Продовжуючи традицію участі в міжнародних миротворчих операціях, Київ вирішив збільшити чисельність свого контингенту в Місії ООН зі стабілізації в Демократичній Республіці Конго (МООНСДРК). Відповідний закон Верховна Рада ухвалила в середині вересня, а підписаний Віктором Януковичем указ оприлюднено 24 вересня. Планується, що чисельність нашого миротворчого контингенту в ДРК зросте вдвічі й становитиме 300 осіб. У складі підрозділу буде чотири бойові вертольоти Мі-24 й чотири військово-транспортні вертольоти Мі-8. Крім цього, контингент матиме 60 одиниць військової техніки.
Завданням наших військових є ведення повітряної розвідки, спостереження, проведення заходів стримування й вогнева підтримка наземних сил ООН. Крім того, українські миротворці забезпечуватимуть пошуково-рятувальні операції, транспортуватимуть вантажі, а також перевозитимуть військовослужбовців місії Організації, керівників МООНСДРК та інших важливих персон.
Посилення нашого контингенту відбувається з ініціативи секретаріату ООН, який звернувся в січні 2013 р. до Києва з проханням збільшити український вертолітний загін двома додатковими вертольотами Мі-24. Гостра потреба в авіатехніці виникла в Місії ООН у Конго після того, як у липні 2010 р. керівництво Індії вирішило відкликати дев'ять вертольотів зі складу миротворчого контингенту, розгорнутого в цій країні.
Інтерес ООН до української бойової авіатехніки має, по-перше, економічні мотиви: оренда вертольотів з України обходиться Організації значно дешевше, ніж з країн Європейського Союзу. По-друге, українські військові мають досить високу професійну репутацію. І це дуже важливо для виконання миротворчої місії в країні, яка постійно балансує на межі нової громадянської війни. Але якщо інтерес ООН до посилення українського контингенту зрозумілий, то чи має Київ інтерес або необхідність збільшувати кількість своїх миротворців у Африці?
Українці присутні в Конго з 2000-го. На сьогодні, за інформацією DT.UA, у цій центральноафриканській країні вже перебуває миротворчий контингент чисельністю 250 осіб. У їхньому розпорядженні - чотири Мі-24, а також два Мі-8. У жовтні планується відправити ще два Мі-8. Якщо Україна знайде додаткові кошти, то військові зможуть відремонтувати ще два Мі-24 і, згідно з проханням секретаріату ООН, відправити їх у ДРК наступного року. Тоді кількість наших солдатів та офіцерів у складі контингенту зросте до 300 осіб.
У Конго, за даними сайта Міноборони, перебуває також і миротворчий персонал -
11 військових спостерігачів і чотири офіцери штабу.
Крім ДРК, наші миротворці є в Афганістані, Косовому, Кот-д'Івуарі, Ліберії, Придністров'ї, Судані. Також Україна бере участь в операції Європейського Союзу "Аталанта", антитерористичній операції НАТО "Активні зусилля" (Active Endeаvour) та операції Альянсу по боротьбі з сомалійським піратством "Океанський Щит" (Ocean Shield). До речі, минулого тижня Віктор Янукович підписав і закон "Про ратифікацію Угоди (у формі обміну листами) між Україною та Організацією Північноатлантичного договору про участь України в операції "Океанський Щит", відповідно до якої в другій половині 2013 р. фрегат "Гетьман Сагайдачний" візьме участь в операції "Океанський Щит". 24 вересня фрегат вирушив із Севастополя до берегів Африканського Рогу.
У своєму серпневому інтерв'ю для "Урядового кур'єра" очільник оборонного відомства Павло Лебедєв повідомив, що в липні 2014 р. Міноборони має намір направити в Кот-д'Івуар окремий вертолітний загін загальною чисельністю до 150 військовослужбовців. (Як повідомляє офіційний сайт військового відомства, на сьогодні в цій країні перебуває 40 наших солдатів та офіцерів, які обслуговують три вертольоти Мі-24.)
Крім того, як повідомив пан Лебедєв, у 2014 р. планується відправити 20 осіб у складі інтегрованої багатопрофільної місії ООН в Малі, а також двох офіцерів у складі словацького контингенту сил Організації з підтримки миру на Кіпрі. Упродовж 2013-2014 рр. буде збільшено й загальну кількість українських військовослужбовців у складі Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані до 60 осіб.
