Доменний, коксовий газ, вугільний пил, дрібнодисперсні викиди аглофабрики. Міста, де працюють метзаводи, ніколи не були курортами. Віднедавна в їхній атмосфері з'явився набагато шкідливіший для здоров'я запах - запах стріляних гільз і снарядів. Добра половина української металургії, розташованої в Донецькій і Луганській областях, опинилася в зоні війни - через міста Донбасу пройшов, проходить або ще може пройти фронт бойових дій. У найкращому разі тимчасово знизяться обсяги виробництва сталі та прокату в обох областях, що буде компенсовано підйомом у майбутні періоди. Якби не загроза незворотних руйнувань підприємств, яка вже почала реалізовуватися.
Звичайно, можна підійти до опису нинішнього стану справ у металургії лише формально. Згідно з держстатистикою, за сім місяців 2014 р. українські підприємства зафіксували падіння обсягів виробництва сталі та готового прокату порівняно з аналогічним торішнім періодом на 7% (до 18 млн т і 15,7 млн т відповідно). Динаміка з початку року навіть трохи вирівнялася: виплавка сталі за шість місяців була нижчою на 12%.
Однак сухі цифри не передають напруги, що наростає в металургії Донбасу та суміжних галузях - серед робітників, постачальників сировини й матеріалів, покупців продукції.
Перші відгомони війни
Співробітники управляючих компаній металургійних холдингів, які раніше базувалися в Донецьку (ІСД Сергія Тарути, "Метінвесту" Ріната Ахметова та партнерів), практично з початком бойових дій на Донбасі були розквартировані по інших містах - Київ, Дніпропетровськ, Маріуполь. Безпосередньо бойові дії особливо не зачіпали заводів і комбінатів регіону до липня. Це якщо не рахувати наскоків сепаратистів на підприємства з проханням/вимогою виділити десяток-другий автомобілів на потреби певної організації, якій терористи намагалися надати статус квазідержавного утворення. Або ж візитів на шахту з нав'язливим і нечемним проханням видати вибухівку. Чи спроб спровокувати працівників підприємства на участь у політичних мітингах.
Однак ринок металу чутливо реагував на появу озброєних іноземців на Донбасі ще задовго до воєнних дій. Трейдери відразу відчули: кількість платоспроможних замовлень на внутрішньому українському ринку різко впала, особливо в східних областях, де населення змушене думати про більш насущне. У нормальних умовах українські покупці забезпечують до 15–20% завантаження окремо взятого металургійного комбінату. Але економіка України переживає падіння (ВВП знизився на 1,1% у першому кварталі 2014 р. і на 4,7% - у другому), багато інвестпроектів заморожуються, а гривневі ціни на метал стрибають разом із курсом долара. За таких умов закуповувати металопрокат для споживачів, які орієнтуються на українського покупця, стає просто недешевим задоволенням. Попит страждає моментально - якщо раніше в країні споживалося до 7–8 млн т прокату на рік, то цього року, за оцінками експертів, показник може не дотягнути й до 6 млн т.
Заводи під прицілом
Наприкінці липня війна почала впливати не лише на попит, а й на пропозицію металопродукції. А саме: на спроможність підприємств виробляти продукцію за умов справжньої війни на Донбасі. Одночасно з тим, як кільця АТО звужувалися навколо зайнятих сепаратистами міст, дії останніх ставали більш радикальними. Вони почали прикриватися діючими підприємствами, руйнування яких могло б викликати великий соціальний резонанс, завдати значної екологічної шкоди або зруйнувати налагоджені бізнес-зв'язки.
Авдіївський коксохімічний завод (АКХЗ, що входить до "Метінвест Холдингу"), розташований на північ від Донецька, підпадав під усі три визначення. Бойові дії проходили поруч із заводом. У результаті обстрілу виявилися ушкодженими окремі елементи обладнання (сховище смоли) і лінія електропередачі. Електричне постачання підприємства було перерване спочатку частково, а 29 липня - повністю. Попри те, що основне обладнання - коксові батареї "Авдіївки" - "вижили" під час обстрілу, перспектива залишитися взагалі без електроенергії ще на кілька днів означала, що жити коксовим батареям залишалося все-таки недовго. Випуск коксу - безперервне виробництво, але навіть на крайній випадок "гарячої консервації" печей потрібен струм. Грубо кажучи, якби не вдалося відновити подачу електрики, потужності заводу, який забезпечує до 20% випуску коксу в країні, могли стати брухтом буквально через тиждень. Однак подачу електроживлення на завод удалося частково відновити, і небезпека втратити найбільше виробництво коксу в Європі знизилася.
