Очікування не справджуються. Керівництво країни займається війною. Керівництво рангом менше не знає, що робити, або взагалі не в курсі подій.
Не робиться і не ініціюється навіть очевидне:
- скасування індивідуального характеру податкових роз'яснень (ганебно-корупційні п. 52.2 і п. 53.1 Податкового кодексу: не ви це роз'яснення купували - не вам його й танцювати);
- скасування обмеження доходу, на який нараховується єдиний соціальний внесок (20706 грн ним обкладаються, далі - офшор для багатих!), яке, до речі, зовсім не означало б повного обліку всіх сум і для розрахунків самих пенсій -отут якраз може бути понижувальна шкала.
Хоч і обіцяли…
Замість цього влада всерйоз говорить про зменшення приблизно удвічі (!) ставки цього самого ЄСВ - без чіткого пояснення джерел (а якщо говорять, що за рахунок акцизу на тютюн і спирт, то у нас стільки не курять і не п'ють!).
Причому без жодного прискорення пенсійної реформи, при якій недержавні добровільні пенсійні фонди працювали б не як зараз - за принципом фінансових пірамід, а з відповідальністю, як у держави, за сьогоднішніх пенсіонерів теж: коли зібрали (від одних), тоді й витратили (на інших), а далі - аналогічно.
Якщо ж це фантастика і таких охочих немає, то не треба ані говорити про реформу взагалі, ані обіцяти нереально низьких ставок пенсійного збору.
Вимогам воєнного часу рівень кмітливості та адекватності не відповідає зовсім.
Ну хто додумався в розпал таких подій оподаткувати ліки? Ще й із незрозумілою ставкою ПДВ при ввезенні, через яку вони майже місяць лежали на митниці!
І держава ж нічого від цього не одержала - фармзаклади "згадали" про ПДВ, сплачений за повною ставкою за супутні рекламні, інформаційні, консультаційні і маркетингові послуги, і цими 20% легко компенсували 7-відсоткові зобов'язання.
Заради чого ж скривдили хворих і поранених? Чи вороги?
Згадаймо далі, як довго тривала епопея з утриманням пенсійного збору з підприємців, які йдуть на війну, особливо якщо у них є наймані працівники ("плати з них (так, це безперечно), а заодно тоді вже й за себе!"). Зараз уже неначебто вляглося, але чому не відразу? Люди йдуть віддавати життя, а їм навздогін: "Плати до Пенсійного!". Може, доживеш…
А спробуйте одержати податковий кредит за законною скаргою на неотримання податкової накладної з Криму! Ні, п. 201.10 Податкового кодексу ніхто не скасовував, просто "по життю" він, вибачте, у цій частині не працює. Те, що податківці не можуть Крим перевірити, вони роблять проблемою платників, через закон це не врегульовано, і хоча Крим - частина України, у податкових на місцях цього факту не визнають, роблячи крайніми підприємства, які там щось купили.
Ще рекомендую спробувати одержати в зоні АТО довідку від ТПП про форс-мажор, щоб виправдатися перед зарубіжними контрагентами. Вам розкажуть, що саме для одержання такої довідки необхідно, які саме повинні бути докази, - і ви справедливо вирішите, що життя - дорожче.
Батьківщина в особі виступаючих від її імені чиновників перенесла свої мирні звички на воєнний час - так простий стандартний корупційний пофігізм став саботажем-злочином.
Плюс непрофесіоналізм, з якого виростають закони, що діють 17–18 днів або й зовсім не встигають набути чинності.
У поєднанні ж з розумом і кмітливістю податкової, які вона виявляє у своїх роз'ясненнях, окремі законодавчі положення стають узагалі анекдотичними. Так, нематеріальні активи, придбані у 2014 р., мають право зноситися вже 2016-го, а от оприбутковані 2013-го повинні висіти до 2023-го. Це, звичайно, дрібниця, але гарна ілюстрація послідовності.
Ну а те, що зробити нібито збираються, навіть страшно коментувати. І добре було б знати прізвища тих, хто пропагує такі речі від імені держави. А саме: при зростанні планів збирання ПДВ знизити ставку цього податку (перевівши тим самим його збирання із законного в незаконне русло) з 20 до 17%, а при реалізації неплатникові ПДВ - до 7%! Тобто ставку зменшують кому на (20 – 17)/20х100% = 15%, а кому й на (20 – 7)/20х100% = 65%!
Для кого ці авантюри?
Примітно: коли хотіли запровадити податок з продажів замість ПДВ, держава на це не пішла, розумно і відкрито заявляючи, що не можна покладати основний тягар базового податку на роздрібну торгівлю, що вміє, як ніхто інший, приховувати виторг.
А тут раптом - не побоялися: усі платять 7%, а вона - 17%! Ага, щас!