Отже, Київ активізує свою участь у миротворчих операціях під егідою ООН, ЄС і НАТО. Задля чого? Аргументуючи необхідність посилення присутності наших миротворців у Конго, ініціатори цього рішення з АП знову говорять, що це "позитивно вплине на зміцнення міжнародного авторитету України, посилить позиції нашої країни як надійного партнера ООН і сприятиме зміцненню подальшого співробітництва з цією Організацією у сфері миротворчої діяльності". Крім того, представники влади й експерти у сфері безпеки говорять про національні інтереси нашої країни на Чорному континенті, які краще лобіювати, маючи в Африці миротворчі контингенти.
Наскільки вдало Україна скористалася можливостями для економічної експансії на африканський ринок - це ще те питання. Але принаймні військову техніку Конго купує справно. Наприклад, у 2010 р., згідно з даними Держслужби експортного контролю України, одним з головних споживачів української зброї були країни Африки. Серед них за обсягами закупівель у лідерах Судан і Конго. Так, українці поставили ДРК 100 танків Т-72, 30 танків Т-55. Крім того, конголезці купили артилерійські установки БМ-21 "Град", 122-мм САУ 2С1 "Гвоздика" та 152-мм САУ 2С3 "Акація". І це, не рахуючи автоматів Калашникова, кулеметів, гвинтівок, гранатометів...
Проте за всіма цими аргументами влади щодо посилення миротворчої діяльності, які постійно лунають, стоїть цілеспрямована політика Києва.
Безумовно, в цих рішеннях свою роль відіграє внутрішньо- і зовнішньополітична доцільність відправки наших солдатів у гарячі точки. Але річ не тільки в іміджі керівництва країни або в забезпеченні національних інтересів у регіоні. Тут також і прагнення дати нашим офіцерам і солдатам можливість здобути необхідний досвід, у тому числі й у бойових умовах, не витрачаючи грошей з мізерного армійського бюджету на паливо, їжу, зарплату. Адже всі витрати Україні відшкодовує Організація Об'єднаних Націй. На відміну від Українських збройних сил, арміям країн Євросоюзу не треба думати про те, щоб виживати й підвищувати свій професійний рівень в умовах фінансового голоду...
Для наших же солдатів та офіцерів участь у миротворчих операціях - ще й можливість трохи заробити. Взагалі ж, для багатьох з них це і є основним стимулом при ухваленні рішення подати документи. Тому високий конкурс претендентів на участь у миротворчих операціях не випадковий. Їх не відлякує те, що українські контингенти перебувають у країнах, де в будь-яку хвилину може поновитися військовий конфлікт. І те, що відбувається останніми роками в Конго, - ілюстрація до сказаного.
Як зазначається в довідковій літературі, Демократична Республіка Конго (колишня Республіка Заїр) - надзвичайно багата на природні ресурси країна. Там є кобальт, германій, тантал, алмази, уран, мідь, цинк, олово, родовища нафти, марганцю, золота, срібла... Але багатий на природні ресурси Конго - водночас і одна з найбідніших держав у світі: ВНП на душу населення становить близько 200 дол., а ВВП - 127 дол.!
У країні постійно відбуваються кланові й племінні конфлікти, які супроводжуються боротьбою за природні ресурси. У це протистояння активно втручаються сусідні держави - Руанда, Уганда, Бурунді, які у свою чергу прагнуть скористатися природними багатствами ДРК й одночасно посилити свій вплив у регіоні. Зокрема, Руанда й Уганда підтримують повстанське угруповання "Рух 23 березня" ("М23"), що представляє інтереси етнічної меншини тутсі.
Торік цей рух, створений на базі "Національного конгресу народної оборони", розпочав новий етап міжетнічного протистояння, внаслідок якого близько півмільйона людей стали біженцями. Повстанцям навіть удалося на якийсь час захопити столицю провінції Північне Ківу місто Гома. Останніми місяцями бойовики з "М23" знову активізувалися: у серпні в провінції Північне Ківу вони оточили Гома та обстріляли миротворчий пост місії ООН, який перебуває на кордоні Конго й Руанди. У результаті загинув миротворець із Танзанії.
У цій постійній війні слабкі урядові війська, які неспроможні забезпечити контроль над більшою частиною Північно-Східного регіону країни, спираються на підтримку миротворців ООН. За рішенням Ради Безпеки ООН у складі МООНСДРК було навіть сформовано бригаду оперативного втручання чисельністю близько 3 тис. солдатів, яка уповноважена вести самостійні операції проти заколотників. Саме з допомогою військовослужбовців із МООНСДРК конголезьким урядовим військам удалося у вересні витиснути повстанців з "Руху 23 березня" з району міста Гома на сході країни й узяти під контроль території, захоплені раніше повстанцями.
Такою є непроста ситуація в країні, де перебуває наш миротворчий контингент.