Нині підприємство працює на третину від своєї потужності. Таким чином, у зоні ризику залишається не тільки сам АКХЗ, а й підприємства "Метінвесту", що орієнтуються на споживання його продукції, - маріупольські "Азовсталь" і меткомбінат ім. Ілліча. Холдингу довелося переводити потужності підприємств на знижений обсяг виробництва, коли вперше виник ризик збою поставок коксу від Авдіївського КХЗ. Випуск сталі на "Азовсталі", наприклад, скоротився в липні до 268 тис. т (з 342 тис. - дані "Інтерфаксу"). Даних щодо завантаження в серпні поки немає, але воно теж може бути меншим.
Покрити ще дві третини коксу, що раніше поставлявся з Авдіївки, "Метінвест" зміг, домовившись із "Донецьксталлю" Віктора Нусенкіса про поставки коксу з Ясинівського КХЗ. До цього "Ясинівка" була традиційним експортером коксу в країни Центральної Європи, Іран, Індію, а нині розвернула потоки продукції на внутрішній ринок. Раніше обидві бізнес-групи можна було назвати конкурентами, у нинішніх умовах доводиться бути навіть більше, ніж просто партнерами.
Слабкі залізниці
Найгостріша проблема полягає не тільки в коксі, а й в ушкодженні багатьох ділянок залізниці. Навантаження на ще не закриті станції залишається підвищеним, включаючи один із найважливіших транспортних вузлів на Донецькій залізниці - станцію Ясинувата, яка в останні дні опинилася в зоні активних бойових дій. Як наслідок, термін доставки сировини та готової продукції збільшується, що змушує металургів тримати більший запас сировинних матеріалів на складі.
Одним із найпроблемніших активів "Метінвесту" в умовах війни на Сході є "Краснодонвугілля" (забезпечує до половини потреб холдингу). У Краснодоні ведуться запеклі бої, і не виключено, що терористи можуть перетворити місто на другий Слов'янськ. За словами керівництва компанії, через проблеми з логістикою шахти "Краснодонвугілля" поки що не відвантажують продукції на коксохімзаводи - працюють на склад. "Метінвест" займається відновленням альтернативної залізничної колії, розраховує відновити транспортне сполучення впродовж кількох тижнів і збільшує поставки коксівного вугілля зі США.
Досить складна ситуація з поставками сировини склалася на комбінатах корпорації ІСД Сергія Тарути та російських акціонерів - ДМК ім. Дзержинського та Алчевському меткомбінаті, які опинилися на межі зупинки через нестачу коксу. Сталося це в результаті мінування бойовиками залізничної станції Дебальцеве. Через затримки з поставками сировини коксохімічним потужностям загрожує аварійна зупинка, аналогічна до тієї, яка сталася на Авдіївському КХЗ. Для того, щоб підтримати обсяги виробництва чавуну та сталі хоча б на знижених обсягах, а до кінця серпня спробувати відновити виробництво, компанія ІСД домовилася про поставки з українських підприємств "Євразу", з Росії та навіть, попри дорожнечу, з Європи.
Таким чином, через перебої з поставками сировини зачепленим воєнними діями виявився навіть ДМК ім. Дзержинського, розташований у Дніпропетровській області. Сусідній "АрселорМіттал Кривій Ріг" планує утримувати виробництво чавуну в серпні на рівні липня - близько 500 тис. т. Значне - до третини - падіння попиту на внутрішньому ринку колишньої "Криворіжсталі" вдалося компенсувати за рахунок збільшення продажів продукції на експорт, в основному в країни Близького Сходу. Ще один флагман металургії - "Запоріжсталь" (належить "Метінвесту" і російським акціонерам), розташований на відносній відстані від бойових дій у Запорізькій області, також може втримувати стабільні обсяги в серпні, але багато що залежатиме від злагодженості поставок сировинних матеріалів.
У таких нетривіальних умовах той самий "Метінвест" заявив, що фокусується на виконанні вже підписаних контрактів на серпень і вересень, а від укладання нових угод з поставок продукції утримується, тобто, по суті, йде з ринку. Попри негативне емоційне забарвлення такої новини, у мирний час - це нормальна практика, коли експортер, сформувавши книгу замовлень на два місяці наперед, займає вичікувальну позицію. Це може бути навіть позитивним. Особливо для компаній з великою часткою ринку - тим самим ціни на продукцію менше продавлюються. Катастрофи не відбудеться, якщо "Метінвест" до кінця серпня повернеться на ринок, саме до моменту традиційного пожвавлення покупців із Близького Сходу.
Однак нинішні умови значно відрізняються від нормальних. Зараз важливо, щоб удалося розблокувати ключові залізничні вузли та прискорити проходження вантажів. Затримки з відвантаженням продукції різних компаній, про які кажуть учасники ринку, негативно впливають на настрій покупців, котрі й так нервово реагують на будь-які новини з театру воєнних дій і реально зважують ризики збоїв у доставці продукції.
