Китай змінює виборчу систему Спеціального адміністративного району Гонконг (САР). І називає це — необхідними «покращеннями».
Офіційний Пекін та керівництво Гонконгу зазначають, що таким чином намагаються закрити «шпарини й недоліки» у виборчій системі САР, використовувані «антикитайськими дестабілізуючими елементами, щоб захопити владу та керувати Гонконгом», і докорінним чином вирішити проблеми в регіоні. Однак уже очевидно, що під «шпариною» слід розуміти можливості для продемократичних сил брати участь у законодавчих процесах і впливати на життєдіяльність міста. Віднині влада регіону має бути в руках «патріотів, які люблять цю країну та Гонконг», інакше кажучи — лояльно налаштованих до політики Пекіна мешканців.
Офіційний Китай апелює до того, що виборча система САР як важлива частина його політичної структури має відповідати політиці «Одна країна — дві системи» і сприяти захистові національного суверенітету, безпеки та інтересів КНР. Однак поза увагою залишається обіцянка не втручатися у внутрішні справи автономного регіону впродовж п'ятдесяти років після його передачі Великою Британією, а цей термін спливає тільки у 2047 році.
Саме дотримання принципу верховенства права і громадських свобод, які різко контрастували з ситуацією на території материкового Китаю, довгі роки дозволяло Гонконгу утримувати статус глобального фінансового центру вже перебуваючи у складі КНР. Зміна ситуації всередині самого Китаю, значним чином пов'язана з консолідацією влади в руках лідера країни Сі Цзіньпіня та прагненням забезпечити внутрішню стабільність шляхом тотального контролю і придушенням інакодумства, торкнулася й регіону, який неодноразово бентежив спокій центральної влади своїми актами непокори.
Виборча реформа була каменем спотикання у відносинах між гонконгцями та центральною владою практично впродовж усіх років співіснування. Жителі міста прагнули домогтися права самостійно обирати голову виконавчої влади і проводити прямі вибори депутатів Законодавчої ради, покладаючись на обіцянки Пекіна надати його в рамках ідеї «Одна країна — дві системи».
У 2014 році з цієї причини навіть вибухнули масові протести, відомі як «революція парасольок», але вимоги прямих виборів глави адміністрації у 2017 році та реформування виборчої системи, висунуті демонстрантами, залишилися незадоволеними. Тоді заворушення в Гонконгу стали серйозним викликом для влади КНР і примусили замислитися над зростанням антипекінських настроїв серед учасників руху Occupy Central, який став провідною силою акцій непокори, а також підштовхнули до створення додаткових важелів впливу на добір лояльних політиків до керівних органів регіону.
Хоч у тексті Основного закону, прийнятого 1997 року, кінцевою метою і вказувалося досягнення виборів глави виконавчої влади «загальним голосуванням за рекомендацією представницького комітету відповідно до демократичних процедур» та виборів Законодавчої ради загальним голосуванням, чіткі обіцянки не були конкретизовані ні щодо термінів, ні щодо процедури. Натомість у статтях 45 та 68 Конституції регіону, де йдеться про вибори глави виконавчої влади САР і депутатів Законодавчої ради, відповідно, зазначено, що «метод виборів має бути визначений у світлі реальної ситуації у Спеціальному адміністративному районі Гонконг і відповідно до принципу поступового й упорядкованого прогресу». При цьому конкретний механізм виборів описується в Додатках І та ІІ до Основного закону, вносити зміни до якого може Постійний комітет Всекитайських зборів народних представників у Пекіні.
Цим правом він і скористався, затвердивши минулого тижня 2895 голосами народних представників рішення «Про вдосконалення виборчої системи Спеціального адміністративного району Гонконг», аби представницькі органи стали «ширше представленими, відповідали реаліям САР та відбивали інтереси його суспільства». Зміни насамперед торкнулися реформування та розширення повноважень Виборчої комісії, яка наразі обирає голову адміністрації регіону. Комісію збільшать із 1200 до 1500 членів, а також розширять від чотирьох до п'яти секторів.
Слід зазначити, що Виборчу комісію формують виборники, які представляють інтереси ділових кіл (промисловий, комерційний, фінансовий, соціальний, релігійний сектори тощо), але при цьому процес добору не передбачає загальних виборів. Крім того, не працює пропорційний підхід між кількістю членів того чи іншого сектора та кількістю вибраних ними представників до Виборчої комісії. Відсутність чітких правил і заміна окремих секторів під час нинішніх правок (наприклад, замість підсектора «соціальних послуг», до якого зазвичай входили продемократичні сили, тепер значиться поки що невідоме своїм смисловим наповненням «масове обслуговування»), дозволить заповнити лави виборників лояльними до китайської влади кандидатами.
Згідно з чинним Основним законом САР, головна функція Виборчої комісії полягає у висуванні кандидатів на посаду керівника виконавчої влади та виборі переможця. Відповідно до нового рішення, підвищується поріг для висунення і перемоги на виборах до 188 (не менше 15 від кожного сектора) та 751 голосів відповідно. Виборча комісія обирає головну особу регіону таємним голосуванням за принципом «одна людина — один голос».
