Слово "інновації" вже давно стало невід'ємною частиною нашого лексикону. Проте чи означає це, що економіка України набула інноваційного характеру, що інновації справді лягли в основу економічного зростання та соціального розвитку?
Якщо поглянути на нашу державу в координатах міжнародних рейтингів, то можна побачити певною мірою суперечливу картину. Наприклад, за Глобальним інноваційним рейтингом, складеним агентством Bloomberg, Україна входить до 50 країн-лідерів світу за рівнем інноваційного розвитку (42 місце за підсумками 2012 р.). Найсильнішими сторонами України, з погляду інноваційності, визнаються: охоплення населення вищою освітою (6 місце у світі), патентна активність (17 місце), інтенсивність НДДКР (39 місце), технологічні можливості промисловості (34 місце). Єдине, що заважає нашій державі піднятися вище в цьому рейтингу, - підсумкова низька ефективність економіки (69 місце).
Причини такого парадоксу стають зрозумілішими , якщо проаналізувати дані інших міжнародних рейтингів. Згідно з оцінками Всесвітнього економічного форуму в Давосі, Україна належить до держав із середнім рівнем інноваційності (79 позиція за фактором інноваційності та досвідченості бізнесу, за підсумками 2012 р.). Привертає увагу нерівномірність і дисбаланс у розвитку різних складових інноваційності (Innovation) та факторів підвищення ефективності економіки (Efficiency Enhancers). Наприклад, усе, що стосується людських ресурсів - освіченості, наявності кваліфікованих кадрів, ринку праці, патентної активності населення, освітньої й наукової інфраструктури, - залишається на незмінно високому рівні. Проте інституційна та організаційна складові, у тому числі залученість компаній до інноваційних процесів, конкурентність на внутрішньому ринку, регуляторне середовище, мало сприяють перетворенню інновацій на масові і всеосяжні. Отже, попри те, що суспільство плекає значний інноваційний, інтелектуальний і творчий потенціал, цей потенціал практично не має значного впливу на економіку. І економічний розвиток продовжує здійснюватися за інерційним сценарієм та згідно з екстенсивною моделлю. Тим часом криза 2008 р. стала далеко не першим, проте найгучнішим за останнє десятиліття дзвіночком: ресурси екстенсивного зростання вичерпано.
Ще один привід для роздумів: за даними Глобального індексу інноваційності міст 2012-2013 рр., одразу троє українських міст потрапили до рейтингу найбільш інноваційних міст світу - Київ, Львів, Одеса. До першої сотні вони, звісно, не ввійшли, проте посіли місця в середній групі разом із такими світовими столицями інновацій, як Дублін, Таллін, Зальцбург, Делі. Це, безумовно, успіх, особливо коли взяти до уваги, що в попередні роки Київ належав до міст із низьким рівнем інноваційності, а решти українських міст рейтинг взагалі не розглядав. Проте чи засвідчує це початок інтенсивного руху України в напрямку інноваційного розвитку економіки і суспільства? Відповідь, на жаль, швидше, негативна. Адже за той самий відтинок часу, який знадобився Києву для підняття з нижньої сходинки на середню, інші міста встигли здійснити справжній прорив і стати лідером. Найпромовистіший приклад - Дубаї. Цьому найбільшому місту Об'єднаних Арабських Еміратів за неповних п'ять років вдалося "стрибнути із третього світу в перший" і ввійти до Топ-35 міст-лідерів світу. Не менш вражаючі успіхи Пекіна, Куала Лумпуру, Кейптауна, Тель-Авіва. Може, для нас це не приклад? Можливо, Азія й Південна Америка розвиваються сьогодні в іншій системі координат і в рамках інших економічних моделей, тож порівняння з Україною некоректне? Однак є й ближчі до нас столиці, які демонструють вражаючі результати. Наприклад, Москва увійшла до першої сотні міст-інноваторів, піднявшись на один з найвищих щаблів рейтингу. І, звісно, це ще далеко не "стеля" її потенціалу.
