Країни світу суттєво збільшують видатки на озброєння та оборону. Чим вони жертвуватимуть заради цього та якими будуть інвестиції у мілітаризованому світі? Розбираємося.
Глобальні військові витрати досягнули 2022 року історичного максимуму в 2,24 трлн дол. США. Причому, за даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI), якщо в усьому світі вони зросли на 3,7% у реальному вираженні, то військові витрати в Європі збільшилися на 13% — це найрізкіше річне зростання принаймні за 30 років.
Загалом військові витрати держав Центральної та Західної Європи у 2022 році становили 345 млрд дол. У реальному вираженні витрати цих держав уперше перевищили показник 1989 року, коли закінчувалася холодна війна, і були на 30% вищими, ніж 2013-го.
Кілька держав уже значно збільшили свої витрати на озброєння, наприклад, Фінляндія — на 36%, Литва — на 27, Швеція — на 12, Польща — на 11%. Інші ж оголосили про плани підвищити рівень витрат протягом найближчих років.
Незмінним курсом рухаються і Сполучені Штати, їхні військові видатки сягнули 877 млрд дол. 2022 року, або 39% загальних світових військових витрат. І не підтримка України цьому причина — 2022 року фінансова військова допомога США Україні становила 19,9 млрд дол., тобто лише 2,3% загальних військових витрат США.
Загалом же 2022-го США виділили 295 млрд дол. на військові операції та технічне обслуговування, 264 млрд — на закупівлі та дослідження і розробки, 167 млрд дол. — на військовий персонал.
Для розуміння масштабу, видатки Китаю (другі за обсягами у світі після США) утричі менші за американські — 292 млрд дол. Пекін збільшив військові апетити лише на 4,2% за минулий рік. Але не забуваймо, що поки у Старому Світі переймалися політикою роззброєння, Піднебесна останні 28 років систематично нарощувала витрати на безпеку та оборону, лише з 2013-го вони зросли на 63%.
Зрештою це помітили в Японії. 2022 року військові видатки країни зросли на 5,9% порівняно з 2021-м, досягнувши 46 млрд дол., або 1,1% ВВП, — найвищого рівня з 1960 року. А нова стратегія національної безпеки Японії містить амбітні плани щодо збільшення військового потенціалу країни протягом найближчих п'яти років на 60%.
Так, останніми роками навіть у США можна було спостерігати тенденцію до зменшення військових бюджетів і зміщення акцентів на інші аспекти розвитку, такі як освіта, охорона здоров'я та наука. Що вже казати про Європу, де основні інвестиційні проєкти майбутнього будувалися навколо кліматичної нейтральності, інституційної стійкості та кращих практик управління. Що ж, цей тренд вочевидь розвернувся у прямо протилежному напрямку.
Якби не затяжний період рекордної глобальної інфляції, яка збільшила різницю між номінальними та реальними бюджетними видатками, минулорічні військові видатки розвинених країн були б іще більшими. Й оскільки глобальна інфляція, хай і повільно, але повертається до безпечних показників, навряд чи у найближчі періоди вона зможе виступати стримуючим фактором.
Однак, зважаючи на те, що економіки країн досі не у найкращій формі, перейти до політики озброєння без жертв буде дуже важко, — на всіх, як часто буває, грошей не вистачить. Відповідно, можна очікувати, що саме на соціальних, управлінських і кліматичних проєктах і заощаджуватимуть країни. Найімовірніше, надалі зростатимуть і суверенні борги розвинених країн. Крім того, якщо слабкість національних валют щодо долара, яка спостерігалася 2022 року, збережеться 2023-го, це стане додатковим викликом для бюджетів оборонних закупівель. Отже, будуть і наслідки. Передусім політичні.
Зазвичай розвинені країни мають середньо- та довгострокові бюджетні плани із чітко встановленими, як правило, у формі частки від ВВП, видатками на ту чи іншу сферу. Без політичного обговорення, яке навряд чи буде простим і точно не залишиться непоміченим опозиційними силами, змінити розміри державних видатків за чутливими для електорату статтями буде важко.
