Головна нинішня проблема для українського бізнесу, окрім війни, — відсутність економічного зростання. Не є секретом, що і до широкомасштабної агресії ані особливих інвестицій, ані економічного буму у нас не було.
Чому? Тому що наша держава ніколи не вважала пріоритетом розвиток бізнесу, підприємницької ініціативи, інвестиційної привабливості. Час від часу ліберальне крило влади «пробиває» ініціативи типу ФОП, Prozorro, дерегуляції, але системно держава силовиків і корупціонерів воліє повернути контроль над економікою та бізнесом.
Тобто замість того, щоб створити найкращі умови в світі для інвестування і ведення бізнесу, держава створює перепони підприємництву. І от уже під час війни, за нашим останнім дослідженням проблем бізнесу (Advanter Group, серпень-вересень 2024), співмірною проблемою з війною стала проблема непередбачуваності дій самої держави. Держави, фінансова спроможність якої забезпечується передусім за рахунок бізнесу.
І це логічно, бо держава, яка може ретроспективно збільшити податки для бізнесу, не декларуючи для нього сталої економічної політики на роки наперед чи не домовляючись із ним про термінові рішення та зрозумілу стратегію на майбутнє, не може розглядатися інвесторами і підприємцями як стабільна та передбачувана. Причому не тільки для українського бізнесу, а й для зовнішніх економічних партнерів.
А потім держава дивується, що бізнес інвестує в Польщу, Румунію, Іспанію, Болгарію, Хорватію — куди завгодно, але не в Україну.
У ці країни йдуть не тільки українські гроші, а й українська додана вартість, — там будуються заводи, там тепер кваліфіковані працівники, які там створюють ВВП для тих країн, а не для України. Бо держава — не тільки війна — по суті, витіснила бізнес з України.
Тиск на бізнес
Ще один приклад: за нашими недавніми дослідженнями, 48% підприємців зіштовхнулися з тиском правоохоронних і регуляторних органів за останні два місяці. З тих, хто зіткнувся з тиском, 29% кажуть про те, що тиск навіть посилився за цей період.
Усе це відбувається на тлі нещодавнього мораторію, наче активної роботи Ради з питань підтримки підприємництва при президентові України. Все це, як виявилося, не працює. Є бізнес-омбудсмен, що намагається бути в курсі та вирішувати проблеми, які держава створює для бізнесу, але сили лише цієї інституції бізнес-омбудсмена недостатньо для того, щоб подолати сформовану ситуацію.
Ба більше, ми зіштовхнулися з тим, що консолідований прошарок нечистих на руку правоохоронців і представників регуляторних органів робить усе для того, аби звести нанівець наші спільні з ліберальним крилом влади зусилля із захисту бізнесу і модернізації української економіки. Вони влаштували кругову поруку.
Наприклад, коли ми спільно з НАБУ намагаємося розслідувати ситуацію із тиском певного податківця, то у відповідь підприємець отримує тиск із боку прокуратури, з боку поліції, з боку ДБР або СБУ. Бо там з'являються родичі, бо там є горизонтальні зв'язки, які зрештою відпрацьовують другу, третю, четверту хвилі тиску. Як ми це зараз бачимо навіть по публічних кейсах — «Текстиль-контакту», «Едем резорту», «Х-парку» та інших.
Тому, власне, від самого початку ідея була такою, щоб зняти економічну підслідність у різноманітних органів і залишити її лише в Бюро економічної безпеки. А саме БЕБ докорінно перезапустити й очистити з допомогою наших міжнародних партнерів і громадського контролю. І вже тоді цей єдиний орган мав би в аналітичний спосіб спочатку попереджати бізнес про виявлені порушення, а вже тільки потім карати.
А далі — зміна Кримінального процесуального кодексу через впровадження презумпції невинуватості бізнесу. Ідея зробити так, щоб корупціонер-«силовик» не міг спричинити зупинку бізнесу з допомогою різних «масок- шоу» чи інших дій із блокування бізнесу. В наших умовах навіть блокування податкових накладних є економічно і соціально необґрунтованим тиском на бізнес.
Наразі сутнісних змін не відбулося. Нам традиційно брехали — податкові міліціонери переїхали прямісінько у БЕБ, тобто, по суті, таблички змінили під виглядом створення нової структури. Саме тому ми вимагали перезавантаження БЕБ і спромоглися переконати Верховну Раду ухвалити не «татаровський» законопроєкт, а той, який підтриманий громадянським суспільством, аналітичними центрами і бізнесом.