Варто детальніше зупинитися на критеріях, за якими аналітична група 2thinknow складає рейтинг інноваційності міст. Ці критерії значно відрізняються від більш традиційного підходу до виміру інноваційності - на основі оцінки окремих складових потенціалу, який застосовують Bloomberg, Всесвітній економічний форум та інші агентства.
Глобальний індекс інноваційності міст поділяє всі міста світу на 5 класів за шкалою, що складається лише з трьох факторів: культурні можливості міста (від мистецтва до спорту); гуманітарна інфраструктура (заклади освіти, охорони здоров'я, фінансові інституції тощо); рівень проникнення Інтернет-технологій (передусім у систему органів управління). Згідно з цією шкалою, будь-яке місто може потрапити до однієї з п'яти груп.
1-ша група (NEXUS) об'єднує міста, які досягли максимальної взаємозалежності і взаємопроникнення соціальних та економічних інновацій, де інновації є не лише джерелом розвитку, а стали способом життя та соціальної взаємодії. До цієї групи увійшли 35 міст світу.
До 2-ї групи (HUB) увійшли міста, в яких інновації чинять визначальний вплив на ключові економічні та соціальні процеси відповідно до глобальних трендів розвитку. Таких міст налічується більше сотні, причому їх кількість рік у рік швидко зростає.
До 3-ї групи (NODE) входять міста, в яких створено вузлові інноваційні виробництва або сегменти, проте спостерігаються ключові дисбаланси розвитку. До цієї групи належать і українські міста Київ, Львів, Одеса. Міста цієї групи володіють певним потенціалом конкурентоспроможності, і, як можна побачити на прикладах Москви та Дубаїв, мають реальний шанс значно підвищити свій інноваційний рейтинг.
4-та група (INFLUENCER) характеризується концентрацією потенціалу конкурентоспроможності в деяких сегментах, проте ця концентрація має нестійкий і розбалансований характер. До зазначеної групи належать Харків, Сімферополь, Запоріжжя, Донецьк, Севастополь, Дніпропетровськ. Донедавна до неї належав і Київ.
Нарешті, найнижчий, 5-й рівень інноваційності (UPSTART) об'єднує міста, котрі роблять лише окремі кроки в напрямі налагодження виробництва в невеликій кількості інноваційних сегментів.
табл
Які висновки можна зробити з цього аналізу? По-перше, за той час, доки Україна вагалась у виборі тих або інших механізмів стимулювання інноваційних процесів та обирала половинчасті рішення, значно змінилася сама природа інноватики. Сьогодні вже йдеться не лише про побудову вдалої моделі взаємодії інтелектуального і реального секторів економіки, яка б дозволяла результатам наукових досліджень або конструкторсько-винахідницької праці вільно потрапляти на ринок, перетворюючись на новий продукт чи технологію. Йдеться про суцільне проникнення інновацій на всі рівні і сфери людської діяльності, зміцнення інноваційних зв'язків між різними секторами промисловості, між економікою та соціумом, перетворення будь-якої діяльності на інноватику. Чи реалістичний такий сценарій для України?
Аналіз світового досвіду свідчить, що в основі інноваційного стрибка більшості країн-лідерів сучасної економіки лежать доволі прості й не дуже витратні, з погляду фінансів, рішення. Головний чинник успіху - систематичність і безперервність кроків, спрямованих на стимулювання інновацій.
Візьмімо кілька хрестоматійних прикладів.
