Нещодавно Верховна Рада прийняла законопроєкт (№7331), який спрощує умови ведення бізнесу під час дії воєнного стану в Україні.
Відповідно до його норм, бізнеси можуть працювати без отримання традиційних дозволів і ліцензій, просто подавши декларацію до органів ліцензування, дозвільних органів і суб’єктів надання публічних чи електронних публічних послуг. Кабінет міністрів встановлюватиме порядок подання декларації, перелік відомостей, які потрібно вказати, і яких власне видів діяльності не можна вести на основі декларації. Детальні правила розроблять протягом 15 днів після набуття чинності законом, а точний його текст стане відомий після його офіційного опублікування.
Однак уже зараз визначено, що згадані заяви та декларації можна подавати до будь-якого центру надання адміністративних послуг, або онлайн на Єдиному державному веб-порталі електронних послуг, або у додатку чи на порталі «Дія». Місцезнаходження бізнесу, місце проживання чи розташування об’єкта не має значення.
Подана декларація має таку ж юридичну силу, як і в мирний час дозвільний документ чи ліцензія, і діє весь час воєнного стану та ще три місяці після його припинення чи скасування. Усі наявні документи дозвільного характеру, строк дії яких закінчився у період воєнного стану, діють також протягом воєнного стану та ще три місяці після його припинення чи скасування. Окрім того, строки для переоформлення дозволів і подання звітів, повідомлень, документів призупиняються. Планові перевірки видачі документів дозвільного характеру не проводяться під час дії воєнного стану.
Списку видів господарської діяльності, які зможуть подати декларацію, законотворці не навели, проте в законі є пункти про заборону ведення діяльності з декларацією, якщо вона загрожує національним інтересам, має негативний вплив на об’єкти критичної інфраструктури, порушує нормальні умови життєдіяльності населення та має негативний вплив на екологічну безпеку. Згідно з постановою Кабміну №314 від 18 березня 2022 року як приклад можна назвати:
- перевезення пасажирів, небезпечних вантажів і небезпечних відходів автомобільним, залізничним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;
- банківську діяльність, діяльність із надання фінансових послуг і діяльність із надання банкам послуг з інкасації;
- зовнішньоекономічну діяльність;
- діяльність на ринку азартних ігор;
- випуск і проведення лотерей;
- діяльність у галузі телебачення і радіомовлення;
- надання послуг у галузі криптографічного захисту інформації (крім послуг електронного цифрового підпису) і технічного захисту інформації;
- виконання будівельних (підготовчих) робіт / прийняття в експлуатацію, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із незначними наслідками (СС1), середніми (СС2) і значними (СС3).
Наведений перелік — це умовний список тих напрямів підприємництва, яких зазначені дерегуляційні рішення не торкнуться, відповідно, решта підприємців, тобто дуже широке коло бізнес-напрямків, можуть розраховувати на регуляційні послаблення.
Спрощення, передбачені законопроєктом, без сумніву, є суттєвими для бізнесу. Дерегуляція — це і без воєнного стану потрібний і важливий крок держави назустріч підприємствам, адже забюрократизованість гальмує розвиток бізнесу в Україні, а нові норми знижують створені бюрократичні бар'єри, прискорюють процеси старту і ведення бізнесу, а також зменшують адміністративне навантаження в компанії. Тому для багатьох підприємців ці зміни можуть бути дуже значущими і корисними.
Підприємства зможуть розпочинати та вести діяльність на основі лише поданої декларації, що й так значно спрощує і прискорює процес створення і ведення бізнесу. Фактично підприємці не подають великої кількості документів для отримання ліцензії, а лише повідомляють державу про те, що вони мають намір займатися певним видом діяльності, просто надіславши декларацію. Надання можливості подавати документи незалежно від місцезнаходження — це також плюс, зважаючи на те, що багато підприємств було релоковано.
Однак, попри очевидні переваги, варто звернути увагу на потенційні ризики, пов'язані з впровадженням декларативного принципу. Зокрема, існує ймовірність зловживань із боку недобросовісних суб'єктів господарювання. У зв'язку з цим надзвичайно важливо забезпечити ефективний механізм зворотного зв'язку між бізнесом, споживачами та державними органами. Від оперативного реагування на можливі порушення прав споживачів до посилення відповідальності за надання недостовірної інформації в декларації про започаткування діяльності.
Впровадження цих заходів дасть можливість максимізувати позитивний ефект від дерегуляції, одночасно мінімізуючи потенційні ризики.
Підсумовуючи, можна стверджувати, що запропоновані зміни мають значний потенціал для стимулювання підприємницької активності в Україні. Вони спрямовані на створення більш сприятливого бізнес-клімату шляхом зниження адміністративного тиску та спрощення процедур. Особливо важливим є те, що ці норми враховують специфіку ведення бізнесу в умовах дії воєнного стану, надаючи підприємцям необхідну гнучкість і можливості для адаптації.
Водночас успішна реалізація цих змін потребує ретельного планування та ефективного контролю з боку державних органів. Важливо забезпечити баланс між спрощенням умов ведення бізнесу та захистом інтересів споживачів і добросовісних підприємців.