Наступний наш крок зараз важливо довести до логічного результату — перезавантажити митницю. Відповідний закон ухвалений. Тепер час реальних кроків. Зараз іде робота над тим, щоб відбулося перезавантаження і БЕБ, і керівництва ДМС найближчими місяцями. І формування системи громадського контролю в кожній точці, аби була можливість скористатися вже новими законами. Далі черга за ДПС і переглядом КПК.
Влада не в змозі ухвалювати ефективні економічні рішення
Так, державі зараз не вистачає фінансового ресурсу. Ми, представники бізнес-спільнот, аналітичних центрів, громадського сектору, наголосили, що потрібно було ще вчора здійснювати реформи, аби уникнути подібної ситуації. Держава каже: окей, давайте робити реформи (потім), але спочатку просто піднімемо податки. На що ми відповідаємо: якщо ви зараз піднімете податки і не зробите системних реформ, то через рік уже не буде куди підвищувати податки, бо бізнес просто буде знищений, і тому ще складніше розпочинати системні реформи.
Тому ми запропонували в пріоритет поставити саме системні реформи, а не банальне підвищення податків. До речі, саме таким чином нам вдалося запустити процес обговорення митної реформи і перезавантаження митниці.
Стосовно прийнятого закону про підвищення податків, то на етапі обговорення фактично було дві модель їх підняти. Перша — тимчасове підвищення ПДВ на 2% (яка дала б 77 млрд грн надходжень до бюджету згідно з його параметрами на 2025 рік). Друга модель — підняття військового збору, яке, за нашими підрахунками, призведе до суттєвої тінізації зарплат і до того, що на 39 млрд грн знизяться можливості державного бюджету наступного року за найгіршим сценарієм (але він одночасно є й найімовірнішим, коли державі доведеться піднімати зарплати держслужбовцям як компенсацію зростання податків).
До того ж навіть юристи секретаріату ВР вказували, що нормою про ретроспективне підвищення податків порушується Конституція. Іншими словами, такий законопроєкт не можна було голосувати. Він не просто економічно недосконалий і суперечить економічній логіці, — він порушує Основний Закон України.
Та закон проголосовано. Тобто ухвалено рішення, яке може виявитися руйнівним для економіки, призводить до тінізації, скорочення інвестицій тощо.
Чому так відбувається? Все просто. Бо у нас у державі, окрім корупціонерів, які є головними вигодонабувачами всіх цих законодавчих «дурощів», окрім лібералів і старих бюрократів, ще є популісти. Саме популісти, зрештою, балансуючи між лібералами і силовиками, найчастіше ухвалюють рішення на користь силовиків. Або банально на користь популістських ідей — мовляв, якщо піднімемо ПДВ, то всі споживачі побачать підвищення цін.
Ми підрахували вплив підняття ПДВ на 2% на інфляцію. Він незначний — лише близько 0,4%. Але президенту показали лінійну логіку: підвищиться ПДВ — зростуть ціни. Все. Не показали, що збільшення військового збору призведе до аналогічних показників зростання інфляції, але принесе суттєво більше негативних наслідків.
Однак у нас немає доступу до президента, бо президент не погоджується на комунікацію з громадянським суспільством, аналітиками або бізнесом. Після відставки Ростислава Шурми в офісі немає жодного відповідального за економічні питання.
То як нам донести позицію аналітичних центрів і бізнесу до «балансуючої» влади і насамперед до президента? До людини, без погодження якої не ухвалюється жодне рішення з державної політики. Наприклад, вочевидь, бронювання критичного персоналу не ухвалюється через позицію президента, бо він, можливо, не розуміє, який зиск від цього буде для країни, а орієнтується на популістські слогани на кшталт «війна для бідних» чи на необґрунтовану позицію військових.
Принаймні ми досі не бачили жодних розрахунків проти бронювання критичного персоналу, яке на практиці сприятиме рекрутингу, наповнить бюджет на 250 млрд грн 2025 року, знищить корупцію на кшталт хмельницької (а це мінус 80 млрд грн на рік з економіки!), простимулює бізнес-активність, детінізує зарплати тощо.
От і маємо, що більшість адекватних важливих економічних рішень ставляться на паузу чи скасовуються взагалі, тому що в офісі президента не покладаються на економічне моделювання, на аналітику, на стратегування. Це вочевидь заборонені там поняття. І, відповідно, ми як країна просто перебуваємо в заручниках банального нерозуміння економічних законів і живемо в реаліях політичних.