В основі політики підтримки інновацій Фінляндії лежать три принципи. По-перше, всі університети у цій країні мають статус дослідних. А з 2010 р. їм надано пільги на ввезення обладнання і можливість отримати у власність нерухоме майно, чим закріплена повна фінансова і дослідницька автономність вузів. Потужним інструментом стимулювання інновацій виступає також Агентство з фінансування технологій та інновацій Фінляндії TEKES, яке координує політику у сфері НДДКР та інновацій шляхом планування фінансових витрат. Щорічний бюджет TEKES становить майже 600 млн євро. Близько 40% цих коштів виділяється університетам, а 60% - приватним компаніям. Виділення коштів відбувається на конкурсній основі на умовах співфінансування, коли заявник самостійно інвестує/залучає у реалізацію проекту від 25% до 60% коштів. Основний критерій відбору - ефективність проекту. TEKES забезпечує моніторинг процесу реалізації профінансованого проекту та моніторинг його результатів після закінчення проекту. Усі проміжні й остаточні результати моніторингу публікуються. Нарешті, третім "китом" інноваційного розвитку Фінляндії є Національний фонд з досліджень та розвитку SITRA. Це незалежний державний фонд, що працює під наглядом парламенту. Одне із завдань SITRA - організація навчання фахівців у галузі корпоративного інвестування та надання корпоративного фінансування технологічним компаніям на ранніх етапах їх розвитку, включно з метою комерціалізації інновацій. SITRA здійснює інвестиції у міжнародні фонди ризикового капіталу, призначені для фінансування високотехнологічних проектів.
У Франції реалізується політика, побудована на поєднанні прямих і непрямих методів підтримки інновацій. Пряма фінансова підтримка надається у вигляді безвідсоткової позики терміном до 5-6 років. Причому позика підлягає поверненню тільки у разі успішного виконання проекту. За оцінками фахівців АNVАR, у середньому від 40% до 50% кредитів, які надає агентство, повертаються. Як метод непрямої підтримки застосовується прирісна податкова знижка у розмірі 50%, яка визначається з огляду на досягнуте компанією збільшення витрат на НДВКР, порівняно з рівнем базового року або середнього за певний період. Також діють "податкові канікули" - тимчасове звільнення від сплати податку на прибуток або часткове його зниження, що поширюється на новостворені малі та середні науково-дослідні фірми, зі зниженням на перші п'ять років їх діяльності на 50% від суми сплачуваного ними прибуткового податку. Нові компанії у наукомісткому секторі виробництва, витрати на наукові дослідження та розробки яких перевищують 15% від обороту, звільняються від податків на 8 років. Застосовується прискорена амортизація найважливіших видів устаткування: енергозберігаючого, екологічного, інформаційного. Коефіцієнт амортизації при терміні служби устаткування до 4 років дорівнює 1,5; 5-6 років - 2; понад 6 років - 2-2,5.
В Ізраїлі інноваційний бізнес стимулюється наданням фінансових грантів, податкових пільг та права на прискорену амортизацію. Розміри державного гранту розраховуються як частка у витратах на освоєння території під виробничі будівлі, що зводяться, та інвестиціях в основний капітал (включно з будівництвом і монтажем). Інноваційні підприємства також отримують податкові пільги на 7 років, починаючи з першого року, коли підприємство отримає оподаткований дохід.
У Німеччині податкові пільги поділяються на три головних різновиди: спеціальні норми амортизаційних відрахувань, створення резервів неоподатковуваного прибутку та інвестиційні надбавки, які виплачуються податковими відомствами. Крім того, з початком кризи, відповідно до програми високотехнологічного розвитку, було об'єднано банківську групу KfW і промислові корпорації BASF, Deutsche Telekom та Siemens у високотехнологічний фонд High-Tech Gründerfonds з обсягом капіталу близько 272 млн євро. Фонд інвестує у нові високотехнологічні компанії, які демонструють багатообіцяючі результати досліджень і планують впровадити їх у виробництво. Крім того, існує спеціальна програма EXIST Міністерства економіки і технологій. Вона складається з трьох частин: "Культура підприємництва", "Гранти на стартапи", "Трансфер досліджень". Допомога малому і середньому бізнесу в Німеччині здійснюється за різними програмами та напрямами. Зокрема, з бюджетних коштів Міністерства науки і технологійфірмам надаютьсяпозики на нові технології. Вони спрямовані на закупівлю новітнього обладнання (до 60% їх обсягу) або покриття додаткових витрат на персонал (до 20% усіх витрат за цією статтею).
