Під час моєї діяльності у комітеті підприємців Львівщини та в інших організаціях до депутатства основним повідомленням від підприємництва до влади було одне: не заважайте нам. Для мене це свідчило про те, що ми декларуємо самодостатність, висловлюємо готовність робити все для того, аби підприємство розвивалося й економіка країни була конкурентною.
Однак, розбудовуючи інституції, які мали би працювати на підвищення конкурентоспроможності, беручи участь у стратегічних процесах, я почав розуміти, що це гасло минулого століття. У ХХ столітті бюрократія була всеохоплюючою, і вивільнення підприємництва з-під її прискіпливої уваги мало би позитивно вплинути на економіку. Але зараз ситуація змінилася. Основною цінністю стали не нафта, не земля, не корисні копалини, а люди, таланти. Зараз ми говоримо про важливість залучення тих талантів до країни, і неважливо, в яких широтах знаходиться ця країна. Залучення талантів стало визначальним фактором конкурентоспроможності економіки в світі.
Тому країни починають здійснювати зовсім іншу політику в плані залучення інвесторів. Це не тільки зменшення податків і утворення найпривабливіших юрисдикцій у світі, це і побудова інфраструктури, де підприємець якомога менше часу і коштів витрачає на започаткування свого бізнесу. Це також створення умов для старту нових бізнесів, нових підприємницьких ініціатив. Саме в цьому контексті ми говоримо про індустріальні парки як один з інструментів, що дає можливість створити бізнес і реалізовувати інвестиції швидше, дешевше, найефективніше.
Сьогодні важко переоцінити роль цього інструменту. Хоча Україна, на мою думку, відстає в розвитку індустріальних парків, які свого часу підняли економіки, наприклад, Польщі чи Туреччини, за відносно короткий період.
Відбудова потребуватиме дуже оперативного перенесення виробництв, яким це знадобиться, та розміщення підприємств інвесторів, іноземних та українських. Часу на це ми не маємо і не матимемо, тому мусимо підготуватися зараз для того, щоб прийняти ці інвестиції якомога швидше. За час повномасштабної війни на Львівщину релокувались уже 193 підприємства з територій, де тривають активні бойові дії. З них 115 уже повноцінно відновили роботу. І кількість цих підприємств зростатиме з огляду на те, що війна не завершується, а підприємці, які мають можливість відновити роботу, шукають, як це зробити. Індустріальні парки можуть стати тим інструментом, який збереже час, та й кошти для того, щоб інвестиції запрацювали у найкоротші терміни.
Львівщина повинна показати приклад того, як можуть працювати індустріальні парки і як ефективно за допомогою цього інструменту можна залучати і внутрішні, і зовнішні інвестиції. Загальна стратегія економіки України має розглядати Львівщину як умовно надійний тил, де можуть розміщуватися оборонні підприємства, бо ворог нікуди не подінеться навіть після нашої перемоги, і хтозна, як він поводитиметься в майбутньому. Маємо побудувати потужний військово-промисловий комплекс, і Львівщина зобов’язана, на мою думку, бути тут у перших рядах.
Індустріальні парки можуть бути вписані у виконання стратегії економічного розвитку регіону і стати реальним інструментом цього. І неважливо, чи буде ініціатором приватний бізнес або ж місцеве самоврядування. Є побажання, щоб приватний бізнес тут був дуже активним. Оскільки практика показує, що саме приватний бізнес ефективніше використовує власні інвестиції та може бути гнучкішим, сучаснішим, що дуже важливо в умовах світової конкуренції.
Прикладом такого приватного індустріального парку може стати Sparrow park на Львівщині. Честь і хвала тим інвесторам, які в такий час, не маючи чіткої картинки майбутнього, таки вірять в Україну та нашу перемогу, інвестують у Львів і нашу країну. Багатьох очільників громад, а також приватний бізнес закликаю повчитися в них. Цей індустріальний парк може стати прикладом для інших і поділитися своїм рецептом успіху.