Це складні процеси, що потребують серйозного обговорення, аналізу та проходження низки бюрократичних процедур. Власне, цим і пояснюється, що здебільшого країни Європи розтягнули свої плани зі збільшення військових видатків на найближче десятиріччя.
Перехідний період буде непростим, а трансформаційні процеси можуть зайняти від п’яти до восьми років. Такий часовий лаг дасть можливість підготуватися та адаптуватися тим сферам і секторам внутрішніх ринків, які наразі не уявляють свого існування без бюджетних пільг чи дотацій. Утім, не лише місцевому бізнесу варто готуватися до змін.
Зміщення акцентів у бюджетних політиках розвинених країн матиме вплив і на країни, що розвиваються, до яких належить і Україна.
По-перше, варто очікувати скорочення зовнішньої допомоги. Розвинені країни, збільшуючи військові витрати, можуть скорочувати підтримку третіх країн, яка традиційно виділяється на розвиток демократичних практик, посилення верховенства права, інституційну спроможність, розвиток інфраструктури тощо.
По-друге, можливе зниження приватних інвестицій у країни, що розвиваються. Військово-промисловий комплекс — дуже місткий і привабливий для інвесторів напрям із дуже широкими можливостями для інвесторів. Глобальний інвестиційний індекс оборонних компаній зріс майже на 30% у доларовому еквіваленті за минулий рік.
Акції деяких американських оборонних компаній, у тому числі Lockheed Martin Corp. ( виробник винищувачів, ракет та електроніки), Northrop Grumman Corp. (виробник бомбардувальників і підводних човнів) і Raytheon Technologies Corp. (виробник військових кораблів і винищувачів), за два квартали цього року дали змогу залучити коштів більше, ніж за весь попередній рік.
Конкурувати із такими гігантами за гроші інвесторів бізнесам із слаборозвинених економік буде важко. А брак приватних інвестицій, своєю чергою, може призвести до зниження темпів економічного зростання, гальмування розвитку нових чи переоснащення існуючих галузей, а також темпів створення нових робочих місць.
По-третє, слід чекати зростання присутності держави в економіках розвинених країн, адже воєнна сфера здебільшого передбачає безпосередню урядову участь у своєму розвитку, а значна кількість робочих місць переміститься із приватного сектора у державний. Посилення ролі держави в економіці часто останню пригнічує, адже приватний сектор зазвичай значно швидше реагує на кризові явища та має більші адаптивність і стійкість, ніж колективна бюрократія. Зважаючи, що в останні роки «чорні лебеді» буквально штурмують глобальну економіку, цей тренд може мати відчутні негативні наслідки.
Утім, варто згадати і про позитиви переходу до політики озброєння. Окрім виробників озброєння, які є безпосередніми вигодонабувачами зміщення видаткових акцентів, збільшення фінансування слід очікувати і науковцям, без розробок яких сучасні види озброєння неможливі, і інноваційним компаніям, які спеціалізуються на технологіях для ВПК, на зв’язку, кібербезпеці чи логістиці.
Наприклад, корпорація Leonardo DRS Inc., що розробляє сенсорні технології, вже у квітні отримала контракт більш як на 1 млрд дол. від ВМС США. А науковці із KBR Inc., що розробляють інженерні технології та рішення у сфері кібербезпеки, завдяки урядовим замовленням, цьогоріч уперше планують досягти прибутку у 300 млн дол.
Дослідження економістів останніх років, які аналізували вплив зростання оборонних видатків на економіку, говорять, радше, про негативний вплив цього тренду на економічне зростання, адже капітал — це обмежений ресурс, і чимось доведеться жертвувати навіть дуже розвиненим економікам.
Щоправда, цей негативний вплив наразі може бути не таким помітним. З одного боку, значні наукоємність та інноваційність сучасного ВПК забезпечать активний переток інвестицій у сфери, що здатні пришвидшити як науковий прогрес, так і продуктивність у цивільних сферах. З іншого — тісна взаємодія урядів із приватними компаніями, які зараз досить нечасто спеціалізуються виключно на військових технологіях, паралельно розвиваючи продукти для цивільних секторів, пом’якшить кризу недофінансування у необоронних сферах.