допомоги ветеранам, мають запроваджуватися дієві заходи для поліпшення роботи ВЛК, в тому числі електронізація процесів, розширення мережі закладів охорони здоров'я та покращення доступу до медичної експертизи.
Запровадження інституту помічника ветерана. Має бути створений дієвий механізм підтримки ветеранів у процесі їхньої адаптації до мирного життя. Це охоплює допомогу в отриманні урядових послуг, підтримку у пошуку роботи та інші аспекти інтеграції.
Медична допомога, реабілітація, психологічна допомога. Це насамперед запровадження комплексної системи підтримки ветеранів, що включає безплатну медичну допомогу, реабілітаційні заходи та психологічну підтримку для тих, хто її потребує.
Забезпечення ветеранів житлом і підтримка ветеранського бізнесу. Уряд повинен забезпечити для ветеранів реальну можливість отримати житло через різноманітні програми кредитування та компенсації. Також має бути розроблений дієвий механізм надання реальної підтримки для розвитку ветеранських бізнесів.
Вшанування подвигу захисників і захисниць України. Має бути системно заплановано створення меморіальних об'єктів, таких як Національне військове меморіальне кладовище та Меморіал Героїв, для віддання шани загиблим воїнам.
Комунікаційна стратегія
Підвищення рівня комунікацій у сфері ветеранської політики однозначно сприятиме кращому залученню громадськості та більшій ефективності політичних зусиль і відповідних заходів. Цілісна комунікаційна стратегія має включати такі напрями.
Освітні кампанії в медіа. Запуск відеороликів і документальних фільмів про життя ветеранів.
Тренінги для роботодавців допоможуть їм краще зрозуміти, як ефективно інтегрувати ветеранів у робочі колективи.
Програми у навчальних закладах. Включення тематики ветеранів у навчальні програми допоможе молоді зрозуміти значення внеску ветеранів у захист країни.
Співпраця з лідерами думок для зміни громадського сприйняття ветеранів через позитивні історії та повідомлення.
Соціальні проекти. Залучення ветеранів до громадської діяльності та проєктів, де вони можуть проявити свої лідерські якості та досвід, сприятиме їхній соціалізації.
Фінансова та організаційна підтримка ветеранських організацій, які допомагають ветеранам адаптуватися до цивільного життя.
Інвестиції в ці програми не тільки допоможуть ветеранам знайти своє місце в суспільстві, а й сприятимуть створенню більш інклюзивної та згуртованої спільноти. Це потребує злагоджених зусиль урядових структур, громадського сектору, приватних компаній і широкої громадськості.
Законодавча база
З метою створення сприятливих умов для розв'язання проблем реінтеграції ветеранів у цивільне життя після війни та сталого розвитку України в цілому парламенту необхідно прийняти законопроєкт «Про ветеранське підприємництво». Документ має містити загальні принципи та визначення термінів щодо суб'єктів ветеранського та соціального підприємництва, а також передбачати процедуру отримання статусу ветеранського підприємця та умови його втрати; встановлювати критерії для заснування ветеранських підприємств та обмеження для підприємців, які не можуть стати його суб'єктами. Для підтримки ветеранського підприємництва мають бути виділені додаткові ресурси.
Крім того, законопроєкт має передбачати збір і зберігання інформації про суб'єктів ветеранського підприємництва у Єдиному державному реєстрі ветеранів війни, а також встановлювати види та форми державної підтримки для таких підприємств.
Підтримка ветеранів має реалізовуватися з використанням традиційних форм державної підтримки, таких як надання ресурсних пільг і преференцій через спеціальні цільові програми, і включати фінансову, консультаційну, інформаційну та просвітницьку допомогу.
У законі мають бути передбачені такі форми підтримки, як надання грантів, кредитів для започаткування та розвитку підприємницької діяльності, компенсація відсоткових ставок за кредитами або лізинговими, факторинговими платежами та оплатою за користування гарантіями, а також надання гарантій і порук за кредитами суб’єктів ветеранського підприємництва. Перед парламентаріями загалом стоять завдання змінити законодавчу базу й удосконалити її для адаптації та поліпшення життя ветеранів та їхніх родин, надати їм можливості бути реалізованими та займатися бізнесом.
У багатьох провідних країн є певний успішний досвід побудови ветеранських політик. Вивчення міжнародного досвіду дасть можливість Україні знайти та адаптувати найкращі практики для поліпшення власних програм підтримки ветеранів. Комплексна підтримка має бути пріоритетом.
***
Враховуючи вищевикладене, хочеться наголосити на критично важливих аспектах для розробки ефективної ветеранської політики в Україні та стратегій комунікації, спрямованих на підвищення рівня поваги до ветеранів серед населення.
- Українське законодавство щодо ветеранів має недоліки, що будуть особливо актуальними після зниження безпекових ризиків і повної або часткової демобілізації військових. Тож законодавча база потребує оновлення й адаптації ветеранської політики.
- Крім змін на рівні ветеранської політики в цілому та окремо законодавства, важливо приділити особливу увагу процесу соціальних змін у ставленні до ветеранів.
- Включення світового досвіду та практик інших країн, які можуть бути адаптовані до українських умов, є надзвичайно важливим, особливо у сферах соціального захисту та реабілітації.
- Важливо акцентувати роботу на психологічній підтримці ветеранів, особливо з урахуванням тих, хто повертається із зони бойових дій із ПТСР, через створення спеціалізованих центрів для їхньої реабілітації та адаптації.
- Критично важливими є цільові інформаційні кампанії, що наголошували б на внеску ветеранів у захист держави та їхній ролі у суспільстві.
Ключовим для формування взаєморозуміння та підтримки між ветеранами й цивільним населенням є залучення громадськості та ветеранських організацій до розробки і здійснення нових ветеранських політик, які відповідатимуть реальним потребам ветеранів.
Усі ці заходи допоможуть не тільки значно покращити ставлення до ветеранів з боку цивільного населення, а й підвищити рівень життя ветеранів. А це своєю чергою також сприятиме створенню сильного, патріотичного та єдиного суспільства, яке визнає та цінує внесок своїх захисників у свободу та цілісність України.