У разі серйозних зривів контрактів хоча б за термінами ціни на метпродукцію, особливо на напівфабрикати, у регіоні Чорного моря можуть навіть трохи зрости, але українські виробники можуть не зуміти скористатися цим зростанням повною мірою. Очевидно, що контрагенти будуть із підвищеною обережністю входити в договірні відносини з вітчизняними виробниками, можливо, віддаючи перевагу постачальникам з інших країн, хоча б із сусідньої Туреччини.
Другий фронт, торговельний
Росія не лише веде вогонь із артилерії через кордон, а й, запроваджуючи нові торговельні бар'єри на українську продукцію, б'є по торговельним відносинам. Євразійська економічна комісія (ЄЕК), наднаціональний орган Митного союзу, який визначає торговельну політику, планує 19 серпня розглянути запровадження мита на імпорт українського прутка (арматури, катанки) у розмірі 9,81%. Росіяни тільки завершили антидемпінгове розслідування відносно української продукції, ініційоване ще в листопаді 2013 р., і досить імовірно, що підвищать мито на прутки, на які припадало близько 4% українського експорту металів. Побудувавши власні сортопрокатні потужності та ввівши їх в експлуатацію у 2013–2014 рр., росіяни намагаються перекрити доступ іноземним конкурентам, насамперед українським, на внутрішній ринок.
Можливе рішення торкнеться Єнакіївського металургійного заводу (входить в "Метінвест"), "АрселорМіттал Кривій Ріг" і ДМК ім. Дзержинського, який зовсім нещодавно, у травні, запустив нову лінію з виробництва арматур і катанки потужністю 330–350 тис. т на рік. Рентабельність поставки прутків вертикально інтегрованих "Метінвесту" і колишньої "Криворіжсталі" скоротиться за рахунок обговорюваного мита, однак навряд чи це змусить підприємства повністю утриматися від продажу продукції в Росію. А от ДМК ім. Дзержинського, який орієнтується на покупну залізорудну сировину, доведеться шукати інші ринки збуту.
Судячи з усього, товариші з братньої ще недавно країни не збираються на цьому зупинятися. Російське міністерство економічного розвитку підготувало проект постанови, яким пропонує обкласти митом у 7,8% поставки металовиробів з України (у тому числі болтів, гайок, гвинтів, іншого кріплення). Слід сказати, що ще з 2011 р. росіяни обклали імпорт болтів, гайок і шайб митом у розмірі 282 дол./т. З огляду на те, як розвиваються двосторонні відносини між країнами, поява нових розслідувань відносно інших видів металопродукції з України - лише справа часу.
Якщо десь в одному місці зачиняються двері, то в іншому обов'язково відчиняється вікно. Щодо тієї самої катанки наприкінці червня американська влада прийняла безпрецедентне рішення стосовно українських виробників: скасувала заборонне мито в розмірі 116%, тоді як для інших імпортерів із Бразилії, Індонезії, Мексики, Молдови, Тринідаду й Тобаго обмеження були збережені. Таке спеціальне ставлення - прямий сигнал, що ключову для української економіки галузь, металургію, американці підтримуватимуть, відкривши доступ до свого ринку. З урахуванням хороших цін на американському ринку втрата російського ринку катанки дасть змогу переспрямовувати обсяги в США, що може бути вигідно навіть із урахуванням транспортного плеча.
Це вже друге сприятливе рішення з допуску українських виробників на американський ринок за останні кілька місяців. У липні Міністерство торгівлі США завершило антидемпінгове розслідування відносно безшовних труб дев'яти країн, включаючи Україну, і встановило відносно невисоке мито в розмірі 6,73%. Але навіть це мито не буде стягуватися до 2017 р., поки діятиме укладена угода між Україною та США. Такі особливі умови дозволять "Інтерпайпу" Віктора Пінчука частково відіграти втрату частини поставок у Росію, починаючи з 2013 р.
Понад те, цілком можливо, що на цьому подарунки українським металургам від американської влади не закінчаться. Уже більш як десять років закритим для вітчизняних сталеварів залишається американський ринок листової продукції. Представники українських компаній кажуть про існування хороших шансів відкриття для України ринку листа та рулону США. Це буде доречно в умовах падіння внутрішнього ринку та посилення конкуренції на традиційних ринках Європи й Далекого Сходу.
Ринок металопрокату лихоманить ще з осені 2008-го. Однак до зростання конкуренції та падіння попиту нині додався підвищений ризик, із яким вітчизняні підприємства не зіштовхувалися від часів Другої світової війни, - загроза фізичного руйнування обладнання через воєнні дії чи зрив технологічних процесів. Прогнозувати, як розвиватимуться події, дуже складно, але важливо, щоб сторони конфлікту розуміли, що руйнування підприємств може викликати людські жертви та неминуче принесе бідність у регіон. А це не можна виправдати жодною ідеологією.