Країни Азійського регіону досягли вражаючих результатів у побудові індустріально та технологічно розвинених економік передусім завдяки концентрації зусиль на стимулюванні інноваційної активності підприємств і технологічному ускладненні промисловості. Зокрема, у Китаї держава стимулює участь фірм (незалежно від форм їхньої власності) у розвитку технопарків. Підприємства, які працюють у технопарку, сплачують податок на прибуток у розмірі 15% від встановленої ставки, а фірми, 70% продукції яких іде на експорт, - 10%. Новостворені підприємства звільняються від сплати податків на 2 роки з моменту реєстрації. Фірми звільняються від експортних податків при реалізації продукції на зовнішні ринки. Місцеві адміністрації на рівні провінцій, міст, повітів також встановлюють додаткові пільги з метою заохочення та залучення інвесторів. Наприклад, підприємства в зоні освоєння нових і високих технологій м. Харбіна користуються такими основними пільгами:
1. Підприємства, починаючи з дати реєстрації, повністю звільняються від податку на прибуток на перші 3 роки, у наступні 3 роки сплачують 50% податку і лише з сьомого року сплачують прибутковий податок повністю.
2. Підприємства, у яких вартість виробництва на експорт перевищує 50% від їхньої річної валової продукції, сплачують прибутковий податок за ставкою 10% .
3. Імпортні прилади та устаткування, призначені для проведення досліджень та освоєння високих технологій, які не виробляються у Китаї, звільняються від імпортного мита.
Досить активна у підтримці інновацій позиція урядів найближчих сусідів України. В Республіці Казахстан державна підтримка інноваційної діяльності здійснюється такими шляхами: надання інноваційних грантів суб'єктам інноваційної діяльності; фінансування через інститути інноваційного розвитку комплексу заходів інноваційного розвитку; фінансування інноваційних проектів на поворотній основі з можливістю повернення або викупу сум фінансування за первинною вартістю; забезпечення проведення державою науково-технічної, економічної і, за необхідності, екологічної експертизи інноваційних проектів. Для суб'єктів інноваційної діяльності корпоративний податок знижено вдвічі, від земельного і майнового податку їх звільнено повністю, а діяльність із надання послуг суб'єктів інфраструктури звільняється від податку на додану вартість. Їх також звільнено від митних платежів.
У Російській Федерації діє Інноваційний центр "Сколково", який координує надання грантів на реалізацію інноваційних проектів за рахунок коштів Фонду, що виділені з федерального бюджету, на умовах співфінансування з інших джерел (не менше 50 % бюджету проекту). Фонд сприяння розвиткові малих підприємств у науково-технічній сферіреалізує програми інноваційного розвитку, які спрямовані на створення нових і розвиток діючих високотехнологічних компаній, комерціалізацію результатів науково-технічної діяльності, залучення інвестицій у сферу малого інноваційного підприємництва, створення нових робочих місць. Щорічно фонд надає фінансову підтримку більш ніж 1500 малим інноваційним підприємствам.
У 2005 році в Республіці Білорусь створено Парк високих технологій. Підприємства-резиденти Парку звільняються від податків, зборів та інших обов'язкових платежів до республіканського бюджету, державних цільових бюджетних та позабюджетних фондів; податку на прибуток; податку на додану вартість із оборотів від реалізації товарів; податку на землю на період до трьох років; податку на нерухомість (основні фонди і об'єкти незавершеного будівництва резидентів Парку, розміщені на території Парку); сплати митних зборів і податку на додану вартість при ввезенні на митну територію Республіки Білорусь товарів для реалізації проектів у технопарку. Крім того, резиденти Парку сплачують удвічі нижчу орендну плату відносно базової ставки орендної плати. Крім того, діє пряма державна підтримка інноваційної діяльності через Білоруський інноваційний фонд та галузеві інноваційні фонди.