Крім того збільшено кількість представників Законодавчої ради — головного законодавчого органу Гонконгу: з 70 до 90 осіб. Згідно з новими правилами, Виборчий комітет знову братиме участь у виборах до парламенту (вперше з 2004 року), отримавши право висувати кандидатів і «обирати частину членів Законодавчої ради». Таким чином кількість парламентаріїв, обраних прямим голосуванням, яка становила половину місць (35), знизиться до третини (найнижчого відсотка з 1997 року), значно віддалившись від кінцевої мети гонконгців — домогтися виборів усіх представників Законодавчої ради загальним прямим голосуванням.
Пропоновані зміни до виборчої системи міста впроваджуються менш ніж за рік після введення в дію Закону про національну безпеку Гонконгу, який дав можливість застосувати його статті проти більшості ключових фігур продемократичного табору, які брали участь у масових протестах 2019 року. Так, наприклад, у січні нинішнього року заарештовано 53 продемократичних активістів, яких звинуватили у «спробі повалення» влади регіону (і це тільки мала частина затримань за весь час). Причиною обвинувачення стала їхня участь у неофіційному попередньому відборі опозиційних кандидатів (праймеріз) перед парламентськими виборами у вересні 2020 року.
До речі, опозиційні сили після успішних місцевих виборів 2019 року, на яких вони перемогли у 17 з 18 округів (ці вибори проводяться прямим голосуванням), мали високі шанси на отримання більшості місць у Законодавчій раді. Однак глава адміністрації Керрі Лем скористалася своїми надзвичайними повноваженнями й перенесла парламентські вибори на рік під приводом високого рівня захворюваності на COVID-19 серед містян.
Натомість цей час було використано не тільки для зачищення поля від політичних опонентів, а й для реформування виборчої системи, яка значно ускладнює участь продемократичних кандидатів у виборчому процесі регіону. Так, наприклад, нові правила до виборчого законодавства передбачають створення комітету з перевірки кваліфікації кандидатів у члени Виборчої комісії, глави виконавчої ради регіону та кандидатів у Законодавчу раду. Офіційні особи країни не приховують прагнення «забезпечити народ Гонконгу, який керує Гонконгом, патріотами як опорою», зазначаючи, що основним критерієм кваліфікації розглядатиметься прихильне ставлення до Комуністичної партії.
Стає очевидно, що Пекін активно пробирається в усі процеси життєдіяльності міста. В останні місяці уряд Гонконгу наказав державним службовцям принести офіційну присягу, підкреслюючи приналежність до Китаю, і пообіцяв переглянути шкільні програми в частині виховання патріотизму серед учнів, аби прищепити їм почуття китайської національної ідентичності. Однак найбільше занепокоєння викликають розмови окремих пропекінських політиків про можливість реформування незалежної судової системи міста, яка довгі роки стояла на варті верховенства права автономного регіону, різко контрастуючи з правовою системою материка, контрольованою партією.
Зміни до виборчої системи Гонконгу західні країни вже розцінили як «пряму атаку на автономію регіону, його свободу і демократичні процеси», що обмежують участь у політичному житті демократичних представників та придушують політичні дебати. Велика Британія своєю чергою заявила про постійне недотримання Спільної британсько-китайської декларації про передачу Гонконгу, а також запропонувала жителям міста «спеціальну візу для мешканців Гонконгу» на поселення, за наявності якої через п'ять років можна отримати британське громадянство.
Ця пропозиція виявилася актуальною, але викликала обурення Китаю, оскільки втеча активістів демократичного руху за кордон стала для них порятунком від переслідування уряду за участь у масових протестах. У зв'язку зі збільшенням потоку політичних втікачів влада регіону розробила законопроєкт, який наділяє імміграційний департамент «необмеженими повноваженнями» для запобігання виїзду людей.
А доки закон не набрав чинності колишні учасники протестів намагаються знайти можливість залишити Гонконг, аби уникнути покарання згідно із Законом про національну безпеку. Наприкінці грудня берегова охорона при спробі втекти на Тайвань на швидкісному катері затримала 12 жителів міста віком від 16 до 33 років. Більшості їх на той момент уже було висунуто обвинувачення за участь у акціях 2019 року, тож вони не могли залишити територію у звичний спосіб. На сьогодні десять людей із 12 отримали вирок терміном від семи місяців до трьох років ув'язнення.
Тож Гонконг перестав бути територією свободи, а також безпечним місцем для вільнодумства. Ще кілька років тому китайські дисиденти шукали прихистку у «вільній гавані», а жителі міста вільно вшановували пам'ять загиблих на площі Тяньаньмень. Однак тепер материковий Китай чітко окреслив правила для Гонконгу і дає зрозуміти, що жорстко реагуватиме на їх порушення. Адже внутрішня стабільність із китайськими рисами має для нього першорядне значення.
Більше статей Наталії Бутирської читайте за посиланням.