І що важливо: навіть якщо і вона, і громадське харчування стануть золотими і пухнастими, хто з виробників у це повірить? Проблема, таким чином, не тільки в тому, що у роздрібній торгівлі сформувалися якісь навички (хто стежить за реалізацією лівого спирту і тютюну, той у курсі), але ще й у тому, що це вміння відоме тим, хто їй продає!
І, знаючи, що вона покладених на неї 17% (" за всіх") усе одно не заплатить, ніхто з тих, хто їй продає, знижувати ціну (зі 100 + 20 до 100 + 7) не буде!
Тобто продавати їй будуть не за 100 + 7, як задумано, а за в найкращому разі 110 + 7,7 (ті ж 7%) = 117,7, а далі - крутися, як умієш, тому що мистецтво це належить народу і тому всім відоме.
Такі майбутні новації озвучені, проте, від імені не дядька Васі, а Мінекономіки, а паралельно - там проштовхують стару азаровську ідею зі спецрахунками з ПДВ, що омертвляють обігові кошти підприємств!
Непогану чиновники закручують аферу у воєнний час…
І хто взагалі, коли попит недостатній, коли економіка задихається через його практично повну відсутність, коли ця відсутність попиту гальмує виробництво, а з ним і всю інфраструктуру, примудряється запроваджувати підвищене - на 10 відсоткових пунктів! - обкладання саме кінцевих продажів саме кінцевому споживачеві?
Чи таки заслані?
З іншого боку, те, що було висловлено 6 серпня прем'єром, є набагато адекватнішим. Але хто у приписані стислі терміни перекладатиме задумки мовою законопроектів? Чи не ті, хто витворив усе попереднє?
Тепер - конструктив, якщо він ще комусь потрібен.
Якщо є реальне бажання витягнути економіку звідти, де вона перебуває, потрібні дії дещо рішучіші. Під час війни навіть для широких верств буде зрозумілим те, чого за мирних часів не пробачили б.
Так, потрібне впровадження, як мінімум, трьох мінімумів:
1) грошова маса в країні - кров цієї самої економіки - має бути на рівні не нижче об'єктивно необхідного, тобто на такому, що забезпечує європейськи-стандартний розмір відсоткових ставок за депозити і кредити. Якщо вони виявляються надто високими, отже, грошей елементарно не вистачає, через що немає ні попиту, ні, відповідно, виробництва, ні, таким чином, вітчизняної товарної маси, без якої все одно все заглухне, хоч би який гарний курс (викликаний штучною нестачею нацвалюти) не красувався при політиці "не малювати, але позичати" (хоча позичені гроші збільшують ціни не гірше від намальованих). При цьому що рівномірніша неминуча все одно інфляція, то більше від неї користі та менше шкоди;
2) маржа в обмінних пунктах ("прийому гривні від ворогів народу") має бути директивно встановлена на рівні не нижче 20% (це ще дуже щадно, приміром, долар "туди" - 11, "назад" - 13,2; євро "туди" - 15, "назад" - 18), щоб попит не вимивався вільним обміном, тобто цей валютний обмін має стати для населення або невигідним, або небезпечним (піймають - посадять). Хто не хоче рятувати економіку, має бути економічно ж до цього примушений. Тим самим - у поєднанні зі зростанням грошової маси - буде в неявному вигляді створений якийсь податок на недоспоживання, здатний пожвавити через попит виробництво, замість протилежного обкладання продажів, про який говорять від імені влади (не хочете пожвавлювати попит - не треба, але хоч протилежного не робіть!);
3) мінімальне податкове навантаження на юросіб (і це необхідно провести через Податковий кодекс) має становити (за сумою ПДВ, податку на прибуток і ПДФО, утримуваного як податковим агентом) до загальної фактичної виручки, що включає всі податки, не менше трохи відкоригованих єдиноподаткових відсотків:
5% - для виробництва товарів і роздрібної торгівлі;
7% - для робіт і послуг;
для посередництва й оптової торгівлі - теж 7%, але від різниці/винагороди.
Інакше податки, як і зараз, сплачуватимуться практично добровільно (хоч і галасливо), причому лише тими підприємствами, на яких відповідальні за їх нарахування/сплату бухгалтери (фіндиректори) слабко простимульовані господарями своїх підприємств.
Обмежувач має бути гуманним і виконуваним, але без нього податків поки що не зібрати. Хіба що витрушувати, не звертаючи уваги на законодавство. До цього (поки що) усе й іде.
Не можна державу заганяти в кут. Навіть якщо вона сама туди проситься.
Якщо курс тримати зубами - зуби все одно не витримають, але замість поступової користі будуть шок і шкода.
Якщо мирна економіка не знаходить живого кінцевого споживача, то військова - знаходить мертвого, який в обмінний пункт уже не піде.
Якщо не платити податків законно, держава (аби було бажання) забере їх усе одно, але вже так, як у неї, у держави, вийде.