Державна політика України у стимулюванні інновацій базується на визнанні пріоритетного статусу науково-технічного та інноваційного розвитку. Але мусимо визнати: щоб принцип пріоритетності був дієво реалізований, зроблено наразі лише перші кроки.
Так, уперше за багато років нам вдалося зупинити негативний тренд зниження наукоємності ВВП України. Торік, завдяки зростанню бюджетних видатків на науку на 22% (4,7 млрд грн. - 2012р., 3,9 млрд грн. - 2011 р.) наш показник наукоємності ВВП зріс до 0,75%. Тепер на порядку денному найближчих років -підвищення рівня наукоємності ВВП за рахунок усіх джерел фінансування до 1,5%.З огляду на це, у програмі економічних реформ президента України розвиток науково-технічної та інноваційної сфери визначено окремим напрямом реформ.
На виконання програми економічних реформ уряд схвалив Концепцію реформування системи фінансування наукової і науково-технічної діяльності до 2017 р. Концепція передбачає поступовий перехід до програмно-цільового фінансування наукової сфери (проектного, грантового), залучення коштів приватного сектора економіки в розвиток вітчизняної науки і технологій.
Першим кроком у цьому напрямі стало запровадження урядом грантів Кабінету міністрів України колективам молодих учених для проведення прикладних досліджень за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки. Вже в нинішньому році буде проведено перший конкурс таких проектів.
Крім того, з ініціативи уряду, Верховна Рада України внесла зміни до тендерного законодавства. Скасовано тендерні процедури для наукових робіт, відібраних на конкурсній основі, та коштів спецфонду вищих навчальних закладів і наукових установ. Ми активно працюємо в напрямі усунення бар'єрів на шляху комерціалізації наукових розробок, створених за державні кошти. Яскраве свідчення цього - прийняття Верховною Радою України в жовтні 2012р. нової редакції Закону України "Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій". Згідно із Законом, майнові права на розроблені за кошти державного бюджету технології передаються організаціям-розробникам для подальшої комерціалізації. Законом також визначено, що кошти, отримані у результаті трансферу таких технологій, залишаються організації-розробнику і використовуються на розвиток інноваційної діяльності.
Створено інфраструктуру прямої фінансової підтримки інновацій -Фонд підтримки малого інноваційного бізнесу. За рахунок його коштів надаватиметься до 50% співфінансування проектів, спрямованих на впровадження наукових розробок. Загальний обсяг підтримки одного інноваційного проекту становитиме приблизно 1,5 млн грн. - 5 млн грн.
Тим часом, роблячи необхідні кроки у реформуванні інноваційного сегменту вітчизняної економіки, вкрай важливо забезпечити правонаступність і неперервність державної політики у науково-технічній сфері. Це можливо за умови:
1. Прийняття нової редакції закону "Про наукову і науково-технічну діяльність" та оновлення механізму формування пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, відновлення системи форсайтних досліджень науково-технічного розвитку;
2. Розширення системи грантового та збільшення обсягів програмно-цільового фінансування науки при одночасному поступовому збільшенні базового фінансування державних наукових установ;
3. Перехід від 1-річного до 2-річного формування державного замовлення на створення новітніх технологій;
4. Створення Державного фонду розвитку технологій та зміцнення Державного фонду фундаментальних досліджень;
5. Відновлення повноцінної роботи технопарків.
Ми мусимо чітко усвідомити: світова економічна криза сьогодні "вибраковує" слабких і нерішучих. Лише нові знання та інновації, в основі яких лежать наукові здобутки і високотехнологічні рішення, визначають нині соціально-економічні перспективи кожної держави.
Тож успіх нашої країни та її місце у глобальній економіці безпосередньо залежатиме від рівня розвитку вітчизняної науки і технологій. Реалізуючи першочергові заходи з інноваційної політики сьогодні, ми інвестуємо в майбутнє України, формуємо національні конкурентні переваги і створюємо надійний фундамент для модернізації та інтеграції нашої країни до європейського і світового простору знань.